Постанова

від 22.08.2013 по справі 814/2392/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

22 серпня 2013 року Справа № 814/2392/13-а

м. Миколаїв

15:40

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,

представника позивача: Сухорукової І.В.,

представників відповідача: Матвєєва Є.В., Слободян А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Роднічок», вул. І. Франка, 13-А, с. Миколаївське, Жовтневий район, Миколаївська область, 57262, пр. Миру, 34, 6-й поверх, м. Миколаїв, 54034 до відповідача:Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Торгова, 63-А, м. Миколаїв, 54050 про:скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2013 № 0000192200, Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000192200, що було прийнято Жовтневою міжрайонною Державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби 16.05.2013.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Роднічок» судові витрати в сумі 2294 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2013 року Справа № 814/2392/13-а

м. Миколаїв

15:40

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,

представника позивача: Сухорукової І.В.,

представників відповідача: Матвєєва Є.В., Слободян А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Роднічок», вул. І. Франка, 13-А, с. Миколаївське, Жовтневий район, Миколаївська область, 57262, пр. Миру, 34, 6-й поверх, м. Миколаїв, 54034 до відповідача:Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби , вул. Торгова, 63-А, м. Миколаїв, 54050 про:скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2013 № 0000192200, Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Роднічок» (надалі - Підприємство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2013 № 0000192200, яким Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - МДПІ або відповідач) збільшила суму грошового зобов'язання Підприємства з податку на додану вартість на 508 845 грн. і застосувала штраф в сумі 194 249,25 грн.

В обґрунтування позову Підприємство вказало на безпідставність висновків МДПІ про завищення сум податкового кредиту, оскільки актом перевірки не встановлені факти порушення позивачем вимог податкового законодавства.

У письмових запереченнях проти адміністративного позову (т. с. 5, ар. 106-110) МДПІ, з посиланням на висновки акта перевірки, просила у задоволенні позову відмовити. Крім того, відповідач вказав, що додані позивачем до позовної заяви товарно-транспортні накладні не відповідають вимогами Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363.

В судовому засіданні представник Підприємства вимоги позову підтримала, представники МДПІ просили у задоволенні позову відмовити.

22.08.2013 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

З 12.04.2013 по 16.04.2013 МДПІ здійснила документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення податкових відносин з контрагентами-постачальниками за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, результати якої оформила актом від 22.04.2013 № 175/22-19292651 (надалі - Акт, т. с. 5, ар. 64-86). Як пояснили в судовому засіданні представники відповідача, датою реєстрації Акта є саме 22.04.2013, а не 22.04.2012, як було помилково зазначено.

В Акті вказано, що Підприємство порушило:

пункт 1, пункт 5 статті 203, пункт 1, пункт 2 статті 215, пункт 1 статті 216, статтю 228, статтю 626, статтю 629, статтю 650, статтю 655, статтю 658, статтю 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; пункт 1.7, підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон № 168), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 240 693 грн.;

пункт 185.1 статті 185, пункт 188.1 статті 188, пункт 198.2, пункт 198.3, пункт 198.4, пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 268 152 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 16.05.2013 № 0000192200 (надалі - Рішення, т. с. 5, ар. 94-96) МДПІ, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, збільшила суму грошового зобов'язання Підприємства з ПДВ на 508 845 грн. і застосувала штраф в сумі 194249,25 грн. Суд зазначає, що у Рішенні відповідач не вказав підставу для застосування штрафу.

На думку суду, вимоги Підприємства про скасування Рішення підлягають задоволенню з огляду на таке.

1. Як вказано в Акті, перевірку було проведено на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Відповідно до цієї норми, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В тексті Акта відсутня інформація про направлення відповідачем позивачу обов'язкового письмового запиту і про невиконання позивачем цього запиту.

Відповідно до частини 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Ухвалою про відкриття провадження у справі суд зобов'язав відповідача надати письмові пояснення щодо підстав і обставин перевірки і документальне підтвердження цих пояснень.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач вказані в ухвалі суду документи не надав.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що МДПІ не довела наявність законних підстав для перевірки Підприємства.

2. Як зазначено у підпункті 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 був затверджений Порядок оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі - Порядок проведення перевірок).

Як вказано у пункті 3 Розділу І Порядку проведення перевірок, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 6 Розділу І і підпункту 5.2 пункту 5 Розділу ІІ Порядку проведення перевірок, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пунктом 2 Розділу І Порядку проведення перевірок, документальна перевірка здійснюється на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, належним доказом порушення Підприємством вимог податкового законодавства (і, відповідно, підставою для визначення відповідачем грошових зобов'язань позивача) міг бути акт перевірки, який би відповідав вказаним вимогам. Акт відповідача, на підставі якого було прийнято Рішення, цим вимогам не відповідає.

Так, на стор. 5-6 Акта (т. с. 5, ар. 68-69) МДПІ вказала, що під час перевірки були використані установчі документи Підприємства, декларації з ПДВ, матеріали перевірок контрагентів позивача, програмні продукти.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.2 статті 75 Податкового кодексу України, документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної виконавчої служби, а також отриманих в установленому порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Інформація про податковий кредит Підприємства наведена у підпункті 3.1.1.2 Акта (стор. 19-22, т. с. 5, ар. 82-85).

Суд зазначає, що в Акті (в тому числі у підпункті 3.1.1.2) відсутні будь-які посилання на регістри обліку і первинні документи.

Враховуючи це, суд дійшов висновку про те, що додані позивачем до позовної заяви документи (на підставі яких Підприємство сформувало показники відповідних податкових декларацій) відповідач піж час перевірки не досліджував.

За таких обставин, суд вважає, що МДПІ не провела документальну перевірку Підприємства, а цей факт виключає можливість визначення податкового зобов'язання відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

3. Стосовно змісту Акта суд зазначає таке.

На стор. 5-6 Акта (т. с. 5, ар. 68-69) МДПІ вказала 4 контрагентів позивача:

- ТОВ «ТРІАДІС»;

- ТОВ «Віртус Транс»;

- ТОВ «ВАРИАНТ ГРУПП»;

- ФОП ОСОБА_5

Інформація про те, яку суму ПДВ Підприємство включило до складу податкового кредиту за результатами придбання товарів/послуг у ТОВ «ТРІАДІС» і у ТОВ «ВАРИАНТ ГРУПП», Акт не містить.

Розрахунок суми, що зазначена в Рішенні (508 845 грн.), в Акті відсутній. Вказана цифра приведена у відповіді МДПІ на заперечення Підприємства на Акт (т. с. 5, ар. 97-103). При цьому, у серпні 2012 року Підприємство відобразило у декларації ПДВ, що був сплачений на користь ТОВ «ВАРИАНТ ГРУПП», в сумі 3 024 грн. (т. с. 5, ар. 61), а не 6 024 грн., як вказала МДПІ.

Жодного згадування про контрагента позивача - ПП «Юг Зерно Трейд» Акт не містить.

4. Як вказано на стор. 5-6 Акта (т. с. 5, ар. 68-69), МДПІ, в якості доказів порушення Підприємством норм Закону № 168 і відповідних статей Податкового кодексу України, використала:

- Акт, що був складений ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва (від 23.07.2012 № 644/22-225/36384248), «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТРІАДІС» (код ЄДРПОУ 36384248) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «ТРАНС ГАРАНТ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 35639320) та контрагентами-покупцями за жовтень 2010 року та ТОВ «ТЕС-ЮГ» (код ЄДРПОУ 36880965) та контрагентами-покупцями за серпень 2011 року» (т. с. 5, ар. 131-140);

- Акт, що був складений ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва (від 24.05.2011 № 1696/23-100/37206918), «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Віртус Транс» (код за ЄДРПОУ 37206918) з питань формування податкового кредиту та визначення податкових зобов'язань за жовтень-грудень 2010 року, січень-березень 2011 року» (т. с. 5, ар. 141-159);

- Акт, що був складений ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва (від 08.11.2012 № 343/22-200/37206730), «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВАРИАНТ ГРУПП» (код ЄДРПОУ 37206730) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками ПП»РЕЄСТРА» (код за ЄДРПОУ 32267300) за серпень 2011 року, ТОВ «МІГ» (код за ЄДРПОУ 32120475) за серпень 2012 року та контрагентами-покупцями за серпень 2011 року, серпень 2012 року» (т. с. 5, ар. 125-130);

- Акт, що був складений ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва (від 18.05.2011 № 556/17-208/НОМЕР_1), «Про результати документальної невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ТОВ «Скай Групп ЛТД» (код ЄДРПОУ 37037808) за серпень 2010 р., ТОВ «РА «Луар Медіа Студія» (код ЄДРПОУ 36311871) за вересень 2010 р., ПП «Агропрайд» (код за ЄДРПОУ 35870453) за грудень 2010 р.» (т. с. 5, ар. 111-124).

З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 був затверджений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (надалі - Порядок проведення звірок). Згідно з Порядком проведення звірок, зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань. З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту. Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження.

Враховуючи це, джерелом податкової інформації про можливі порушення Підприємством вимог податкового законодавства могли би бути довідки за результатами проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, якщо б ці звірки проводились за ініціативою МДПІ (шляхом направлення відповідних запитів на адреси ДПІ у Центральному та Заводському районі м. Миколаєва), і така ініціатива мала бути проявлена відповідачем під час перевірки позивача.

В даному випадку акти від 23.07.2012 і від 08.11.2012 не могли бути використані відповідачем під час перевірки позивача у квітні 2013 року, як власне, не могли бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки Підприємства. До того ж, як зазначено у Порядку проведення звірок, носієм відповідної податкової інформації є довідка за результатами проведення зустрічної звірки, а не акт про неможливість її проведення.

Єдиний факт, що може підтвердити акт про неможливість проведення зустрічної звірки (і акт про неможливість проведення документальної перевірки), - це неможливість проведення перевірки.

Щодо посилання в Акті на результати перевірки ФОП ОСОБА_5 суд зауважує, що актом від 18.05.2011 № 556/17-208/НОМЕР_1 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва встановила «… порушення ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.». Зв'язок між цим висновком і доводами про порушення Підприємством норм податкового законодавства в Акті відсутній.

Стосовно посилань в Акті на порушення Підприємством статей Цивільного кодексу України суд, з урахуванням позиції, що викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № К/9991/50772/12, зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вказано у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009, «… вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або про відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину» .

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідність його змісту вимогам закону; наявність мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладення учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети, зазначеної у диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним висновком.

Відповідач не надав доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем і його контрагентами правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Факт порушення публічного порядку повинен бути доведений певними засобами доказування. Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідач не довів у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000192200, що було прийнято Жовтневою міжрайонною Державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби 16.05.2013.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Роднічок» судові витрати в сумі 2294 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті160 КАС України

та підписана суддею 27 серпня 2013 року.