Ухвала

від 09.07.2014 по справі 815/145/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2014 р. м. Київ К/800/57760/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 по справі №815/145/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший дім» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший дім» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.12.2012 №0001512260, №0001522260, №0001532260, №0001542260.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області 15.11.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.12.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пункту 102.1 статті 102, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, частини першої та частини п'ятої статі 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі міста Одеси проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший дім» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку з Приватним підприємством «Дана Маркет Юг» за період липень-жовтень 2009 року, липень-жовтень 2010 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сатєра» за період липень 2009 року, червень 2010 року, Приватним підприємством «Амітек» за період липень, грудень 2009 року, Приватним підприємством «Комби-Транс» за період липень-вересень 2009 року, Приватним підприємством «Квантор Плюс» за період грудень 2009 року, Приватним підприємством «Юніком Плюс» за період червень 2010 року, Приватним підприємством «Кліпертон» за період червень-вересень 2010 року, Приватним підприємством «Орвіл-Трейдінг» за період жовтень 2010 року, Приватним підприємством «Оск-Компані» за період листопад 2010 року, березень 2011 року, ПП «Віайпі Груп» за період листопад-грудень 2010 року.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Приморському районі міста Одеси складено акт від 07.12.2012 №7538/22-6/35116943 та прийнято податкові повідомленням-рішенням від 20.12.2012 №0001512260, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6420,00грн., від 20.12.2012 №0001522260, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 127853,00грн., від 20.12.2012 №0001532260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 900335,00грн., в тому числі за основним платежем - 723275,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 177060,00грн., від 20.12.2012 №0001542260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, на загальну суму 750669,75грн., в тому числі за основним платежем - 604991,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 145678,75грн.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про відсутність факту передачі товарів (послуг) по правочинах, здійснених позивачем із зазначеними вище контрагентами.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, рахунками фактурами, специфікаціями, заявками, актами приймання-передач виконаних робіт, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, актом про виконання умов договору по модернізації сайту, актом про надання послуг з внутрішнього аудиту, актом про виконання умов договору про розробку сайту, актом про виконання умов договору про просування сайту, виписками із штатного розкладу, балансовою довідкою, довіреностями, договорами оренди нежитлових приміщень та складської території тощо.

Судами також встановлено, що на момент вчинення спірних операцій Приватне підприємство «Дана Маркет Юг», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сатєра», Приватне підприємство «Амітек», Приватне підприємство «Квантор Плюс», Приватне підприємство «Юніком Плюс», Приватне підприємство «Кліпертон», Приватне підприємство «Орвіл-Трейдінг», Приватне підприємство «Оск-Компані», Приватне підприємство «Віайпі Груп» були зареєстровані в установлено законом порядку та їх місцезнаходження не змінювалося.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи вищезазначене, слід погодитися з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з контрагентами, що свідчить про правомірність віднесення ним до складу витрат та податкового кредиту витрат на придбання товарів та послуг у контрагентів.

Зважаючи на викладене, висновок судів попередніх інстанцій щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 20.12.2012 №0001512260, №0001522260, №0001532260, №0001542260 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 по справі №815/145/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв