Постанова

від 17.10.2013 по справі 5011-66/1399-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2013 р. Справа№ 5011-66/1399-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників:

від Прокуратури: Матвієць В.В. - старший прокурор

від позивача: Кохан А.І. - прокурор

від відповідача-1: Самойленко О.В. - представник

від відповідача-2: Семиріч Д.В, - представник

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з»явився

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з»явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника Дніпровського екологічного прокурора

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2010р. у справі № 5011-66/1399-2012(Головуючий суддя Котков О.В., судді Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.)

за позовом Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контур", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "БМТ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Дніпровська районна державна адміністрація міста Києва

про визнання недійсними правочину і додатків до нього, зобов'язання вчинити дії та про повернення у попередній стан

ВСТАНОВИВ:

Київський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовною заявою № 190 вих.12 від 03.02.2012р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контур" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "БМТ, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Дніпровська районна державна адміністрація міста Києва, в якій просив:

- визнати недійсними договір відповідального зберігання від 01.04.10р. № 010410-01 та додатки до договору № 1 від 02.07.10р., № 2 від 31.12.10р., № 3 від 01.04.11р. та № 4 від 30.12.11р.;

- зобов'язати ТОВ "Контур" звільнити земельну ділянку близько 4 345 кв.м обліковий номер земельної ділянки (66:040:012), нормативно грошова оцінка якої складає 5 479 895, 82 грн., яка використовується під розміщення майданчику для складування будівельних матеріалів в прибережно-захисній смузі річки Дніпро на острові Труханів у Дніпровському районі м. Києва та повернути її Київській міській раді, привівши її у попередній стан, судові витрати покласти на відповідача (з урахуванням поданих уточнень № 679 вих.12 від 26.03.2012р.).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2012р. у справі № 5011-66/1399-2012 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2012р. позов задоволено частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2013р. по справі № 5011-66/1399-2012 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контур" - задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2012р. та рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2012р. у справі № 5011-66/1399-2012 - скасовано, справу № 5011-66/1399-2012 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 02.07.2013р. у справі №5011-66/1399-2012 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Заступник Дніпровського екологічного прокурора не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить його скасувати, оскільки вважає, що прийняте рішення не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що зміст договору зберігання від 01.04.2010 № 010410-01 суперечить положенням закону, порушує права власника земельної ділянки, а тому відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України має бути визнаним недійсним у судовому порядку.

Апелянт зазначає, що висновок суду про законність зайняття ТОВ «Контур» спірної земельної ділянки з посиланням на розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації № 1013 від 10.11.1999, яким ТОВ «Контур» надано дозвіл на користування майданчиком, що знаходиться біля Московського мосту та договір купівлі-продажу майна від 22.12.1999, укладений між ПП Контур та ПП Чабак Г.Г., на думку апеллянта, є непрвильним.

Зазначеним розпорядженням переоформлено дозвіл на користування майданчиком, що знаходиться біля Московського мосту (колишній причал баштанних культур), з ПП Чабака Г.Г. на ПП «Контур» для використання за аналогічним призначенням. Апелянт зазначає, що відповідач користується спірною земельною ділянкою без належних правових підстав.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2013 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2013р. порушено апеляційне провадження у справі № 5011-66/1399-2012 та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою.

17.10.2013 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.

В судове засідання представники третіх осіб не з»явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомлено. Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників треіх осіб. Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін колегія встановила наступне.

01 квітня 2010 року між ТОВ "Контур" та ТОВ "ТД "БМТ" було укладено договір відповідального зберігання № 010410-01.

Згідно умов п. 1.1. договору предметом є передача поклажодавцем та приймання зберігачем на відповідальне зберігання піску.

Додатком № 1 від 02.07.2010 року до договору зберігання його сторонами внесено зміни до договору відповідального зберігання щодо розміру плати за зберігання товару.

Додатком № 2 від 31.12.2010 року до договору поклажодавецем та зберігачем продовжено дію договору № 010410-01 до 31.12.2011 року.

Додатком № 3 від 01.04.2011 року до договору зберігання його сторонами внесено зміни до договору відповідального зберігання щодо розміру плати за зберігання товару.

Додатком № 4 від 30.12.2011 року до договору відповідачем-1 та відповідачем-2 вирішено внести зміни до п. 1.1. договору відповідального зберігання № 010410-01 від 01.04.2010 року та викласти його в наступній редакції: " 1.1. Предметом договору є передача поклажодавцем та приймання зберігачем на відповідальне зберігання піску та щебеню". Додатком сторонами вирішено продовжити дію договору відповідального зберігання до 31.12.2012 року.

Головним спеціалістом Головного управління земельних ресурсів у січні 2012 року відповідно до порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням сесії Київської міської ради від 25.09.2003 року № 16/890, ст.ст. 187, 189 Земельного кодексу України, на підставі звернення Київської міжрайонної екологічної прокуратури та направлення на перевірку (обстеження) від 17.01.2012 року № 70, проведено обстеження земельної ділянки за адресою: острів Труханів, біля Московського мосту в Дніпровському районі м. Києва, обліковий номер 66:040:012, результати проведення якого викладені в акті обстеження земельної ділянки № 19/04 від 19.01.2012р.

Відповідно до акту перевірки встановлено, що у відповідності до бази даних автоматизованої системи ПК "Кадастр" земельна ділянка поруч з Московським мостом на острові Труханів (обліковий номер 66:040:012, площа 4345,62 кв.м.) обліковується за ТОВ "Контур", майданчик для складування будівельних матеріалів. Обстеженням станом на 18.01.2012 року встановлено, що на вказаній земельній ділянці розміщені будівлі і споруди (цегляна споруда охорони, металевий контейнер, туалет); зазначене майно в Київському міському бюро технічної інвентаризації не зареєстровано; на земельній ділянці складуються та реалізуються будівельні матеріали (пісок та щебінь); земельна ділянка частково огороджена та охороняється; в Головному управлінні земельних ресурсів вказана земельна ділянка обліковується за ТОВ "Контур" на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування від 30.11.2007 року.

В акті обстеження зафіксовано, що правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку згідно ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України ТОВ "Контур" не оформлені.

19.01.2012 року Головним спеціалістом Головного управління земельних ресурсів відповідно до порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням сесії Київської міської ради від 25.09.2003 року № 16/890, ст.ст. 187, 189 Земельного кодексу України, на підставі звернення Київської міжрайонної екологічної прокуратури та направлення на перевірку (обстеження) від 17.01.2012 року № 70, проведено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства при використанні ТОВ "ТД "БМТ" земельної ділянки за адресою: острів Труханів, біля Московського мосту в Дніпровському районі м. Києва, обліковий номер 66:040:012. Результати наведеної перевірки викладені в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 24/04 від 19.01.2012 року.

На підставі вищенаведеного Київський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури (процесуальний позивач або заявник) звернуся до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контур", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "БМТ" про визнання недійсними договору відповідального зберігання від 01.04.10р. № 010410-01 та додатів до договору № 1 від 02.07.10р., № 2 від 31.12.10р., № 3 від 01.04.11р. та № 4 від 30.12.11р.; зобов'язання ТОВ "Контур" звільнити земельну ділянку близько 4 345 кв.м обліковий номер земельної ділянки (66:040:012), нормативно грошова оцінка якої складає 5 479 895, 82 грн., яка використовується під розміщення майданчику для складування будівельних матеріалів в прибережно-захисній смузі річки Дніпро на острові Труханів у Дніпровському районі м. Києва та повернути її Київській міській раді, привівши її у попередній стан, судові витрати покласти на відповідача (з урахуванням поданих уточнень № 679 вих.12 від 26.03.2012р.).

Позивачем зазначено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем-1 під розміщення будівель, споруд та будівельних матеріалів без правовстановлюючих документів на неї, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України; з огляду на те, що спірна земельна ділянка не передана у користування, вона належить до комунальної власності м. Києва і виключно позивач має право бути орендодавцем земельної ділянки. Заявник стверджує, що укладений між відповідачами спірний договір відповідального зберігання та додатки до нього укладені з порушенням чинного законодавства України, що є підставою для визнання таких правочинів недійсними на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. За твердженнями позивача, Київська міська рада не приймала рішення про передачу у власність або користування відповідачу-1 спірної земельної ділянки та у відповідача-1 немає законних підстав для користування нею; натомість, між відповідачами було укладено спірний договір, який фактично передбачає оренду земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Статтею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів.

Статтею 80 Земельного кодексу України суб»єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Стаття 12 Земельного кодексу України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.

Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

Розпорядженням Дніпровської районної державної адміністрації № 853 від 26.10.1998р. дозволено малому приватному підприємцю Чабак Г.Г. подальше використання колишнього причалу для розгрузки баштанних культур терміном три роки та надано в орендне користування земельну ділянку на цей же термін (копія розпорядження міститься в справі).

Відповідно до акту наявності та відображення стану майна майданчика для розгрузки баштанних культур на земельній ділянці, що на Трухановому острові біля Московського мосту від 26.11.1998р., земельна ділянка розміром 0,5 га станом на 08.12.1994р. згідно акту інвентаризації мала слідуючі характеристики, зокрема: площа причалу - 4 200 кв.м., покриття - асфальт (копія акту в справі).

Як свідчать матеріали справи, 29.10.1999р. ПП "Контур" було надіслано лист № 148 на адресу Дніпровської районної державної адміністрації про переоформлення майданчику, що знаходиться біля Московського мосту, з приватного підприємця Чабак Г.Г. на ПП "Контур" (копія листа в справі).

10.11.1999 року пунктом 3 розпорядження Дніпровської районної державної № 1013 переоформлено дозвіл на користування майданчиком, що знаходиться біля мосту (колишній причал баштанних культур), з ПП Чабака Г.Г. на ПП "Контур" для використання за аналогічним призначенням (копія розпорядження в справі).

28 грудня 1999 року відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого майна та на виконання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22 грудня 1999 року ПП "Контур" (ідентифікаційний код 13682774) прийняло у власність від ПП Чабак Г.Г. нерухоме майно, розміщене на майданчику з асфальтним покриттям площею 4 000 м2 на правому березі р. Дніпро біля Московського мосту (копія акту та договору містяться в справі).

З наявного в матеріалах справи технічного звіту від 2001 року випливає про встановлення ПП "Контур" зовнішніх меж землекористування земельної ділянки № 66:040:012 в Дніпровському районі міста Києва. Згідно витягу з бази даних земельного кадастру щодо ТОВ "Контур", який є додатком до технічного звіту про встановлення зовнішніх меж земельної ділянки, план земельної ділянки № 66:040:012 становить розмір 4 345,62 кв.м. (копія звіту та витягу в справі).

Відповідно до п. 286.1. ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, в тому числі, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Матеріали справи свідчать про сплату відповідачем-1 податку за землю в період 2011 року (копії платіжних документів в справі). Дане, в аспекті вимог ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, свідчить про виконання відповідачем-1 обов'язку землекористувача щодо сплати земельного податку, підставою для нарахування якого, в розумінні п. 286.1. ст. 286 Податкового кодексу України, є дані державного земельного кадастру.

З урахуванням переоформлення дозволу на користування майданчиком, що знаходиться біля мосту (колишній причал баштанних культур), з приватного підприємця Чабака Г.Г. на ПП "Контур" для використання за аналогічним призначенням, зважаючи на обставини даних державного земельного кадастру щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки № 66:040:012 розміром 4 345,62 кв.м. за ТОВ "Контур", враховуюче те, що дані державного земельного кадастру є підставою для нарахування земельного податку, який, як встановлено, сплачувався з боку відповідача-1, з огляду на те, що вимоги позивача в частині повернення земельної ділянки не конкретизовані, не містять вичерпних, чітких та безумовних обставин щодо приведення земельної ділянки у попередній стан відповідно до змісту позовних вимог, необґрунтованими, в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, є позовні вимоги за викладених у позові № 190 вих.12 від 03.02.2012р. підстав про зобов'язання ТОВ "Контур" звільнити земельну ділянку близько 4 345 кв.м обліковий номер земельної ділянки (66:040:012), нормативно грошова оцінка якої складає 5 479 895, 82 грн., яка використовується під розміщення майданчику для складування будівельних матеріалів в прибережно-захисній смузі річки Дніпро на острові Труханів у Дніпровському районі м. Києва та про повернення її Київській міській раді, привівши її у попередній стан.

Стосовно визнання недійсним договору та додатків до нього, слід зауважити, що 01.04.2010 року між відповідачами укладено договір відповідального зберігання № 010410-01, відповідно до п. 1.1. якого його предметом є передача поклажодавцем та приймання зберігачем на відповідальне зберігання піску.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що місце зберігання - правий берег ріки Дніпро - Труханів острів біля Московського мосту.

Додатком № 1 від 02.07.2010 року до договору зберігання його сторонами внесено зміни до договору відповідального зберігання щодо розміру плати за зберігання товару.

Додатком № 2 від 31.12.2010 року до договору поклажодавецем та зберігачем продовжено дію договору № 010410-01 до 31.12.2011 року включно.

Додатком № 3 від 01.04.2011 року до договору зберігання його сторонами внесено зміни до договору відповідального зберігання щодо розміру плати за зберігання товару.

Додатком № 4 від 30.12.2011 року до договору відповідачем-1 та відповідачем-2 вирішено внести зміни до п. 1.1. договору відповідального зберігання № 010410-01 від 01.04.2010 року та викласти його в наступній редакції: " 1.1. Предметом договору є передача поклажодавцем та приймання зберігачем на відповідальне зберігання піску та щебеню". Цим саме додатком сторонами вирішено продовжити дію договору відповідального зберігання до 31.12.2012 року.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Підставою недійсності правочину, згідно ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Процесуальним позивачем не заперечується факт укладення між відповідачами Договору, однак заявник зазначає, що Договір зберігання суперечить положенням ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч. першою ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Судом встановлено наявність у спірному договорі всіх істотних умов, передбачених для даного виду правочину.

Предметом спірного договору, з урахуванням додатку № 4 від 30.12.2011 року, є передача поклажодавцем та приймання зберігачем на відповідальне зберігання піску та щебеню.

Частиною 1 статті 42 ГК України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єкта ми господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як слідує зі змісту договору, сторони досягли згоди щодо викладених в ньому умов та змісту в цілому, про що свідчать підписи та печатки обох сторін про його укладення на 2-ій сторінці договору зберігання.

Колегія вважає, що відповідачем-1 та відповідачем-2 в належній формі, обсязі і в передбаченому чинним законодавством України та вказаним договором порядку було погоджено зміст (умови) укладеного між ними в 2010 році правочину в цілому.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 638 ЦК України, ст.ст. 42, 180 ГК України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору зберігання та додатків до нього за вказаних процесуальним позивачем підстав є недоведеними.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника Дніпровського екологічного прокурора залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києва рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2010р. у справі № 5011-66/1399-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-66/1399-2012 повернути Господарському суду м.Києва.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Михальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.