Постанова

від 19.12.2013 по справі 921/373/13-г/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 921/373/13-г/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддів:С.Могил, Є.Борденюк, І. Вовка, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Дубльгис-Україна" на постановувід 10.10.2013 Львівського апеляційного господарського суду у справі№ 921/373/13-г/17 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дубльгис-Україна" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 простягнення 61 016,18 грн гарантійного платежу та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дубльгис-Україна" про стягнення 217 863,83 нарахованих санкцій. В судове засідання прибули представники сторін: відповідачаОСОБА_5 (довіреність від 17.12.2013) Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк , пояснення представника відповідача за первісним позовом та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Дубльгис-Україна" звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про повернення 61 016,18 грн гарантійного платежу згідно договору оренди № 09-11-12/ЕП від 01.09.2011 з підстав припинення орендних відносин та з посиланням на п.1.5.2 Договору.

08.05.2013 Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 подана зустрічна позовна заява про стягнення з ТОВ "Дубльгис-Україна" 217 863,83 грн заборгованості, з яких: 129 763,00 грн неустойки, нарахованої у зв'язку з достроковим розірванням договору оренди з ініціативи товариства, 65 366,58 грн понесених збитків за проведення ремонтних та відновлювальних робіт та 22 734,25 грн штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату орендних платежів.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.06.2013 (суддя Н. Андрусик) в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Дубльгис-Україна" 132 640,35 грн неустойки; позовні вимоги в частині стягнення 40 091,58 грн збитків залишені без розгляду, в решті позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване наступним.

01.09.2011 між Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дубльгис-Україна" (орендарем), укладений договір оренди № 09-11-12/ЕП, предметом якого є зобов'язання орендодавця передати, а орендаря - прийняти в орендне користування приміщення загальною площею 120,3 м 2 (п'ятий поверх секція БС-4), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з терміном дії договору за згодою сторін встановленого у п. 1.2. договору - до 01.09.2012.

Додатковою угодою № 5 від 31.08.2012, підписаною сторонами, Договір продовжений до 30.11.2012 включно.

15.10.2012 сторонами у справі підписано акт приймання-передачі приміщення та повернуте нежитлове приміщення орендодавцю у стані, вказаному безпосередньо в акті. 08.11.2012 сторони також склали та підписали акт щодо кошторису та обсягів ремонтних робіт, згідно якого вартість ремонту нежитлового приміщення, що було об'єктом оренди, визначена у розмірі 25 275 грн.

Місцевий господарський суд зазначив, що твердження позивача щодо припинення дії договору оренди 15.10.2012, тобто до закінчення строку дії за згодою сторін, не заслуговують на увагу суду, адже згоди на таке припинення відповідач не надавав, оскільки не було пропозиції зі сторони наймача. ТОВ "Дубльгис-Україна" звільнило орендоване приміщення без відома орендодавця як власника об'єкту, про що останньому стало відомо від працівників охорони офісного центру "Європа Плаза". Крім того, у акті надання послуг № 0000010 від 15.10.2012, підписаному без заперечень представниками обох сторін, підписи яких скріплено печаткою юридичної особи, міститься застереження, де зазначено, що договір оренди з 15.10.2012 достроково розірваний з ініціативи орендаря.

А тому за наведеного вище, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт підписання акту приймання-передачі приміщення 15.10.2012 між сторонами не вказує на припинення договору найму за згодою сторін, а лише підтверджує припинення договору та виконання у зв'язку з цим, обов'язку наймачем щодо негайного повернення орендованого майна, і не може слугувати доказом розірвання договору за угодою сторін, оскільки такої угоди сторони не укладали, що не заперечується сторонами і з огляду на це підстав для задоволення первісного позову немає.

Водночас, відповідно до п. 10.6 Договору, у випадку дострокового розірвання договору з ініціативи орендаря, або у випадку дострокового розірвання цього договору внаслідок порушення орендарем своїх зобов'язань, встановлених цією угодою, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю неустойку в розмірі трьохмісячної орендної плати по цьому договору.

Згідно із п. 10.2 Договору, у випадку неналежної або несвоєчасної сплати орендної плати, встановленої цим договором, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю неустойку в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Дослідивши матеріали справи та встановивши факти розірвання договору з ініціативи орендаря та несвоєчасного внесення останнім орендної плати, а також здійснивши власні арифметичні розрахунки, господарський суд дійшов висновку, щодо стягнення неустойки в розмірі 129 436,77 грн за розірвання договору з ініціативи орендаря та 3 203,58 грн неустойки за період з 06.05.2012 року по 06.11.2012 за несвоєчасну сплату орендних платежів.

Відповідно до акту щодо кошторису та обсягу ремонтних робіт від 08.11.2012, сторонами погоджено необхідний обсяг та вартість робіт по відновленню орендованого приміщення, оскільки при передачі приміщення виявлено ряд пошкоджень майна, що зафіксовано в акті від 15.10.2012. Така вартість ремонтних робіт визначена в сумі 25 275 грн. Враховуючи те, що позивач утримує суму гарантійного платежу і зазначена сума врахована ТОВ "Дубльгис-Україна" при зверненні з позовною заявою про повернення гарантійного платежу, суд дійшов висновку, що позов в цій частині є безпідставним і до задоволення не підлягає.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 (колегія суддів: О. Скрипчук, О. Дубник, О. Матущак) рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову залишене без зміни; в частині стягнення з ТОВ "Дубльгис-Україна" 132 640,35 грн неустойки та в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "Дубльгис-Україна" 40 091,58 грн збитків - скасоване та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова апеляційного господарського суду обґрунтована наступним.

Між сторонами досягнута згода щодо розірвання Договору. Твердження відповідача за первісним позовом, що договір оренди розірваний в односторонньому порядку, з ініціативи орендаря, суд оцінив критично, адже, сторони не звертались до суду із позовом щодо розірвання договору.

Отже, договір оренди достроково розірваний за взаємною згодою сторін з 15.10.2012, що підтверджується актом приймання-передачі від 15.10.2012, який підписаний та скріплений печатками сторін.

Позивач за первісним позовом при зверненні до суду просить стягнути з відповідача гарантійний платіж, що згідно п. 1.5.2 договору підлягає поверненню протягом 30 днів після закінчення строку оренди.

Водночас сторони в договорі оренди передбачили, що гарантійний платіж підлягає поверненню орендарю при закінченні строку оренди, або у разі дострокового припинення договору після виконання орендарем умов, зокрема, сплати усієї заборгованості по орендній платі та інших платежах за цим договором (п. 1.5.3 Договору)

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскільки матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Дубльгис-Україна" неодноразово порушувало строки внесення орендної плати, що передбачені договором та враховуючи те, що сторони у договорі оренди, передбачили, що гарантійний платіж повертається орендарю у разі дострокового припинення договору лише після виконання орендарем умов договору, а ТОВ "Дубльгис-Україна" не виконано усіх умов договору оренди, а саме не сплатило неустойку за прострочення термінів сплати орендної плати, позовні вимоги про стягнення гарантійного внеску не підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 129 763,00 грн неустойки, нарахованої у зв'язку з достроковим розірванням договору оренди з ініціативи товариства, апеляційний господарський суд зазначив позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення, оскільки договір оренди розірваний за взаємною згодою сторін.

За розрахунками позивача за зустрічним позовом та з огляду на банківські виписки по рахунку підприємця за весь період оренди товариством прострочений строк сплати орендних платежів на 38 днів. Виходячи із суми заборгованості, така неустойка розрахована із розміру 0,5% за кожний день прострочки, становить 8 546,71 грн.

Враховуючи те, що сторони в договорі оренди передбачили, що орендодавець має право покрити прострочену заборгованість орендаря по платежах за оренду приміщення чи штрафним санкціям за рахунок гарантійного платежу, а позивач за зустрічним позовом утримує суму гарантійного платежу, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги про стягнення неустойки за несвоєчасне внесення орендної плати не підлягають до задоволення.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для повернення суми гарантійного платежу, оскільки позивач не виконав передбачене п. 10.2 Договору зобов'язання щодо сплати неустойки за несвоєчасну сплату орендної плати, що ним і не спростовується та відповідно до п. 1.5.3 Договору виключає можливість повернення гарантійного платежу.

А тому постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без зміни в частині відмови у задоволенні первісного позову.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що постанова апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову не оскаржена.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубльгис-Україна" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 у справі № 921/373/13-г/17 залишити без зміни.

Судді: С. Могил

Є. Борденюк

І. Вовк