Рішення

від 26.06.2013 по справі 1003/19266/12

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1003/19266/12

2/357/711/13

Категорія 8

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Дубановська І. Д. ,

при секретарі - Вєтрова С. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_58 , до товариства з обмеженою відповідальністю Хелсі Фуд , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , комунального підприємства Київської обласної ради Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації , спілки громадян-співвласників майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства Потіївське про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування запису про реєстрацію права власності,-

В С Т А Н О В И В :

До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області звернулись позивачі до ТОВ Хелсі Фуд , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , КП Київської обласної ради Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації , спілки громадян-співвласників майна реорганізованого КСП Потіївське про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування запису про реєстрацію права власності. У позовній заяві позивачі посилаються на те, що 14 березня 2005 року рішенням зборів спілки співвласників майнових паїв колишнього КСП Потіївське було вирішено виділити групи співвласників у складі 161 особи майно КСП Потіївське в натурі цілісним майновим комплексом. 15 березня 2005 року указане майно було передано групі співвласників на підставі акту прийомки-передачі майна КСП Потіївське у спільну часткову власність. Право власності було підтверджене рішенням Апеляційного суду Київської від 20 вересня 2011 р., залишеним без змін ухвалою колегії суддів Судової палати в цивільних справах Вищого спеціалізованого України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 квітня 2012 р. Рішенням суду встановлено, що тридцять чотири співвласники майна отримали його в індивідуальну власність, а НОМЕР_1 осіб передали майно в користування ОСОБА_1 . За положеннями Постанови Кабінету міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 Про врегулювання питань щодо забезпечення майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки та п. 6 листа Міністерства аграрної політики України N37-25-11/3923 від 5 травня 2001 року Щодо порядку видачі, обліку та погашення Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) перехід права власності від КСП чи підприємства-правонаступника до групи співвласників відбувається в момент передачі майна та оформлення акта приймання-передачі майна. Наведене свідчить про те, що 127 осіб набули право власності на виділене їм у власність зі складу пайового фонду майно . Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Таким чином, указаним Рішенням суду встановлено набуття групою співвласників права власності на перелічене майно з моменту передачі майна, тобто з 15 березня 2005 року. Як зазначено вище, Рішенням суду також встановлено, що 34 особи з числа групи співвласників оформили право індивідуальної власності на окреме майно, а інші 127 співвласників передали майно, яке залишилось, у користування позивачу ОСОБА_1 , який також був з числа співвласників. ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець використовував це майно у здійсненні сільськогосподарської діяльності. До складу тієї групи співвласників (у кількості 127 осіб) входили позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_78 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_48 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_90 , ОСОБА_55 , ОСОБА_91 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_94 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_95 , ОСОБА_70 , ОСОБА_96 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_97 ..Майно, що належало групі співвласників та було передано у користування ОСОБА_1 , включало в себе наступне: автомобіль ЗІЛ 09-09, автомобіль ГАЗ-52,2 цистерни 324,325, цистерна 326, 2 ємкості для молока 140,141, СТК-5Б змішувач добрив 74,9 котків водоналивних 112, 30 борін БЗТС-1 114, розкидач МВІ-6 128, вага 300 кг. 154, зернопогрузчик ЗМ-60 144,культиватор КСП-4 100, причеп ПТС -40 120, причеп ПТС - 4 123, автогрейдер ДЗ-994, плуг ПН-4-35, сівалка СЗІ-3, борони БЗТС-1, сцепка С-11, СК-5 Нива , трактор ЮМЗ-6, трактор ДТ-75, тракток ЮМЗ-6, ворохоочисна машина 147, мітелка ОГД, СК-5 Нива , ГАЗ-3307, САЗ-3502, ВАГА-30т., культиватор КРН-4,2, траншея жомова, траншея силосна, траншея сінажна, забор біля складу, склад міндобрив, кормоцех ф № 2, корівник 4-х рядний 34, корівник 4-х рядний 33, вагова естакада, трансформаторна, ветізолятор, корівник 4-х рідний 31, пункт штучного, пропускник, кран-балка ручна, плуг ПН-4-35, гноєрозкидач, доїльні установки, молоковоз ГАЗ-53, автомобіль ГАЗ-52, пектус, корівник. Вказане підтверджується актом прийому-передачі. Загальна вартість майна складає 284921 грн. Рішенням суду від 20 вересня 2011 року було визнано незаконним рішення виконавчого комітету Потіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 09 липня 2008 р. N 41 Про визнання права власності на нежитлові будівлі, що знаходяться на території сільської ради і передані у власність ОСОБА_98 Вказаним рішенням виконкому за відповідачем ОСОБА_77 було визнано право власності на низку об`єктів нерухомості, розташованих у с.Потіївка Білоцерківського району Київської області та присвоєно їм поштові адреси, а саме: ветізолятор по АДРЕСА_1 ; корівник 2-х рядний по АДРЕСА_2 ; корівник 2-х рядний по АДРЕСА_3 ; корівник 4-х рядний по АДРЕСА_4 ; корівник 4-х рядний по АДРЕСА_5 ;кормоцех по АДРЕСА_6 ; пропускник і вагова по АДРЕСА_7 ; пункт штучного осіменіння по АДРЕСА_8 ; трансформаторна по АДРЕСА_9 . Головним при цьому є те, що перелічені об`єкти нерухомості є тими самими, які на підставі протоколу N 1 загальних зборів спілки співвласників майнових паїв бувшого КСП Потіївське від 14 березня 2005 р. та акту прийомки-передачі майна бувшого КСП Потіївське у спільну часткову власність від 15 березня 2005 р. були виділені в натурі групі співвласників, в тому числі позивачам. Судом було визнано, що оскільки 14 березня 2005 р. спілка виділила групі співвласників указане майно в натурі, повторне виділення спілкою в натурі цього ж майна на користь ОСОБА_77 02 липня 2008 р. та передача майна за актом приймання-передачі від 03 липня 2008 р. було неправомочним. А тому зазначене вище рішення виконкому Потіївської сільради від 09 липня 2008 р. про визнання за ОСОБА_77 права власності на майно є незаконним. Приписами ч. 3 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Це означає, що набуття та оформлення ОСОБА_77 права власності на дані об`єкти нерухомості відбулось неправомірно. Не зважаючи на незаконність набуття права власності, в подальшому ОСОБА_77 різним чином відчужив нерухоме майно. Як з`ясувалось, на відміну від ОСОБА_1 , ОСОБА_77 не збирався займатись сільськогосподарською діяльністю, а просто продав майно одразу як тільки це стало можливим - наступного дня після отримання свідоцтва про право власності. Так, спочатку ОСОБА_77 продав дві нежитлові будівлі загальною площею 185,6 кв. м. та 703,2 кв. м., розташовані по АДРЕСА_6 та АДРЕСА_10 , на користь ОСОБА_99 . Договори купівлі-продажу посвідчені приватним нотаріусом Дерун К.А. 06 листопада 2008 р. В свою чергу ОСОБА_99 в найкоротший термін також позбувся цього нерухомого майна. Зокрема, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду 11 грудня 2008 р. по цивільній справі N 2-7918 в рамках виконавчого провадження було затверджено мирову угоду між ОСОБА_99 та ОСОБА_76 , в результаті чого за ОСОБА_76 визнано право власності на указане майно. Аналіз визнаного судом незаконним рішення виконкому Потіївської сільської ради від 09 липня 2008 р. № 41 засвідчує, що нежила будівля по АДРЕСА_11 - це склад міндобрив (інв. № 5). Одночасно ОСОБА_77 продав решту об`єктів нерухомості, іншій особі ОСОБА_100 , яка, в свою чергу, також в найкоротший термін відчужила їх вже на користь відповідача ТОВ Хелсі Фуд . Зокрема між нею та ТОВ Хелсі Фуд були укладені такі правочини: договір купівлі-продажу нежилої будівлі від 27 грудня 2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Римаренко Юрієм Валерійовичем за реєстровим № 6084, за яким ТОВ Хелсі Фуд придбало будівлю літ. А по АДРЕСА_7 загальною площею 292,8 кв. м.; договір купівлі-продажу нежилої будівлі від 27 грудня 2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Римаренко Юрієм Валерійовичем за реєстровим № 6087, за яким ТОВ Хелсі Фуд придбало будівлю літ. Л по АДРЕСА_2 загальною площею 924,7 кв. м.,договір купівлі-продажу нежилої будівлі від 27 грудня 2008 р., договір купівлі-продажу засвідчений приватним нотаріусом Римаренко Юрієм Валерійовичем за реєстровим № 6090, за яким ТОВ Хелсі Фуд придбало будівлю літ. Б по АДРЕСА_8 загальною площею 103,8 кв. м., договір купівлі-продажу нежилої будівлі від 27 грудня 2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Римаренко Юрієм Валерійовичем за реєстровим № 6093, за яким ТОВ Хелсі Фуд придбало будівлю літ. В по АДРЕСА_9 загальною площею 24,1 кв. м., договір купівлі-продажу нежилої будівлі від 27 грудня 2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Римаренко Юрієм Валерійовичем за реєстровим № 6099, за яким ТОВ Хелсі Фуд придбало будівлю літ. Д по АДРЕСА_1 загальною площею 315,0 кв. м., договір купівлі-продажу нежилої будівлі від 27 грудня 2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Римаренко Юрієм Валерійовичем за реєстровим № 6102, за яким ТОВ Хелсі Фуд придбало будівлю літ. Ж по АДРЕСА_12 загальною площею 3533,4 кв. м., договір купівлі-продажу нежилої будівлі від 27 грудня 2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Римаренко Юрієм Валерійовичем за реєстровим № 6105, за яким ТОВ Хелсі Фуд придбало будівлю літ. З по АДРЕСА_5 загальною площею 874,6 кв. м. Фактичні дані про вказані вище правочини містяться в інформаційних довідках Білоцерківського МБТІ, які знаходяться в матеріалах цивільної справи № 2-30-2010 р. Білоцерківського міськрайонного суду. Таким чином, на сьогоднішній день власниками спірного майна є відповідачі ОСОБА_76 та ТОВ Хелсі Фуд . Підставою для оформлення ОСОБА_77 свідоцтв про право власності від 05 листопада 2008 р. на спірне майно, виданих виконкомом Потіївської сільської ради, було рішення цього ж виконкому від 09 липня 2008 р. № 41 Про визнання права власності на нежитлові будівлі, що знаходяться на території сільської ради і передані у власність ОСОБА_77 . Однак вищевказаним Рішенням суду дане рішення виконкому визнане недійсним. В свою чергу, підставою для видання виконкомом указаного рішення від 09 липня 2008 р. були протокол загальних зборів співвласників майна реорганізованого КСП Потіївське про виділення ОСОБА_77 за його заявою майна в натурі та акт прийому-передачі цього майна від 03 липня 2008 р. Однак Рішенням суду було встановлено також необґрунтованість і цього розпорядження Спілкою спірного майна на користь ОСОБА_77 . Отже, наведені вище факти беззаперечно свідчать про незаконність набуття ОСОБА_77 права власності на спірне майно. Виходячи з того, що ОСОБА_77 незаконно і без правової підстави заволодів спірним майном, наступне відчуження майна не було законним. Причому добросовісність або недобросовісність наступних набувачів не має правового значення, що підтверджується практикою Верховного Суду України. Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Позивачі не бажали відчужувати спірне майно на користь ОСОБА_77 вищевикладені факти підтверджують те, що в дійсності Спілка співвласників розпорядилась належним позивачам майном без їх згоди. Вони не уповноважували Спілку діяти від їх імені. Отже, спірне майно вибуло із володіння позивачів, яким воно належало на підставі протоколу № 1 загальних зборів співвласників майна КСП Потіївське від 14 березня 2005 р. та акту прийому-передачі майна колишнього КСП Потіївське у спільну часткову власність від l5 березня 2005 р., в порушення ст. 319, 321 ЦК України не з їх волі шляхом необґрунтованого виділення Спілкою в натурі відповідачу ОСОБА_77 та визнання за останнім права власності недійсним рішенням виконкому Потіївської сільради № 41 від 09 липня 2008 р. (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України). З цього слідує, що Позивачі мають законні підстави витребувати своє майно від теперішніх власників - відповідачів ОСОБА_76 та ТОВ Хелсі Фуд . ОСОБА_77 достовірно знав про претензії позивачів, зокрема ОСОБА_1 , ще задовго до відчуження ним спірного майна. Так, ОСОБА_77 брав участь в якості третьої особи в господарському процесі в рамках справи Господарського суду Київської області № 9/380-08/20-09 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ТОВ Хелсі Фуд , КП Білоцерківське МБТІ, треті особи виконавчий комітет Потїівської сільської ради та ОСОБА_77 про визнання права власності. Таким чином, ОСОБА_77 не був добросовісним набувачем, оскільки на момент виділення йому майна в натурі 02.07.2008 р. він знав, що право власності на це майно було набуте Позивачами.

В судовому засіданні представник представника позивачів ОСОБА_101 , що діє на підставі договору про надання правових послуг адвоката № 235/17/89 від 19.11.2012 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволені, просив суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_76 на користь позивачів нерухоме майно, а саме: нежилу будівлю літ А загальною площею 703,2 кв. м, розташовану по АДРЕСА_10 ; нежилу будівлю літ. А загальною площею 185,6 кв. м., розташовану по АДРЕСА_6 . Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Хелсі Фуд (ЄДРПОУ 35964263) на користь позивачів нерухоме майно, а саме: нежилу будівлю літ. А загальною площею 292,8 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_7 ; нежилу будівлю літ. Л загальною площею 924,7 кв., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; нежилу будівлю літ. Б загальною площею 103,8 кв., розташовану за адресою: АДРЕСА_8 ; нежилу будівлю літ. 6 загальною площею 24,1 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_9 ; нежилу будівлю літ. Д загальною площею 315,0 кв., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; нежилу будівлю літ. Ж загальною площею 3533,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_12 ; нежилу будівлю літ. З загальною площею 874,6 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_5 . Скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, належного ОСОБА_76 , а саме на нежилу будівлю літ. А загальною площею 703,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_10 ; нежилу будівлю літ. А загальною площею 185,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_6 . Скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна належного Товариству з обмеженою відповідальністю Хелсі Фуд , а саме на нежилу будівлю літ. А загальною площею 292,8 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_7 ; нежилу будівлю літ. Л загальною площею 924,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; нежилу будівлю літ. Б загальною площею 103,8 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_8 ; нежилу будівлю літ. В загальною площею 24,1 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_9 ; нежилу будівлю літ. Д загальною площею 315,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; нежилу будівлю літ. Ж загальною площею 3533,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_12 ; нежилу будівлю літ. З загальною площею 874,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_5 . Стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

Представник відповідача ТОВ Хелсі Фуд Габова Ю.Ю., що діє на підставі довіреності від 01.12.2012 року, заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки дійсно 14 березня 2005року рішенням зборів уповноважених членів Спілки співвласників майна КСП "Потіївське" було затверджено рішення Спілки (питання перше), яке ґрунтувалось на підставі заяв власників майнових паїв по передачу своїх майнових паїв в оренду ПП ОСОБА_1 , а також згідно заяв сформулювати перелік майна на суму 487 177,00 гривень та затвердити акт прийомки-передачі майна, згідно списку, яке передати в користування ПП ОСОБА_1 . Також вищевказаним рішенням було затверджено питання щодо обов`язку укладання договорів оренди на 2005рік з оплатою не менш 1 % від вартості майна. Відповідно до ч.1 ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Ч.1 ст. 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Указом Президента України "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" від 29.01.2001 р. № 62/2001 передбачено забезпечення недопущення порушень майнових прав колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, в тому числі права власності на паї, для чого, в тому числі визнано за необхідне забезпечити утворення комісій з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки, а також здійснення заходів, передбачених пунктом 1 цієї статті, із залученням до їх складу колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, працівників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та представників суб`єктів господарювання, які було створено внаслідок реорганізації чи на основі майна, що належало ліквідованим колективним сільськогосподарським підприємствам. З метою забезпечення захисту майнових прав селян в процесі реформування аграрного сектора економіки відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" від 29.01.2001 р. № 62/2001 Наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 р. № 62 було затверджено Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств. Відповідно до п. 9 вказаного Порядку виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процeci вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників. Згідно з п. 16 названого Порядку визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників майнових паїв може бути здійснене одним із нижченаведених способів за рішенням зборів співвласників: за структурою пайового фонду; конкретним майном за взаємною згодою співвласників; на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону. Ч. 5 п. 15 названого Порядку при виділенні майна в натурі групі співвласників, які уклали договір про спільне володіння, користування та розпорядження майном,співвласники передають підприємству-правонаступнику один примірник цього договору і копію рішення зборів співвласників про виділення майна в натурі. Підприємство-правонаступник одночасно із підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітки про виділення майна в натурі у спільну часткову власність у свідоцтвах цієї групи співвласників, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою. Свідоцтва з відмітками про виділення майна в натурі у спільну часткову власність, акт приймання-передавання майна та договір про спільне володіння, користування та розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, можуть буті підставою для оформлення співвласниками прав власності на зазначене майно в установленому порядку, що також передбачено п. 3.1. Статуту Спілки, згідно з яким майно, яке перебуває у спільній частковій власності членів Спілки, передається користувачеві за цивільно-правовими договорами.П. 6.2. Статуту передбачено, що вищим органом Спілки є Збори уповноважених членів Спілки. П. 6.3. Статуту передбачено, що до повноважень Зборів відноситься прийняття рішень з питань, передбачених пунктами 3.2.1.,3.2.4., 3.2.5. цього Статуту. У відповідності із п. 6.10. Статуту спілку та її Комітет очолює Голова, який обирається зборами. Голова Спілки на підставі письмової довіреності, завіреної в установленому порядку та відповідного рішення... підписує договори щодо передачі майна, визначеного в пункті 3.1. цього Статуту (в оренду, позику, про продаж, обмін тощо). Таким чином, твердження позивачів, що на підставі Акта прийомки-передачі без дати та номеру відбулась передача спірного майна їм у спільну часткову власність, враховуючи вищевикладене, не є належним доказом, оскільки відсутнє безпосередньо як рішення зборів Спілки громадян-співвласників про передачу спірного майна у спільну власність позивачам, так і договір про спільне володіння, користування та розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, а також відмітки на свідоцтвах та договір оренди майна, якій до цього часу не був укладений між співвласниками та ПП ОСОБА_1 .Оскільки загальними зборами громадян-співвласників майна бувшого КСП "Потіївське" 18.03.2004року була утворена Спілка громадян-співвласників майна бувшого реорганізованого КСП "Потіївське", слід враховувати, що Спілка не є підприємством-правонаступником КСП "Потіївське", а згідно Статуту та Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств є користувачем. Тому посилання позивачів на положення Постанови КМУ від 28.02.2001 року № 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" та п. 6 листа Міністерства аграрної політики України № 37-25-11/3923 від 5 травня 2001року "Щодо порядку видачі, обліку та погашення Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат)" перехід права власності від КСП чи підприємства правонаступника до групи співвласників відбувається в момент передачі майна та оформлення акта приймання-передачі - безпідставне та помилкове. Основною метою створення та діяльності Спілки, згідно Статуту та Свідоцтва про реєстрацію об*єднання громадян є задоволення та захист спільних майнових та економічних інтересів, пов`язаних з розпорядженням спільним майном, отриманим в результаті реорганізації КСП "Потіївське". Позивачі стверджують, що до групи громадян -співвласників (у кількості 127 осіб) входили: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_102 , ОСОБА_7 , ОСОБА_103 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_104 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_105 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_106 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_35 , ОСОБА_109 , ОСОБА_37 , ОСОБА_110 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_111 , ОСОБА_50 , ОСОБА_112 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_115 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_58 , але це ні яким документом не підтверджують, таким чином, це тільки бажання та припущення позивачів. Положеннями статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно з частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Таким чином, обґрунтовано що, якщо позивачі вважають себе власниками спірного майна, то вони мали усі підстави зареєструвати своє право спільної часткової власності на спірне майно з 2005року, але до цього часу це не зробили у зв*язку із відсутністю підстав. Позивачі посилаючись на рішення апеляційного суду Київської області від 20.09.2011року, яким було скасоване рішення виконкому Потіївської сільської ради № 41 від 09.07.2008року, стверджують, що набуття та оформлення права власності ОСОБА_77 відбулось неправомірно. Але підстава набуття права власності першим власником ОСОБА_77 , а саме рішення загальних зборів спілки громадян-співвласників майна реорганізованого КСП "Потіївське" від 02.07.2008року, оформлене протоколом № 7 не визнано недійсним, тому вважати, що ОСОБА_77 набув право власності на спірне майно незаконно та без правової підстави невірно. Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Віндикаційним визнається позов власника, що не володіє, до невласника, що незаконно володіє, про вилучення майна в натурі. Віндикаційний позов пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування і розпорядження одночасно. Однак, право власності за власником зберігається, тому що в нього є право приналежності, що може бути підтверджено правовстановлюючими документами, а також іншими письмовими доказами. Сторонами у віндикаційному позові виступають власник речі та незаконний фактичний володілець речі. Під незаконним володінням треба розуміти таке фактичне володіння, якщо воно не має правової підстави, правова підстава якого відпала або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсної угоди). Так, відповідно до СТ.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. В свою чергу, позивач, звертаючись із таким позовом, зобов`язаний відповідно до приписів статті 60 ЦПК У країни, довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Виходячи із суті позовних вимог позивачів вважають, що позивачі не довели своїх вимог належними засобами доказування. Вважають, що Акт прийомки-передачі без номера та дати не є належним доказом на підтвердження вимог позивачів, оскільки цей Акт не підтверджує належність на праві власності спірного майна позивачам, факту вибуття спірного майна з володіння позивачів, що є необхідним при вирішенні такого виду спорів. Позивачі просять суд скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, належного ТОВ "Хелсі Фуд", але при цьому забули, що у відповідності до норм ст.ст. 15,16 ЦК України судовому захисту підлягають порушені, невизнані або оспорюванні цивільні права. За таких обставин, оскільки позивачі не звертались до КП Київської обласної ради Білоцерковське міжміське бюро технічної інвентаризації" із заявами про реєстрацію права власності на спірні об`єкти за ними, вважаємо звернення позивачів до суду передчасним, а позовні вимоги такими, що не підлягає задоволенню.

Відповідачі ОСОБА_76 , ОСОБА_77 надали суду пояснення, аналогічні поясненням представника ТОВ Хелсі Фуд , просять суд відмовити позивачам у повному обсязі.

Представники комунального підприємства Київської обласної ради Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації , спілки громадян-співвласників майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства Потіївське в судове засідання не з*явились, про час дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд вислухавши пояснення сторін по справі, проаналізувавши надані сторонами документа, оцінивши достовірність,всебічно та в повному обсязі з`ясувавши всі фактичні обставини справи вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_116 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_104 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_107 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_89 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_114 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_115 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_58 не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання матеріальної шкоди; інші юридичні акти. Цивільні права, згідно ст. 13 ЦК України, здійснюються особою у межах, наданих їй договором, або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_102 , ОСОБА_7 , ОСОБА_78 , ОСОБА_103 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_104 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_106 , ОСОБА_27 , ОСОБА_107 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_110 , ОСОБА_39 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_48 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_90 , ОСОБА_55 , ОСОБА_91 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_113 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_94 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_95 , ОСОБА_70 , ОСОБА_96 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 звернулись до суду, просять суд витребувати майно із чужого незаконного володіння та скасувати запис про реєстрацію права власності.

Відповідно до ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності .Право приватної власності є непорушним.

Механізми захисту права власності закріплені Главою 29 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 387 ЦК України закріплено право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави ним заволоділа.З контексту вказаної норми та за результатами аналізу судової практики вбачається, що позивачем даної категорії справ може бути лише законний власник, тобто особа, яка володіла майном на відповідній правовій підставі. Відповідачем виступає особа, яка безпосередньо заволоділа майном, або набула його за відповідним правочином з третьою особою.

Всупереч зазначеному, позивачі не надали суду належних доказів володіння ними спірним майном на відповідній правовій підставі.

Позов про витребування майна за своєю природою є речово-правовим. Тому, по-перше, об`єктом може бути лише індивідуально-визначене майно (яке існує в натурі на момент подання позову) та в позовній заяві має бути чітко визначено всі характеристики та індивідуальні ознаки майна, що витребовується. По-друге, оскільки, як вже зазначалось, позов про витребування майна має речовий характер, то у випадку попередньої наявності між позивачем та потенційним відповідачем зобов`язальних відносин, внаслідок яких до останнього перейшло право власності на спірне майно, то предмет та підстави позову не можуть визначатись, виходячи з положень ст. 387 ЦК України. Зокрема, якщо майно до набувача перейшло за договором із законним власником, то необхідно оскаржувати сам договір та застосовувати реституцію.

Частиною 2 ст. 328 ЦК України закріплено презумпцію правомірності набуття права власності, та за умовами ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. У зв`язку з цим, позивач повинен довести відсутність у відповідача правових підстав володіння майном. В свою чергу, і сам позивач повинен підтвердити своє право власності на спірне майно - надати правовстановлюючі документи або інші докази, що підтверджують дійсну належність спірного майна позивачу, та довести факт незаконності вибуття з його власності спірного майна.

Позбавлення права власності є наслідком незаконного відчуження майна за відповідними правочинами третіми особами. В свою чергу, ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, а отже, враховуючи дану норму та положення ст. 16 ЦК України, якою закріплено способи захисту прав та інтересів особи, позивач оскаржує саме договір, на підставі якого було відчужено майно, власне позовні вимоги дійсного власника не рідко обмежуються лише проханням визнати недійсним договір.Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог з огляду на невірний вибір позивачем способу захисту порушеного права (навіть незалежно від того, чи відповідає спірний договір закону), враховуючи вимоги ст. 216 ЦК України, якою закріплено правові наслідки недійсності правочинів. Такими наслідками, як правило, є двостороння реституція - повернення сторін договору у стан, який існував до його укладення. Відтак, з подібною вимогою може звернутись лише сторона договору, оскільки правові наслідки недійсності поширюються виключно на сторін оспорюваного договору. Отже, права особи, яка не є стороною такого договору, по суті не будуть поновлені лише в наслідок визнання договору недійсним. Відповідно, права особи, яка вважає себе власником майна, можуть бути захищені шляхом пред`явлення позову в порядку ст.ст. 387, 388 ЦК України або при поєднанні положень ст.ст. 215, 216 ЦК України та ст.ст. 387, 388 ЦК України. Останнє обґрунтовується тим, що двостороння реституція застосовується у випадку, якщо законом не встановлено особливі правові наслідки недійсності правочину. Саме, зокрема, витребування майна можна вважати як один із особливих наслідків недійсності договору. Тобто наслідком визнання недійсною угоди, укладеної особою, яка не мала правових підстав відчужувати майно, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (звичайно, якщо набувач не є добросовісним набувачем або, якщо протилежне, - відсутні підстави для витребування майна від добросовісного набувача). В такому випадку позивач повинен довести як відсутність правомочностей у особи, яка відчужило майно, на його відчуження, так і те, що набувач не є добросовісним набувачем або наявні обставин, що дозволяють витребувати майно від добросовісного набувача.

В свою чергу, добросовісним набувачем згідно ст. 388 ЦК України є особа, яка придбала майно в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав та не міг знати.

Можливість витребування майна від добросовісного набувача залежить, зокрема, як від умов вибуття майна від законного власника, так і від умов набуття майна таким набувачем. У добросовісного набувача, який набув майно за відплатним договором, майно може бути витребуване лише у випадках, якщо воно:

-було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

-було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

-вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Зрозуміло, що у недобросовісного набувача майно може бути витребуване в усіх випадках незалежно від умов набуття майна таким набувачем.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Зокрема, визнання недійсними прилюдних торгів, на яких майно було реалізовано (в порядку виконання судового рішення про стягнення заборгованості), проведених з порушенням вимог чинного законодавства, не змінює статусу особи, що придбало таке майно; дана особа не перестає бути добросовісним набувачем майна. Проте, визнання судом порушення порядку продажу майна на прилюдних торгах, є підставою для витребування проданого майна від добросовісного набувача.

З метою забезпечення однакового застосування законодавства Верховним Судом України було підготовлено Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008 (в Узагальненні проаналізовано практику розгляду судами цивільних справ за 2007 рік про визнання правочинів недійсними згідно з положеннями ЦК України), також Пленумом Верховного Суду України прийнято Постанову від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , відповідно до яких:

-застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином є можливим тоді, коли оспорюється договір, укладений між законним власником та набувачем;

-якщо набувач за недійсним правочином в подальшому відчужив майно, то позови власників майна про визнання недійсними наступного правочинів не підлягають задоволенню, - необхідно звертатись із позовом про витребування майна в останнього набувача. Право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

Отже, крім врахування вказаної позиції Верховного Суду України, судом звернено увагу на те, що позивачі не лише не довели незаконність набуття права власності набувачем, недобросовісність набувача, наявність підстав для витребування майна від добросовісного набувача тощо, а й не надали суду безумовні докази на підтвердження свого права власності на майно.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню в порядку ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 97,98,215,216,240,241,638 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , ст.ст. 10, 11, 57,60, 61, 210, 213-215ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_89 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_58 до товариства з обмеженою відповідальністю Хелсі Фуд , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , комунального підприємства Київської обласної ради Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації , спілки громадян-співвласників майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства Потіївське про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування запису про реєстрацію права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення складено у нарадчий кімнаті у єдиному екземплярі.

СуддяІ. Д. Дубановська