Ухвала

від 09.10.2013 по справі 2а-27219/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/18978/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників:

позивача - Швайка М.О.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька (далі - ДПІ)

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.03.2011

у справі № 2а-27219/10/0570

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм плюс" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання дій протиправними та скасування рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року Товариство звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії ДПІ з проведення документальної невиїзної перевірки Товариства та зі складення та направлення платникові податкових повідомлень-рішень від 15.09.2010 № 0000562303/1 та № 0000552303/1, від 18.11.2010 № 0000562303/2 і № 0000552303/2, а також скасувати зазначені акти індивідуальної дії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2011 у задоволенні позову відмовлено з посиланням на імітацію виконання операцій з поставки сільськогосподарської продукції в адресу позивача в рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Макоптторг» (далі - ТОВ «Макоптторг») з метою створення у податковому обліку Товариства умов для отримання податкової вигоди

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.03.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення; в решті позову відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що реальність виконання спірних операцій підтверджується документально, тоді як податкова інспекція не вправі встановлювати додаткові у порівнянні із законом вимоги щодо виникнення у платника права на податковий кредит (як-от - наявність товарно-транспортних накладних, здійснення контролю за діяльністю контрагента тощо).

Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду зі спору як помилково скасоване.

Переглянувши судові акти у межах доводів касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги ДПІ виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку щодо опрацювання встановлених ризикових операцій Товариства з питань правових відносин з ТОВ «Макоптторг» за період з 01.01.2009 по 31.03.2010. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 16.08.2010 № 2058/23-1/34305143 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.08.2010 № 0000552303/0, за яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 587 687 грн. (у тому числі 404255 грн. за основним платежем та 183 432 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 25.08.2010 № 0000562303/0 про донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 485 106 грн. (у тому числі 323 404 грн. за основним платежем та 161 702 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для донарахування оспорюваних сум з податку на прибуток та з податку на додану вартість став висновок податкового органу про незаконне формування позивачем витрат та податкового кредиту за операціями з придбання сільськогосподарської продукції у ТОВ «Макоптторг» в рамках виконання договору від 04.05.2009.

При цьому податкова інспекція посилається на відсутність у цього контрагента об'єктивної можливості виконати зобов'язання з поставки товару в силу відсутності основних фондів, транспортних засобів та необхідних трудових ресурсів, а також на неподання позивачем необхідних документів, що підтверджують вчинення необхідних дій у процесі виконання операцій з поставки товару (як-от транспортування товару, його зберігання тощо).

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочину без мети настання відповідних йому правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції цілком об'єктивно підтримав зазначену правову позицію податкового органу.

Так, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень випливає, що підставою для формування податкового кредиту по ПДВ та зменшення оподатковуваного прибутку на суму понесених витрат є сукупність таких обставин, як придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності, відображення їх в обліку покупця та наявність належним чином оформлених податкових накладних, первинних документів.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він виступає суб'єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Як встановили суди, за умовами договору від 04.05.2009 ТОВ «Макоптторг» (постачальник) зобов'язалося поставити Товариству (покупець) сільськогосподарську продукцію; умови постачання у договорі визначено не було.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що необхідні документи, які підтверджують фактичне виконання умов поставки, платником не подано, а наявні у матеріалах справи податкові накладні та видаткові накладні не дозволяють достовірно встановити факт придбання спірної продукції у ТОВ «Макоптторг».

Суд першої інстанції цілком об'єктивно зазначив про те, що позивачем ані під час перевірки, ані в ході розгляду даної справи не надано будь-яких перевізних документів, складенням яких опосередковувалося перевезення товару, а також доказів його прийняття, оприбуткування, зберігання товару тощо.

При цьому суд також наголосив, що Товариством не подано будь-яких доказів залучення третіх осіб (перевізників, експедиторів, зберігачів тощо) до виконання розглядуваних господарських операцій.

Наявні у матеріалах справи договори, на підставі яких позивач реалізовував сільськогосподарську продукцію іншим суб'єктам господарювання, не можуть слугувати підтвердженням реальності господарських правовідносин між Товариством та ТОВ «Макоптторг», позаяк не дозволяють зробити висновок про те, що проданий позивачем товар є саме тією продукцією, що була поставлена в його адресу цим контрагентом.

Слід зазначити, що формальне дотримання платником вимог законодавства не є підставою для визнання податкової вигоди обґрунтованою. Подання необхідних документів не тягне автоматичного виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту, а є лише умовою для підтвердження факту реальності господарських операцій.

Між тим, апеляційний суд, приймаючи рішення про задоволення позову, послався на те, що реальність виконання спірних господарських операцій підтверджена документально. При цьому апеляційним судом не було встановлено нових обставин, як і не було досліджено будь-яких нових доказів. Фактично апеляційний суд надав іншу юридичну оцінку обставинам справи, встановленим судом першої інстанцій, без належного мотивування причин цього.

В силу вимог частини першої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінка судом доказів на своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх необґрунтованої оцінки, при якій змістовно тотожні обставини отримують діаметрально протилежне тлумачення, без зазначення причин для цього. Така оцінка обставин справи не може бути визнана об'єктивною. У даному разі зі змісту постанови суду апеляційної інстанції не вбачаються мотиви, що давали йому законні підстави для іншої оцінки фактичних обставин зі спору у порівнянні із судом першої інстанції.

В силу статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції вправі скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.03.2011 у справі № 2а-27219/10/0570 скасувати.

3. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2011 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько