Ухвала

від 19.10.2013 по справі 2-541/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-541/13 Головуючий у І інстанції Скарлат О.І Провадження № 22-ц/780/5656/13 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв Категорія 36 19.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

15 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Яворського М.А., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Вишгородська районна державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року позивач звернулася до суду та просила усунути ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від права на спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у квітні 2012 року померла ОСОБА_6 - мати позивача та відповідачів. Після її смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме земельні ділянки площею 1,0100 га та 1,0164 га, які розташовані на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області. ОСОБА_6 склала заповіт, яким заповіла вищезазначені земельні ділянки ОСОБА_1 Пізніше з'ясувалося, що ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають право на обов'язкову частку у спадщині. Оскільки відповідачі протягом останніх п'ятнадцяти років не піклувалися про матір, не переймалися її життям та здоров'ям, позивач просила усунути їх від права на спадкування за законом, з підстав визначених ч. 5 ст. 1224 ЦК України.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 серпня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідачі не спілкувалися з матір'ю та не надавали їй допомоги. Остання мала поганий стан здоров'я і потребувала стороннього догляду. Судом безпідставно не витребувано докази, які підтверджують зазначені обставини.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено , що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 (а.с.5).

ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_6, про що свідчить свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 10 березня 1953 року.

За життя ОСОБА_6 склала заповіт, яким заповіла позивачу ОСОБА_1 земельні ділянки площею 1,0100 га та 1,0164 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області (а.с.8).

Спадкодавець ОСОБА_6 проживала по АДРЕСА_1 з донькою - ОСОБА_1 (а.с.55-56).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт умисного ухилення відповідачів від надання допомоги матері.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Згідно ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві , який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані .

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що правило ч. 5 ст. 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд, при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування, повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з позовом про усунення від права на спадкування ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження умисного ухилення відповідачів від надання допомоги матері, а також що остання потребувала такої допомоги, в тому числі і з урахуванням отримання допомоги від позивача.

Крім того в матеріалах справи відсутні будь-які докази перебування спадкодавця ОСОБА_6 в безпорадному стані.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що вона просила суд витребувати з лікарні довідки про стан здоров'я спадкодавця ОСОБА_6, однак у задоволенні даних клопотань їй було відмовлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 не мала змоги особисто отримати зазначені нею документи, а також належного обґрунтування значення зазначених доказів для правильного вирішення справи.

Тому посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права є безпідставними, оскільки зазначені апелянтом процесуальні порушення, а саме порушення вимог ст. ст. 130, 137 ЦПК України не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотримання вимог закону, а доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Яворський М.А.

Кашперська Т.Ц.