Рішення

від 17.10.2013 по справі 912/1165/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 рокуСправа № 912/1165/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Шевчук О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1165/13

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Новоукраїнський цукровий завод", Кіровоградська область, м. Новоукраїнка

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор", м. Кіровоград

про витребування нерухомого майна з незаконного володіння,

за участю представників сторін:

від позивача - арбітражний керуючий Балєв В.П.,

від відповідача - арбітражний керуючий Конопля А.М., представник Відніченко В.І., довіреність від 23.08.2013 р.

Відкрите акціонерне товариство "Новоукраїнський цукровий завод" (надалі - ВАТ "Новоукраїнський цукровий завод") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про витребування з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" (надалі - ТОВ "Агро-Гарант-Цукор") комплексу будівель виробничого призначення, призначених для виробництва цукру ВАТ "Новоукраїнський цукровий завод", що знаходяться за адресою: м. Новоукраїнка Новоукраїнського району Кіровоградської області, вул. Промислова, 1 та повернення цього майна ВАТ "Новоукраїнський цукровий завод".

Згідно уточнення до позовної заяви, яке подане позивачем 17.10.2013 р. (а.с.211-213) комплекс будівель виробничого призначення ВАТ "Новоукраїнський цукровий завод", що знаходиться за адресою вул. Промислова, 1 в м. Новоукраїнка Кіровоградської області та є предметом позову по даній справі, складається з будівель та споруд цукрового заводу, а саме: склад площею 6334,1 кв.м. Літ. А-а ; адмінприміщення площею 446,2 кв.м. Літ. Б; прохідна площею 6,9 кв.м. Літ. Б; гараж площею 64,0 кв.м. Літ. б-б1; теплиця площею 1071,7 кв.м. Літ. Б2; головний корпус площею В, в, в1, в2, в3, в4, в5, в6; склад площею 440,8 кв.м. Літ. Е; склад площею 27,5 кв.м. Літ. Е; вапняний цех площею 1888,9 кв.м. Літ. В1; іригація площею 272,5 кв.м. Літ. Г; пристройка Літ. г; склад площею 738,1 кв.м. Літ.Г 1; склад площею 2774,5 Літ. .Д-д-д1; МЕУ площею 4228,3 кв.м. Літ.Д1; прохідна №2 площею 12,6 кв.м. Літ.І; вагова площею 6,9 кв.м. Літ.Е1; склад площею 440,8 кв.м. Літ. Е2; склад площею 72,6 кв.м. Літ Ж; пристройка літ. ж; підстанція площею 61,6 кв.м. Літ.З; склад площею 173,7 кв.м. Літ.Л; прибудова літ.л; склад площею 161,2 кв.м. Літ. л1-л2-лЗ; мазутний склад площею 49,5 кв.м. Літ.м; підвал площею 98,1 кв.м. Літ. М1; склад площею 11,9 кв.м. Літ М2; адмінприміщення площею 174,1 кв.м. Літ. Н; склад-гараж площею 27,3 кв.м. Літ. Н1; лабораторія площею 299,5 кв.м. Літ. Н2, нЗ; контора сах.пункта площею 260,5 кв.м. Літ.О; цех площею 257,5 кв.м. Літ.Р; матеріальний склад площею 1048,5 кв.м. Літ.Р 1; насосна площею 52,5 кв.м. Літ.Р2; підстанція площею 60,3 кв.м. Літ.Р3; майстерня площею 875,9 кв.м. Літ.С; пристройки площею 753,1 кв.м. С1-а, аЗ; склад площею 269,1 кв.м. Літ.С 1; будівля складу ГСМ площею 63,8 кв.м. Літ.Ф; склад площею 229,4 кв.м. Літ.Ц; склад площею 2272,5 кв.м. Літ.Ц2; депо (тепловозне) площею 265,8 кв.м. Літ.ЦЗ; склад площею 473,1 кв.м. Літ.Ч; підстанція площею 24,8 кв.м. Літ.Ш; будка охорони площею 6,9 кв.м.; свинарник площею 88,5 кв.м. Літ.Ю1; свинарник площею 34,7 кв.м. Літ.Ю; забор №1; забор №2; ворота №3; ворота №4; ворота №5; ворота №6; навіс літ. б2; навіс літ. А2; навіс літ. в9; підсобне приміщення літ. г2; підсобне приміщення літ. ГЗ; підсобне приміщення літ. г4; навіс літ. е1; навіс літ. е2; труби літ. 1-П; баки літ. Ш-ХП; естакада літ. ХШ; щитова літ. Е2; водозабірна літ. ЕЗ; підвал літ. Л1; вісова літ. 31; навіс літ. З; жомова яма літ.Ф1; пилорама літ. Ч1; залізнична колія. Як зазначає позивач в своєму уточненні вказані будівлі та споруди цукрового заводу є власністю ВАТ "Новоукраїнський цукровий завод" на підставі свідоцтва про право власності від 22.08.2001 року, зареєстрованого 08.04.2002 року Ульяновським КМБТІ в реєстровій книзі за №263/2.

В ході вирішення даного спору, 04.10.2013р. позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій останній просить заборонити товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" вчиняти будь-які дії щодо відчуження цілісного майнового комплексу цукрового заводу, що знаходиться за адресою: Кіровоградська обл., м. Новоукраїнка, вул. Промислова, 1, у будь-який спосіб.

Крім того, позивачем було заявлено клопотання №02-01/133 від 03.10.2013 р. про витребування доказів від УМВС України в Кіровоградській області, а саме: матеріали інвентаризаційної справи на комплекс цукрового заводу, що знаходиться в м. Новоукраїнка Кіровоградської області по вул. Промислова, 1 і всі документи, на підставі яких відбувалися всі переходи права власності на вказане майно. Проте, у судовому засіданні 04.10.2013 р. у зв'язку із закінченням строку вирішення спору, подане клопотання не було підтримане його представником, а тому не було задоволено господарським судом.

Відповідач згідно поданого відзиву вимоги позивача не визнав, вважає, що останнім не доведено його право на спірне майно. Поряд з цим відповідач посилається на те, що ним правомірно набуто право власності на майно, яке є предметом позову. Крім того, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності до спірних правовідносин та відмову з цих підстав в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши та проаналізувавши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 09.01.2002 року відкрите акціонерне товариство "Новоукраїнський цукровий завод" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 21.12.2011 року у справі №4/228(05-01/189/6-16"а"/10/7) призначено ліквідатором відкритого акціонерного товариства "Новоукраїнський цукровий завод" арбітражного керуючого Балєва Валентина Петровича. Ухвалою від 12.09.2013 року у даній справі строк ліквідаційної процедури продовжено на шість місяців.

В ході виконання повноважень, встановлених ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатору ВАТ "Новоукраїнський цукровий завод" стало відомо про порушення майнового права позивача, а саме про те, що належний позивачу цілісний майновий комплекс цукрового заводу, який розташований по вул. Промислова, 1 в м. Новоукраїнка Кіровоградської області за даними Ульяновського КМБТІ зареєстрований за ТОВ "Агро-Гарант-Цукор" на підставі договору купівлі-продажу від 26.08.2004 року, тобто цілісний майновий комплекс цукрового заводу вибув з володіння ВАТ "Новоукраїнський цукровий завод" поза його волею.

Як зазначає позивач передача права власності на будівлі та споруди цукрового заводу ВАТ "Новоукраїнський цукровий завод" була здійснена:

- 26.06.2001р. - за договором купівлі-продажу (у межах ліквідаційної процедури позивача) між ВАТ "Новоукраїнський цукровий завод" і ТОВ "Цукровий завод Новоукраїнський";

- 13.03.2002р. - на підставі ухвали господарського суду Кіровоградської області про затвердження мирової угоди від 11.03.2002 р., укладеної між ТОВ "Цукровий завод Новоукраїнський" і ТОВ "Інвестагропродукт";

- 01.04.2002р. - на підставі ухвали господарського суду м. Києва про затвердження мирової угоди від 27.03.2002р., укладеної між ТОВ "Інвестагропродукт" і ТОВ "Сибірська комерційна асоціація",

- 10.03.2004р. - на підставі ухвали апеляційного суду Кіровоградської області про визнання і примусове виконання ухвали від 02.02.2004р. Арбітражного суду Республіки Алтай Російської Федерації про затвердження мирової угоди від 02.02.2004р., укладеної між ТОВ "Сибірська комерційна асоціація" і ТОВ "Інвестагропродукт Холдінг",

- 26.08.2004р. - на підставі договору купівлі-продажу між ТОВ "Інвестагропродукт Холдінг" і ТОВ "Агро-Гарант-Цукор"

За висновком позивача цілісний майновий комплекс ВАТ "Новоукраїнський цукровий завод", який розташований за адресою: Україна, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Промислова, 1, вибув з володіння власника - ВАТ "Новоукраїнський цукровий завод", поза його волею, а тому у позивача є всі правові підстави витребувати зазначене майно від відповідача відповідно до положень статті 388 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи даний спір, господарський суд враховує наступне.

За загальним правилом право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України).

В силу вимог статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України).

Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване в нього.

Згідно із частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, статтею 388 Цивільного кодексу України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, яким у даному спорі є договір купівлі-продажу від 26.08.2004 року, права відчужувати це майно.

Поряд з цим, господарський суд враховує, що позивач, звертаючись з позовом про витребування майна, повинен довести своє право власності на витребовуване майно в силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх доводів позивачем надано господарському суду копію договору купівлі-продажу від 26.06.2001 р., який укладено між ВАТ "Новоукраїнський цукровий завод" та ТОВ "Цукровий завод Новоукраїнський" (а.с.15, 208). За умовами цього договору ВАТ "Новоукраїнський цукровий завод" продав цілісний майновий комплекс цукрового заводу ТОВ "Цукровий завод Новоукраїнський" згідно Переліку - додатку №1 до договору. Однак такого Переліку господарському суду надано не було.

Згідно акту прийому-передачі, який є додатком до договору купівлі-продажу від 26.06.2001 р. (а.с.209), відкритим акціонерним товариством "Новоукраїнський цукровий завод" було передано ТОВ "Цукровий завод Новоукраїнський" лише бурякопункт та зимовий сад. Тобто, майно, яке було предметом договору купівлі-продажу від 26.06.2001 р. не є ідентичним тому, яке витребовує позивач.

А тому визнання в подальшому договору купівлі-продажу від 26.06.2001 р. недійсним не надає права позивачу витребовувати від ТОВ "Агро-Гарант-Цукор" майно, яке є предметом спору у даній справі.

Крім того, позивач посилається на те, що 22.08.2001 року Новоукраїнська міська рада на підставі рішення від 26.07.2001 року №202 видала ВАТ "Новоукраїнський цукровий завод" Свідоцтво про право власності на будівлі та споруди цукрового заводу, що розташовані в місті Новоукраїнка по вул. Промисловій, 1, про що Ульяновським КМБТ1 зроблено 08.04.2002 року запис в реєстровій книзі за №263/2.

Проте позивачем не надано господарському суду доказів на підтвердження того, на які саме об'єкти нерухомості видане зазначене свідоцтво.

Крім того, позивач не довів та не підтвердив належними доказами того, що будівлі та споруди, на які видано Свідоцтво про право власності, вибули з володіння власника не з його волі іншим шляхом і це є саме те майно, яке набув відповідач за договором купівлі-продажу від 26.08.2004р.

З огляду на викладене вимоги позивача не підлягають задоволенню господарським судом.

Розглядаючи питання про застосування позовної давності, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 цієї статті встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Про сплив та застосування позовної давності відповідач зазначив у своїй заяві (а.с.66-67).

При цьому слід зазначити, що представник позивача у своїх поясненнях послався на те, що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки про порушене право йому стало відомо лише 08.08.2012р. із листа Ульяновського КМБТІ №165 (а.с.165).

Однак, така позиція позивача не є прийнятною господарським судом, оскільки про своє порушене право позивач міг дізнатись, протягом 2004 - 2013 років, в тому числі шляхом подання відповідного запиту до органу БТІ. До того ж, зміна керівного складу на підприємстві, в даному випадку арбітражних керуючих, не є підставою для нового обрахунку позовної давності.

Господарський суд прийшов до висновку, що позивач звернувся з позовом у даній справі після спливу позовної давності.

Однак, за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Але при вирішенні даного спору господарський суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено порушення його права, за захистом якого він звернувся до суду.

З огляду на викладене в задоволенні позову слід відмовити з підстав його необґрунтованості, а не з підстав спливу позовної давності.

Зазначена правова позиція викладена в п.2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 р. № 10.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача. При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд враховує наступне. Позивачем при зверненні до господарського суду з даним позовом сплачено судовий збір в сумі 4299,54 грн., що складає 2% від вартості майна, переданого відповідачу за договором купівлі-продажу від 26.08.2004 р., на загальну суму 214976,93 грн.

Проте, як вбачається із матеріалів справи дійсна вартість спірного майна згідно звіту з незалежної оцінки майна (а.с.214-222), оригінал якого оглянуто у судовому засіданні, складає 10200016,26 грн. з ПДВ.

Таким чином, судовий збір із позовної вимоги, яка є предметом спору у даній справі має бути сплачено в сумі 68820,00 грн.

Оскільки позивачем сплачено 4299,54 грн. судового збору, з останнього підлягає достягненню судовий збір в сумі 64520,46 грн.

Викладене узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, яка викладена в п.2.7. постанови пленуму "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 р.

Щодо розгляду заяви позивача про забезпечення позову, господарський суд враховує наступне.

Згідно поданої позивачем 04.10.2013р. заяви про забезпечення позову, останній просить заборонити товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" вчиняти будь-які дії щодо відчуження цілісного майнового комплексу цукрового заводу, що знаходиться за адресою: Кіровоградська обл., м. Новоукраїнка, вул. Промислова, 1, у будь-який спосіб.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову справляється судовий збір за ставкою 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1720,50 грн.

З огляду на неподання позивачем доказів сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, розгляд даної заяви було відкладено та витребувано від позивача відповідні докази. До дня судового засідання позивач витребуваних доказів не подав. Представник позивача у судовому засіданні повідомив суд про те, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову ним не сплачено, оскільки позивач не підтримує подану суду заяву про забезпечення позову.

Враховуючи викладене, господарський суд залишає заяву про забезпечення позову без розгляду на підставі п.5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 66, 67, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву про забезпечення позову залишити без розгляду.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Новоукраїнський цукровий завод" (27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул.. Промислова, 1, ідентифікаційний код 00372084) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 64520,46 судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 22.10.2013 р.

Суддя О.Б. Шевчук