Ухвала

від 02.10.2013 по справі 0670/9765/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/15617/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П., за участю представників позивача:Камінського А.Ф., Макаренка М.О., відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.11.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012

у справі № 0670/9765/11

за позовом Приватного підприємства «Фармацевтична фабрика «Науково-виробниче об'єднання «Ельфа»

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області,

треті особи Державна податкова адміністрація в Житомирській області,

Державна податкова адміністрація України,

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.11.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012, задоволено позовні вимоги Приватного підприємства «Фармацевтична фабрика «Науково-виробниче об'єднання «Ельфа» (надалі - позивач, ПП «Фармацевтична фабрика «НВО «Ельфа») до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (надалі - відповідач, Коростенська ОДПІ Житомирської області), за участю третіх осіб (Державної податкової адміністрації в Житомирській області та Державної податкової адміністрації України): скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 № 0001692301.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку оскаржуваних судових рішень.

Треті особи пояснень та заперечень на касаційну скаргу не надали, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Коростенської ОДПІ Житомирської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Фармацевтична фабрика «НВО «Ельфа» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Камелот-СВ», ТОВ «Тефея», ПП «Тріумф-Пак», ТОВ «Альфа-Буд-АБЗ» за період з 01.12.2010 по 31.12.2010; а також з ТОВ «Глорія Інком», ПП «Тріумф-Пак» за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, про що складено акт від 06.04.2011 № 452/23-01/31231634. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1,7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість») , п. 2,5,18 Наказу ДПА України від 30.05.1997 № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», п.198,1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 646 724,82 грн., у тому числі: за грудень 2010 року - 453 092,92 грн., за січень 2011 року - 193 631,90 грн.

Зокрема, актом перевірки встановлено, що позивач незаконно включив до складу податкового кредиту у грудні 2010 року суми податку на додану вартість по операціях з придбання товарів та послуг: у ТОВ «Камелот-СВ» - на суму 81 056,22 грн., ТОВ «Тефея» - на суму 91 835,80 грн., ПП «Тріумф-Пак» - на суму 15 601,10 грн., ТОВ «Альфа-Буд-АБЗ» - на суму 264 599,80 грн.; в січні 2011 року: у ПП «Тріумф-Пак» - на суму 11 748,10 грн., ТОВ «Глорія Інком» - на суму 181 883,80 грн.

За результатами перевірки Коростенською ОДПІ Житомирської області винесено податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 № 0011182301, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 565 668,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 141 417,00 грн.

В результаті адміністративного оскарження ДПА у Житомирській області рішенням від 14.07.2011 № 15245/С-С/25-009 скасувала вищевказане податкове повідомлення-рішення в частині застосовання штрафних (фінансових) санкцій в сумі 48 407,00 грн.

На підставі рішення ДПА у Житомирській області Коростенською ОДПІ Житомирської області винесено податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 № 0001692301, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, в тому числі: за основним платежем - 565 668,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 93 010,00 грн.

Задовольняючи позов та скасовуючи податкове повідомлення-рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ПП «Фармацевтична фабрика «НВО «Ельфа» документально підтвердило наявність підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому дійшли висновку про неправомірність позиції податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, оскільки первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій неповними та передчасними, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні положення містить п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Судам при розв'язанні відповідних спорів варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту робіт, що виконуються, або послуг, що надаються, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 27.03.2012 по справі № 21-737во10 зауважив, що факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами, зокрема:

- неможливістю реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Спростовуючи доводи податкового органу про відсутність доказів транспортування товару, суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою той факт, що відповідно до договору від 18.08.2010 № 10-4 (укладеного із ТОВ «Глорія-Інком»), договору від 29.09.2008 № КП-К-04/2008 (укладеного із ТОВ «Камелот-СВ»), договору від 04.01.2010 № 1-04/0110 (укладеного із ПП «Тріумф-Пак») доставка товару здійснювалась саме продавцем на склад покупця. При цьому, суди не дослідили факт перевезення та відвантаження товару, товарно-транспортні документи, що супроводжували здійснення вказаних операцій, та можливість здійснення таких операцій за відсутності підтвердження наявності у продавця транспортних засобів, враховуючи те, що додаткові угоди про зміну домовленостей сторін договорів щодо доставки товару в справі відсутні.

Крім того, суди передчасно дійшли висновку про необґрунтованість позиції податкового органу, не взявши до уваги, що позивачем не надано документів (договорів оренди, суборенди тощо), що могли б підтвердити можливість покупця прийняти придбаний товар на зазначені в договорах склади (м. Коростень, м. Вишневе).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з метою виключення факту штучного створення документообігу задля імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту, у світлі наведених рекомендацій вважає за необхідне при новому розгляді справи суду першої інстанції звернути увагу на дослідження доказів, що були підставою для прийняття або неприйняття товару покупцем від постачальника та які підтверджують якість товару і відповідність встановленим стандартам та технічним умовам, а саме: висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікати аналізу, сертифікати відповідності, копії гігієнічних висновків Міністерства охорони здоров'я України з печаткою постачальника тощо.

Без встановлення і дослідження наведених обставин рішення суду не може відповідати незмінним принципам законності, повноти і обґрунтованості у розумінні статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України .

Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до передчасних та не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України .

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 у справі № 0670/9765/11 скасувати.

Справу № 0670/9765/11 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна З оригіналом згідно

помічник судді