Постанова

від 12.12.2013 по справі 913/1602/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 913/1602/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І. суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В. розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Луганьбудсервіс" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 15.10.13 у справі№913/1602/13 господарського судуЛуганської області за позовомЛуганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" доПриватного підприємства "Луганьбудсервіс" простягнення суми за участю представників від: позивачане з'явилися, були належно повідомлені відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Луганське міське комунальне підприємство "Теплокомуненерго" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення із Приватного підприємства "Луганьбудсервіс" заборгованості у розмірі 12 367,35 грн., з яких 11 867,76 грн. - заборгованість за послуги з теплопостачання, 499,59 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Луганської області від 08.08.13 (суддя Рябцева О.В), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Марченко О.А., суддів: Зубченко І.В.,

Радіонової О.О.), позовні вимоги задоволені частково та з відповідача стягнуто суму основного боргу в розмірі 11 867,76 грн., 3% річних в сумі 498,64 грн. та судовий збір в розмірі 1 720,37 грн. Судові акти мотивовані тим, що факт отримання послуг відповідачем та їх неповна оплата доведені належним чином.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, у позові відмовити. Скарга мотивована тим, що судами неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що обов'язок останнього по оплаті послуг теплопостачання виник з 14.03.12, оскільки з цієї дати він почав користуватися приміщеннями, в які здійснювалося теплопостачання. Також відповідач зазначає про неукладеність договору від 07.05.07 №695, оскільки сторонами у порушення ст.638 ЦК України не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 07.05.07 між Луганським міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго" (постачальник) та Приватним підприємством "Луганьбудсервіс" (споживач) укладено договір на поставку теплової енергії №695, відповідно до розділу 1 якого постачальник зобов'язався подавати споживачу теплову енергію належної якості та у необхідних розрахункових договірних обсягах до межі балансової належності, а споживач зобов'язався сплачувати отриману теплову енергію у повному обсязі за встановленими тарифами у строки, визначені договором.

За приписом п.6.3, п.6.4 договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на умовах передплати у розмірі 50% планових нарахувань, здійснюваних споживачем на розрахунковий рахунок постачальника до 25 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється не пізніше 10 числа наступного місяця за розрахунковим.

Договір від 07.05.07 №695 було пролонговано до 30.10.11, а 01.11.11 між сторонами у справі укладено договір на поставку теплової енергії №695, у зв'язку з чим договір №695 від 07.05.07 припинив свою дію. Зазначеним спростовуються доводи скаржника про те, що судами не досліджувалися обидва договори та їм не надавалася правова оцінка.

Судами встановлено, що у період дії договору від 07.05.07 №695 позивачем надано відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 35 663,96 грн. У червні 2011 року сторони уклали угоду на проведення взаємозаліку, за умовами якої ПП "Луганьбудсервіс" погашає заборгованість перед ЛМКП "Теплокомуненерго" за послуги теплопостачання згідно договору від 07.05.07 №695 на суму 23 796,20 грн., а ЛМКП "Теплокомуненерго" погашає заборгованість перед ПП "Луганьбудсервіс" за виконані роботи згідно договору від 05.05.10 №06/26/1 на суму 23 796,20 грн. Вказана угода підписана обома сторонами без заперечень та скріплена печатками підприємств.

Таким чином, залишок боргу відповідача за період з червня по листопад 2011 року включно склав 11 867,76 грн. За поставлену теплову енергію у вказаний період позивачем на адресу відповідачу виставлялися наступні рахунки: - за червень 2011 року на суму 896,28 грн.; за липень 2011 року на суму 896,28 грн.; за серпень 2011 року на суму 896,28 грн.; за вересень 2011 року на суму 896,28 грн.; за жовтень 2011 року на суму 1 472,63 грн.; за листопад 2011 року на суму 6 810,01 грн. Зазначені рахунки були направлені відповідачу поштою, про що свідчать надані позивачем докази направлення відповідних рахунків на адресу відповідача. Доводи відповідача про те, що факт направлення цих рахунків позивачем та їх отримання відповідачем спростовується вищевикладеним, а також тим, що посилання на недоведеність обставин справи на стадії касаційного перегляду не допускається (ч.2 ст.111 ГПК України).

Таким чином, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати наданих послуг всупереч вимогам договору та закону не виконав. Згідно вимог ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Тому судами правомірно задоволені позовні вимоги та стягнута заборгованість за отримані послуги разом з нарахованими на неї, у порядку ст.625 ЦК України, 3% річних.

Доводи скаржника, які по суті стосуються переоцінки обставин справи та доказів у справі, були предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій та обґрунтовано ними відхилені, не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі. Так, відповідно до ч.2 ст.111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Луганьбудсервіс" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.13 у справі №913/1602/13 залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

В. В. Палій