Ухвала

від 08.10.2013 по справі 2а-6845/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року Справа № 9104/7065/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Пліша М.А., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Шуптар Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства ,,Львівська вугільна компанія" до державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

11 червня 2011 року відкрите акціонерне товариство (ВАТ) ,,Львівська вугільна компанія" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Сокальському районі Львівської області за № 00033692301 від 23 травня 2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Сокальському районі подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи податкового органу про те, що письмовий договір між позивачем та ТзОВ „Меридіан Центр" не укладався.

Згідно акту № 24/23-2/34228483 від 28.02.2011 року позапланової невиїзної перевірки ТзОВ „Інвест плюс сервіс" (ТзОВ „Меридіан Центр" 01.02.2010 року перейменоване у ТзОВ „Інвест плюс сервіс") встановлено, що у підприємства відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності. Фінансова і господарська діяльність ТзОВ „Інвест плюс сервіс" здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини між ТзОВ „Інвест плюс сервіс" і контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного кодексу України).

За таких обставин податковий орган вважає правомірним оскаржене податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що за наслідками позапланової виїзної перевірки ДПІ у Сокальському районі прийняла податкове повідомлення-рішення за № 00033692301 від 23 травня 2011 року, яким ВАТ ,,Львівська вугільна компанія" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13003,00 грн.(10402,00 грн. основного платежу та 2601,00 грн. штрафних санкцій).

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач порушив п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України ,,Про податок на додану вартість", а саме: безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, одержаних від ТзОВ ,,Меридіан Центр", що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 10402,00 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарська операція між позивачем та його контрагентом з придбання стрічки транспортерної мала реальний характер, а тому позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту зазначену суму ПДВ.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, суд першої інстанції встановив, що 23 січня 2009 року між ТзОВ ,,Меридіан центр" та ВАТ ,,Львівська вугільна компанія" було укладено усний правочин, згідно якого позивач придбав стрічку транспортерна 1200 мм б/у в кількості 312,00 кв.м. на суму 62412,48 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 10402,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 23 січня 2009 року №321 та податковою накладною від 22 січня 2009 року № 321.

Стрічка транспортерна отримана через ОСОБА_1 на підставі довіреності, видача якої зареєстрована в журналі реєстрації довіреностей за № 20 від 21.01.2009 року. Стрічка взята проведена по складському обліку підприємства позивача на підставі лімітної карти № 10. Оплата в сумі 62412,48 грн. проведена платіжним дорученням від 20.01.2009 року.

Придбаний позивачем у ТзОВ ,,Меридіан центр" товар був доставлений на підприємство позивача, що підтверджується актом надання автотранспортних послуг від 24 січня 2009 року, укладеним між ПП ,,Євросервіс ТД" та ВАТ ,,Львівська вугільна компанія".

Стрічка використана у власній господарській діяльності товариства, оскільки є комплектуючою частиною конвеєра, що використовується підприємством позивача в процесі переробки вугільної сировини. Суму фізичного зношення стрічки при переробці вугільної сировини підприємство додає до вартості такого головного продукту та обліковує на рахунку 20 субрахунку 206 бухгалтерського обліку, що відображено у відомостях бухгалтерського обліку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та дійшов вірного та обґрунтованого висновку про наявність реального характеру господарських операцій з придбання позивачем стрічки транспортерної, використання її у власній господарській діяльності та відповідно правомірного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої в ціні придбаного товару.

Дані висновки суду першої інстанції підтверджуються належним чином оформленими видатковою та податковою накладними, первинними документами складського та бухгалтерського обліку.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкової накладної - вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" податковим органом не спростовується.

Контрагент позивача на час укладення договору та здійснення господарських операцій був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, був зареєстрований платником ПДВ, а відтак мав право на виписку податкових накладних.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення та прийняв законне рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів визнає безпідставними, оскільки висновки акту невиїзної перевірки контрагента позивача не є беззаперечним доказом відсутності реального характеру господарської операції з придбання стрічки транспортерної, оскільки під час такої перевірки не досліджувались первинні документи.

Крім того, висновки зазначеного акту спростовані сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Таким чином, апеляційна скарга не містить доказів на спростування висновків суду першої інстанції, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року у справі № 2а-6845/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 14 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді М.А. Пліш

Л.Я. Гудим