Ухвала

від 15.10.2013 по справі 1003/19266/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1003/19266/12 Головуючий у І інстанції Дубановська І.Д. Провадження № 22-ц/780/5222/13 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М. Категорія 4 15.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

14 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Березовенко Р.В.,

при секретарі - Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_59 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_59 до товариства з обмеженою відповідальністю «Хелсі Фуд», ОСОБА_77, ОСОБА_78, комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації та Спілки громадян-співвласників майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства «Потіївське» про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування запису про реєстрацію права власності,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2012 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, в якому просили витребувати з незаконного володіння ОСОБА_77 на свою користь нерухоме майно, а саме, нежилу будівлю загальною площею 703,2 кв.м по АДРЕСА_1 та нежилу будівлю загальною площею 185,6 кв.м. по АДРЕСА_2. Витребувати з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Хелсі Фуд» на свою користь нежилу будівлю загальною площею 292,8 кв.м. по АДРЕСА_3, нежилу будівлю загальною площею 924,7 кв. по АДРЕСА_4, нежилу будівлю загальною площею 103,8 кв. по АДРЕСА_5, нежилу будівлю загальною площею 24,1 кв. м. по АДРЕСА_6, нежилу будівлю загальною площею 315,0 кв. по АДРЕСА_7, нежилу будівлю загальною площею 3533,4 кв.м. по АДРЕСА_8 та нежилу будівлю загальною площею 874,6 кв.м. по АДРЕСА_9.

Також позивачі просили скасувати державну реєстрацію права власності на вказані об'єкти нерухомого майна, що належать ОСОБА_77 та товариству з обмеженою відповідальністю «Хелсі Фуд» і стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

Вимоги позову обгрунтували тим, що 14 березня 2005 року рішенням зборів спілки співвласників майнових паїв колишнього КСП «Потіївське» було вирішено виділити 161-му співвласнику, в тому числі і позивачам, майно зазначеного КСП в натурі цілісним майновим комплексом, яке 15 березня 2005 року було передано їм на підставі акта прийома - передачі у спільну часткову власність. Зазначали, що їх право власності на передане їм майно підтверджене рішенням апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2011 року, яким було визнано незаконним рішення виконавчого комітету Потіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 09 липня 2008 року № 41 «Про визнання права власності на нежитлові будівлі, що знаходяться на території сільської ради і передані у власність ОСОБА_78» з огляду на те, що повторне виділення спілкою співвласників в натурі цього ж майна на користь ОСОБА_78 02 липня 2008 р. та передача йому майна за актом приймання-передачі від 03 липня 2008 р., є неправомочним. Однак ОСОБА_78, отримавши на підставі даного рішення Потіївської сільської ради свідоцтво про право власності на вказане майно, 06 листопада 2008 року згідно з договором купівлі-продажу відчужив ОСОБА_79 дві нежитлові будівлі загальною площею 185,6 кв. м. та 703,2 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1. В подальшому ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2008 року по цивільній справі № 2-7918 в рамках виконавчого провадження було затверджено мирову угоду між ОСОБА_79 та відповідачем ОСОБА_77, за яким було визнано право власності на вказане майно. Решту спірного майна ОСОБА_78 відчужив ОСОБА_80, яка в подальшому згідно з договорами купівлі-продажу від 27 грудня 2008 року відчужила товариству з обмеженою відповідальністю «Хелсі Фуд», а саме, пропускник загальною площею 292,8 кв. м. по АДРЕСА_3, корівник 2-х рядний загальною площею 924,7 кв. м. по АДРЕСА_4, пункт штучного осіменіння загальною площею 103,8 кв.м. по АДРЕСА_5, трансформаторну загальною площею 24,1 кв.м. по АДРЕСА_6, ветізолятор загальною площею 315,0 кв. по АДРЕСА_7, два корівники 4-х рядні загальною площею 3533,4 кв. м. по АДРЕСА_8 та корівник 4-х рядний загальною площею 874,6 кв. м. по АДРЕСА_9. Посилаючись на те, що спірне майно вибуло із володіння позивачів не з їх волі шляхом виділення його спілкою в натурі відповідачу ОСОБА_78, позивачі просили на підставі ст.ст. 387, 388 ЦК України їх позов задовольнити.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_59 - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення їх позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи , порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням зборів засновників спілки (об'єднання) громадян-співвласників майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства «Потіївське» від 18 березня 2004 року на підставі ст. 36 Конституції України та Закону України «Про об'єднання громадян» створено спілку громадян, затверджено статут цієї спілки (далі - Статут), який зареєстрований 22 березня 2003 року Потіївською сільською радою.

Згідно з п. 3.1 Статуту до складу спільного майна членів спілки включене майно (майновий комплекс) колишнього КСП «Потіївське», яке члени спілки отримали в результаті розпаювання у часткову власність у зв'язку з припиненням діяльності КСП «Потіївське».

Встановлено, що 14 березня 2005 року відбулися збори співвласників майна КСП «Потіївське», на яких затверджено перелік майна, яке передається групі співвласників цілісним майновим комплексом, що підтверджується даними витягу з протоколу № 1 від 14 березня 2005 року та акту прийому - передачі майна колишнього КСП «Потіївське» у спільну часткову власність від 15 березня 2005 року, в якому зазначено перелік цього майна. (т1, а.с.а.с.19-22).

Встановлено, що 34 співвласники майна отримали його в індивідуальну власність, а 127 осіб передали майно у користування ОСОБА_2

Також встановлено, що рішенням загальних зборів спілки громадян-співвласників майна реорганізованого КСП «Потіївське» (протокол №7) від 02 липня 2008 року задоволено заяву ОСОБА_78 та виділено йому майно в натурі у кількості 91 найменування на загальну суму 651 919 грн., яке останній прийняв на підставі акта прийому-передачі від 03 липня 2008 року.

Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Потіївської сільської ради від 09 липня 2008 року №41 «Про визнання права власності на нежитлові будівлі, що знаходиться на території сільської ради і передані у власність ОСОБА_78» було присвоєно поштову адресу і визнано право власності на об'єкти нерухомого майна за ОСОБА_78

Встановлено, що рішенням Білоцерківського суду Київської області від 15 квітня 2010 року відмовлено в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_78, виконавчого комітету Потіївської сільської ради Білоцерківського району, комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації», товариства з обмеженою відповідальністю «Хелсі - Фуд», спілки громадян - співвласників майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства «Потіївське» та ОСОБА_77 про визнання недійсним рішенням виконавчого комітету, зобов'язання вчинити певні дії та визнання права власності.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2011 року рішення Білоцерківського суду Київської області від 15 квітня 2010 року в частині відмови у позові ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення сільської ради скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову. Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Потіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 09 липня 2008 року №41 «Про визнання права власності на нежитлові будівлі, що знаходяться на території сільської ради і передані у власність ОСОБА_78». В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про визнання недійсним рішення сільської ради, апеляційний суд виходив із того, що 127 осіб, які передали майно у користування ОСОБА_2, набули право власності на виділене їм у власність зі складу пайового фонду майно. Оскільки вказане майно вже виділене в натурі конкретним особам, то право спілки на розпорядження цим майном припинилось. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що виділення зазначеного майна ОСОБА_78 у 2008 році є необгрунтованим. ОСОБА_2 є одним із співвласників, яким майно передано у спільну часткову власність, тому визнанням за ОСОБА_78 права власності на спірне майно порушуються права позивача.

Водночас, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін в частині відмови у позові ОСОБА_2 про зобов'язання КП «Білоцерківське МБТІ» скасувати державну реєстрацію права власності на 10 об'єктів нерухомості та про визнання за позивачем право власності на ці 10 нежитлових будівель, апеляційний суд в рішенні зазначив, що ОСОБА_2 не набув права власності на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу від 13 березня 2008 року з наступних підстав. Зі змісту зазначеного договору вбачається, що до переліку майна включені об'єкти нерухомості, а саме, нежитлові будівлі: склад міндобрив, кормоцех, корівники, трансформаторна, ветізолятор, пункт штучного осіменіння, пропускник. При укладенні зазначеного договору купівлі-продажу від 13 березня 2008 року не дотримана форма нотаріального посвідчення та реєстрації відповідно до ст. 657 ЦК України. Положення щодо переходу права власності від КСП чи підприємства-правонаступника до групи співвласників в момент передачі майна та оформлення акта приймання-передачі майна не діють при подальшому відчуженню майна його власниками. Разом з тим, з наданих КП «Білоцерківське МБТІ» інформаційних довідок з Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що власниками спірних об'єктів нерухомості зареєстровані ОСОБА_77 - на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду від 11 грудня 2008 року про затвердження мирової угоди та товариство з обмеженою відповідальністю «Хелсі Фуд» - на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 27 грудня 2008 року. Ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2008 року не скасована, а договір купівлі-продажу від 27 грудня 2008 року не оспорений та не визнаний недійсним. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позову про зобов'язання КП «Білоцерківське МБТІ» скасувати державну реєстрацію права власності на 10 об'єктів нерухомості. Отже вказані обставини відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України не потребують доказуванню.

З матеріалів справи також встановлено, що ухвалою апеляційного суду Київської області від 06 червня 2013 року ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2008 року скасовано та постановлено нову хвалу, згідно з якою відмовлено у визнанні мирової угоди, укладеної між ОСОБА_77 та ОСОБА_79 (т.2, а.с.206-209).

Вказані обставини підтверджується наявними у справі доказами.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом вказаної норми закону суд повинен установити, чи майно вибуло із володіння власника або володіння особи, якій воно було передано власником у користування, у силу зазначених обставин; чи набувач придбав це майно за відплатним договором і чи він не знав і не міг знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивачі не довели, що відповідачі ОСОБА_77 та товариство з обмеженою відповідальністю «Хелсі Фуд» є недобросовісними набувачами спірного майна, а право на витребування майна з чужого володіння обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, що майно вибуває з володіння власника поза його волею.

Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Таким чином рішення суду першої інстанції суду ухвалено з додержанням норм матеріального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_78 не був добросовісним набувачем майна, яке в подальшому відчужив, а тому позивачі мають право витребувати це майно від теперішніх власників - ОСОБА_77 та товариства з обмеженою відповідальністю «Хелсі Фуд», є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Добросовісне придбання відповідно до ст. 388 ЦК України можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це свідчить про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення про витребування у нього майна.

Матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_77 та товариство з обмеженою відповідальністю «Хелсі Фуд» знали або могли знати про наявність перешкод до вчинення правочинів, пов'язаних з відчуженням спірного майна, і таких доказів відповідно до ст.ст.57, 60 ЦПК України позивачі не надали.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права на думку суду є безпідставними, оскільки зазначені апелянтом процесуальні порушення вимог ст.ст.33, 157 ЦПК України у відповідності до вимог ч.3 ст.309 ЦПК України не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову в позові і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_59 - відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді