Постанова

від 21.10.2013 по справі 815/6176/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 815/6176/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Катаєвої Е.В.,

секретаря Філіппової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Експортно-Імпортна Компанія» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Експортно-Імпортна Компанія» (далі ТОВ «ЕІК») з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 08.05.2013 року №0002112230 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 49536,00грн. та №0002122230 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 58418,00грн.

Позивач зазначив, що рішення, які оспорюються винесені на підставі Акту №22/22-3/32727335/578 від 22.02.2013 року з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках та правових відносин з ПП «Амітек», ТОВ «Аякс», ТОВ «А-ВЕНТА». Але висновки Акту перевірки про порушення ним п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2., пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України від 28.12.1994року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон України №334/94-ВР), внаслідок чого підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток всього у сумі 47 964 грн., пп.7.4.1, гш.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон України №168/97-ВР), внаслідок чого підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість всього у сумі 58 418 грн., при здійсненні господарської діяльності не відповідають дійсним обставинам, оскільки відповідно до вимог податкового законодавства ТОВ «ЕІК» до податкового кредиту включені тільки ті суми, які підтверджені податковими накладними, виданими цими контрагентами, які заповнені відповідно до встановленого порядку. На час видання податкових накладних його контрагенти були зареєстровані платниками ПДВ, знаходились в ЄДР, тобто мали повний обсяг спеціальної правоздатності та дієздатності.

Позивач зазначив, що перевірки податковий орган має право проводити лише при наявності підстав визначених в ПК України та у встановленому порядку з дослідженням всіх первинних документів. Відповідачем в порушення законодавства не перевірялась первинна документація підприємства, а в основу Акту перевірки покладені лише матеріали перевірок інших суб'єктів господарювання, що свідчить про формальне, поверхове проведення перевірки та безпідставне нарахування податкових зобов'язань.

У ТОВ «ЕІК» наявні податкові накладні, які відображені у реєстрах отриманих накладних та деклараціях за відповідний період. В акті перевірки ці обставини не спростовуються, а також не спростовується факт оплати підприємством сум ПДВ у ціні придбаних у контрагента товарів, послуг. Саме ТОВ «ЕІК» не допущено жодного порушення податкового законодавства щодо формування валових витрат, податкового кредиту та дотримано всіх вимог передбачених законом, а тому ТОВ не може нести будь-яку відповідальність за порушення законодавства іншим суб'єктом господарювання.

В акті перевірки податковий орган стверджує про нікчемність правочинів ТОВ «ЕІК» з контрагентами, проте податковим органом в Акті перевірки не спростовано встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів. Твердження суб'єкта владних повноважень, висновок податкового органу про нікчемність правочинів є необґрунтованими, так як показники документів обов'язкової податкової звітності платника податків не містять фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави. Окрім цього, суб'єктом владних повноважень не враховані приписи ч.3 ст. 228 ЦК України, а саме: спірні правочини не оскаржені в судовому порядку та немає судових актів, що набрали чинності, визнання спірних правочинів недійсними. Висновок податкового органу є лише припущенням, що не може бути підставою для прийняття рішення про нарахування податкових зобов'язань.

Між тим у TOB «ЕІК» наявні всі первинні документи, які є належними доказами та підтверджують реальність господарських операцій здійснених між TOB «ЕІК» та ПП «Амітек», TOB «Аякс» та TOB «А-ВЕНТА», а саме: договори, дозволи, банківські виписки, податкові накладні, акти виконаних робіт, реєстри отриманих накладних, декларації з ПДВ, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні. До валових витрат віднесені тільки ті, що підтверджені первинними документами. Отриманий товар, послуги використані у господарській діяльності. ПП «Амітек» виконав роботи щодо розробки та оформлення енергетичного паспорту підприємства, якій він зобов'язаний мати відповідно до Закону України «Про енергозбереження»; TOB «ЕІК» має на балансі сховища для мазуту та опалювальний котел працюючий на мазуті, тобто мазут поставлений йому контрагентами також використаний у господарській діяльності підприємства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача вважала позовні вимоги необґрунтованими та зазначила, що прийняти податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки є правомірними.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності, судом встановлено, що ТОВ «ЕІК» зареєстровано Малиновською районною адміністрацією Одеської міської ради 22.12.2003 року. Знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби з 15.01.2004 року (а.с.34-47).

З 11.02.2013 року по 15.02.2013 року ДПІ на підставі наказу від 11.02.2013 року (а.с.100) проведено перевірку позивача, за результатами якої складений Акт перевірки №22/22-3/32727335 від 22.07.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Експортно-Імпортна Компанія» код ЄДРПОУ 32727335, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках та правових відносинах з ПП «Амітек», код ЄДРПОУ 36501914, ТОВ «Аякс», код ЄДРПОУ 20927839, ТОВ «А-ВЕНТА», код ЄДРПОУ 34603555, за весь період взаємовідносин» (а.с.15-28).

Позивач подав заперечення на акт перевірки, які відповідачем залишені без задоволення (а.с.103-117).

На підставі Акту перевірки №22/22-3/32727335/578 від 22.02.2013 року ДПІ 08.05.2013 року прийняло податкові повідомлення-рішення №0002112230 (форми «Р») про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 49536,00грн. (47964,00грн за основним платежем, 795,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0002122230 (форми»В4») про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 58418,00грн., а саме по декларації за звітний період березень 2010 року реєстраційний №909492 від 09.04.2010 року на суму 2539,00грн., по декларації за звітний період березень 2011 року реєстраційний №1340999 від 18.03.2011 року на суму 35833,00грн., по декларації за звітний період січень 2012 року реєстраційний №6409354 від 17.02.2012року на суму 20046,00грн. (а.с.26,26).

Позивач оскаржив прийняті податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової служби в Одеській області та до Міністерства доходів та зборів України (а.с.118-126,132-139), рішеннями яких від 08.07.2013року №220/10/15-32-10-02-07 та від 12.08.2013року №3693/6/99-99-10-01-15 скарги залишені без задоволення (а.с.128-131,140-145).

У висновку Акту перевірки №22/22-3/32727335/578 від 22.02.2013 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем: - п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2., пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України від 28.12.1994року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток всього у сумі 47 964 грн., у т.ч.: за І квартал 2010 року-3173грн..; за І квартал 2011 року-44 791 грн.; - пп.7.4.1, гш.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість всього у сумі 58 418 грн., у т.ч.: у березні 2010 року - 2 539 грн., у лютому 2011 pоку - 35 833 грн., у січні 2012 року - 20 046 грн. (а.с.23)

Пункт 5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР (якій діяв на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01.04.2011 року відповідно до Прикінцевих положень ПК України) визначав поняття валових витрат виробництва та обігу, а саме що це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 до валових витрат включаються сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень встановлених п.5.3-5.7 цієї статті. У пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР зазначені витрати, які не включаються до складу валових витрат, у тому числі будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 7 Закону України №168/97-ВР (якій діяв на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01.01.2011 року відповідно до Прикінцевих положень ПК України) визначався порядок обчислення і сплати податку, а також порядок формування податкового кредиту. Згідно з пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду з зв'язку з придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" необхідними умовами для включення платником податку сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є плата таким платником цих сум та наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених належним чином.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України діючого з 01.01.2012 року також встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог закону.

Судом встановлено, що ТОВ «ЕІК» з ПП «Амітек» 16.03.2010 року укладений договір на утворення (передачу) науково-технічної продукції, згідно якого ПП «Амітек» зобов'язаний виконати роботи по оформленню і погодженню з відповідними уповноваженими органами формуляра «Енергетичного паспорту підприємства», що включає збір, класифікацію, підготовку і обробку даних необхідних для подальшого складання «Енергетичного паспорту підприємства», з ТОВ «Аякс» та ТОВ «А-ВЕНТА» укладені договори поставки №012011 від 04.01.2011 року, 3250112 від 25.01.2012 року, згідно яких позивачу поставлений мазут (а.с.48-79,70,82-84).

Перевіряючий в акті не заперечує, що у ТОВ «ЕІК» наявні всі документи (розрахунки, платіжні документи, накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні та інші), які підтверджують віднесення до валових витрат - витрати, які стосуються операцій з контрагентами та формування за цими операціями податкового кредиту. При цьому в акті перевірки не спростовується та обставина, що всі первинні документи, на підставі яких відображені у бухгалтерському та податковому обліках господарські операції позивача за спірний період відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-Х1V „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою визначені вимоги до первинних документів.

Суд вважає висновки Акту перевірки про завищення позивачем валових витрат на суму 191863грн., заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 58418грн. по взаємовідносинам з контрагентами ПП «Амітек», ТОВ «Аякс», ТОВ «А-ВЕНТА» з посиланням на те, що складені з вказаними контрагентами правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, не ґрунтуються на законодавстві та є неправомірним, відповідно є неправомірними також прийняті податкові повідомлення - рішення щодо визначення позивачу податкових зобов'язань. При цьому суд виходить з наступного.

Дослідивши Акт перевірки №22/22-3/32727335/578 від 22.02.2013 року відносно позивача судом встановлено, що висновки перевіряючого про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на висновках актів перевірок відносно цих контрагентів, в яких зазначено про порушення податкового законодавства цими контрагентами та посиланням на укладання ними нікчемних та недійсних правочинів. Зміст цих актів наведений в Акті перевірки відносно позивача.

Судом встановлено, що відносно контрагентів позивача - ПП «Амітек», ТОВ «Аякс», ТОВ «А-ВЕНТА» складені наступні акти:

- акт №830/22-50/36501914 від 20.02.2013 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Амітек», код ЄДРПОУ 36501914, з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на давну вартість за період 2010 року» ( а.с.205-207);

- акт №99/22-604/34603555 від 12.04.2012року ДПІ у Подільському районі м. Києва «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «А-ВЕНТА», код ЄДРПОУ 34603555 щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період за жовтень 2011 року, січень 2012 року» (а.с. 208-214);

- акт №2188/23-1/20927839 від 13.05.2011 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АЯКС», код ЄДРПОУ 20927839, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами - постачальниками ПП «Сегмент-Юг», ПП «СІ ТІ ДЖИ» за період грудень 2010 року, з ПП «Портал Ком», ПП «Мотів-А» за період січень 2011 року та ПП «Укрстандарт-Н» за період лютий 2011 року» ( а.с.215-2130).

Дослідивши вищевказані акти ДПІ відносно контрагентів позивача, суд прийшов до висновку, що ці акти не могли бути покладені в обґрунтування висновків перевіряючого відносно позивача, оскільки вони складені лише на підставі даних інформаційних баз податкових органів без дослідження первинної документації цих контрагентів, що є порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 (далі Порядок №984), пунктом 6 розділу І якого визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із пп.5.2 п.5 Порядку у разі встановлення порушень податкового законодавства в акті необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Жоден з вищевказаних актів відносно контрагентів позивача - ПП «Амітек», ТОВ «Аякс», ТОВ «А-ВЕНТА» не відповідає зазначеним вимогам, а тому суд вважає їх висновки без дослідження первинних документів, на підставі лише даних інформаційних баз податкових органів, без дослідження угод цих контрагентів, зокрема, з позивачем, їх змісту, умов виконання сторонами, неспроможними.

Крім того, відносно ПП «Амітек» 20.02.2013 року складений акт про неможливість проведення зустрічної звірки на підставі п.73.5 ст.73 ПК України. Акт відносно ТОВ «А-ВЕНТА» має назву «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «А-ВЕНТА», код ЄДРПОУ 34603555 щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період за жовтень 2011 року, січень 2012 року», проте згідно вступної частині цього акту ревізор-інспектор діяв також відповідно до п.73.5 ст.73ПК, посилань на будь-яку підставу щодо проведення перевірки акт не містить.

Пунктом 73.5 ст.73 ПК України регламентовано проведення зустрічних звірок органами державної податкової служби. Проведення цих звірок регламентовано також Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 року № 1232, Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА від 22.04.2011р. № 236.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається Довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п.4.4 Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку встановленням відсутності суб'єкта господарювання за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3). Відповідно до затвердженої форми вказаного Акту в ньому може відображатися інформація, яка наявна в даних ДПС про податкову звітність, дані раніше проведених перевірок, звірок, що мають (можуть мати) відношення до питань, наведених у запиті на проведення зустрічної звірки, інша наявна інформація.

Таким чином, згідно вищезазначених положень законодавства в актах, складених відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України щодо проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання органами податкової служби не можуть бути зроблені висновки про будь-які порушення суб'єкта господарювання, оскільки зустрічна звірка не є перевіркою. Наявні результати при можливості проведенні та реального проведення зустрічної звірки складаються у Довідки по затвердженої формі. Проте в таких актах відносно ПП «Амітек», ТОВ «А-ВЕНТА» наявні такі висновки, що не ґрунтується на вимогах законодавства.

Судом досліджені первинні документи по взаємовідносинам позивача із зазначеними контрагентами щодо господарських відносин - договори, податкові та видаткові накладні, розрахунки, товарно - транспортні накладні, на підставі чого суд доходить до висновку про неспроможність висновку перевіряючих про нікчемність правочинів, укладених позивачем, та відповідно неправомірність нарахування позивачу податкових зобов'язань за вказаними господарськими операціями (а.с.48-99).

В акті перевірки відносно позивача також не заперечується наявність у позивача податкових накладних по взаємовідносинам з с контрагентами, на підставі яких сформований податковий кредит відповідного періоду. Зазначені податкові накладні враховані при подачі податкових декларацій за відповідний період, занесені в реєстр виданих та отриманих податкових накладних та додаток 5 до податкової декларації. Таким чином, в акті перевірки не спростовується виконання позивачем вимог законодавства щодо формування податкового кредиту

Договори, укладені позивачем з контрагентами, зазначеними в Акті перевірки відносно нього, відповідають вимогам ст.180 ГК України та були виконані сторонами. В Акті перевірки не зазначено жодної передбаченої законом підстави щодо визнання вказаних правочинів недійсними, оскільки статтею 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Жодного доказу того, що господарські операції по вищевказаним договорам не були здійснені перевіряючими не зазначено в акті перевірки та представником відповідача не надано в судовому засіданні.

Суд вважає недостатнім для висновків Акту від 22.02.2013 року відносно позивача про порушення ним податкового законодавства посилання в ньому лише на акти ДПІ відносно контрагентів, при складанні яких порушені вимоги законодавства щодо їх складання та висновки яких не ґрунтуються на вимогах податкового законодавстві, не можуть бути підставою для прийняття правомірних рішень щодо застосування відповідальності відносно позивача. Данні актів перевірок відносно контрагентів позивача без притягнення до відповідальності цих контрагентів за порушення податкового законодавства не можуть бути безумовною підставою для встановлення факту порушень, оскільки акт - не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а є проміжним документом. В актах перевірки відносно позивача податковим органом не наведено жодного доказу про притягнення до будь-якої відповідальності за порушення податкового законодавства його контрагентів на підставі складених відносно них актів та будь-яка причетність до цих порушень позивача.

Згідно п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 20 «Права органів державної податкової служби» ПК України не передбачено право органів державної податкової служби на визнання в актах перевірок правочинів нікчемними, недійсними.

Відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена Законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Разом з тим, положення ст. 207 та ст. 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби можуть звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Таким чином, що висновки про нікчемність правочинів відноситься до компетенції судів, а не податкових органів. Проте відповідач не надав жодного належного доказу щодо визнання судом договору між позивачем та його контрагентами недійсними, нікчемними.

При цьому суд враховує, що статтею 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом достовірно встановлено, що на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача зареєстровані в ЄДР як діючі підприємства, а також зареєстровані платником ПДВ. На час судового розгляду даної справи лише ПП «Амітек» припинено, проте припинено за судовим рішенням у зв'язку з визнанням банкрутом 21.10.2010 року, тобто після здійснення господарської операції з позивачем, яка мала місце у березні-червні 2010 року (а.с.162-170,238-241).

Відповідач, якій є суб'єктом владних повноважень не надав в судовому засіданні жодного доказу щодо недостовірності цих обставин, а також жодного доказу про обізнаність позивача про будь які недостовірні відомості відносно контрагента або його обізнаність щодо порушень податкового законодавства зі сторони контрагента та причетність до цих порушень позивача. Таких доказів не містить і Акт перевірки відносно позивача.

В свою чергу факт придбання позивачем послуг від ПП «Амітек» щодо оформлення і погодження з відповідними уповноваженими органами формуляра «Енергетичного паспорту підприємства», що включає збір, класифікацію, підготовку і обробку даних необхідних для подальшого складання «Енергетичного паспорту підприємства» підтверджується цим енергетичним паспортом, якій наявний у позивача та зареєстрований в інспекції з енергозбереження. Щодо придбання мазуту, то він використовується також в господарській діяльності підприємства, яке маж мазутосховище та опалювальний котел, для роботи якого придбається мазут (а.с.171-203).

Зазначені обставини представником відповідача в судовому засіданні не спростовані.

Суд вважає, що саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства, по господарським операціям з ПП «Амітек», ТОВ «Аякс», ТОВ «А-ВЕНТА» щодо формування валових витрат та податкового кредиту позивач не допустив.

Крім того, наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагента позивача (несплата податків, притягнення до відповідальності керівника підприємства) не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

При цьому суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та Постанову Верховного Суду України від 11.01.2011 року по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Вимога закону щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платником стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Крім того, суб'єкт владних повноважень повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено, що відповідачем вказані вимоги порушені при здійсненні перевірки позивача та оформлення результатів цієї перевірки.

Відповідно до ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Абз.2 п.79.2 ст.79 ПК України визанчено, що виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Вищезазначені вимоги ст.79 Кодексу кореспондуються з п. 85.2 ст.85 ПК України щодо обов'язку платника податку надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такі обов'язки виникають у платника податків після початку перевірки.

Проте відповідач здійснив перевірку без належного повідомлення позивача про її здійснення. В акті зазначено, що перевірка здійснена з 11 по 15.02.2013 року. Наказ про її проведення та повідомлення видані також 11.02.2013 року, а направлені позивачу лише 12.02.2013 року поштою та отримано ним 19.02.2013 року, тобто після закінчення перевірки (а.с.100-102, 231-232).

В наказі та повідомленні відсутні посилання на підставу перевірки, перелік яких визначений у п.78.1 ст.78 ПК України.

У висновку акту перевірки від 22.02.2013року є посилання лише на норми Закону України №168/97ВР та відсутнє посилання на норми ПК України, незважаючи на зазначення порушення у період 2011 -2012 року. Номера акту перевірки зазначеному на акті та в податкових повідомленнях - рішеннях не співпадають.

Крім того, згідно загальних положень Акту перевірки від 22.02.2013 року перевірка позивача проведена з 11 по 15.02.2013 року (а.с.10), проте під час перевірки досліджений акт ДПІ у Приморському районі від 20.02.2013 року, на якій посилається перевіряючий (а.с.14). Зазначений акт досліджений у судовому засіданні та дійсно складений 20.02.2012 року (а.с.205-207), тобто після закінчення перевірки відносно позивача.

З урахуванням того, що відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо, а також з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Експортно-Імпортна Компанія» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 08.05.2013 року №0002112230 (форми «Р») про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Експортно-Імпортна Компанія» грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 49536,00грн. (47964,00грн за основним платежем, 795,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0002122230 (форми»В4») про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 58418,00грн. ( по декларації за звітний період березень 2010 року реєстраційний №909492 від 09.04.2010 року на суму 2539,00грн., по декларації за звітний період березень 2011 року реєстраційний №1340999 від 18.03.2011 року на суму 35833,00грн., по декларації за звітний період січень 2012 року реєстраційний №6409354 від 17.02.2012року на суму 20046,00грн.)

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експортно-Імпортна Компанія» судові витрати у сумі 1079,54 грн.(одна тисяча сімдесят дев'ять грн. 54 коп.).

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови у порядку статей 160,167, 185-187 КАС України.

Суддя Катаєва Е.В.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходіворів в Одеській області від 08.05.2013 року №0002112230 (форми «Р») про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Експортно-Імпортна Компанія» грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 49536,00грн. (47964,00грн за основним платежем, 795,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0002122230 (форми»В4») про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 58418,00грн. ( по декларації за звітний період березень 2010 року реєстраційний №909492 від 09.04.2010 року на суму 2539,00грн., по декларації за звітний період березень 2011 року реєстраційний №1340999 від 18.03.2011 року на суму 35833,00грн., по декларації за звітний період січень 2012 року реєстраційний №6409354 від 17.02.2012року на суму 20046,00грн.)

21 жовтня 2013 року