Рішення

від 14.10.2013 по справі 116/3566/13-ц

СІМФЕРОПОЛЬСКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 116/3566/13-ц

Провадження № 2/116/1814/13

14.10.2013 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого судді Пакули М.Р.

при секретарі Єрмакової Г.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ТУР , Товариства з додатковою відповідальністю Страхове Товариство з додатковою відповідальністю Глобус , третя особа ОСОБА_3, про стягнення шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 звернулася до Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ТУР , Товариства з додатковою відповідальністю Страхове Товариство з додатковою відповідальністю Глобус , третя особа ОСОБА_3, про стягнення шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року на автодорозі Харьків-Сімферополь-Алушта-Ялта з вини водія автобусу Богдан А-09211 реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_3, який був працівником Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ТУР , сталася дорожньо-транспортна пригода, у наслідок якої загинули її чоловік ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 Цивільно-правова відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ТУР як володільця транспортного засобу була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю Страхове Товариство з додатковою відповідальністю Глобус . В наслідок загибелі чоловіка та сина їй була спричинена матеріальна шкода, у зв'язку з чим просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхове Товариство з додатковою відповідальністю Глобус на підставі п. 13 ст. 1, ст. ст. 6, 9, 12, 22, 23, 27 Закону України Про обов'язкове страховання цивільно-правової відповідальності володільців наземних транспортних засобів , постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 року № 1776 Про порядок проведення розрахунку страхового відшкодування утриманців у зв'язку зі смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди одноразову виплату у розмірі ліміту відповідальності страховика за шкоду, спричинену життю та здоров'ю ОСОБА_4, - 51 000 гривень за період з 14 червня 2010 року по 19 листопада 2014 року, що складає при щомісячних платежах страхового відшкодування 958 гривень 47 копійок, з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ТУР одноразову виплату у розмірі 7 466 гривень 26 копійок за період з 14 червня 2010 року по 19 листопада 2014 року як різницю у розмірі 140 гривень 36 копійок між щомісячним розміром шкоди, розрахованим за правилами Цивільного кодексу, та щомісячним розміром страхового відшкодування, розрахованими за правилами Закону України Про обов'язкове страховання цивільно-правової відповідальності володільців наземних транспортних засобів , що перевищує ліміт відповідальності страховика за шкоду, спричинену життю та здоров'ю потерпілих, а також щомісячні платежі у розмірі 1 098 гривень за період з 20 листопада 2014 року довічно, як перевищуючий розмір страхового відшкодування (ліміт відповідальності страховика за шкоду, спричинену життю та здоров'ю потерпілих) на підставі ст. ст. 1166, 1172, 1187, 1188, 1194, 1200, п. 1 ст. 1202 Цивільного кодексу України; з Товариства з додатковою відповідальністю Страхове Товариство з додатковою відповідальністю Глобус на підставі п. 13 ст. 1, ст. ст. 6, 9, 12, 22, 23, 27 Закону України Про обов'язкове страховання цивільно-правової відповідальності володільців наземних транспортних засобів , постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 року № 1776 Про порядок проведення розрахунку страхового відшкодування утриманців у зв'язку зі смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди одноразову виплату у розмірі ліміту відповідальності страховика за шкоду, спричинену життю та здоров'ю ОСОБА_5, - 51 000 гривень за період з 14 червня 2010 року по 18 червня 2013 року, що складає при щомісячних платежах страхового відшкодування 1 409 гривень 88 копійок, з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ТУР одноразову виплату у розмірі 17 261 гривні 12 копійок за період з 14 червня 2010 року по 18 червня 2013 року як різницю у розмірі 468 гривень 97 копійок між щомісячним розміром шкоди, розрахованим за правилами Цивільного кодексу, та щомісячним розміром страхового відшкодування, розрахованими за правилами Закону України Про обов'язкове страховання цивільно-правової відповідальності володільців наземних транспортних засобів , що перевищує ліміт відповідальності страховика за шкоду, спричинену життю та здоров'ю потерпілих, а також щомісячні платежі у розмірі 1 878 гривень 85 копійок за період з 19 червня 2013 року довічно, як перевищуючий розмір страхового відшкодування (ліміт відповідальності страховика за шкоду, спричинену життю та здоров'ю потерпілих) на підставі ст. ст. 1166, 1172, 1187, 1188, 1194, 1200, п. 1 ст. 1202 Цивільного кодексу України; з Товариства обмеженої відповідальності ТРАНС-ТУР витрати на похорони у розмірі 1 466 гривень, також просить визнати дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 року на автодорозі Харьків-Сімферополь-Алушта-Ялта страховим випадком.

В уточненій позовній заяві від 26 вересня 2013 року позивачка ОСОБА_1 просить визнати дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 року на автодорозі Харьків-Сімферополь-Алушта-Ялта за участю водія транспортного засобу Богдан А-09211 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та водія автомобілю ВАЗ 2106 реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_5 страховим випадком; стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхове Товариство з додатковою відповідальністю Глобус на її користь в рахунок відшкодування шкоди, спричиненої смертю чоловіка ОСОБА_4, одноразову виплату у розмірі 51 000 гривень за період з 14 червня 2010 року по 20 листопада 2014 року, з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ТУР одноразову виплату у розмірі 7 494 гривень 38 копійок за період з 14 червня 2010 року по 20 листопада 2014 року, а також щомісячні платежі у розмірі 1 098 гривень за період з 21 листопада 2014 року довічно; в рахунок відшкодування шкоди, спричиненої смертю сина ОСОБА_5 стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхове Товариство з додатковою відповідальністю Глобус одноразову виплату у розмірі 51 000 гривень за період з 14 червня 2010 року по 19 червня 2013 року, з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ТУР одноразову виплату у розмірі 17 014 гривень 37 копійок за період з 14 червня 2010 року по 19 червня 2013 року, а також щомісячні платежі у розмірі 1 878 гривень 85 копійок за період з 20 червня 2013 року довічно; стягнути з Товариства обмеженої відповідальності ТРАНС-ТУР витрати на похорони у розмірі 1 466 гривень (а.с. 222-223).

У судовому засіданні представник позивачки уточнені позовні вимоги підтримала у повному об'ємі.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ТУР позов не визнав, вказавши на необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог.

Представник відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Страхове Товариство з додатковою відповідальністю Глобус та третя особа ОСОБА_3 до суду не з'явилися. Про день, час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Причини неявки представника Товариства з додатковою відповідальністю Страхове Товариство з додатковою відповідальністю Глобус суду невідомі, заяв про розгляд справи у його відсутності чи відкладення судового засідання не надходило. Третя особа ОСОБА_3 відбуває покарання у місцях позбавлення волі, надав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Вислухавши доводи учасників процесу, пояснення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, перевіривши матеріали цивільної справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в силу наступних підстав.

Частиною 5 ст. 55 Конституції України регламентовано, що кожен має прав будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу ч.ч. 1, 3 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. У ст. ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 9 год. 50 хв. в світлу пору доби водій ОСОБА_3, керуючи технічно справним автобусом Богдан А- 09211 реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись на спуск по прямій ділянці автошляху Харьків-Сімферополь-Алушта-Ялта зі сторони м. Алушта в напрямку м. Ялта на 719 км + 900 м зазначеного автошляху, будучи неуважним, не врахував дорожню обстановку, відповідним чином не відреагувавши на її зміну, перетнув суцільну смугу дорожньої розмітки 1.1, перетинати яку заборонено, виїхав на полосу зустрічного напрямку руху, вчинив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2106 реєстраційний номер НОМЕР_2, що рухався в зустрічному напрямку під керівництвом ОСОБА_5 У наслідок отриманих тяжкіх телесних ушкоджень водій ОСОБА_5 та пасажир ОСОБА_9 померли (а.с. 19-20).

Вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 лютого 2013 року, який набрав чинності 25 червня 2013 року, ОСОБА_3 був визнаний винний у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортній пригоді та засуджений за ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України до 8 років позбавлення волі із позбавленням права керувати всіма транспортними засобами строком на 3 роки (а.с. 113-121, 184-186).

Як вбачається з полісу від 20 грудня 2009 року № ВС / 9738728 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 на автобусі Богдан А-09211 державний номер НОМЕР_1, що належить відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 18 квітня 2007 року серія НОМЕР_5 Товариству з обмеженою відповідальнітю ТРАНС-ТУР , була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страхове товариство Глобус строком до 9 грудня 2010 року (а.с. 11, 16).

Позивачка ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 3 квітня 1979 року серія НОМЕР_6 та свідоцтва про народження від 3 червня 1981 року серія НОМЕР_7 є дружиною ОСОБА_4 та матір'ю ОСОБА_5 (а.с. 21-22).

Статтею 6 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , в редакції чиній на час укладення договору страхування, визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньотранспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно зі ст. 9 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.

Зазначені страхові відшкодування виплачуються по кожному страховому випадку, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика, з урахуванням умов, зазначених у пункті 19.1 статті 19 цього Закону.

До договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та виплат страхового відшкодування за цими договорами застосовуються норми щодо ліміту відповідальності страховика, які діяли на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана, зокрема, із смертю потерпілого.

В силу ст. 27 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. У зв'язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають: діти (в тому числі усиновлені) - до досягнення ними повноліття; непрацездатна вдова (вдовець), непрацездатні батьки - до відновлення ними працездатності, а також працездатна вдова (вдовець), якщо у сім'ї є діти віком до восьми років; інші члени сім'ї, які знаходилися на утриманні потерпілого.

Страхове відшкодування виплачується, якщо смерть потерпілого в результаті дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком такої дорожньо-транспортної пригоди.

У зв'язку із смертю годувальника відшкодовується частина неотриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, за вирахуванням пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника. Порядок вирахування відшкодування утриманцям визначає Кабінет Міністрів України.

Витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати.

За умовами договору або за поданням одержувачів страхового відшкодування та за погодженням із страховиком таке відшкодування може бути виплачено у вигляді одноразової компенсації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 року № 1776 Про затвердження Порядку проведення розрахунку розміру страхового відшкодування утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди , чинного на час виникнення вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди, визначено, що розрахунок розміру страхового відшкодування, яке виплачується утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, проводиться у межах визначеного законодавством ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, який діяв на дату укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Частина неотриманих доходів померлого годувальника, яка за його життя належала б кожному утриманцю, визначається із середньомісячного доходу померлого, який включає виплати, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, пенсії, державну соціальну допомогу та щомісячні виплати за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, за останній календарний рік (за відрахуванням частки, яка припадала на померлого і працездатних осіб, та суми пенсій, виплачених утриманцям внаслідок втрати годувальника) шляхом ділення частини неотриманих доходів померлого годувальника, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.

Виплата страхового відшкодування проводиться на підставі заяви (заяв) осіб, що мають право на його одержання. До заяви (заяв) додається довідка про скоєння дорожньо-транспортної пригоди, копії свідоцтва про смерть годувальника, документів, що підтверджують витрати на поховання, та інших документів, які стосуються дорожньо-транспортної пригоди, засвідчені в установленому порядку. За результатами розгляду зазначених документів, страховик складає страховий акт. Протягом трьох робочих днів після складення страхового акта страховик зобов'язаний ознайомити з його змістом осіб, які мають право на страхове відшкодування, що підтверджується їх підписами на страховому акті. Страхове відшкодування виплачується страховиком протягом одного місяця після одержання ним документів, визначеним цим Порядком.

За ст. 35 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву, у якій має міститися: а) найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; б) назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові(для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; ґ) обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; д) розмір шкоди; е) підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Виплата страхового відшкодування відповідно до ст. 37.1 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

29 березня 2013 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство з додатковою відповідальністю Глобус із заявою про відплату страхового відшкодування із залученням, передбачених ст. 35 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів документів, однак до сьогоднішнього часу рішення з цього приводу зазначеною страховою компанією не прийнято (а.с. 28-37).

Статею 1187 Цивільного кодексу України регламентовано, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При цьому під джерелом підвищеної небезпеки розуміється діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В силу ст. 1200 Цивільного кодексу України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно, у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Згідно з п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов'язана відповідна виплата.

Статтею 75 Сімейного кодексу України регламентовано, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Повнолітні дочка, син відповідно до ст. 202 Сімейного кодексу України зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними та потребуючими матеріальної допомоги.

Відповідно до ст. 52 Закону України Про Державний бюджет України на 2010 рік , ст. 1 Закону України Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 квітня 2010 року був визначений у розмірі 839 гривень, а для осіб, які втратили працездатність - 706 гривень.

Як вбачається з довідок від 17 грудня 2012 року № 650/1, від 17 грудня 2012 року № 477 К, від 17 грудня 2012 року № 650/2, від 30 вересня 2010 року № 558 сукупній дохід померлого ОСОБА_4 за період з червень 2009 року - червень 2010 року склав 30 044 гривні 79 копійок ( а.с. 68-69, 72-73). Позивачка ОСОБА_1 за цей період отримала пенсію на загальну суму 8 571 гривню 19 копійок (а.с. 77, 282-283), її син ОСОБА_5 згідно довідок від 17 грудня 2012 року № 651/1, від 19 грудня 2012 року № 2363, від 17 грудня 2012 року № 651/2, від 16 серпня 2010 року № 1886 за період червень 2009 року - червень 2010 року отримав сукупний дохід на суму 45 020 гривень 60 копійок (а.с. 70-71, 74-75).

Таким чином, приймаючи до уваги сукупний дохід позивачки ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_4, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1, хоча і була непрацездатною на момент смерті сина ОСОБА_5, але не може бути визнана особою, що потребувала від нього матеріальної допомоги в сенсі ст. 202 Сімейного кодексу України, а тому положення ст. 1200 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в даному випадку застосуванню не підлягать.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили, що на момент смерті ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 проживали разом у АДРЕСА_1, вели спільно побут та несли відповідні витрати. Однак та обставина, що ОСОБА_5 давав на ведення господарства грошові кошти, виходячи з роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 20 постанови від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди (з послідуючими змінами та доповненнями), не є підставою вважати, що позивачка ОСОБА_1 перебувала на його утриманні, оскільки частка його заробітку, не була основним та постійним джерелом її існування

Беручи до уваги встановлені факти та виходячи з положень ст. 75 Сімейного кодексу України, ст. 27 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , а також постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 року № 1776 Про затвердження Порядку проведення розрахунку розміру страхового відшкодування утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди , роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у постанови від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди (з послідуючими змінами та доповненнями), суд, погоджуючи із розрахунком, зробленим позивачою ОСОБА_1 (а.с. 225), вважає, що з Товариства з додатковою відповідальністю Страхове Товариство з додатковою відповідальністю Глобус на її користь підлягає стягненню страхове відшкодування у зв'язку із смертю годувальника - чоловіка ОСОБА_4 на суму 51 000 гривень за період з 14 червня 2010 року по 20 листопада 2014 року, виходячи із його середньомісячного доходу за останній календарний рік (за відрахуванням частки, яка припадала на померлого), відповідно до довідок від 17 грудня 2012 року № 650/1 та від 17 грудня 2012 року № 477 К про доходи за 2009 рік у розмірі 958 гривень 47 копійок (( 19 130 гривень 57 копійок за довідкою від 17 грудня 2012 року № 477 К + 3 872 гривні 75 копійок за довідкою від 17 грудня 2012 року № 650/1) : 12 місяців : 2 (частка, яка припадала на померлого)), а з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ТУР відповідно до положень ст. 1194 Цивільного кодексу України за зазначений період одноразове відшкодування частини недотриманих доходів у зв'язку зі смертю годувальника у розмірі 7 494 гривень 38 копійок та витрати на поховання у розмірі 1 466 гривень (а.с. 234).

Відповідно до ст. 1200 Цивільного кодексу України, а також постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ТУР щомісячно на користь позивачки ОСОБА_1, на відшкодування шкоди, завданої смертю чоловіка ОСОБА_4, підлягає стягненню середньомісячний заробіток за 2010 рік з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого, у розмірі 1 098 гривень 83 копійки = ((372 гривні - за квітень 2010 року + 652 гривні 43 копійки - за травень 2010 року за довідкою від 17 грудня 2012 року № 650/2)+ (2 022 гривні 77 копійок - за квітень 2010 року + 2 716 гривень 16 копійок - за травень 2010 року за довідкою від 13 вересня 2010 року № 558) : 2 місяці : 2 (частка, яка припадала на померлого)), починаючи з 21 листопада 2014 року і довічно.

На підставі ч. 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України з Товариства з додатковою відповідальністю Страхове Товариство з додатковою відповідальністю Глобус на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 510 гривень, а з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ТУР - судовий збір у розмірі 229 гривень 40 копійок.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212, 214, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ТУР , Товариства з додатковою відповідальністю Страхове Товариство з додатковою відповідальністю Глобус , третя особа ОСОБА_3, про стягнення шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхове Товариство з додатковою відповідальністю Глобус , ЄДРПОУ 20448234, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Андрія Іванова, 21/17, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, страхове відшкодування у зв'язку зі смертю годувальника за період з 14 червня 2010 року по 20 листопада 2014 року у розмірі 51 000 (п'ятдесят однієї тисячі).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ТУР , ЄДРПОУ 31091281, розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Шкільна, 1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, одноразове відшкодування частини недотриманих доходів у зв'язку із смертю годувальника у розмірі 7 494 гривень 38 копійок (сім тисяч чотириста дев'яносто чотири гривні тридцять вісім копійок), та витрати на поховання у розмірі 1 466 гривень (однієї тисячі чотириста шістдесят шість гривень).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ТУР , ЄДРПОУ 31091281, розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Шкільна, 1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, щомісячно на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, 1 098 гривень 83 копійки (одну тисячу дев'ятсот вісім гривень вісімдесят три копійки), починаючи з 21 листопада 2014 року і довічно.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхове Товариство з додатковою відповідальністю Глобус , ЄДРПОУ 20448234, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Андрія Іванова, 21/17, на користь держави судовий збір у розмірі 510 (п'ятсот десяти гривень).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-ТУР , ЄДРПОУ 31091281, розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Шкільна, 1, на користь держави судовий збір у розмірі 229 гривень 40 копійок (двіста двадцять дев'ять гривень сорок копійок).

У задоволенні решта вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, у відсутності якої воно була постановлено, - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Повний тест рішення виготовлено та підписано 21 жовтня 2013 року.

Суддя М.Р. Пакула