Постанова

від 09.12.2013 по справі 922/3197/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа № 922/3197/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Кушнарьова А.М.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+", м. Харків (вх. №3425Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2013 року у справі № 922/3197/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+", м. Харків

до Дочірнього підприємства Зміївське управління "Енергомеханізація", смт. Комсомольське, Харківська область

про стягнення 103548,31 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

31 липня 2013 року позивач, ТОВ "Паркінг+", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, ДП "Зміївське управління "Енергомеханізація" заборгованості у розмірі 103548,31 гривень, у тому числі, 85087,57 грн. суми основної заборгованості, 4653,64 грн. суми інфляційних втрат, 7214,57 грн. суми нарахованої пені та 6592,53 грн. за використання відповідачем грошових коштів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.10.2013 року по справі №922/3197/13 (суддя Аріт К.В.) у задоволенні позовних вимог ТОВ "Паркінг+" відмовлено повністю.

Рішення мотивовано з тих підстав, що позивачем не надано до суду належних доказів ані протиправної бездіяльності відповідача щодо оплати товару, ані доказів, які б спростовували твердження відповідача щодо повного виконання зобов'язань за спірними договорами, та не доведено наявність передбачених законодавством умов для стягнення відповідної заборгованості.

Позивач із зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 07.10.2013 по справі №922/3197/13 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Як зазначає позивач у своїй скарзі, судом першої інстанції враховані лише доводи зазначені відповідачем у відзиві на позов, у котрих він зазначає, що повністю провів розрахунки за поставлену продукцію згідно умов договору №27-04/0227 від квітня 2010 року. Однак судом не надано належної оцінки зазначеним доказам, котрими повністю підтверджені позовні вимоги.

Відповідач свого представника в засідання судової колегії не направив, надав відзив на апеляційну скаргу, в котрому зазначає, що він повністю розрахувався з позивачем за продукцію поставлену згідно умов договору №27-04/0227, а тому вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 26 квітня 2010 року між ТОВ "Паркінг+" (позивачем) та ДП "Зміївське управління "Енергомеханізація" (відповідачем) було укладено договір поставки №26-04/01 (договір-1). Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

27 квітня 2010 року між ТОВ "Паркінг+" (позивачем) та ДП"Зміївське управління "Енергомеханізація" (відповідачем) було укладено договір поставки №27-04/02 (договір-2). Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору-2, постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) товар, а саме, асфальтобетонні суміші, а покупець в свою чергу, зобов'язався прийняти товар та оплатити його в певному порядку.

За умовами обох договорів, сторони погодили, що датою поставки товару буде вважатися день підписання накладних, які свідчать про передачу товару.

Як пояснив представник позивача, укладання двох договорів було здійснено на прохання відповідача, оскільки постачання продукції передбачалось за умовами укладених договорів на різні об'єкти.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено відповідачем в судовому засіданні першої інстанції шляхом надання відзиву на позов, постачання продукції було здійснено тільки за договором поставки №27-04/02 від 27 квітня 2010 року.

За таких обставин, посилання суду першої інстанції в своєму рішенні на те, що надані до суду накладні (а.с.10-105), які були підписані сторонами з обох сторін не міститься жодного посилання на договір, за яким відбувалась поставка товару, є безпідставним.

В обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив у своєму рішенні, що відповідач, в свою чергу, у відзиві зазначив про відсутність спірної заборгованості, оскільки повністю оплатив товар на суму 355000 гривень за договором-2. Даний факт підтвердив наданими до суду платіжними дорученнями (а.с. 64-72), в яких призначенням відповідних платежів є плата за договором-2.

Однак, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки саме наданим позивачем до справи накладним (а.с. 10-105), які були підписані сторонами з обох сторін.

Тому, посилання суду першої інстанції як на підставу у відмові в задоволенні позовних вимог у зв'язку із тим, що у наданих позивачем видаткових накладних на отримання відповідачем товару немає посилання на укладений сторонами договір, судова колегія вважає неправомірним.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такий самий перелік реквізитів містить також і п. 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N88.

Отже посилання на договір не є обов'язковим реквізитом, що повинен бути зазначений в видатковій накладній, а положеннями укладеного сторонами договору також не встановлено додаткових особливих реквізитів супровідних документів, що видаються на виконання умов договору.

Посилання суду першої інстанції в своєму рішенні та відповідача про відсутність заборгованості є безпідставним та необґрунтованим згідно наданим до матеріалів справи доказам.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи (наданим позивачем доказів) згідно договірних відносин, що склалися між позивачем та відповідачем, на адресу останнього було поставлено товар, на загальну суму 518087,57 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (ттн №753, 769, 771 від 28.04.2010 р., ттн №813, 822 від 29.04.2010 р., ттн №875 від 30.04.2010 р., ттн № 900, 906 від 03.05.2010 р., ттн №929, 930 від 04.05.2010 р., ттн №969, 970 від 05.05.2010 р., ттн №1019, 1029, 1038 від 06.05.2010 р., ттн №1073, 1080 від 07.05.2010 р., ттн №1255, 1266 від 14.05.2010 р., ттн №1355, 1365, 1383, 1385 від 18.05.2010 р., ттн №1413. 1419, 1433, 1434 від 19.05.2010 р., ттн №1503, 1516 від 21,05.2010 р., тгн №1619 від 1619 від 25.05.2010 р., ттн №1674, 1682, 1702, 1709 від 27.05.2010 р., ттн №1936, 1951 від 03.06.2010 р., ттн №2350, 2351 від 10.06.2010 р., ттн №2465, 2466, 2467 від 11.06.2010 р., ттн №2985, 2986, 2990 від 24.06.2010 р., тгн №3019, 3030 від 25.06.2010 р., ттн №3168, 3169 від 30.06.2010 р., ттн № 3300, 3301 від 02.07.2010 р., ттн №3617, 3644 від 09.07.2010 р., ттн №4822, 4828 від 03.08.2010 р., ттн №7322, 7323, 7336 від 24.09.2010 р., ттн №7413, 7416 від 27.09.2010 р., ттн №7741 від 05.10.2010 р., ттн №8148, 8149, 8159, 8168 від 13.10.2010 р., ттн №8227, 8228, 8239 від 14.10.2010 р., ттн №8303, 8311, 8344 від 15.10.2010., ттн № 8642, 8643, 8654 від 22.10.2010 р., ттн №8775, 8788, 8789, 8820 від 25.10.2010 р., ттн №8855, 8858 від 26.10.2010 р., ттн №9018, 9019 від 29.10.2010 р., ттн №9327, 9328, 9332, 9333 від 04.11.2010 р., ттн №9537, 9539 від 12.11.2010 р., ттн №9668, 9671 від 15.11.2010 р., ттн №9729, 9730, 9735, 9736 від 16.11.2010 р., ттн №9926, 9934 від 19.11.2010 р.).

Зазначенні асфальтобетонні суміші були прийняті представниками відповідача, що підтверджується довіреностями №5Д від 27.04.2010 р., №6Д від 05.05. 2010 року, №7 Д від 17.05. 2010 р., №9Д від 23.06.2010 р., №12Д від 02.08. 2010 р., №16Д від 23.09.2010 р., №19Д від 14.10.2010 р., №26Д від 11.11.2010 р.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав свого обов'язку, та повністю не розрахувався по поставлений на його адресу товар. Так, у період з травня 2010 року по січень 2011 року відповідачем були перераховані грошові кошти в рахунок заборгованості, у розмірі 433000,00 грн., що суперечить відзиву на позовну заяву та відзиву на апеляційну скаргу, де вказується, що оплата за наданий товар відповідачем здійснена у повному обсязі, у розмірі 355000,00 грн.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що товар отримано на загальну суму 243462,25 грн. Однак, така сума не відповідає підписаним відповідачем товарно-транспортним накладним та платіжним дорученням відповідача по частковій оплаті отриманого товару.

Також відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив не всі існуючі товарно-транспортні накладні, за якими було поставлено товар, а суд першої інстанції безпідставно прийняв це як доказ повної сплати заборгованості.

Так, відповідачем у відзиві на позов не були зазначені ттн №№ 7413, 7416 від 27.09.2010 р., ттн №7741 від 05.10.2010 р., ттн № 8148, 8149, 8159, 8168 від 13.10.2010р., ттн № 8227, 8228, 8239 від 14.10.2010р., ттн № 8303, 8311, 8344 від 15.10.2010., ттн № 8642, 8643, 8654 від 22.10.2010р., ттн № 8775, 8788, 8789, 8820 від 25.10.2010р., ттн № 8855, 8858 від 26.10.2010р., ттн № 9018, 9019 від 29.10.2010р., ттн № 9327, 9328, 9332, 9333 від 04.11.2010р., ттн № 9537, 9539 від 12.11.2010р., ттн №9668, 9671 від 15.11.2010р., ттн № 9729, 9730, 9735, 9736 від 16.11.2010р., ттн № 9926, 9934 від 19.11.2010р., котрі підписані повноважними представниками відповідача згідно наданих до матеріалів справи довіреностей.

Судова колегія апеляційного господарського суду перевіривши надані до матеріалів справи докази вважає, що позивачем підтверджено наявність заборгованості відповідача на суму 85087,57 грн., в зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 ЦКУ).

Відповідно до п. 5.2 укладеного сторонами договору поставки №27-04/02, у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача та період нарахування пені та інфляційних втрат, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 7214,57 грн. пені та 4653,64 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих 6592,53 грн. за користування грошовими коштами, оскільки договором не передбачена така майнова відповідальність відповідача та, як вбачається з матеріалів справи, позивач не перераховував відповідачу будь-яких грошових коштів, а лише постачав відповідно до договору певну продукцію.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2070,97 грн. судового збору за подання позову та 1035,49 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області 07 жовтня 2013 року у справі №922/3197/13 прийнято без урахування фактичних обставин справи та діючого законодавства, тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Таким чином, керуючись ст.ст. 241, 526, 530, 599, 629, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 65, 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ст.ст. 104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2013 року у справі №922/3197/13 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково. Стягнути з Дочірнього підприємства Зміївське управління "Енергомеханізація" (63460, Харківська обл., Зміївський район, смт. Комсомольське, вул. Балакліївське шосе, 10, код. ЄДРПОУ 24340960) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" (61002, м. Харків, вул. Артема, 2, код ЄДРПОУ 32868719) 85087,57 грн. боргу, 4653,64 грн. інфляційних втрат, 7214,57 грн. пені, 2070,97 грн. судового збору за подання позову та 1035,49 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. В іншій частині позову відмовити.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 09.12.2013 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.