Ухвала

від 18.02.2014 по справі 815/6176/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/6176/13-а

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М.

за участю представника апелянта Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області - Лупуленко О.П.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Експортно - Імпортна Компанія» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень -рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Експортно-Імпортна Компанія» (далі ТОВ «ЕІК») з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 08.05.2013 року №0002112230 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 49536,00грн. та №0002122230 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 58418,00грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 08.05.2013 року №0002112230 (форми «Р») про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Експортно-Імпортна Компанія» грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 49536,00грн. (47964,00грн за основним платежем, 795,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0002122230 (форми»В4») про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 58418,00грн. ( по декларації за звітний період березень 2010 року реєстраційний №909492 від 09.04.2010 року на суму 2539,00грн., по декларації за звітний період березень 2011 року реєстраційний №1340999 від 18.03.2011 року на суму 35833,00грн., по декларації за звітний період січень 2012 року реєстраційний №6409354 від 17.02.2012року на суму 20046,00грн.).

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що з 11.02.2013 року по 15.02.2013 року ДПІ на підставі наказу від 11.02.2013 року (а.с.100) проведено перевірку позивача, за результатами якої складений Акт перевірки №22/22-3/32727335 від 22.07.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Експортно-Імпортна Компанія» код ЄДРПОУ 32727335, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках та правових відносинах з ПП «Амітек», код ЄДРПОУ 36501914, ТОВ «Аякс», код ЄДРПОУ 20927839, ТОВ «А-ВЕНТА», код ЄДРПОУ 34603555, за весь період взаємовідносин» (а.с.15-28).

Позивач подав заперечення на акт перевірки, які відповідачем залишені без задоволення (а.с.103-117).

На підставі Акту перевірки №22/22-3/32727335/578 від 22.02.2013 року ДПІ 08.05.2013 року прийняло податкові повідомлення-рішення №0002112230 (форми «Р») про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 49536,00грн. (47964,00грн за основним платежем, 795,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0002122230 (форми»В4») про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 58418,00грн., а саме по декларації за звітний період березень 2010 року реєстраційний №909492 від 09.04.2010 року на суму 2539,00грн., по декларації за звітний період березень 2011 року реєстраційний №1340999 від 18.03.2011 року на суму 35833,00грн., по декларації за звітний період січень 2012 року реєстраційний №6409354 від 17.02.2012року на суму 20046,00грн. (а.с.26,26).

Позивач оскаржив прийняті податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової служби в Одеській області та до Міністерства доходів та зборів України (а.с.118-126,132-139), рішеннями яких від 08.07.2013року №220/10/15-32-10-02-07 та від 12.08.2013року №3693/6/99-99-10-01-15 скарги залишені без задоволення (а.с.128-131,140-145).

У висновку Акту перевірки №22/22-3/32727335/578 від 22.02.2013 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем: - п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2., пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України від 28.12.1994року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток всього у сумі 47 964 грн., у т.ч.: за І квартал 2010 року-3173грн..; за І квартал 2011 року-44 791 грн.; - пп.7.4.1, гш.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість всього у сумі 58 418 грн., у т.ч.: у березні 2010 року - 2 539 грн., у лютому 2011 pоку - 35 833 грн., у січні 2012 року - 20 046 грн. (а.с.23)

Також, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ЕІК» з ПП «Амітек» 16.03.2010 року укладений договір на утворення (передачу) науково-технічної продукції, згідно якого ПП «Амітек» зобов'язаний виконати роботи по оформленню і погодженню з відповідними уповноваженими органами формуляра «Енергетичного паспорту підприємства», що включає збір, класифікацію, підготовку і обробку даних необхідних для подальшого складання «Енергетичного паспорту підприємства», з ТОВ «Аякс» та ТОВ «А-ВЕНТА» укладені договори поставки №012011 від 04.01.2011 року, 3250112 від 25.01.2012 року, згідно яких позивачу поставлений мазут (а.с.48-79,70,82-84).

Відносно контрагентів позивача - ПП «Амітек», ТОВ «Аякс», ТОВ «А-ВЕНТА» складені наступні акти:

- акт №830/22-50/36501914 від 20.02.2013 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Амітек», код ЄДРПОУ 36501914, з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на давну вартість за період 2010 року» ( а.с.205-207);

- акт №99/22-604/34603555 від 12.04.2012року ДПІ у Подільському районі м. Києва «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «А-ВЕНТА», код ЄДРПОУ 34603555 щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період за жовтень 2011 року, січень 2012 року» (а.с. 208-214);

- акт №2188/23-1/20927839 від 13.05.2011 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АЯКС», код ЄДРПОУ 20927839, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами - постачальниками ПП «Сегмент-Юг», ПП «СІ ТІ ДЖИ» за період грудень 2010 року, з ПП «Портал Ком», ПП «Мотів-А» за період січень 2011 року та ПП «Укрстандарт-Н» за період лютий 2011 року» ( а.с.215-2130).

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку, що ці акти не могли бути покладені в обґрунтування висновків перевіряючого відносно позивача, оскільки вони складені лише на підставі даних інформаційних баз податкових органів без дослідження первинної документації цих контрагентів, що є порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 (далі Порядок №984), пунктом 6 розділу І якого визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Пункт 5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР (якій діяв на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01.04.2011 року відповідно до Прикінцевих положень ПК України) визначав поняття валових витрат виробництва та обігу, а саме що це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 до валових витрат включаються сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень встановлених п.5.3-5.7 цієї статті. У пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР зазначені витрати, які не включаються до складу валових витрат, у тому числі будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 7 Закону України №168/97-ВР (якій діяв на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01.01.2011 року відповідно до Прикінцевих положень ПК України) визначався порядок обчислення і сплати податку, а також порядок формування податкового кредиту. Згідно з пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду з зв'язку з придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" необхідними умовами для включення платником податку сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є плата таким платником цих сум та наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених належним чином.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України діючого з 01.01.2012 року також встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог закону.

Згідно із пп.5.2 п.5 Порядку у разі встановлення порушень податкового законодавства в акті необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що жоден з вищевказаних актів відносно контрагентів позивача - ПП «Амітек», ТОВ «Аякс», ТОВ «А-ВЕНТА» не відповідає зазначеним вимогам, а тому суд вважає їх висновки без дослідження первинних документів, на підставі лише даних інформаційних баз податкових органів, без дослідження угод цих контрагентів, зокрема, з позивачем, їх змісту, умов виконання сторонами, неспроможними.

Колегія суддів вбачає, що висновки відповідача також ґрунтуються на тому, шо відносно контрагента позивача ПП «Амітек» 20.02.2013 року складений акт про неможливість проведення зустрічної звірки на підставі п.73.5 ст.73 ПК України. Акт відносно ТОВ «А-ВЕНТА» має назву «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «А-ВЕНТА», код ЄДРПОУ 34603555 щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період за жовтень 2011 року, січень 2012 року», проте згідно вступної частині цього акту ревізор-інспектор діяв також відповідно до п.73.5 ст.73ПК, посилань на будь-яку підставу щодо проведення перевірки акт не містить.

Колегія суддів зазначає, що що якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, з загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевикладене також підтверджене постановою Верховного Суду України у справі № 21-42а10 від 31.01.2011 року

Також, колегія суддів зазначає, що в акті перевірки відносно позивача також не заперечується наявність у позивача податкових накладних по взаємовідносинам з с контрагентами, на підставі яких сформований податковий кредит відповідного періоду. Зазначені податкові накладні враховані при подачі податкових декларацій за відповідний період, занесені в реєстр виданих та отриманих податкових накладних та додаток 5 до податкової декларації. Таким чином, в акті перевірки не спростовується виконання позивачем вимог законодавства щодо формування податкового кредиту

Договори, укладені позивачем з контрагентами, зазначеними в Акті перевірки відносно нього, відповідають вимогам ст.180 ГК України та були виконані сторонами. В Акті перевірки не зазначено жодної передбаченої законом підстави щодо визнання вказаних правочинів недійсними, оскільки статтею 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Жодного доказу того, що господарські операції по вищевказаним договорам не були здійснені перевіряючими не зазначено в акті перевірки та представником відповідача не надано в судовому засіданні.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідачем не враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений у частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в оскаржуваному Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах , здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентами ПП «Амітек», ТОВ «Аякс», ТОВ «А-ВЕНТА».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області - залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Експортно - Імпортна Компанія» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень -рішень,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 20 лютого 2014 року.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.