Постанова

від 15.10.2013 по справі 826/15185/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2013 року 13:12 № 826/15185/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альянс ОілКомпані» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.08.2013р., за участю:

позивача - Гнатюк К.В.

відповідач - Кипиченко С.П.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Оіл Компані» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.2013р. №0003082290.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем протиправно, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В період з 09.07.2013р. по 15.07.2013р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі наказу від 08.07.2013р. №166/22.9-20 проведено перевірку та складено акт №416/22-91/32694059 від 18.07.2013р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «»Альянс Оіл Компані» (код ЄДРПОУ 37932139) по взаємовідносинах з ТОВ «Старт-Д» (код ЄДРПОУ 32694059) за період з 01.07.2012р. по 30.09.2012р. (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення пп..14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4, п.201.6, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Альянс Оіл Компані» по взаємовідносинам з ТОВ «Старт Д», в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 990 821грн., в тому числі за липень 2012 року в сумі 258 803грн., за серпень 2012 року в сумі 264 583грн., за вересень 2012 року в сумі 467 435грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 05.08.2013р. винесено податкове повідомлення-рішення №0003082290 від 05.08.2013р., яким за порушення пп..14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4, п.201.6, п.201.8 ст.201 ПК України позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 238 527грн., в тому числі основний платіж - 990 921грн. та штрафні (фінансові) санкції - 247 706грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Старт Д» (Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів №0206-12 від 02.06.2012р., за яким Постачальник передає у власність Покупцю нафтопродукти (надалі - Товар), а Покупець приймає і сплачує їх вартість на умовах даного Договору. Найменування, кількість, ціна товару, умови поставки зазначаються в накладних та/або в актах приймання-передачі, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п.2.1 Договору передача Покупцю товару здійснюється в разі надання Покупцем довіреності на отримання зазначеної кількості товару. Право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Передача товару здійснювалась на підставі видаткових накладних: №РН-0003433 від 04.07.2012р., №РН-0003434 від 04.07.2012р., № РН-0003435 від 06.07.2012р., №РН-0003436 від 06.07.2012р., №РН-0003600 від 17.07.2012р., №РН-0003601 від 23.07.2012р., №РН-0003926 від 27.07.2012р., №РН-0004422 від 03.08.2012р., №РН-0004596 від 08.08.2012р., №РН-0004557 від 15.08.2012р., №РН-0004558 від 15.08.2012р., №РН-0004845 від 28.08.2012р., №РН-0005292 від 05.09.2012р., №РН-0005573 від 21.09.2012р., №РН-0005574 від 21.09.2012р., №РН-0005575 від 24.09.2012р., №РН-0005576 від 24.09.2012р., №РН-0005577 від 25.09.2012р., №РН-0005578 від 26.09.2012р., №РН-0005579 від 27.09.2012р.

На виконання вищевказаного договору виписано податкові накладні: №321 від 22.06.2012р., №131 від 04.07.2012р., №132 від 04.07.2012р., №133 від 06.07.2012р., №134 від 06.06.2012р., №309 від 17.07.2012р., №310 від 23.07.2012р., №620 від 27.07.2012р., №103 від 03.08.2012р., №309 від 16.08.2012р., №236 від 15.08.2012р., №237 від 15.08.2012р., №549 від 28.08.2012р., №90 від 05.09.2012р., №361 від 21.09.2012р., №362 від 21.09.2012р., №363 від 24.09.2012р., №364 від 24.09.2012р., №365 від 25.09.2012р., №367 від 27.09.2012р.

Крім того в матеріалах справи містяться оформлені товарно-транспортні накладні на користь ТОВ «Альянс Оіл Компані»: №3433 від 04.07.2012р., №3434 від 04.07.2012р., №3435 від 06.07.2012р.,№3436 від 06.07.2012р.,№3600 від 17.07.2012р., №3601 від 23.07.2012р., №3926 від 27.07.2012р., №4422 від 03.08.2012р., №4596 від 08.08.2012р., №4558 від 15.08.2012р., №4557 від 15.08.2012р., №4845 від 28.08.2012р., №5292 від 05.09.2012р., №5573 від 21.09.2012р., №5574 від 21.09.2012р., №5575 від 24.09.2012р., №5576 від 24.09.2012р., №5577 від 25.09.2012р., №5579 від 27.09.2012р.

При цьому, матеріалами справи підтверджується оплата виконаних робіт на підставі платіжних доручень: №110 від 13.07.2012р., №117 від 16.07.2012р., №125 від 17.07.2012р., №132 від 18.07.2012р., №160 від 23.07.2012р., №239 від 07.08.2012р., №295 від 17.08.2012р., №304 від 20.08.2012р., №375 від 04.09.2012р., №456 від 14.09.2012р., №497 від 21.09.2012р., №544 від 28.09.2012р.

Позивачем суми ПДВ по податковим накладним включені до складу податкового кредиту.

Відповідач дійшов висновку про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 990 921грн.

Враховуючи наведені обставини суд не погоджується з висновками податкового органу з наступних підстав.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи на момент укладення договорів ТОВ «Старт Д» мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. .

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до валових витрат підприємства. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Вирішуючи питання про реальність виконання ТОВ «Старт Д» господарських договорів про поставку товарів на користь ТОВ «Альянс Оіл Компані» з метою їх використання останнім у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Старт Д» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Матеріали справи свідчать, що товар, який поставлявся ТОВ «Старт Д», фактично замовлялися позивачем з метою використання у власній господарській діяльності, а саме був в подальшому реалізований, що підтверджується договорами поставки нафтопродуктів №АОК-1807 від 02.07.2012р., №АОК-0206 від 01.06.2012р., №АОК-0806 від 08.06.2012р., №АОК-1106 від 18.06.2012р., №АОК-0106 від 01.06.2012р., відповідно до яких ТОВ «Альянс Оіл Компані» (Постачальник) передає у власність ТОВ «Укрпропангаз», ТОВ «Спецпожгазмонтаж», ТОВ «РусОіл Групп», ТОВ «Компанія Лейда», ТОВ «Еко Технолоджі» (Покупець) нафтопродукти, а Покупець приймає та сплачує їх вартість на умовах даного Договору.

На виконання вищевказаних договорів позивачем оформлені видаткові та товарно-транспортні накладні.

Крім того, судом не приймаються посилання відповідача в Акті перевірки на факт нікчемності угод між позивачем та ТОВ «Старт Д», з висновку акту перевірки вказаного контрагента, якими встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Таким чином, придбання товару у ТОВ «Старт Д» здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Старт Д» є реальними та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ДПІ у Бабушкінському районі м. Києва м. Дніпропетровська Дніпропетровської області складено акт перевірки №7203/224/32694059 від 21.12.2012р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Старт Д» під час здійснення господарських відносин з контаргентами.

ТОВ «Старт Д» оскаржено дії податкового органу щодо проведення перевірки, за результатами якої було складений вищевказаний акт.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2013р., яка набрала законної сили за результатами апеляційного та касаційного оскарження (ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013р. та ухвала Вищого адміністративного суду України від 18.07.2013р.), задоволено позов частково, визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Києва м. Дніпропетровська Дніпропетровської області щодо проведення перевірки ТОВ «Старт Д», за результатами якої складено акт №7203/224/32694059 від 21.12.2012р. та визнано протиправними дії податкового органу, які полягають у складанні зазначеного акту.

Суд бере до уваги вказану постанову, оскільки висновки податкового органу по взаємовідносинам з ТОВ «Старт Д» ґрунтувались саме на підставі акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Києва м. Дніпропетровська Дніпропетровської області.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Старт Д», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Старт Д» з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 05.08.2013р. №0003082290 є безпідставним та неправомірним, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Оіл Компані» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 294,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №2324 від 24.09.2013 р.

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 2 294,00грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс ОілКомпані» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0003082290 від 05.08.2013р.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс ОілКомпані» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 18.10.2013р.

Суддя В.В. Амельохін