Постанова

від 07.10.2013 по справі 808/7510/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 року о 18 год. 07 хв.Справа № 808/7510/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Плєшкова Д.В.

за участю представників

позивача - Шайтанова А.С.,

відповідача - Сергієнко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0000022214/72 від 07.06.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідача не було правових підстав для прийняття податкового повідомлення - рішення, прийнятого за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ПП «Енотек», оскільки у позивача наявні всі документи для підтвердження проведених господарських операцій з ПП «Енотек». Просить задовольнити позовні вимоги. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ДПС отримало акт перевірки ПП «Енотек» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Компанія «Агрофудтрейд» (код ЄДРПОУ 35672436) за період березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2012 р., їх реальності та повноти відображення в обліку. Зі змісту даного акту перевірки встановлено, що співробітники ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя дійшли висновку про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між ПП «Енотек та ПП «Компанія «Агрофудтрейд», ПП «Промресурс-Інструмент», ПП «Конкорд» за період 01.01.2010 р. по 31.03.2013 р. Таким чином, позивач неправомірно задекларував податковий кредит по операціях, на підставі документів, виписаних від імені ПП «Енотек». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 24.05.2013 ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Енотек (код ЄДРПОУ 32607741) за період вересень 2012 р., їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт №152/22-14/00194122 від 24.05.2013 р. Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.14.1.36, пп.14.1.181 ст.14, п.44.1, п. 44.3, п.44.6, ст.44, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової адміністрації України №41 від 25.01.2011 р., №1492 від 02.02.2012 р. «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 329,00 грн. за вересень 2012 р., який сформований від контрагент ПП «Енотек», що призвело до:

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість (р. 18 податкової декларації з податку на додану вартість) на загальну суму 329,00 грн. за період вересень 2012 р.;

- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р. 25 податкової декларації з податку на додану вартість) на загальну суму 329,00 грн. за період вересень 2012 р.

07 червня 2013 року ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на підставі акту перевірки №152/22-14/00194122 від 24.05.2013 р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000742214/72, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 493,50 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 329,00 грн. та 164,50 грн. штрафні санкції.

Позивачем оскаржено податкове повідомлення - рішення до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області та Міністерства доходів і зборів України, проте рішеннями вказаних органів податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга без задоволення. Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду.

Суд, вважає за необхідне відмітити наступне. Підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за порушення пп.14.1.36, пп.14.1.181 ст.14, п.44.1, п. 44.3, п.44.6, ст.44, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України стали висновки податкового органу про безтоварний характер господарських правовідносин між позивачем та ПП «Енотек» (код ЄДРПОУ 32607741).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ПП «Енотек» зареєстроване у встановленому законодавством порядку, як платник податку на додану вартість (а.с. 80), податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ПП «Енотек» для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. За таких обставин, немає підстав для невключення сум ПДВ по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача.

Згідно п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

За матеріалами справи, підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання податку на додану вартість став висновок податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарської операції між позивачем та ПП «Енотек». З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ПП «Енотек» укладено договір поставки від 13.09.2012 р. №215Д(2012), відповідно до умов якого постачальник - ПП «Енотек» зобов'язується поставити покупцеві, а покупець - ПАТ «ЗАЛК» прийняти і оплатити запорну арматуру на умовах, передбачених договором. Відповідно до п.2.1 орієнтовна сума договору складає 300000,00 грн. в т.ч. податок на додану вартість 50000,00 грн.

На підтвердження здійснення господарської операції до матеріалів справи надано прибуткові накладні, видаткові накладні, звіти по партіях номенклатури (а.с. 81-82, 84-85, 89-92). На підтвердження оплати за вказаним договором надано платіжне доручення (а.с. 93). На підтвердження транспортування товару до матеріалів справи надано товаро-транспортні накладні (а.с. 83, 86), які вже надавалися податковому органу разом з запереченнями на акт перевірки. На підтвердження використання в господарській діяльності отриманих від ПП «Енотек» ресурсів до матеріалів справи надано акти списання, акт витрати матеріалів, акти приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 94-122).

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Щодо посилань представника відповідача на відсутність товаро-транспортних накладних суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надано товаро-транспортні накладні, крім того, відсутність товаро-транспортних накладних за наявності всіх передбачених чинним законодавством документів первинного податкового та бухгалтерського обліку не може слугувати підставою для висновків про безтоварний характер операцій.

Стосовно посилань представника податкового органу на те, що позивачем обрано контрагента, який реально не здійснює господарську діяльність, суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надано комерційні пропозиції, на підставі яких позивач дійшов висновку про укладення договору саме з ПП «Енотек» (а.с. 132-133). Крім того, суд зазначає, що при здійсненні господарської діяльності позивач діє на власний розсуд та ризик та може укладати договори з будь-якими контрагентами, якщо такі договори не суперечать вимогам чинного законодавства.

Також, судом встановлено, що висновок податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій базується на даних акту перевірки ПП «Енотек» від 08.04.2013 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Компанія «Агрофудтрейд» (код ЄДРПОУ 35672436) за період березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2012 р. їх реальності та повноти відображення в обліку. Зі змісту даного акта перевірки встановлено, що співробітники ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя дійшли висновку про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між ПП «Енотек та ПП «Компанія «Агрофудтрейд», ПП «Промресурс-Інструмент», ПП «Конкорд» за період 01.01.2010 р. по 31.03.2013 р.

Суд вважає за необхідне відмітити, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. В ході розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб контрагентів позивача.

В ході розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ПП «Енотек» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними. Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність свого рішення.

Враховуючи наведене, позивач у відповідності норм Податкового кодексу України, правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість. Податковий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, відповідач дійшов такого висновку з огляду на обставини діяльності інших осіб, а не позивача, що є помилковим, так як позивач не несе відповідальності за їх дії.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат».

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області №0000022214/72 від 07.06.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» судовий збір в розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В.Мінаєва