Ухвала

від 16.10.2013 по справі 815/145/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2013 р.Справа № 815/145/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Лук'янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший дім" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший дім" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивачем дотримано вимоги податкового законодавства, а реальність господарських операцій позивача з його контрагентом підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, на підставі чого вважає прийняті податкові повідомлення-рішення державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 20 грудня 2012 року № 0001512260, № 0001522260, № 0001532260, № 0001542260 незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 20 грудня 2012 року № 0001512260, № 0001522260, № 0001532260, № 0001542260.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позовних вимог.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 28.04.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший дім» (далі - позивач / ТОВ «Перший дім») зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради, як юридична особа, ідентифікаційний код: 35116943, місцезнаходження: 65125, м. Одеса, вул. Осипова, 10 (т.1 а.с.11-13, т.2 а.с.196).

04.05.2007 року позивач узятий на облік в органах державної податкової служби за № 29420 та перебуває на обліку у державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - відповідач / ДПІ у Приморському районі м. Одеси) .

З 26.11.2012 року по 30.11.2012 року, на підставі наказу від 20.08.2012 року № 1723 та направлення від 20.08.2012 року № 002298/1994, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси, службовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Перший дім» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку з ПП «Дана Маркет Юг» за період липень-жовтень 2009 року, липень-жовтень 2010 року, ТОВ «Сатєра» за період липень 2009 року, червень 2010 року, ПП «Амітек» за період липень, грудень 2009 року, ПП «Комби-Транс» за період липень-вересень 2009 року, ПП «Квантор Плюс» за період грудень 2009 року, ПП «Юніком Плюс» за період червень 2010 року, ПП «Кліпертон» за період червень-вересень 2010 року, ПП «Орвіл-Трейдінг» за період жовтень 2010 року, ПП «Оск-Компані» за період листопад 2010 року, березень 2011 року, ПП «Віайпі Груп» за період листопад-грудень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 07.12.2012 року № 7538/22-6/35116943 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший дім» (код ЄДРПОУ - 35116943) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку з ПП «Дана Маркет Юг» (код ЄДРПОУ - 35503072) за період липень-жовтень 2009 року, липень-жовтень 2010 року, ТОВ «Сатєра» (код ЄДРПОУ - 34873689) за період липень 2009 року, червень 2010 року, ПП «Амітек» (код ЄДРПОУ - 36501914) за період липень, грудень 2009 року, ПП «Комби-Транс» (код ЄДРПОУ - 35992594) за період липень-вересень 2009 року, ПП «Квантор Плюс» (код ЄДРПОУ - 36110146) за період грудень 2009 року, ПП «Юніком Плюс» (код ЄДРПОУ - 36919295) за період червень 2010 року, ПП «Кліпертон» (код ЄДРПОУ - 37114639) за період червень-вересень 2010 року, ПП «Орвіл-Трейдінг» (код ЄДРПОУ - 36921440) за період жовтень 2010 року, ПП «Оск-Компані» (код ЄДРПОУ - 37351391) за період листопад 2010 року, березень 2011 року, ПП «Віайпі Груп» (код ЄДРПОУ - 36851232) за період листопад-грудень 2010 року».

Податковим повідомленням-рішенням відповідача від 20 грудня 2012 року № 0001512260 позивача повідомлено, що згідно з п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 127.1 ст. 127, п. 138.8 ст. 138, пп. 145.1.2, пп. 145.1.5 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), на підставі акта перевірки від 07.12.2012 року № 7538/22-6/35116943, позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6420 грн., в тому числі по податковим деклараціям з податку на прибуток № 9046892858 від 07.08.2012 року за ІІ квартал 2012 року у розмірі 3210 грн. та № 9069975374 від 08.11.2012 року за ІІІ квартал 2012 року у розмірі 3210 грн.

Податковим повідомленням-рішенням відповідача від 20 грудня 2012 року № 0001522260 позивача повідомлено, що згідно з пп. 54.3.2 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та згідно з п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки від 07.12.2012 року № 7538/22-6/35116943, встановлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 127853 грн., в тому числі у податкових деклараціях з ПДВ № 356277 від 20.01.2010 року за липень 2010 року у розмірі 7585 грн., № 194651 від 20.09.2010 року за серпень 2010 року у розмірі 29560 грн. та № 231824 від 19.10.2010 року за вересень 2010 року у розмірі 90708 грн.

Податковим повідомленням-рішенням відповідача від 20 грудня 2012 року № 0001532260 (т.1 а.с.47) позивача повідомлено, що згідно з п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), на підставі акта перевірки від 07.12.2012 року № 7538/22-6/35116943, встановлено порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 127.1 ст. 127, п. 138.8 ст. 138, пп. 145.1.2, пп. 145.1.5 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток, на загальну суму 900335,00 грн., в тому числі за основним платежем - 723275,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 177060,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням відповідача від 20 грудня 2012 року № 0001542260 позивача повідомлено, що згідно з пп. 2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20, пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, на підставі акта перевірки від 07.12.2012 року № 7538/22-6/35116943, встановлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, на загальну суму 750669,75 грн., в тому числі за основним платежем - 604991,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 145678,75 грн.

Вирішуючи справу по суті суд першої інстанції вірно застосував норми чинного законодавства, яким врегульовано дані спірні правовідносини, а саме Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі - ЦК України), Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі - ЗУ № 334/94-ВР), «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - ЗУ № 168/97-ВР), Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 (далі - Порядок № 1245).

Як вбачається з висновку зазначеного акта, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Перший дім» пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 127853 грн.

Судова колегія вважає за необхідне з цього приводу зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.

Дата виникнення права на податковий кредит визначається підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якої право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Апелянт наголошує на тому, що відносно всіх контрагентів позивача були проведені зустрічні перевірки, в результаті яких було складено акти «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання», оскільки у перевіряємих підприємств відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. А тому апелянт зазначає, що господарські операції позивача з контрагентами не мали реальних наслідків, тобто були нікчемними, а позивач є вигодонабувачем.

Однак з даною позицією судова колегія погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов договорів, укладених між позивачем та контрагентами позивача (т.1 а.с.49-51, т.2 а.с.1-2, 41-43, 48-49, 64-65, 102-103, 113-115, 127-131) на продажу товару (ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Оск-Компані»), про постачання матеріалів будівельного призначення (ТОВ «Сатєра»), надання послуг по модернізації сайту (ПП «Амітек»), про надання послуг з внутрішнього аудиту (ПП «Квантор Плюс»), купівлі-продажу (ПП «Юніком Плюс»), організації та контролю приймання товарів (ПП «Орвіл-Трейдінг», ПП «Кліпертон»), про надання послуг зі створення комплексу програмного забезпечення (ПП «Віайпі Груп»), щодо яких встановлені порушення в акті перевірки, за перевіряємий період, подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності підприємства позивача, правильності декларування позивачем податкових зобов'язань та правомірності формування ним валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість за спірними правовідносинами за перевіряємий період позивачем суду надано, зокрема (т.1 а.с.52-239, т.2 а.с.3-40, 44-47, 50-63, 66-101, 104-112, 116-126, 132-182, т.3 а.с.37-55, 60-225, т.4 а.с.1-90, 167-200, 227-231):податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, рахунки фактури, специфікації, заявки, акти приймання-передач виконаних робіт, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, акт про виконання умов договору по модернізації сайту, акт про надання послуг з внутрішнього аудиту, акт про виконання умов договору про розробку сайту, акт про виконання умов договору про просування сайту, виписки із штатного розкладу, балансові довідки, довіреності, договори оренди нежитлових приміщень та складської території тощо.

Крім того, станом на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій із ПП «Дана Маркет Юг», ТОВ «Сатєра», ПП «Амітек», ПП «Квантор Плюс», ПП «Юніком Плюс», ПП «Кліпертон», ПП «Орвіл-Трейдінг», ПП «Оск-Компані», ПП «Віайпі Груп», зазначені підприємства: зареєстровані відповідно до вимог діючого законодавства, як юридичні особи та їх місцезнаходження не змінювались.

Таким чином, висновки апелянта стосовно наявності порушень Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший дім» пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є помилковими та не обґрунтованими.

Також у висновках акту перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п. 138.8 ст. 138, пп. 145.1.2, пп. 145.1.5 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 723275 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 6420 грн.

Слід зазначити, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 ЗУ № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ № 334/94-ВР, не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Підпунктами 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 ЗУ № 334/94-ВР встановлено, що під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп.пп. 145.1.2, 145.1.5 п. 145.1 ст. 145 ПК України, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший дім» було дотримано вимоги п. 138.8 ст. 138 Податкового кодекс України та п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Лук'янчук О.В.