Рішення

від 07.10.2013 по справі 922/3197/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р.Справа № 922/3197/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+", м.Харків до Дочірнього підприємства "Зміївське управління "Енергомеханізація", смт.Комсомольське, Харківська область про стягнення 103548,31 гривень за участю представників:

позивача - Кушнарьової А.М. (довіреність №б/н від 18 квітня 2013 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2013 року Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Паркінг+", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "Зміївське управління "Енергомеханізація" (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 103548,31 гривень, у тому числі, 85087,57 гривень суми основної заборгованості, 7214,57 гривень суми нарахованої пені, 6592,53 гривень суми 3% річних та 4653,64 гривень суми інфляційних втрат. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки №27-04/02, укладеного між сторонами 26 квітня 2010 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача 2070,97 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 серпня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04 вересня 2013 року.

29 серпня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№31577) витребувані судом документи, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

02 вересня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх.№31866), в якому викладена позиція останнього полягає у тому, що він дійсно укладав договір з Позивачем, але договірне зобов'язання щодо оплати товару виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 вересня 2013 року було відкладено розгляд справи на 26 вересня 2013 року, у зв'язку з неявкою Відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 вересня 2013 року було відкладено розгляд справи на 07 жовтня 2013 року, у зв'язку з неявкою Відповідача, та продовжено строк розгляду справи.

07 жовтня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№36988) не завірену копію договору поставки №27-04/02, укладеного між сторонами 27 квітня 2010 року.

Також, 07 жовтня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№36989) пояснення, в яких повідомив, що між ним та Відповідачем по справі були укладені договори поставки №26-04/01 від 26 квітня 2010 року та №27-04/02 від 27 квітня 2010 року, відповідно до умов яких, у період з 28 квітня 2010 року по 19 листопада 2010 року, Позивачем було поставлено Відповідачу товар, на загальну суму 518087,57 гривень, що підтверджується товаро-транспортними накладними.

Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 07 жовтня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 07 жовтня 2013 року свого представника не направив. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 07 жовтня 2013 року.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу без участі Відповідача, за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.

26 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" (Позивачем) та Дочірнім підприємством "Зміївське управління "Енергомеханізація" (Відповідачем) було укладено договір поставки №26-04/01 (договір-1). Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору-1, постачальник (Позивач) зобов'язався передати у власність покупця (Відповідача) товар, а саме асфальт у кількості 400 тонн, бітумну емульсію в кількості 1,5 тонни, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар та оплатити в його в певному порядку.

Також, 27 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" (Позивачем) та Дочірнім підприємством "Зміївське управління "Енергомеханізація" (Відповідачем) було укладено договір поставки №27-04/02 (договір-2). Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору-2, постачальник (Позивач) зобов'язався передати у власність покупця (Відповідача) товар, а саме, асфальтобетонні суміші а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар та оплатити в його в певному порядку.

За умовами обох договорів, сторони погодили, що датою поставки товару буде вважатися день підписання накладних, які свідчать про передачу товару.

Позивач, посилаючись на виниклу заборгованість Відповідача за договором-2 на суму 85087,57 гривень основної заборгованості, надав до суду накладні (а.с.10-105), які були підписані сторонами з обох сторін. Однак у відповідних накладних не міститься жодного посилання на договір, за яким відбувалась поставка товару, тобто у відповідних накладних не визначено підставу поставки товарів.

Відповідач, в свою чергу, у відзиві зазначив про відсутність спірної заборгованості, оскільки повністю оплатив товар на суму 355000 гривень за договором-2. Даний факт підтвердив наданими до суду платіжними дорученнями (а.с.64-72), в яких призначенням відповідних платежів є плата за договором-2.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, суд приходить до висновку про те, що Позивачем належним чином не обґрунтовано суму основної заборгованості ані за договором-1, ані за договором-2, на який останній посилався, як на підставу заявлених позовних вимог. Також, Позивачем не було обґрунтовано, саме за яким із договорів відбувалась поставка за накладними, наданими до суду. Крім того, Позивачем не надано до суду належних доказів ані протиправ ної бездіяльності Відповідача щодо оплати товару, ані доказів, які б спростовували твердження Відповідача щодо повного виконання зобов'язань за спірними договорами, та не доведено наявність, передбачених законодавством, умов для стягнення відповідної заборгованості.

Отже, позовні вимоги про стягнення 85087,57 гривень основної заборгованості є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не підтверджуються матеріалами справи, та такими, що не ґрунтуються на Законі, а отже задоволенню не підлягають.

Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача 7214,57 гривень суми нарахованої пені, 6592,53 гривень суми 3% річних та 4653,64 гривень суми інфляційних втрат, суд відмовляє у їх задоволенні, у зв'язку з недоведеністю Позивачем суми основної заборгованості, а отже й відсутністю правових підстав для стягнення вказаних штрафних санкцій.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Позивача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.526, 599, 614, Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 11 жовтня 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/3197/13