Рішення

від 11.10.2013 по справі 367/6247/13-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/6247/13-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

з а о ч н е

11 жовтня 2013 року Ірпінський міський суд Київської області у складі

головуючого судді Пархоменко О.В.,

при секретарі Ринда Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області справу за позовом прокурора міста Ірпеня в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство" про визнання недійсними рішення, державних актів на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в:

Прокурор міста Ірпеня звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 24.12.08 № 1797/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано Державний акт серії ЯЗ № 449650 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га із кадастровим номером 3210946200:01:042:0053 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в смт. АДРЕСА_1

Вважає, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами сел. Коцюбинське, Коцюбинською селищною радою, її було передано у приватну власність за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство", оскільки вказану земельну ділянку було надано у користування Святошинському лісопарковому господарству на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 20.06.56 № 673 без виключення її з Держлісфонду України та згідно з картографічними матеріалами лісовпорядкування обліковуються як квартали Святошинського та Київського лісництв.

Зазначену земельну ділянку в приватну власність відповідача було передано без її вилучення з користування КП "Святошинське лісопаркове господарство", тобто без відома держави в особі уповноваженого органу та постійного землекористувача, яким є КП "Святошинське лісопаркове господарство".

Крім того, при прийнятті рішення Коцюбинською селищною радою не було дотримано вимоги ст.ст. 20, 21 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України, оскільки зміна цільового призначення спірної земельної ділянки з лісового фонду на для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд не проводилась, будь-яких рішень щодо такої зміни не приймалось.

Також зазначає, що у порушення вимог ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", якою передбачено обов'язковість проведення вказаної експертизи проектів землеустрою щодо відведення земель лісогосподарського призначення, державна експертиза проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_2 не проводилась.

Вказує, що відведення спірної земельної ділянки відповідачу під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд генеральним планом смт. Коцюбинське не передбачено, а отже, оскаржуване рішення Коцюбинською селищною радою прийнято також у порушення вимог ст. 39 Земельного кодексу України, ст.ст. 3, 10, 12, 13, 23 Закону України "Про планування і забудову територій".

Зазначає також, що у подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1394 від 30.04.2009 земельну ділянку площею 0,15 га по АДРЕСА_1 придбав ОСОБА_3, про що на державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 449650, виданому на ім."я ОСОБА_2 зроблено відмітку про перехід права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_3 від 30.04.2009 року.

Вважає, що рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.08 № 1797/25-5 не відповідає вимогам закону, порушує право державної власності на спірну земельну ділянку, а тому підлягає визнанню недійсним. З цих же підстав підлягає визнанню недійсним виданий ОСОБА_2 на підставі вказаного рішення державний акт на право власності на земельну ділянку із відміткою про перехід права власності на земельну ділянку ОСОБА_3

Вказує, що зазначений вище договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 30.04.2009р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, є нікчемним згідно ст. 228 ЦК України.

Зазначає, що, оскільки уповноваженим державою органом рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 не приймалось, відповідно до ст. 346 ЦК України право державної власності на цю ділянку не припинено, а право власності відповідача на неї на законних підставах не виникло.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

В зв'язку із викладеними обставинами позивач просив визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 № 1797/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1; визнати недійсним державний акт серії ЯЗ № 449650 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0053, виданий на ім'я ОСОБА_2 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 та скасувати його державну реєстрацію; визнати право власності держави на земельну ділянку площею 0,15 га кадастровий номер 3210946200:01:042:0053; судові витрати покласти на відповідачів .

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутності, позов підтримує, проти заочного рішення не заперечує.

В судове засідання представник відповідача Коцюбинської селищної ради не з'явився, до суду подав письмові заперечення, в яких просив у позові відмовити; також подав заяву про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що позивач пропустив строк позовної давності.

Крім того, вказує, що селище Коцюбинське Київської області було створено відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 р., Указу Президії Верховної ради УРСР від 30.12.1962 р., Указу Президії Верховної ради УРСР від 04.01.1965 р. Землевпорядна документація щодо встановлення меж селища Коцюбинське відповідно до вказаного Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 р. не збереглася, тому Коцюбинською селищною радою розпочато роботи щодо відновлення історично встановлених меж селища та заходи по розробленню містобудівної документації селища. Так, рішенням від 25.09.08 № 689/22-5 селищна рада затвердила техніко-економічне обґрунтування розвитку селища (вид землевпорядної документації) та погодила пропозиції Перспективного плану розвитку смт. Коцюбинське від 24.09.2008 р. і розпочала роботи по розробленню Генерального плану селища. В подальшому селищною радою було проведено інвентаризацію земель та було затверджено відповідні матеріали інвентаризації меж селища, встановлених згідно зазначеного вище указу, які лягли в основу подальшої розробки містобудівної та землевпорядної документації селища.

Питання правомірності віднесення території селища Коцюбинське загальною площею 4065,0 га було предметом судового розгляду і на сьогоднішній день набрали законної сили судові рішення за участю Коцюбинської селищної ради у справах про скасування рішень Коцюбинської селищної ради. Зокрема, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011 р. у справі 2а-6326/11/2670 було встановлено відсутність порушень та наявність територіальних повноважень Коцюбинської селищної ради щодо розпорядженням землями селища Коцюбинське загальною площею 4065,0 га, до складу яких входить спірна земельна ділянка; постановою Ірпінського міського суду Київської області від 23.11.2009 p. у справі № 2-а-489/09 було встановлено правомірність прийняття Коцюбинською селищною радою рішень від 25.09.08 №689/22-5 та від 28.10.08 №711/23-5, якими було затверджено містобудівну документацію селища, що лягла в обґрунтування можливості прийняття рішення Коцюбинської селищної ради про передачу спірної земельної ділянки у власність громадян; постановою Ірпінського міського суду Київської області від 24.05.2011 p. у справі № 2-а-3398/11 було встановлено правомірність прийняття Коцюбинською селищною радою рішення від 06.11.09 № 170 "Про інвентаризацію меж селища Коцюбинське", де встановлено, що селищною радою було відновлено картографічні матеріали зовнішніх меж селища Коцюбинське встановлених згідно Указу Президії УРСР від 11.02.1941 р., постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 p. у справі № 2-а-3881/11/1070 було встановлено правомірність прийняття Коцюбинською селищною радою рішень від 15.09.10 № 156 та зобов'язано відділ Держкомзему в м. Ірпені та Головне управління Держкомзему в Київській області вести облік спірних земель за селищем Коцюбинське Київської області на загальну площу 4065,0 га.

Вважав, що посилання позивача на висновок судово-землевпорядної експертизи від 05.03.13 № 325, проведеної Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика", як на доказ підтвердження знаходження спірної земельної ділянки за межами селища Коцюбинське, є безпідставним, оскільки експертиза проведена особою, яка не пройшла відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестована та отримала кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом, як того вимагає ст. 10 ЗУ "Про судову експертизу". В експертизі не зазначено ліцензії на проведення експертизи на підставі якої проводилася експертиза. В експертизі не вказана відповідальність, до якої може бути притягнутий експерт за дачу свідомо неправдивого висновку, а також експертизу проводила особа без відповідної юридичної освіти.

Також звертає увагу суду на те, що дана експертиза проводилася 05.03.2012 р. по кримінальній справі № 49-3221, яку було закрито за відсутністю в діях складів злочинів.

Крім того, вказує, що рішенням виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих від 28.10.68 № 791 було розглянуто матеріали встановлення (опису) адміністративних меж міських (селищних) Рад депутатів трудящих та ухвалено затвердити представлені відповідними виконкомами акти по уточненню адміністративних меж міських (селищних) Рад депутатів трудящих згідно додатку. Згідно додатку до вказаного рішення було затверджено адміністративні межі Ірпінської міської ради, у складі якої перебувало і селище Коцюбинське.

Рішеннями Коцюбинської селищної ради від 24.12.08 №№ 1758/25-5-1972/25-5 та від 25.12.08 №№ 1973-2259/25-51 було передано у власність громадян 501 земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які знаходилися в адміністративних межах селища Коцюбинське встановлених зовнішньою межею м. Ірпеня згідно рішення виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих від 28.10.68 №791.

Також вказує, що наявність у Комунального підприємства Київської міської ради "Святошинське лісопаркове господарство" права користування спірною земельною ділянкою не підтверджена у встановленому законом порядку - відсутні державний акт про право власності, або право постійного користування, або договір оренди. Вважає, що КП "Святошинське лісопаркове господарство", будучи комунальним, а не державним лісогосподарським підприємством згідно п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України не може посилатися на матеріали лісовпорядкування, як на правовстановлюючі документи на землю.

Висновків про відсутність у КП "Святошинське лісопаркове господарство" прав на спірні земельні ділянки також дійшов Окружний адміністративний суд м. Києва у постанові від 23.12.2011р. у справі № 2а-6326/11/2670, Ірпінський міський суд Київської області у постанові від 23.11.2009 p. у справі №2-а-489/09.

Також зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення Коцюбинська селищна рада передавала земельні ділянки, які були віднесені до земель запасу житлової та громадської забудови, а отже відсутня була необхідність прийняття рішень про зміну цільового призначення земель.

Оскільки, спірна земельна ділянка не відносилася до земель лісогосподарського призначення, Коцюбинська селищна рада вважає, що відсутні підстави для проведення експертизи проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність спірної земельної ділянки.

Вказував, що порядок відведення земельних ділянок, який діяв на дату прийняття оскаржуваного рішення Коцюбинської селищної ради, а саме ст.ст. 118, 151 Земельного кодексу України, не передбачав необхідності узгодження відведення земельних ділянок із наявною містобудівною документацією, зокрема генеральним планом населеного пункту. Разом з тим, відповідне рішення Коцюбинської селищної ради приймалося на основі затвердженого Коцюбинською селищною радою рішенням 25.09.08 № 689/22-5 техніко-економічного обґрунтування розвитку селища та Перспективного плану розвитку смт. Коцюбинське від 24.09.2008 р.

Зазначав, що з наведеного вище відсутні правові підстави для визнання недійсним оспорюваного державного акту на право власності на земельну ділянку.

Крім того, звертав увагу суду на те, що посилання позивача на п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на дату прийняття оскаржуваного рішення Коцюбинської селищної ради), як на правову підставу визнання права власності на земельну ділянку за державою - є необґрунтованим, оскільки даною нормою не визначено, що землі за межами населеного пункту відносяться до державної власності і є підставою для визнання права власності на такі земельні ділянки за державою після присвоєння таким земельним ділянкам кадастрового номеру. Доказів на підтвердження знаходження спірної земельної ділянки поза межами селища Коцюбинське, позивачем не надано, спірна земельна ділянка знаходиться в межах селища Коцюбинське і відноситься до земель комунальної власності Коцюбинської селищної ради.

З огляду на вище викладене просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про час і дату слухання справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідачем ОСОБА_3 надані суду письмові заперечення, в яких він вказує, що вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню Вказує, що 23.12.2011 року Окружним адміністративним судом м. Києва було ухвалено постанову у справі № 2-а-6326/11/2670 за позовом Київської міської ради до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, Київського обласного управління лісового і мисливського господарства, Ірпінської міської ради Київської області, Коцюбинської селищної ради Київської області про визнання бездіяльності протиправною, рішень не чинними та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії, мотивувальна частина зазначеної постанови містить встановлені судом обставини, зокрема, що приймаючи оскаржувані рішення Коцюбинська селищна рада діяла відповідно до встановленого на момент прийняття відповідних рішень порядку та вживала заходів щодо впорядкування території та відновлення меж встановлених згідно Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 11 лютого 1941 року, реалізуючі відповідні повноваження лише щодо територій, які включались до меж селища відповідно до матеріалів інвентаризації меж. Зазначена постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011 року була залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 року у справі № К/9991/47372/12. Таким чином відповідність вимогам закону оскаржуваного рішення Коцюбинської селищної ради Київської області підтверджена судовими актами, які набули законної сили. Крім того зауважує, що прокурором не надано доказів наявності у КП "Святошинське лісопаркове господарство" права на користування спірною земельною ділянкою. Оскільки КП "Святошинське лісопаркове господарство" є комунальним підприємством, а не державним лісогосподарським підприємством та у нього відсутні документи, що підтверджують право користування на раніше надані землі, воно не може посилатися на матеріали лісовпорядкування як на правовстановлюючі документи. Зважаючи на відсутність у КП "Святошинське лісопаркове господарство" права на користування спірною земельною ділянкою, відповідно - відсутній факт вилучення ї, як наслідок, - необхідність в отриманні у нього згоди. Вважає, що прокурор неправильно застосовує норми матеріального права. Також вказує, що оскільки договір купівлі-продажу укладений з дотриманням вимог закону, прокурором не надано жодного доказу наявності наміру на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним, твердження про його нікчемність є неправомірним. Просив у позові прокурору м. Ірпеня відмовити.

Представник третьої особи Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство" у судове засідання не з'явився, до суду від підприємства надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

В зв'язку із цим суд, враховуючи письмову заяву представника позивача, письмові заперечення відповідачів - Коцюбинської селищної ради, ОСОБА_3 та заяву третьої особи Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство", а також те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, вважав за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224-226 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 24.12.08 № 1797/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано Державний акт серії ЯЗ № 449650 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га із кадастровим номером 3210946200:01:042:0053 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в смт. АДРЕСА_1

В подальшому ОСОБА_2, від імені якої діяв ОСОБА_4, відчужила зазначену земельну ділянку відповідачу ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 30.04.2009 р. та на державному акті серії ЯЗ № 449650 було зроблено відмітку про перехід права власності земельної ділянки до ОСОБА_3

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування збитків.

Статтею 173 Земельного кодексу України визначено, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про основи містобудування" визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про планування і забудову територій" сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, в тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

На підставі встановлених обставин та наведеного нормативного обґрунтування суд дійшов висновку, що рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.08 № 1797/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 було прийнято незаконно, виходячи з такого.

Судом встановлено, що відсутні будь-які графічні документи, які б підтверджували межі селища Коцюбинське, генеральний план селища на час прийняття оспорюваного рішення не був затверджений.

Вказані обставини також встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011 р., де зазначено, що крім Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 11.02.1941 р., яким зі складу Білицької селищної ради виключено населений пункт Берковець, перейменовано смт. Берковець в смт. ім. Коцюбинського і включено до складу селища імені Коцюбинського залізничну станцію Біличі та Указу від 30.12.1962 р., яким сел. Коцюбинське було підпорядковано Ірпінській міській раді і разом з нею підпорядковано безпосередньо Київській обласній раді, а також Указом від 04.01.1965 р., яким смт. ім. Коцюбинського перейменовано в сел. Коцюбинське, інших рішень щодо адміністративно-територіального устрою селища Коцюбинське не видавалось; землевпорядна документація стосовно встановлення меж смт. ім. Коцюбинського відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСP від 11.02.1941 р. не збереглась; проекти рішень про встановлення меж м. Києва та меж селища Коцюбинське не затверджувались; з моменту набрання чинності Земельним Кодексом України 2001р. по даний час проект встановлення межі селища Коцюбинське, відповідно до вимог вказаного Кодексу Київською обласною радою не затверджувався.

Крім того, вищевказаним рішенням суду встановлено, що Коцюбинська селищна рада при прийнятті рішень щодо відведення земельних ділянок у власність 501 громадянину, у тому числі і відповідачу ОСОБА_2, керувалася матеріалами техніко-економічного обґрунтування та перспективним планом розвитку селища Коцюбинське затверджених рішенням "Про перспективний план розвитку смт. Коцюбинське" від 25.09.08 № 689/22-5.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 23.11.2009 р. було встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 24.09.08 № 689/22-5 "Про перспективний план розвитку сел. Коцюбинське" та рішенням від 28.10.08 № 711/22-5 "Про передачу деревної рослинності віднесену до категорії зелених насаджень в межах сел. Коцюбинське" не встановлювались межі селища Коцюбинське, а фактично Коцюбинська селищна рада виконувала вимоги ст. 173 ЗК України щодо реалізації процедури встановлення меж селища. Генерального плану селища Коцюбинське на момент ухвалення вищевказаних рішень не було, його межі не були чітко визначеними, а його статус був сформований на підставі Указу Президії Верховної Ради від 11.02.1941 р. Немає ніяких підстав вважати, що Коцюбинська селищна рада при винесенні вищевказаних рішень вирішувала питання належності до її території будь яких земель у певно визначених межах.

Отже, на момент прийняття спірного рішення межі смт. Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені.

Суд не приймає до уваги посилання представника Коцюбинської селищної ради на рішення Виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих від 28.10.68 № 791 та схематичний план, який ним затверджено, оскільки межі селища, зазначені в ньому не встановлювалися на місцевості в натурі, що не дає можливості визначити належність спірної ділянки до земель Коцюбинської селищної ради.

Суд не бере до уваги посилання представника Коцюбинської селищної ради на те, що спірне рішення приймалося радою на підставі висновків контролюючих органів наявних в проекті землеустрою, факт розташування спірної земельної ділянки в межах смт. Коцюбинське радою не перевірявся, а згідно довідки відділу земельних ресурсів в м. Ірпінь про правовий статус спірної земельної ділянки, яка міститься в проекті землеустрою, спірна земельна ділянка відводиться у приватну власність за рахунок земель Коцюбинської селищної ради, оскільки відповідно до листа відділу Держкомзему в м. Ірпінь від 18.01.13 № 01-02/44-1 в період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. державна статистична звітність форми 6-зем по смт. Коцюбинське не велася, землі запасу по смт. Коцюбинське у вказаний період не обліковувалися.

Зазначені обставини, також підтверджуються актом службового розслідування стосовно діяльності колишнього начальника відділу Держкомзему в м. Ірпінь ОСОБА_5 Державного комітету України із земельних ресурсів від 27.04.2011 р.

Крім того, згідно висновку Управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області про погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідача, управлінням надано позитивний висновок за умови проведення процедури зміни цільового призначення спірної земельної ділянки на землі житлової забудови та внесення відповідного коригування до Генерального плану сел. Коцюбинське або ж розробки відповідного містобудівного обґрунтування, однак, як вбачається з проекту землеустрою, вказані умови висновку виконані не були.

Враховуючи викладені обставини справи, суд приходить до висновку, що довідка відділу земельних ресурсів в м. Ірпінь про правовий статус спірної земельної ділянки, яка міститься у проекті відводу земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 не є належним доказом знаходження спірної земельної ділянки в межах сел. Коцюбинське, оскільки зазначена в ній інформація спростовується вказаними вище матеріалами справи.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що на момент прийняття спірного рішення була відсутня містобудівна документація, визначена Законом України "Про планування і забудову територій" в сел. Коцюбинське. Перспективний план розвитку селища, на який посилався представник Коцюбинської селищної ради та техніко-економічне обґрунтування, згідно вимог зазначеного закону не є містобудівною документацією, яка могла б бути підставою для прийняття рішення щодо відведення земельної ділянки для містобудівних потреб.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваного рішення Коцюбинською селищною радою було порушено вимоги ст. 39 Земельного кодексу України і ст. 3 Закону України "Про планування і забудову територій".

Є безпідставними посилання представника відповідача на рішення Коцюбинської селищної ради від 29.04.10 № 75, від 15.09.10 № 153 та від 06.11.09 № 170, оскільки вони прийняті після спірного рішення, і обставини, що ними підтверджуються, не існували на момент прийняття оспорюваного рішення, а тому не мають доказового значення по справі.

Суд не приймає до уваги посилання представника Коцюбинської селищної ради на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки з листів прокурора м. Ірпеня та листів Коцюбинської селищної ради, наданих представником відповідача, не вбачається, що спірне рішення було надано до прокуратури на початку 2009 р., тому що листи не містять відмітки про їх отримання.

Крім того, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.11 № 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", встановлено, що позов про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, може бути подано протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, отже позивач не пропустив строк для подачі даного позову до суду.

Отже, враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що Коцюбинською селищною радою спірне рішення прийнято з порушенням вимог п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки селищна рада розпорядилася земельною ділянкою, яка розташована за межами смт. Коцюбинське, а тому суд вважає за необхідне визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.08 № 1797/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Оскільки, рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.08 № 1797/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 судом визнається недійсним, підлягає визнанню недійсним і Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на підставі такого рішення ОСОБА_2

Позивач згідно позовної заяви зазначає, що договір купівлі-продажу від 30.04.2009 року № 1394 спірної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2, від імені якої діяв ОСОБА_4, та ОСОБА_3 є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України. Суд вважає дані обґрунтування позивача безпідставними, оскільки зазначений договір купівлі-продажу земельної ділянки не порушує публічний порядок.

Разом з цим суд вважає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30.04.2009 року не відповідає вимогам закону, оскільки судом визнається недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 року № 1797/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, яке було підставою для видачі відповідачу ОСОБА_2 Державного акту на право власності на землю серії ЯЗ № 449650 та судом також визнається недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 449650, виданий на ім."я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,15 га кадастровий номер 3210946200:01:042:0053 по АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 та скасувати його державну реєстрацію.

При вирішенні спору по суті суд не приймає до уваги посилання позивача на ті обставини, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, вона перебувала в постійному користуванні КП "Святошинське лісопаркове господарство", не було проведено процедури вилучення і зміни цільового призначення спірної земельної ділянки із земель лісового фонду на землі житлової забудови, а також що не була проведена експертиза проекту землеустрою.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011 р. встановлено, що у КП «Святошинське лісопаркове господарство» відсутні правовстановлюючі документи на спірні території, дане підприємство не є державним лісогосподарським підприємством, в нього відсутні документи, що підтверджують право користування на вказані вище землі.

Дані обставини відповідно до ст. 61 ЦПК України окремому доказуванню не підлягають.

Враховуючи вищевказане, відсутні підстави для прийняття рішення про вилучення земельної ділянки у КП «Святошинське лісопаркове господарство».

Таким чином, земельна ділянка, що була передана ОСОБА_2, не відноситься до земель лісового фонду, отже не потребує окремого рішення про зміну її цільового призначення, а проект її землевідведення не підлягає обов'язковій державній експертизі.

Є безпідставним посилання прокурора на те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між відповідачами, є нікчемним, оскільки відповідно до ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України нікчемним вважається правочин, який порушує публічний порядок, тобто він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Однак, суду не надано доказів порушення цим договором конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади чи незаконного заволодіння ним.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності держави на спірну земельну ділянку, оскільки дані вимоги не конкретизовані, безпідставні та такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі ст.ст. 152, 155 ЗК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212, 214, 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 24 грудня 2008 року № 1797/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 449650 виданий на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,15 га кадастровий номер 3210946200:01:042:0053 по АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 та скасувати державну реєстрацію даного Державного акту.

В інший частині позову відмовити.

Заочне рішення направити сторонам для відома.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. В. Пархоменко