Постанова

від 13.02.2014 по справі 912/1165/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2014 року Справа № 912/1165/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецової І.Л. (доповідача),

суддів: Сизько І.А., Широбокової Л.П.,

секретар судового засідання : Мацекос І.М.,

від позивача: не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: Бандуристий Р.С. представник, довіреність № б/н від 23.01.14,

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Новоукраїнський цукровий завод" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.10.2013р. у справі № 912/1165/13

за позовом відкритого акціонерного товариства "Новоукраїнський цукровий завод", Кіровоградська область, м.Новоукраїнка

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор", м.Кіровоград

про витребування нерухомого майна з незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.10.2013р. у справі №912/1165/13 (суддя Шевчук О.В.) відкритому акціонерному товариству (далі-ВАТ) "Новоукраїнський цукровий завод" відмовлено в задоволенні позову, з урахуванням уточнення позовної заяви від 17.10.2013р., про витребування з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ)"Агро-Гарант-Цукор" комплексу будівель виробничого призначення, призначених для виробництва цукру, що знаходяться за адресою: м.Новоукраїнка Новоукраїнський район Кіровоградської області, вул.Промислова,1 та про повернення до ВАТ"Новоукраїнський цукровий завод" цього майна;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з недоведення позивачем свого права власності на витребуване майно, оскільки майно, яке є предметом договору купівлі-продажу від 26.06.2001р., укладеного ним з ТОВ"Цукровий завод Новоукраїнський" та визнаного в подальшому недійним, не є ідентичним тому, яке він витребовує, з ненадання позивачем доказів того, на які саме об'єкти нерухомості видане свідоцтво про право власності на будівлі та споруди цукрового заводу, з того, що позивач звернувся з позовом після спливу позовної давності, а також з визнання як підстави для відмови в задоволенні позову його необґрунтованості, а не спливу строку позовної давності;

- не погодившись з рішенням суду, ВАТ"Новоукраїнський цукровий завод" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати, позовну заяву задовольнити та витребувати спірне майно з незаконного володіння ТОВ"Агро-Гарант-Цукор";

- в апеляційній скарзі йдеться про подання позовної заяви в межах строку позовної давності внаслідок отримання відомостей про порушення права товариства з листа Ульянівського комунального міжміського бюро технічної інвентаризації (далі-Ульянівське КМБТІ) №165 від 08.08.2012р., про те, що набувши на підставі ухвали від 02.02.2004р. арбітражного суду Республіки Алтай Російської Федерації у власність бурякопункт та зимовий сад, які були предметом договору купівлі-продажу від 26.06.2001р., ТОВ "Інвестагропродукт Холдінг" шляхом укладення договору від 26.08.2004р. відчужило відповідачеві зовсім інше майно, а саме майно, яке належить позивачу, у зв'язку з чим, вказане майно вибуло з володіння позивача не з його волі іншим шляхом, про невитребування судом матеріалів інвентаризаційної справи, що завадило йому повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, про відсутність у ТОВ"Цукровий завод Новоукраїнський" підстав для виконання мирової угоди за ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 13.03.2002р. у справі №3/54 та у ТОВ"Інвестагропродукт" за ухвалою господарського суду м.Києва від 01.04.2002р., тому, що останнє не було власником спірного майна, а єдиним власником цього майна є позивач на підставі свідоцтва про право власності, виданого 22.08.2001р. згідно з рішенням Новоукраїнської міської ради від 26.07.2001р. №202, про накладення відділом державної виконавчої служби Новоукраїнського РУЮ Кіровоградскьої області арештів та заборон на майно товариства, які станом на 07.09.2012р. не скасовані, а також про те, що за змістом ст.ст.330, 388, 658 Цивільного кодексу України право власності на майно, передане за договором купівлі-продажу всупереч волі власника цього майна, не набувається, в тому числі, і добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути витребуване власником на підставі перелічених норм і від добросовісного набувача;

- представник скаржника в судові засідання не з'явився, про час і місце судових засідань скаржник повідомлений належним чином;

- відповідач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на правомірний висновок господарського суду відносно звернення позивача у даній справі з позовом після спливу строку позовної давності, на те, що згідно з відповіддю Ульянівського КМБТІ №115 від 08.08.2012р. цілісний майновий комплекс в м.Новоукраїнка, вул.Поромислова, 1 зареєстрований за ТОВ"Агро-Гарант-Цукор" на підставі договору від 26.08.2004р. чим повністю спростовується позиція скаржника щодо його права власності на це майно, на те, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2002р. у справі №02-5/13-4/11-05-01/189/6-16"а"/10, якою визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26.06.2001р. скасована постановою Вищого господарського суду України, у зв'язку з чим, не може заслуговувати на увагу і наказ апеляційного суду від 12.03.2002р. та виконавче провадження на виконання цього наказу, на те, що позивач не є власником майна і арешти, які були накладені на його майно не мають значення для розгляду справи, а також на те, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 02.07.2003р. у справі №5/80 договір від 26.06.2001р. визнано недійсним з огляду на недодержання нотаріальної форми, необхідної для даного виду договорів, внаслідок чого позиція позивача з вибуття цілісного майнового комплексу з володіння власника поза його волею не підтверджуються, при цьому недодержання потрібної форми було єдиною підставою для визнання договору недійсним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається матеріалів справи, 08.08.2013р. ВАТ"Новоукраїнський цукровий завод" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом про витребування з незаконного володіння ТОВ"Агро-Гарант-Цукор" комплексу будівель виробничого призначення, призначених для виробництва цукру і розташованих по вул.Промислова,1 м.Новоукраїнка Новоукраїнського району Кіровоградської області та про повернення цього майна.

В обґрунтування позову були покладені обставини щодо визнання ВАТ"Новоукра-їнський цукровий завод" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури на підставі постанови господарського суду Кіровоградського області від 09.01.2002р., наявності у товариства права власності на вказаний виробничий комплекс, незаконної його реалізації іншим підприємствам, яка була здійснена:

- 26.06.2001р.- за договором купівлі-продажу (у межах ліквідаційної процедури позивача) між ВАТ"Новоукраїнський цукровий завод" і ТОВ"Цукровий завод Новоукраїнський";

- 13.03.2002р. - на підставі ухвали господарського суду Кіровоградської області про затвердження мирової угоди від 11.03.2002 р., укладеної між ТОВ "Цукровий завод Новоукраїнський" і ТОВ "Інвестагропродукт";

- 01.04.2002р.- на підставі ухвали господарського суду м. Києва про затвердження мирової угоди від 27.03.2002р., укладеної між ТОВ"Інвестагропродукт" і ТОВ"Сибірська комерційна асоціація";

- 10.03.2004р.- на підставі ухвали апеляційного суду Кіровоградської області про визнання і примусове виконання ухвали від 02.02.2004р. арбітражного суду Республіки Алтай Російської Федерації про затвердження мирової угоди від 02.02.2004р., укладеної між ТОВ"Сибірська комерційна асоціація" і ТОВ"Інвестагропродукт Холдінг";

- 26.08.2004р.- на підставі договору купівлі-продажу між ТОВ"Інвестагропродукт Холдінг" і ТОВ"Агро-Гарант-Цукор".

Одночасно позивач посилався на вибуття виробничого комплексу з володіння товариства не з його волі, а в результаті недобросовісних дій арбітражного керуючого Чельник О.С., який безпідставно прийняв рішення про реалізацію спірного майна на підставі договору, що був визнаний незаконним.

Як на правові підстави для задоволення позову товариство вказувало на положення ст.ст.330, 388, 658 Цивільного кодексу України.

Згідно з уточненнями до позовної заяви (а.с.211-213) комплекс будівель виробничого призначення ВАТ"Новоукраїнський цукровий завод", що знаходиться по вул.Промислова,1 у м.Новоукраїнка Кіровоградської області та є предметом позову по даній справі складається з будівель та споруд цукрового заводу, а саме: склад площею 6334,1кв.м. Літ.А-а ; адмінприміщення площею 446,2кв.м. Літ.Б; прохідна площею 6,9 кв.м. Літ.Б; гараж площею 64,0 кв.м. Літ. б-б1; теплиця площею 1071,7 кв.м. Літ.Б2; головний корпус площею В, в, в1, в2, в3, в4, в5, в6; склад площею 440,8кв.м. Літ.Е; склад площею 27,5 кв.м. Літ.Е; вапняний цех площею 1888,9кв.м. Літ.В1; іригація площею 272,5 кв.м. Літ.Г; пристройка Літ. г; склад площею 738,1кв.м. Літ.Г1; склад площею 2774,5кв.м Літ.Д-д-д1; МЕУ площею 4228,3кв.м. Літ.Д1; прохідна №2 площею 12,6кв.м. Літ.І; вагова площею 6,9кв.м. Літ.Е1; склад площею 440,8кв.м. Літ.Е2; склад площею 72,6кв.м. Літ.Ж; пристройка літ.ж; підстанція площею 61,6кв.м. Літ.З; склад площею 173,7кв.м. Літ.Л; прибудова літ.л; склад площею 161,2кв.м. Літ.л1-л2-лЗ; мазутний склад площею 49,5 кв.м. Літ.м; підвал площею 98,1кв.м. Літ.М1; склад площею 11,9кв.м. Літ.М2; адмінприміщення площею 174,1кв.м. Літ.Н; склад-гараж площею 27,3кв.м. Літ.Н1; лабораторія площею 299,5кв.м. Літ.Н2, нЗ; контора сах.пункта площею 260,5кв.м. Літ.О; цех площею 257,5кв.м. Літ.Р; матеріальний склад площею 1048,5кв.м. Літ.Р1; насосна площею 52,5 кв.м. Літ.Р2; підстанція площею 60,3 кв.м. Літ.Р3; майстерня площею 875,9кв.м. Літ.С; пристройки площею 753,1кв.м. С1-а, аЗ; склад площею 269,1кв.м. Літ.С 1; будівля складу ГСМ площею 63,8кв.м. Літ.Ф; склад площею 229,4 кв.м. Літ.Ц; склад площею 2272,5кв.м. Літ.Ц2; депо (тепловозне) площею 265,8кв.м. Літ.ЦЗ; склад площею 473,1кв.м. Літ.Ч; підстанція площею 24,8кв.м. Літ.Ш; будка охорони площею 6,9кв.м.; свинарник площею 88,5кв.м. Літ.Ю1; свинарник площею 34,7кв.м. Літ.Ю; забор №1; забор №2; ворота №3; ворота №4; ворота №5; ворота №6; навіс літ.б2; навіс літ.А2; навіс літ. в9; підсобне приміщення літ.г2; підсобне приміщення літ. ГЗ; підсобне приміщення літ.г4; навіс літ.е1; навіс літ.е2; труби літ.1-П; баки літ. Ш-ХП; естакада літ.ХШ; щитова літ.Е2; водозабірна літ.ЕЗ; підвал літ.Л1; вісова літ.31; навіс літ.З; жомова яма літ.Ф1; пилорама літ.Ч1; залізнична колія.

В уточненні до позовної заяви зазначено також, що вказані будівлі та споруди цукрового заводу є власністю товариства на підставі свідоцтва про право власності від 22.08.2001р., зареєстрованого 08.04.2002р. Ульянівським КМБТІ в реєстраційній книзі №263/2.

Відповідно до ст.ст.319, 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст.330 названого Кодексу якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Ст.387 Кодексу передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому, витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.).

Відповідно до ч.1 ст.388 Кодексу якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1)було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2)було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3)вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наведеною нормою встановлені певні умови, за яких власник має право витребувати свою річ із чужого незаконного володіння.

Згідно з ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст.ст.33, 34 Кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Звертаючись з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, позивач має довести обставини щодо наявності у нього права власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном..

Проте, зазначені обставини позивачем в установленому порядку не доведені, належні та допустимі докази в обґрунтування цих обставин при розгляді справи господарським та апеляційним судами не надані.

Так, не надані позивачем документи, які засвідчують право власності ВАТ"Новоукра-їнський цукровий завод" на будівлі та споруди за переліком, вказаним в заяві про уточнення позовних вимог (а.с.211-213).

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд цілком правомірно не прийняв як належний доказ наявності у позивача права власності на спірне майно (згідно з переліком уточнення до позовної заяви) свідоцтво про право власності від 22.08.2001р., видане Ульянівським КМБТІ, згідно з яким будівлі та споруди, розташовані по вул.Промислова,1 у м.Новоукраїнка належать ВАТ"Новоукраїнський цукровий завод" на підставі рішення Новоукраїнської міської ради від 26.07.2001р. №202(а.с.131).

Вказане свідоцтво не містить конкретного переліку будівель та споруд, у зв'язку з чим, є неможливим співставлення останніх з переліком, що міститься в уточненнях до позовної заяви.

Не доведені позивачем і обставини щодо вибуття цього майна з його володіння.

Представлена в матеріалах справи копія договору купівлі-продажу від 26.06.2001р., який укладено між ВАТ"Новоукраїнський цукровий завод" (продавцем) та ТОВ"Цукровий завод Новоукраїнський"(покупцем) не є доказом, який підтверджує такі обставини.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору продавець зобов'язався продати цілісний майновий комплекс АТ"Новоукраїнський цукровий завод" згідно з переліком - додатком №1 до договору.

На вимогу апеляційного та господарського судів такого переліку позивачем не надано.

При цьому господарським судом правильно встановлено, що згідно з актом прийому-передачі, який є додатком до договору купівлі-продажу від 26.06.2001р., ВАТ "Новоукраїнський цукровий завод" було передано ТОВ"Цукровий завод Новоукраїнський" лише бурякопункт та зимовий сад, тобто, майно, яке було предметом договору купівлі-продажу від 26.06.2001 р. не є ідентичним тому, яке витребовує позивач.

Визнання ж в подальшому договору купівлі-продажу від 26.06.2001 р. недійсним не надає права позивачу витребовувати від ТОВ"Агро-Гарант-Цукор" майно, яке є предметом спору у даній справі.

Таким чином, позивач не довів та не підтвердив належними доказами, що будівлі та споруди цукрового заводу, на які видано свідоцтво про право власності та які вказані в переліку уточнень до позовної заяви вибули з володіння не з його волі іншим шляхом і це саме те майно, яке набув відповідач за договором купівлі-продажу від 26.08.2004р.

З огляду на викладене позовні вимоги є необґрунтованими, в їх задоволенні господарським судом відмовлено правомірно.

Тому рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, дане рішення слід залишити без змін.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Наведеною нормою встановлено період часу, в межах якого може бути здійснено захист порушеного права.

Отже, строком позовної давності обмежується лише порушене право.

У даному випадку, при встановленні обставин відносно необґрунтованості позовних вимог підстави для застосування позовної давності відсутні.

Згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються при відмові в позові на позивача.

Відповідно до ч.1 ст.99 названого Кодексу в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

В п.п.2.2.1 п.2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ІV Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

П.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" встановлена ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду в розмірі 50 відсотків ставки, при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої, виходячи з оспорюваної суми.

Як вбачається з матеріалів справи, дійсна вартість спірного майна відповідно до звіту з незалежної оцінки майна (а.с.214-222) складає 10 200 016грн.26коп. з податком на додану вартість.

Уцьому зв'язку, при поданні апеляційної скарги на рішення господарського суду судовий збір має бути оплачено в сумі 34 410грн..

Проте, ВАТ"Новоукраїнський цукровий завод" сплачено судовий збір лише в сумі 2149грн.77коп., у зв'язку з чим, за наслідками перегляду рішення суду в апеляційному порядку з останнього слід стягнути судовий збір в сумі 32 260грн.23коп.

Керуючись ст.ст. 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.10.2013р. у справі №912/1165/13 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;

- стягнути з відкритого акціонерного товариства "Новоукраїнський цукровий завод" в доход Державного бюджету України судовий збір за апеляційною скаргою в сумі 32 260грн.23коп., видати наказ;

- видачу наказу доручити господарському суду Кіровоградської області

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя І.А.Сизько

Суддя Л.П.Широбокова

Повна постанова складена 17.02.2014