Постанова

від 21.10.2013 по справі 913/1602/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.10.2013 справа №913/1602/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддівЗубченко І.В., Радіонової О.О. за участю представників сторін: від позивача: Семендяєв О.С. - довіреність №113-д від 11.12.2012р. від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного підприємства "Луганьбудсервіс", м. Луганськ на рішення господарського судуЛуганської області від 08.08.2013р. (повний текст підписано 12.08.2013р.) у справі№913/1602/13 (суддя Рябцева О.В.) за позовомЛуганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ до Приватного підприємства "Луганьбудсервіс", м. Луганськ простягнення 12 367грн.35коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 08.08.2013р. у справі №913/1602/13 позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ до Приватного підприємства "Луганьбудсервіс", м. Луганськ про стягнення заборгованості у розмірі 12 367,35грн., з яких 11 867,76грн. - заборгованість за послуги з теплопостачання, 499,59грн. - 3% річних - задоволені частково та з відповідача стягнуто суму основного боргу в розмірі 11 867,76грн., 3% річних в сумі 498,64грн. та судовий збір в розмірі 1 720,37грн.

Приватним підприємством "Луганьбудсервіс", м. Луганськ подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що обов'язок останнього по оплаті послуг теплопостачання виник з 14.03.2012р., оскільки з цієї дати він почав користуватись приміщеннями, в які здійснювалось теплопостачання. Також відповідач зазначає про неукладеність договору №695 від 07.05.2007р., оскільки сторонами в порушення ст.638 ЦК України не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Позивач проти скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що зазначив у наданому відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Луганське міське комунальне підприємство "Теплокомуненерго", м. Луганськ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства "Луганьбудсервіс", м. Луганськ про стягнення заборгованості у розмірі 12 367,35грн., з яких 11 867,76грн. - заборгованість за послуги з теплопостачання, 499,59грн. - 3% річних.

Позовні вимоги до Приватного підприємства "Луганьбудсервіс", м. Луганськ обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на поставку теплової енергії №695 від 07.05.2007р. Як зазначає позивач, за наведеним договором останній у період з травня 2011р. по листопад 2011р. включно надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 12 764,04грн., що підтверджує доданими до матеріалів справи рахунками за відповідні періоди, при цьому, вартість поставленої теплової енергії відповідач оплатив частково. Таким чином, зобов'язання відповідача на загальну суму 11 867,76грн., за твердженням позивача, є невиконаними. На підставі ст.625 Цивільного кодексу України на суму заборгованості позивачем нараховано 3% річних.

Задовольняючи частково позовні вимоги до Приватного підприємства "Луганьбудсервіс", м. Луганськ суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором на поставку теплової енергії №695 від 07.05.2007р., однак визнав здійснений позивачем розрахунок 3% річних арифметично невірним.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним та обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 07.05.2007р. між Луганським міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго" (постачальник) та Приватним підприємством "Луганьбудсервіс" (споживач) укладено договір на поставку теплової енергії №695, відповідно до розділу 1 якого постачальник зобов'язався подавати споживачу теплову енергію належної якості та в необхідних розрахункових договірних обсягах до межі балансової належності, а споживач зобов'язався сплачувати отриману теплову енергію в повному обсязі за встановленими тарифами в строки, визначені договором.

Відповідно до п.2.1 договору поставка теплової енергії здійснюється в період опалювального сезону. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається виконавчим комітетом Луганської міської ради, виходячи з погодних умов.

Згідно із п.2.1 договору теплова енергія подається споживачу в об'ємах згідно додатку №1 за умови технічно справних систем теплоспоживання.

Межа балансової і експлуатаційної відповідальності сторін вказана в додатку №2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (п.2.4 договору).

Додатком №2 до договору визначено, що система опалення службових приміщень підключена до загальної системи опалення житлових будинків за адресами: кв. 50 років Октября, 23; кв. Дзержинського, 16; кв. Ватутіна, 22.

Відповідно до п.5.1 договору облік теплової енергії здійснюється розрахунковим способом. При відсутності приладу обліку теплової енергії або у разі його несправності оплата здійснюється за діючими тарифами з моменту останньої перевірки приладу обліку теплової енергії, але не менше 1 розрахункового місяця (п.5.3 договору).

Згідно із п.6.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться в грошовій формі у відповідності до затверджених тарифів, на підставі виставлених постачальником рахунків, які направляються споживачу поштою або вручаються під розпис.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2 договору).

За приписом п.6.3, п.6.4 договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на умовах передплати в розмірі 50% планових нарахувань, здійснюваних споживачем на розрахунковий рахунок постачальника до 25 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється не пізніше 10 числа наступного місяця за розрахунковим.

Строк дії договору - з 01.02.2007р. до 01.02.2010р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його розірвання не буде заявлено письмово однією із сторін (п.10.1, п.10.4 договору).

За твердженням позивача, договір №695 від 07.05.2007р. було пролонговано до 30.10.2011р., а 01.11.2011р. між сторонами у справі укладено договір на поставку теплової енергії №695, у зв'язку з чим договір №695 від 07.05.2007р. припинив свою дію.

Господарським судом встановлено, що у період дії договору №695 від 07.05.2007р. позивачем надано відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 35 663,96грн.

З матеріалів справи вбачається, що в червні 2011 року сторони уклали угоду на проведення взаємозаліку, за умовами якої ПП "Луганьбудсервіс" погашає заборгованість перед ЛМКП "Теплокомуненерго" за послуги теплопостачання згідно договору №695 від 07.05.2007р. на суму 23 796,20грн., а ЛМКП "Теплокомуненерго" погашає заборгованість перед ПП "Луганьбудсервіс" за виконані роботи згідно договору №06/26/1 від 05.05.2010р. на суму 23 796,20грн. Вказана угода підписана обома сторонами без заперечнь та скріплена печатками підприємств.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до положень ч.1 ст.202, ч.3 ст.203 та ст.601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних однорідних вимог опосередковує припинення відповідних зобов'язань, а отже, з урахуванням нормативного визначення зобов'язання, наведеного у ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, - і відповідних прав та обов'язків сторін зобов'язання.

Таким чином, залишок боргу відповідача за період з червня по листопад 2011 року включно склав 11 867,76грн. За поставлену теплову енергію у вказаний період позивачем на адресу відповідачу виставлялись наступні рахунки: - за червень 2011 року на суму 896грн.28коп.;

- за липень 2011 року на суму 896грн.28коп.;

- за серпень 2011 року на суму 896грн.28коп.;

- за вересень 2011 року на суму 896грн.28коп.;

- за жовтень 2011 року на суму 1 472грн.63коп.;

- за листопад 2011 року на суму 6 810грн.01коп.

З метою належного виконання умов договору, зазначені рахунки були направлені відповідачу поштою, про що свідчать надані позивачем докази направлення відповідних рахунків на адресу відповідача.

Частиною 3 ст.24 Закону України „Про теплопостачання" передбачено, що основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати наданих послуг всупереч вимогам договору та закону не виконав. В свою чергу, відповідач не надав до матеріалів справи доказів, які спростовують позовні вимоги в цій частині, зокрема, щодо кількості та вартості наданих позивачем послуг, в матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості на суму 11 867,76грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 11 867,76грн., ПП "Луганьбудсервіс" допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в розмірі 11 867,76грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Заперечення відповідача, що обов'язок останнього по оплаті послуг теплопостачання виник з 14.03.2012р., оскільки з цієї дати він почав користуватись приміщеннями, в які здійснювалось теплопостачання, судом першої інстанції правомірно не прийняті, оскільки матеріалами справи підтверджено, що між сторонами у справі 07.05.2007р. укладено договір на поставку теплової енергії №695 з протоколом розбіжностей. Зокрема, в проекті додатку №1 позивач визначив, що постачальник поставляє споживачу теплову енергію для опалювання об'єктів загальною площею 374,2 кв.м. Відповідач направив позивачу протокол розбіжностей, в якому запропонував замість площі 374,2 кв.м. (кв. 50 років Октября, 23а - 217,9 кв.м., кв. Дзержинського, 16 - 106,3 кв.м., кв. Ватуніна, 22 - 50 кв.м.) замінити опалювальну площу приміщення за адресою: кв. Ватутіна, 22, оскільки фактично опалювальна площа складає 32 кв.м., у зв'язку з чим в додатку №1 вказати загальну опалювальну площу 356,2 кв.м. Позивач погодився з пропозицією відповідача та підписав протокол розбіжностей.

Таким чином, твердження відповідача щодо відсутності в договорі узгоджених адрес приміщень ПП "Луганьбудсервіс", до яких позивач повинен за договором постачати теплову енергію, є необґрунтованими, оскільки відповідач був обізнаний щодо об'єктів, на які буде постачатись теплова енергія і сам запропонував змінити відповідні умови договору (додаток №1).

Крім того, позивач заявляє вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 499,59грн. за загальний період прострочення з 11.08.2011р. по 01.05.2013р. з урахуванням кожного окремого рахунку.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, апеляційна інстанція погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення 3% річних на суму в розмірі 498,64грн., яка підлягають стягненню на користь позивача.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Луганської області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Зокрема, твердження скаржника про неукладеність договору №695 від 07.05.2007р., оскільки сторонами в порушення ст.638 ЦК України, ст.26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не досягнуто згоди з усіх його істотних умов, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне:

За загальними правилами, передбаченими ч.ч.2, 3 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є: 1) найменування сторін; 2) предмет договору; 3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; 4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; 5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 6) права та обов'язки сторін; 7) порядок контролю та звіту сторін; 8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; 9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; 10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); 11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; 12) порядок здійснення ремонту; 13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; 14) порядок вирішення спорів; 15) перелік форс-мажорних обставин; 16) строк дії договору; 17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; 18) дата і місце укладення договору.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідачем невірно визначена правова природа спірного договору, оскільки з тексту самого договору вбачається, що це договір на поставку теплової енергії, і в договорі йдеться саме про постачання теплової енергії. Крім того, в тексті самого договору відсутні будь-які посилання на надання житлово-комунальних послуг та на Закон України "Про житлово-комунальні послуги". Таким чином, твердження скаржника про невідповідність умов спірного договору з мотиву відсутності в ньому істотних умов, притаманних угоді про надання житлово-комунальних послуг, передбачених ст.26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", є помилковими.

Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Статтею 275 Господарського кодексу України визначено, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відносини щодо отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються між власниками окремих житлових приміщень та постачальниками таких послуг на підставі договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, укладеними між конкретними споживачами та комунальними підприємствами, які надають такі послуги. Комунальні підприємства зобов'язуються надавати споживачам вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживачі зобов'язуються своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

В силу Закону України „Про теплопостачання", регулювання відносин у сфері теплопостачання має особливості, які викликані об'єктивними умовами функціонування систем теплопостачання. Законом визначений обов'язок додержання стандартів, правил і норм усіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.

Таким чином, договір на поставку теплової енергії №695 від 07.05.2007р. за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України та Закону України „Про теплопостачання", а його зміст відповідає вимогам чинного законодавства, так як в ньому передбачені всі істотні умови, притаманні договорам поставки.

Окрім викладеного, колегія суддів вважає хибними твердження відповідача про необхідність укладання договору №695 від 07.05.2007р. на підставі постанови КМ України від 21.07.2005р. №630, якою затверджено форму та зміст Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, пунктом 4 ст.179 ГК України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до п.8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005р. №630, послуги надаються споживачеві згідно договору, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Таким чином, законодавством, що регулює дані правовідносини, не передбачено заборони відступати від змісту типового договору. Аналогічні висновки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2010р. у справі №12/1030.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що фактичні дії сторін свідчать про те, що договір на поставку теплової енергії №695 від 07.05.2007р. є укладеним. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами, про що зазначено в постанові Верховного Суду України від 25.06.2011р. у справі №7/221-09.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 08.08.2013р. у справі №913/1602/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Луганьбудсервіс", м. Луганськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 08.08.2013р. у справі №913/1602/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 15.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписаний 18.10.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: І.В. Зубченко

О.О.Радіонова