Рішення

від 21.10.2013 по справі 121/10774/12, 2/119/196/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ (М. ФЕОДОСІЯ)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа №: 22-ц/191/1321/13Головуючий суду першої інстанції:Бистрякова Д.С. Доповідач суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

головуючого суддіМоісеєнко Т.І., суддівРедько Г.В., Романової Л.В., при секретаріКувшиновій А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Феодосія в інтересах держави в особі Національної академії наук України, Карадазького природного заповідника Національної академії наук України, до Коктебельської селищної ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Відділ Держкомзему у м. Феодосія, Феодосійський міський відділ Кримської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру України про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання незаконним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки у державну власність, за апеляційної скаргою заступника прокурора Автономної Республіки Крим та ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_6, на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 30 серпня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року заступник прокурора м. Феодосії звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Національної академії наук України, Карадазького природного заповідника Національної академії наук України, до Коктебельської селищної Ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Відділ Держкомзему у м.Феодосія, Феодосійський міський відділ Кримської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру України про визнання незаконним та скасування рішення Коктебельської селищної Ради від 31.01.2007 № 1168, яким затверджено проект землеустрою ОСОБА_7, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0873 га, кадастровий номер 01:116:45700:01:001:1143, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 30.10.2007 року, визнання незаконним та скасування державного акту серії ЯД № 623956 на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,0873 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, витребування земельної ділянки площею 0,0873 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, від ОСОБА_6 та повернення земельної ділянки до земель державної власності в особі Карадазького природного заповідника НАН України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до статті 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках зазначених законом. Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Національної академії наук України та Карадазького природного заповідника НАНУ, оскільки діями відповідачів порушуються права державної власності на землю.

Так, рішенням Коктебельської селищної ради № 1168 від 31.01.2007 року було затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0873 га, яка розташована по АДРЕСА_1 - для будівництва та обслуговування житлового будинку.

На підставі вказаного рішення ради, 12.04.2007 року на ім'я ОСОБА_7 був виданий державний акт серії ЯД № 588294 на право власності на земельну ділянку площею 0,0873 га за адресою: АДРЕСА_1 - для будівництва та обслуговування житлового будинку. Вказаний державний акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010701900103.

30.10.2007 року ОСОБА_7, на підставі договору купівлі-продажу №6389 продала спірну земельну ділянку ОСОБА_6, якій видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 15.01.2008 року серії ЯД № 623956, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, за № 010801900008.

Прокурор вважає, що державний акт про право власності на землю ОСОБА_6 був виданий неправомірно, оскільки спірна земельна ділянка частково знаходиться в межах земель Карадазького природного заповідника НАН України, а саме 0,073 га, що підтверджено висновком будівельно -технічної експертизи № 932 від 18.05.2012 року, призначеної та проведеної по кримінальній справі № 12011019010143, порушеною прокуратурою м.Феодосії 11.11.2011 року за фактом службової недбалості при виділенні земельних ділянок , за частиною 2 статті 367 КК України, яка на цей час перебуває на стадії досудового розслідування.

Прокурор також вважає, що оскільки частка земельної ділянки знаходиться у межах земель Карадазького природного заповідника, які можуть вилучатися лише за згодою президії НАН України, та враховуючи відсутність волі особи, яка володіє землею, на її відчуження, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_6 із скасуванням виданого їй державного акту серії ЯД № 629539 від 15.01.2008 року на право приватної власності на землю.

За відсутності згоди президії НАН України на вилучення земельної ділянки з відання Національної академії наук України, прокурор вважає незаконним і таким що підлягає скасуванню рішення Коктебельської селищної ради №1168 від 31.01.2007 р. про затвердження технічної документації щодо відведення спірної земельної ділянки площею 0,0873 га за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_7

На думку прокурора, строк позовної давності для звернення з вказаним позовом не є пропущеним, оскільки про порушення інтересів держави стало відомо під час прокурорської перевірки проведеної восени 2011 року.

Рішенням Феодосійського міського суду від 30 серпня 2013 року в задоволені позову заступника прокурора м. Феодосії в інтересах держави в особі Національної академії наук України, Карадазького природного заповідника Національної академії наук України, було відмовлено.

Судом також було вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, першої інстанції заступник прокурора АР Крим подав апеляційну скаргу, в якій йдеться про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга заступника прокурора АР Крим мотивована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що позивачами недоведений факт знаходження спірної земельної ділянки на землях Карадазького природного заповідника, оскільки цей факт підтверджується матеріалами цивільної справи, яким суд надав неправильну оцінку.На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував висновків експертизи, проведеної в межах кримінальної справи, і опирався лише на висновки експерта № 56\13 від 08.07.2013 р., проведеної по вказаній цивільній справі, що протиричить вимогам процесуального законодавства.

ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_6, також подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції, непогодившись з висновками суду в частині розподілу судових витрат та в частині строку позовної давності.

Апеляційна скарга ОСОБА_8, мотивована тим, що суд першої інстанції помилково не застосував строк позовної давності для звернення прокурора до суду із таким позовом, оскільки прокурором не надано доказів на підтвердження того факту, що він саме у 2011 році дізнався про оспорюване рішення селищної ради , прийняте у 2007 році, договор купівлі - продажу та державний акт, який було видано на ім.я ОСОБА_6 15.01.2008 року. Вважає, що судом першої інстанції не враховано той факт, що п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України не застосовуються до вимог про оспорювання договору купівлі-продажу та державного акту.

На думку апелянта, за межами дослідження суду першої інстанції залишились ті обставини, що фактично прокурор, діючи в інтересах держави, в обґрунтування своїх вимог посилається на рішення, яке було постановлено органом місцевого самоврядування, тобто державою, в інтересах якої діє позивач.

Апелянт також вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора, необґрунтовано відмовив у відшкодуванні відповідачу понесених судових витрат, у вигляді витрат, пов.язаних з проведенням судової експертизи та прибуттям в судове засідання представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга заступника прокурора АРК не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_8, принесена в інтересах ОСОБА_6, підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора суд першої інстанції виходив з положень статті 14 Конституції України, статті 212 ЦПК України, статті 60 ЦПК України, якими визначений обов.язок позивача довести ті обставини, на які він посилається в обгрунтування своїх вимог. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прокурор відмовився від проведення додаткової чи повторної експертизи по справі, а висновком судової землевпорядної експертизи № 56/13 від 08.07.2013 року спростовуються висновки судової експертизи, яка була проведена по кримінальній справі, на яку посилався прокурор при зверненні з позовом. На підставі наведеного суд дійшов до висновку , що позивачем не доведені свої вимоги про те, що спірна земельна ділянка знаходиться повністю або частково в межах земель Карадазького природного заповідника.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням 13 сесії 5 скликання Коктебельської селищної ради № 1168 від 31.01.2007 року затверджено проект землеустрою ОСОБА_7 та передано їй безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,0873 га, яка розташована по АДРЕСА_1 - для будівництва та обслуговування житлового будинку. (а.с. 4, том 1)

На підставі вказаного рішення 12.04.2007 року на ім'я ОСОБА_7був виданий державний акт серії ЯД № 588294 на право власності на земельну ділянку площею 0,0873 га, за адресою АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку . Вказаний акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010701900103. ( а.с. 5 том 1)

30 жовтня 2007 року ОСОБА_7 продала спірну земельну ділянку ОСОБА_6 ( нотаріально посвідчений договір №6389), на підставі якого останній було видано державний акт від 15.01.2008 року серії ЯД № 623956 на земельну ділянку площею 0,0873 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2. Зазначений державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010801900008. ( а.с. 6-7 том 1)

З матеріалів справи вбачається, що земельну ділянку площею 2065,07 га було надано у постійне користування Карадазького природного заповідника НАН України спочатку у 1988 році, а надалі на підставі Державного акту про право постійного користування серія ЯЯ № 0000865 від 01.0 7 .2008 року. (а.с. 43, том 3)

Висновком експерта № 56/13 від 08.07.2013 року встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_6 ні повністю ні частково не знаходиться в межах земельної ділянки Карадазького природного заповідника. (а.с. 9-19, том 3)

С доводами апелянта - заступника прокурора АРК, про те, що факт знаходження земельної ділянки, належної ОСОБА_7, на землях Карадазького заповідника підтверджується Державним актом , отриманим заповідником у 1988 році, державним актом ЯЯ № 0000865 від 01.07.2008 року , технічним звітом з інвентаризації та встановлення меж земельної ділянки, що передається в постійне користування природному заповіднику 1998 року, матеріалами кримінальної справи та висновком будівельно - технічної експертизи № 932 від 18.05.2012 року, проведеної в рамках кримінальної справи, проектом відведення земельної ділянки ОСОБА_7, в якому не зазначено суміжного землекористувача - Карадазького природного заповідника і не погоджено з ним межі спірної ділянки, не можна погодитись.

З матеріалів справи вбачається, що у 1988 році Державному заповіднику Карадазького відділення інституту біології південних морів Академії наук УРСР Судацького району Кримської області Української РСР ( правонаступником якого є Карадазький природний заповідник Національної академії наук України) був виданий державний акт серії Б № 014715 на право користування земельною ділянкою площею 2065, 07 га (а.с. 160-162 том 2). Проте, технічна документація з відведення вказаної земельної ділянки із встановленням її меж на місцевості, з прив'язкою до населених пунктів, експертам та суду надана не була.

Посилання апелянта на рішення 20 сесії 24 скликання № 653 Щебетівської селищної ради від 02 грудня 2003 року, яким Карадазькому природному заповіднику був наданий дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 2874, 21 га в існуючих межах КаПРиЗ не може бути прийнято до уваги, оскільки вказане рішення було прийнято за межами компетенції Щебетівської селищної ради - землі заповідника розташовані за межами населенних пунктів, що знаходяться у віданні Щебетівської селищної ради, крім того вказане рішення містить відомості про те, що розробка технічної документації повинна проводить в існуючих межах заповідника, які з 1988 року були визначені в розмірі 2065,07 га (а.с. 107 том 2)

Саме у вказаних межах постановою Ради Міністрів АРК № 808 від 11.12.2006 року була затверджена технічна документація щодо оформлення документів про право користування земельною ділянкою площею 2065,07 га Карадазьким природним заповідником (а.с. 193-194, том 1). 01.07.2008 року на вказану земельну ділянку заповідником був отриманий Державний акт ЯЯ № 0000865.( а.с.8 том 1)

Тобто, розмір земельної ділянки , яка знаходиться в користуванні Карадазького заповідника , є незмінним з 1988 року.

Рішенням Верховної Ради АР Крим № 1349-4/05 від 22.06.2005 року було встановлено межі смт. Коктебель площею 871, 1680 га згідно проекту землеустрою. (а.с. 205 том 1)

Судом встановлено, що саме Коктебельською селищною радою приймались рішення щодо оформлення державних актів на земельну ділянку спочатку ОСОБА_9, яка надалі за договорами купівлі-продажу перейшла у власність ОСОБА_7 , а потім ОСОБА_6

Так, рішенням 28-сесії 24-скликання Коктебельської селищної ради № 1790 від 25.12.2003 року ОСОБА_9 було затверджено проект відводу земельної ділянки площею 0, 06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку , госбудівель та споруд в АДРЕСА_1, та передано у його власність вказану земельну ділянку .

На підставі наведеного рішення Коктебельської селищної ради, 04 березня 2004 року ОСОБА_9 був виданий державний акт серії КМ № 092280 на право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 01:116:457:00:01:001:0385, із зазначенням, що він знаходиться на землях Коктебельської селищної ради .

03 березня 2006 року ОСОБА_9 продав земельну ділянку ОСОБА_7 На підставі вказаного договору купівлі- продажу та положень ст.116,125,126 ЗК України, 13 сесією 5 скликання Коктебельської селищної ради було прийнято рішення №1168 від 31.01.2007 року про передачу у приватну власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,0873 га за адресою АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку ( кадастровий номер 0111645700010011143) та 12.07.2007 року виданий державний акт на вказану земельну ділянку ( а.с.4,5 том 1)

30 жовтня 2007 року ОСОБА_7 продала земельну ділянку ОСОБА_6, що підтверджується договором купівлі -продажу земельної ділянки посвідченими нотаріально. ( а.с.6 том 1)

15 січня 2008 року ОСОБА_6 був виданий державний акт серії ЯД № 629539 на право власності на земельну ділянку площею 0,0873 га (на підставі договору купівлі -продажу від 30.10.2007 року), яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 0111645700:01:001:0385. Відповідно до технічної документації, межі земельної ділянки визначені на плані наступним чином - А-Б землі ОСОБА_6, Б-В землі смт. Коктебель, В-А землі загального користування (вул. Набережна). (а.с. 6,7 том 1) .

Вказані обставини встановлені рішенням Феодосійського міського суду АРК від 25.07.2013 року, яке набрало законної сили 09.09.2013 року, і має преюдиційне значення для вирішення вказаної справи відповідно до положень ч.3 ст.61 ЦПК України.

На підставі наведеного не можна погодитись з доводами апелянта про те, що проект відведення спірної земельної ділянки на ім.я ОСОБА_7 та державний акт про право власності на землю, виданий ОСОБА_6, необхідно було узгоджувати з Карадазьким природним заповідником, як суміжним землекористувачем.

Посилання апелянта на те, що факт перебування спірної земельної ділянки на землях Карадазького природного заповідника підтверджується висновком експертизи від 18 травня 2012 року № 932, проведеної в рамках кримінальної справи, під час якої експертом використовувався технічний звіт з горизонтальної зйомки сільськогосподарських угідь радгосп - заводу «Коктебель» Судацького району Кримської області 1987 року, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки вказаний технічний звіт з горизонтальної зйомки сільськогосподарських угідь радгосп - заводу «Коктебель» не є технічною документацію із землеустрою, на підставі якої заповіднику був виданий державник акт на право користування землею у 1988 році. Крім того, об'єктом цього звіту був радгосп - завод «Коктебель», а не Карадазький природний заповідник, тому вказаний технічний звіт не можна визнати належним та допустимим доказом для доказування факту знаходження земельної ділянки, власниками якої були ОСОБА_9 , ОСОБА_7, а на теперешній час ОСОБА_6, на земельній ділянці заповідника ( а.с.9-23 том 1)

Як вбачається з матеріалів справи, 08 липня 2013 року була проведена судова землевпорядна експертиза із залученням до її проведення спеціалістів землевпорядної організації ТОВ «Кримгеопроект плюс». З висновків експертів № 56/13 від 08.07.2013 року вбачається, що експертиза проводилась за допомогою ПК з камеральною обробкою даних відомостей координат , графічних матеріалів, виконаних в графічній програмі Digitals для Windows, у якості довідково - нормативної документації використан Еталон проекту відводу земельної ділянки юридичним та фізичним особам для будь-яких потреб ( а.с. 9-43, том 3).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно використав під час розгляду справи висновки вказаної комплексної землевпорядної експертизи, оскільки вона є більш повною, ніж експертиза, проведена по кримінальній справі, на вирішення експертів ставилися конкретні запитання стосовно порушення меж заповідника земельною ділянкою, власником якої на час розгляду справи є ОСОБА_6, з метою встановлення факту порушення земельних прав держави, в особі Карадазького природного заповідника.

Під час проведення комплексної судової землевпорядної експертизи експерти дійшли до чіткого висновку про те, що межі земельної ділянки, належної ОСОБА_6 на підставі державного акту серії ЯД №629539, виданого 15.01.2008 року , не є суміжними з межами земельної ділянки Карадазького природного заповідника НАН України. ( а.с.225-27 том 3)

Експерти також дійшли висновку про те, що встановити чи є межі земельної ділянки Карадазького заповідника відносно державного акту на право користування землею сірії Б № 014715 від 1988 року суміжними із земельною ділянкою ОСОБА_6, розташованою по АДРЕСА_2 , не надається можливим, оскільки відсутня технічна документація з землеустрою з коордінатами місцерозташування Карадазького природного заповідника на підставі якої був виданий державний акт в 1988 році ( а.с.27 том 3)

На підставі наданих документів, а саме - копії державного акта серія ЯЯ №000865 від 01.07.2008 року, виданого Карадазькому природному заповіднику, копії технічної документації з землеустрою, в частині визначення меж земельної ділянки в натурі Карадазькому природному заповіднику, розробленої ДП «Кримгеоінформатика», де містяться останні ісходні відомості координат земельної ділянки заповідника, експерти дійшли до висновку, що земельна ділянка площею 0, 0873 га за адресою АДРЕСА_2, належна ОСОБА_6 на підставі державного акту серія ЯД № 629539, виданого 15.01.2008 року, ні повністю ні частково не знаходиться на земельній ділянці Карадазького природного заповідника ( а.с.27 , 29 том 3).

За такими обставинами колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта про те, що судом першої інстанції не надано оцінки тим обставинам, що при виконанні технічної документації із землеустрою на земельну ділянку Карадазьського природного заповідника, згідно постанови Ради Міністрів АРК від 2006 року, в місці розташування земельної ділянки ОСОБА_6 були частково змінені координати заповідника, що і призвело до розбіжностей меж заповідника і населеного пункту смт. Коктебель, оскільки зазначений факт не встановлений землевпорядною експертизою, яка проведена в рамках цивільної справи, та не доведений позивачем належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.58,59 ЦПК України. Проте, відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може грунтуватися на припущеннях.

З доводами апелянтів, про те, що висновки експертизи № 932 від 18 травня 2012 року (а.с. 13-28, том 1), проведеної по кримінальній справі, є найбільш обгрунтованими, не можна погодитись, оскільки під час проведення вказаної експертизи експерту були запропоновані питання, які стосуються фактичного місцерозташування земельних ділянок та їх меж відносно смт.Коктебель на час виникнення спору (2011-2012 роки). Так, перед експертом не ставилося питання про встановлення факту наявності чи відсутності порушення меж земельної ділянки Карадазького заповідника станом на 2003 рік, а саме при виділенні у власність земельної ділянки ОСОБА_9 рішенням Коктебельської селищної ради №1790 від 25.12.2003 року, станом на 2007 рік, під час прийняття рішенням 13 сесії 5 скликання Коктебельської селищної ради № 1168 від 31.01.2007 року щодо затвердження проекту землеустрою ОСОБА_7 та передачу їй безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,0873 га, яка розташована по АДРЕСА_1 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, не враховувались питання щодо відсутності технічної документація із землеустрою, на підставі якої встановлювалися межі земельної ділянки заповідника, відображені в державному акті 1988 року.

Проте, експертом досліджувались матеріали горизонтальної зйомки сільськогосподарських угідь радгосп-заводу «Коктебель» 1987 року, які не мають відношення до меж земельної ділянки Карадазьського заповідника.

Крім того, до проведення вказаної експертизи не залучались спеціалісти землевпорядних установ, в зв.язку з чим висновки експертів не можна визнати безсуперечним доказом накладення земельних ділянок відповідачів та Карадазького заповідника.

Розглядая справу колегія суддів враховує і ті обставини, що висновки судової землевпорядної експертизи № 56/13 від 08.07.2013 року , проведеної в межах даної цивільної справи, у встановленому законом порядку не оскаржувались, клопотання про призначення по справі повторної чи додаткової експертизи не заявлялось.

Доводи апелянта - заступника прокурора АРК про те, що суд першої інстанції не оцінив того факту, що земельна ділянка, належна ОСОБА_6, частково знаходиться за межами смт. Коктебель, не можуть бути підставою для скасування ухваленого судом рішення, оскільки предметом спору по вказаній справі є порушення інтересів держави в особі Карадазького природного заповідника. Позовних вимог щодо порушення прав на землю інших державних органів матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно частині 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно до частини 1 статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно положенням ст. 210 ЗК України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 набула право власності на земельну ділянку за договором купівлі - продажу, відомостей про те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 30.10 2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 суперечить положенням ст.78,81,210 ЗК України матеріали справи не містять.

З матеріалів справи також вбачається, що технічна документація на спірну земельну ділянку оформлялась три рази ( ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_6) і жодного разу під час виготовлення технічної документації представниками центру Державного земельного кадастру не було встановлено накладення меж земельних ділянок фізичних осіб, що придбали її в установленому законом порядку, та Карадазького природного заповідника.

За такими обставинами колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі заступника прокурора АРК не містять безсуперечних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.

Підстав для задоволення апеляційної скарги заступника прокурора АР Крим колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів не погоджується з доводами ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_6, щодо не застосування судом першої інстанції строків позовної давності до позовних вимог прокурора з наступних підстав.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 268 ЦК України (станом на жовтень 2011 року) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

З матеріалів справи вбачається, що 11 листопада 2011 року прокуратурою м. Феодосії було порушено кримінальну справу за фактом службової недбалості при затвердженні проектної документації щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_7

З позовом до ОСОБА_6, в інтересах Карадазького природного заповідника, про визнання незаконним та скасування рішення Коктебельської селищної ради, скасування державного акту про право власності на земельну ділянку заступник прокурора м.Феодосії звернувся у жовтні 2012 року, тобто в межах строку позовної давності від дня, коли йому стало відомо про порушене право державного органу.

Разом з тим, колегія суддів частково погоджується із доводами апеляційної скарги ОСОБА_8 про наявність правових підстав для відшкодування ОСОБА_6 витрат, понесених нею у зв'язку із проведенням судової експертизи, оскільки це відповідає вимогам статті 79, 88 ЦПК України.

Згідно частини 1, 3 статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати пов'язані з проведенням судових експертиз.

Відповідно до частини 1 статті 85 ЦПК України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для відшкодування судових витрат за проїзд понесених представником ОСОБА_6 у зв'язку із явкою до суду.

З матеріалів справи вбачається, що вартість проведеної по справі судової землевпорядної експертизи була визначена в розмірі 12000 грв. , що підтверджується товарним чеком на суму 11500 грв. та квитанцією ПАТ КБ «ПриватБанк» на суму 500 грв. (а.с. 65 том 3) .

В засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_8 надав оригінали товарного чеку від 17 червня 2013 року та квитанції від 30 травня 2013 року щодо сплати 12000 грв. судовому експерту Мільчакову Д.В., а також оригінал квитанції від 17.06.2013 року на суму 500 грн., які були перераховані на користь ТОВ «Кримгеопроект плюс», фахівці якого були залучені для проведення комплексної експертизи.

Колегія суддів вважає, що судові витрати, пов'язані з проведенням експертизи в загальній сумі 12 000 грн., підлягають стягненню на користь відповідача ОСОБА_6, на підставі ст. 88 ЦПК України, незважаючи на те, що оплату за експертизу проводив ОСОБА_8

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8, сплачуючи відповідні суми, діяв від імені свого довірителя ОСОБА_6, на підставі виданої йому довіреності від 22 вересня 2006 року. (а.с. 119 том 1). Згідно цієї довіреності ОСОБА_8 надані права щодо вчинення від її імені всіх процесуальних дій, які за законодавством України належать позивачу, відповідачу, третій особі. Призначення експертизи відбувалося в судовому засіданні та було оформлено окремим процесуальним документом - ухвалою, в якої зазначено, що витрати на проведення експертизи покладаються на ОСОБА_6 в особі її представника ОСОБА_8(а.с. 239 том 2) Таким чином, ОСОБА_8 сплачуючи 12 000 грн. за експертизу діяв від імені ОСОБА_6 в межах наданих йому повноважень на підставі довіреності.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції та зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм процесуального права.

Керуючись ст.303, пунктом 1 частини 1 статті 307, п. 4 частини 1 статті 309, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_6, - задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 30 серпня 2013 року, в частині розподілу судових витрат, - скасувати.

Ухвалити у вказаній частині нове рішення, яким стягнути з Карадазького природного заповідника Національної академії наук України ( ЄДРПОУ 03534363) на користь ОСОБА_6 судові витрати, пов'язані з проведенням комплексної судової землевпорядної експертизи , в розмірі 12 000 ( дванадцять тисяч) грв.

В решті рішення Феодосійського міського суду АРК від 30 серпня 2013 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді

Т.І. Моісеєнко Л.В. Романова Г.В.Редько