Постанова

від 10.10.2013 по справі 921/373/13-г/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р. Справа № 921/373/13-г/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П. Матущака О.І.

при секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУБЛЬГИС-УКРАЇНА» б/н від 04.07.2013 року;

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.06.2013 року;

у справі № 921/373/13-г/17;

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУБЛЬГИС-УКРАЇНА», м. Київ;

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль;

про стягнення 61 016,18 грн. гарантійного платежу;

та за зустрічним позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУБЛЬГИС-УКРАЇНА», м.Київ;

про стягнення 217 863,83 грн. нарахованих санкцій.

за участю представників (за первісним позовом):

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_5 - довіреність № 872 від 06.08.2013 року;

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «ДУБЛЬГИС-УКРАЇНА» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення 61 016,18 грн. гарантійного платежу згідно договору оренди №09-11-12/ЕП від 01.09.2011р. з підстав припинення орендних відносин та з посиланням на п.1.5.2 договору.

08.05.2013 року Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було подано зустрічну позовну заяву про стягнення з ТзОВ «ДУБЛЬГИС-УКРАЇНА» 217863,83 грн. заборгованості, з яких: 129763,00 грн. неустойки, нарахованої у зв'язку з достроковим розірванням договору оренди з ініціативи товариства, 65366,58 грн. понесених збитків за проведення ремонтних та відновлювальних робіт та 22734,25 грн. штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату орендних платежів.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.06.2013 року у справі № 921/373/13-г/17 (суддя Андрусик Н.О.) в задоволенні первісного позову ТзОВ «ДУБЛЬГИС-УКРАЇНА» відмовлено. Зустрічний позов суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Суд виніс рішення, яким стягнув з ТзОВ «ДУБЛЬГИС-УКРАЇНА» на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 132 640,35 грн. неустойки. Зустрічні позовні вимоги в частині стягнення 40 091,58 грн. збитків - залишено без розгляду. В решті зустрічних позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ТзОВ «ДУБЛЬГИС-УКРАЇНА» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.06.2013 року, прийняти нове рішення, яким первісний позов задоволити, а в зустрічному позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. А саме скаржник стверджує, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки правовідносинам що склалися між сторонами спору, що призвело до висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідачем за первісним позовом було подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 13.08.2013 року, в якому просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.06.2011 року залишити без змін.

Розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 року, від 17.09.2013 року було змінено склад колегії суддів.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2011 р. між Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та ТзОВ «ДУБЛЬГИС-УКРАЇНА» (орендар) був укладений договір оренди № 09-11-12/ЕП (далі - договір). Згідно умов договору орендодавець зобов'язався передати, а орендар -прийняти в орендне користування нежитлове приміщення, загальною площею 120,3 м 2 (п"ятий поверх секція БС-4), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить орендодавцю на праві приватної власності згідно Свідоцтва про право власності, виданого 26.06.2006 року Київською міською державною адміністрацією за № 1225-С/НП, з метою використання як офісу.

Термін дії договору за згодою сторін встановлено у п. 1.2. договору - до 01.09.2012р. включно.

В п. 1.5.1 договору сторони погодили, що протягом трьох банківських днів з моменту підписання цього договору орендар зобов'язався, на підставі рахунків, належним чином наданих орендодавцем до строку оплати, сплатити орендодавцеві гарантійний платіж у розмірі двох місячної орендної плати за цим договором, що становить 86 291,18 грн.

Даний гарантійний платіж буде утримуватися орендодавцем впродовж дії договору як гарантія проти несплати орендарем орендної плати або невиконання інших обов'язків за цим договором (п. 1.5.2. договору). Гарантійний платіж повертається орендарю протягом 30 днів після закінчення строку оренди, при умові виконання орендарем усіх вимог п. 1.5.3.цього договору.

В п. 1.5.3 договору передбачено, що гарантійний платіж підлягає поверненню орендарю при закінченні строку оренди, або у разі дострокового припинення договору після виконання орендарем наступних умов: сплата усієї заборгованості по орендній платі та інших платежах за цим договором; виконання усіх зобов'язань перед орендодавцем, в тому числі повернення приміщення за Актом прийому-передачі; оплата усіх витрат за можливий ремонт приміщення, у випадку коли стан приміщення погіршився у порівнянні з якостями що були зафіксовані в акті приймання передачі з урахуванням нормального зносу приміщення.

11.10.2011 року ТзОВ «ДУБЛЬГИС-УКРАЇНА» було сплачено на рахунок Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму 86 291,18 грн. - гарантійний платіж за договором оренди, що підтверджується платіжним дорученням № 24 від 11.10.2011 року.

Пізніше, 31.08.2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду, відповідно до якої договір оренди було продовжено до 30.11.2012 року включно.

В матеріалах справи міститься акт прийому-передачі приміщення від 15.10.2011 року, підписаний сторонами, в якому зазначено, що орендар передав орендодавцеві приміщення оренди у стані вказаному в акті. Сторони у судовому засідання зазначили, що при складанні зазначеного акту була допущена описка в даті його складання, а саме замість « 15 жовтня 2011 року» має бути « 15 жовтня 2012 року» .

Також, 15.10.2012 року між сторонами був підписаний акт надання послуг № 0000010 по договору № 09-11-12/ЕП від 01.09.2011 року, в якому зазначено, що з 15.10.2012 року договір оренди достроково розірвано з ініціативи орендаря. Зазначений акт підписаний представниками сторін та скріплений печаткою сторін.

08.11.2012 року сторони склали та підписали акт щодо кошторису та обсягів ремонтних робіт, згідно якого вартість ремонту нежитлового приміщення, що було об'єктом оренди, визначено в розмірі 25275,00 грн.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

За своїм змістом і правовою природою, укладений між сторонами договір є договором оренди.

В силу положень ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу вимог ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Підстави припинення договору найму викладені в статті 781 цього кодексу, зокрема, договір припиняється у разі смерті фізичної особи-наймача, та у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Підстави розірвання договору найму встановлюються статтями 783 та 784 ЦК України, тобто за погодженням сторін, а в разі недосягнення згоди - за рішенням суду на вимогу однієї з сторін.

Порядок продовження дії договору, строк його дії та підстави розірвання передбачено сторонами у розділах 8 та 14 договору оренди.

Так, пунктом 14.2 договору оренди від 01.09.2011 р. визначено, що дострокове припинення дії договору в односторонньому порядку не допускається за виключенням випадків, передбачених у п. 14.3 договору. Даний пункт договору передбачає право лише орендодавцю розірвати договір в будь-який час до закінчення терміну його дії в односторонньому порядку шляхом відмови від договору у визначених договором випадках.

Судова колегія прийшла до висновку, що між сторонами було досягнуто згоду щодо розірвання договору оренди від 01.09.2011 року. Твердження відповідача за первісним позовом, що договір оренди був розірваний в односторонньому порядку, з ініціативи орендаря, суд оцінює критично, адже, сторони не звертались до суду із позовом щодо розірвання договору.

Отже, слід вважати, що договір оренди було достроково розірвано за взаємною згодою сторін з 15.10.2012 року, що підтверджується актом приймання-передачі від 15.10.2012 року, який підписаний та скріплений печатками сторін.

Позивач за первісним позовом при зверненні до суду просить стягнути з відповідача гарантійний платіж, що згідно п. 1.5.2. договору підлягає поверненню протягом 30 днів після закінчення строку оренди.

Водночас сторони в договорі оренди передбачили, що гарантійний платіж підлягає поверненню орендарю при закінченні строку оренди, або у разі дострокового припинення договору після виконання орендарем умов, зокрема, сплаті усієї заборгованості по орендній платі та інших платежах за цим договором (п. 1.5.3 договору)

Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що орендар зобов'язався сплачувати орендодавцю орендну плату , яка становить 45 доларів США за один квадратний метр, що разом становить 5 413,50 доларів США. Орендна плата за цим договором підлягає сплаті в гривнях по курсу долара США, встановленому Національним банком на день виставлення рахунку. Орендна плата за перший повний календарний місяць оренди складає 43 145,59 грн. Орендна плата сплачується орендарем наступним чином: протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщення орендар сплачує орендну плату за період із дня підписання акту прийому-передачі приміщення до останнього для поточного місяця. Наступні платежі сплачуються авансом щомісячно з 01 по 05 число поточного місяця на підставі рахунків.

Як вбачається з матеріалів справи ТзОВ «ДУБИЛЬГИС-УКРАЇНА» неодноразово порушувало строки внесення орендної плати передбачені договором, а саме:

- 08.12.2011 року ТзОВ «ДУБИЛЬГИС-УКРАЇНА» було внесено на рахунок орендаря орендну плату по договору оренди за період грудень 2011 року, що підтверджується платіжним дорученням № 116 від 08.10.2011 року;

- 23.01.2012 року ТзОВ «ДУБИЛЬГИС-УКРАЇНА» було внесено на рахунок орендаря орендну плату по договору оренди за період листопад 2011 року, що підтверджується платіжним дорученням № 16 від 23.01.2012 року;

- 07.06.2012 року ТзОВ «ДУБИЛЬГИС-УКРАЇНА» було внесено на рахунок орендаря орендну плату по договору оренди за період травень 2012 року, що підтверджується платіжним дорученням № 205 від 07.06.2012 року;

- 09.07.2012 року ТзОВ «ДУБИЛЬГИС-УКРАЇНА» було внесено на рахунок орендаря орендну плату по договору оренди за період липень 2012 року, що підтверджується платіжним дорученням № 254 від 09.07.2012 року;

- 06.08.2012 року ТзОВ «ДУБИЛЬГИС-УКРАЇНА» було внесено на рахунок орендаря орендну плату по договору оренди за період серпень 2012 року, що підтверджується платіжним дорученням № 307 від 06.08.2012 року;

- 10.09.2012 року ТзОВ «ДУБИЛЬГИС-УКРАЇНА» було внесено на рахунок орендаря орендну плату по договору оренди за період вересень 2012 року, що підтверджується платіжним дорученням № 268 від 10.09.2012 року;

- 08.10.2012 року ТзОВ «ДУБИЛЬГИС-УКРАЇНА» було внесено на рахунок орендаря орендну плату по договору оренди за період жовтень 2012 року, що підтверджується платіжним дорученням № 410 від 08.10.2012 року.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Умовами договору передбачено, що у випадку неналежної або несвоєчасної сплати орендної плати, встановленої цим договором, орендар зобов'язався сплачувати орендодавцю неустойку в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожен день такого прострочення (п. 10.2. договору).

Відповідачем за первісним позовом було нараховано позивачу неустойку за порушення термінів сплати орендної плати.

Оскільки орендарем не своєчасно вносилась орендна плата, відтак, відповідачем за первісним позовом було обґрунтовано нараховано орендарю неустойку за невиконання умов договору.

Враховуючи те, що сторони у договорі оренди, передбачили, що гарантійний платіж повертається орендарю у разі дострокового припинення договорулише після виконання орендарем умов договору, а ТзОВ «ДУБИЛЬГИС-УКРАЇНА» не виконано усіх умов договору оренди, а саме не сплатило неустойку за прострочення термінів сплати орендної плати, тому позовні вимоги про стягнення гарантійного внеску не підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог то колегія суддів зазначає, наступне.

Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було подано до суду зустрічну позовну заяву про стягнення з ТзОВ «ДУБЛЬГИС-УКРАЇНА» 217863,83 грн. заборгованості, з яких: 129763,00 грн. неустойки, нарахованої у зв'язку з достроковим розірванням договору оренди з ініціативи товариства, 65366,58 грн. понесених збитків за проведення ремонтних та відновлювальних робіт та 22734,25 грн. штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату орендних платежів.

Щодо стягнення 129763,00 грн. неустойки, нарахованої у зв'язку з достроковим розірванням договору оренди з ініціативи товариства, колегія суддів вважає, що зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню. Адже, договір оренди був розірваний за взаємною згодою сторін, зазначені обставини досліджено судом при розгляді первісних позовних вимог і знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.

Щодо стягнення 65 366,58 грн. понесених збитків за виконання ремонтних та відновлювальних робіт приміщення, з яких 25275,00 грн. прямі збитки на проведення ремонтних робіт та 40091,58 грн. непрямі збитки (в тому числі 32091,58 грн. - упущена вигода через неможливість використання приміщення в період проведення ремонту та 8000,00 грн. - оплата праці робочих, прораба), то суд зазначає наступне.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Тобто відшкодування збитків має місце при наявності складу цивільного правопорушення, що, як і склад будь-якого іншого правопорушення, включає в себе: протиправну поведінку особи (дію чи бездіяльність), наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, а також вину особи, що заподіяла шкоду.

Відшкодування збитків - це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе лише за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неотриманих доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Як вбачається з акту щодо кошторису та обсягу ремонтних робіт від 08.11.2012 року сторонами при передачі орендованого приміщення було виявлено ряд пошкоджень майна, що зафіксовано в акті від 15.10.2012 року. Вартість ремонтних робіт визначена в акті щодо кошторису та обсягу ремонтних робіт в сумі 25 275,00 грн. Зазначений акт підписаний та скріплений печатками обох сторін. Оскільки позивач за зустрічним позовом утримує суму гарантійного платежу і зазначена сума (25 275,00 грн.) врахована товариством при зверненні з позовною заявою про повернення гарантійного платежу, то позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Розглядаючи вимогу про відшкодування оплати праці робочих та прораба в сумі 8000 грн. та упущеної вигоди на суму 32091,58грн. понесених збитків, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Досліджуючи обставини даної справи, з якими позивач за зустрічним позовом пов'язує факт заподіяння йому збитків, суд вважає, що останнім не доведено, а матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували можливість реального одержання доходів (упущеної вигоди) позивачем у справі відразу ж після звільнення приміщення відповідачем та за плату, встановлену договором оренди від 01.09.2011 року.

Також позивачем за зустрічним позовом не наведено та не підтверджено наявності всіх елементів цивільного правопорушення, зокрема вини відповідача у завданні збитків та протиправної поведінки останнього у їх виникненні.

Надані позивачем за зустрічним позовом докази, а саме договір підряду № 23 від 17.10.2012 року, додаток № 1 до договору підряду № 23 від 17.10.2012 року, акт приймання передачі виконаних робіт від 09.11.2012 року, які підписані між СПД ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не є належними доказами у справі, які б підтверджували факт завдання відповідачем за зустрічним позовом позивачу збитків в сумі 40 091,58 грн.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог в частині стягнення 22734,25 грн. штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату орендної плати, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 10.2. договору оренди у випадку неналежної або несвоєчасної сплати орендної плати, встановленої цим договором, орендар зобов'язався сплатити орендодавцю неустойку в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За розрахунками позивача за зустрічним позовом та з огляду на банківські виписки по рахунку підприємця за весь період оренди товариством було прострочено строк сплати орендних платежів на 38 днів. Виходячи із суми заборгованості, така неустойка розрахована із розміру 0,5% за кожний день прострочки, становить 8546,71 грн.

Враховуючи те, що сторони в договорі оренди передбачили, що орендодавець має право покрити прострочену заборгованість орендаря по платежах за оренду приміщення чи штрафним санкціям за рахунок гарантійного платежу, а позивач за зустрічним позовом утримує суму гарантійного платежу, зустрічні позовні вимоги про стягнення неустойки не підлягають до задоволення.

Таким чином, рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.06.2013 року слід скасувати в частині залишення без розгляду та задоволення зустрічних позовних вимог. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. В решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.06.2013 року в частині відмови в задоволенні первісного позову залишити без змін.

3. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.06.2013 року скасувати в частині залишення без розгляду та задоволення зустрічних позовних вимог. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. В решті рішення щодо зустрічного позову залишити без змін.

4. Стягнути з Суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь ТзОВ «ДУБЛЬГИС-УКРАЇНА» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, офіс 609, ідент. код 37819273) 1326,40 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

5. Доручити Господарському суду Тернопільської області видати наказ.

6. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

7. Матеріали справи повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Матущак О.І.