Постанова

від 21.10.2013 по справі 5004/1400/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" жовтня 2013 р.                                                           Справа № 5004/1400/12   Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючий  суддя                                                     Мельник О.В. суддя                                                                             Грязнов В.В. ,  суддя                                                                             Розізнана І.В. секретар судового засідання Ткач Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Горохівзернопрод" на  рішення  господарського суду Волинської області від 09.08.2013 р. у справі № 5004/1400/12 за позовом публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Луцького центрального відділення ПАТ "Укрінбанк" до  закритого акціонерного товариства "Горохівзернопрод" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне підприємство "Борошно-зернова компанія" про звернення стягнення на предмет іпотеки за участю представників сторін: позивача - не з'явився, відповідача - не з'явився, третьої особи - не з'явився, ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" в особі Луцького центрального відділення звернулося до місцевого господарського суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Горохівзернопрод" про стягнення заборгованості по кредитній угоді №120 від 11.07.2008 року в сумі 297090,01 грн., шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою вартістю нерухомого майна - 305625 грн. Заявою від 02.04.2013 року позивач уточнив свої вимоги та просив у рахунок погашення заборгованості по кредитній угоді №120 від 11.07.2008 року в сумі 302635,69грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за початковою вартістю нерухомого майна - 305625 грн. Рішенням господарського суду Волинської області від 09.08.2013 року (суддя Гарбар І.О.) вказаний позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості ПП "Борошно-зернова компанія" по кредитній угоді №120 від 11.07.2008 р. в сумі 302636,69грн. перед ПАТ "Український інноваційний банк" в особі Луцького центрального відділення звернуто стягнення на майно належне ЗАТ "Горохівзернопрод", а саме: мехмайстерню Д-1, загальною площею 415,0 м2, (вул. Привокзальна, 17, смт.     Мар'янівка, Горохівського р-ну, Волинської області), що є предметом іпотеки згідно іпотечного договору № 840 від 11.07.2008 р., укладеного між ПАТ "Український інноваційний банк" та ЗАТ "Горохівзернопрод". Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Визначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки згідно іпотечного договору №840 від 11.07.2008 р. в сумі 411000,00 грн. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що з 2009 року позичальник в порушення вимог кредитної угоди № 120 від 11.07.2008р., укладеної з AT "Укрінбанк", припинив сплачувати відсотки за користування кредитними коштами та станом на 03.04.2013 р. допустив заборгованість в сумі 297221,92грн., за прострочення сплати якої нараховано пеню в розмірі - 5490,55 грн. Також, суд встановив, що в якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань по кредитній угоді від 11.07.2008 р. між позивачем та ЗАТ "Горохівзернопрод" був укладений іпотечний договір, за яким в іпотеку передано   мехмайстерню Д-1, площею 415,0 м2, по вул. Привокзальній,17 в смт. Мар'янівка, Горохівського р-ну, Волинської області. З огляду на приписи ч. 1 ст. 33, ст. 43 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 11, 526, 546, 549, 589, 590, 591, 599, 625, 629 ЦК України, ст.193 ГК України, суд задоволив вимоги позивача у повному обсязі. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати. Апелянт зокрема зазначає, що у договорі іпотеки від 11.07.2008 року не встановлено строку, після якого іпотека припиняється. З огляду на те, що вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання  кредитор не пред'являв, у відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України, апелянт вважає, що майнова порука припинена з 12.01.2010 року. Крім того, зауважує, що 22.05.2009 року господарським судом винесено рішення по справі №03/69-50 про стягнення із позичальника боргу, проте доказів його виконання матеріали справи не містять.   Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Волинської області від 09.08.2013 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві зокрема зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи. Окрім того вказує, що підстави припинення іпотеки, як окремого виду забезпечення виконання зобов'язання, безпосередньо врегульовані окремими нормами цивільного законодавства, тому суд не може вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання незалежно від ступеня їх подібності в суті відносин чи найменуванні сторін. Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку. Як правильно встановлено судом першої інстанцій, 11.07.2008 року між AT "Укрінбанк" (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Укрінбанк") та ПП "Борошно-зернова компанія" (позичальник) було укладено кредитну угоду №120 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, згідно із п.3.1, п.3.2 якої банк надає позичальнику 350000,00 грн. кредиту на умовах відновлювальної кредитної лінії на термін по 10.07.2009р. з метою оплати за товари та послуги, пов'язані із здійсненням статутної діяльності, поповнення оборотних коштів (далі - угода). Відповідно до п. 3.3.1, п. 3.3.2 угоди видача кредиту проводить на підставі письмової заяви позичальника, копій контрактів (договорів), інших документів, що підтверджують цільове призначення кредиту, після набрання чинності гарантійними документами. Видача кредиту здійснюється частинами в межах ліміту кредитної лінії. Пунктом 3.4.1 угоди передбачено, що позичальник сплачує банку проценти в розмірі 21% річних. Вказані проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі фактичної календарної кількості днів в році і підлягають сплаті на дату платежів по процентах за кредитом в гривнях, на рахунок, вказаний в п. 5.1.3. кредитної угоди. Згідно із п. 3.5.1 угоди граничним терміном повернення кредиту є 10.07.2009 р. з урахуванням встановленого цією угодою ліміту кредитної лінії. Загальний ліміт заборгованості по кредиту, наданому згідно цієї угоди буде зменшуватись наступним чином: починаючи з 01.07.2009 р. ліміт встановлюється в сумі 175000,00 грн. Пунктом 3.5.4 угоди сторони погодили, що у випадку утворення простроченої заборгованості по кредиту і процентах, погашення боргу проводиться в наступному порядку: прострочені платежі по сплаті процентів за кредитом, строкові платежі  по процентах, прострочена заборгованість по кредиту, строкова заборгованість по кредиту, інші платежі згідно з цією угодою, пеня, штрафи. У свою чергу, ПП "Борошно-зернова компанія" зобов'язалось використати кредит на цілі, передбачені в п.3.2 цієї угоди (п. 5.3.1), а також повернути кредит, сплатити проценти, комісії та інші платежі, забезпечити приведення у відповідність розміру заборгованості за кредитом ліміту кредитної лінії (п.5.3.2). Угода набрала чинності у відповідності до п.8.1 з 11.07.2008 року, тобто дати її підписання повноважними представниками позивача і третьої особи, та залишається чинною до дати повної сплати третьою особою заборгованості за кредитом, процентів та інших платежів за цією угодою. Зібрані у справі докази свідчать, а третьою особою та відповідачем не спростовано, що позивач належним чином виконав покладені на нього зобов'язання перед позичальником та на підставі заяви останнього надав йому кредитні кошти в сумі 350000грн., що підтверджується платіжним дорученням №1396 від 14.07.2008 року (а.с. 13 на звороті). Проте, всупереч умов кредитного договору, позичальник належним чином взяті на себе за кредитним договором зобов'язання не виконав та допускав прострочення здійснення платежів. Так, колегією суддів встановлено, що рішенням господарського суду Волинської області від 22.05.2009 року у справі №03/69-50 позов Луцької філії АТ "Укрінбанк" Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" від імені Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до ПП "Борошно-зернова компанія", ЗАТ "Горохівзернопрод" про стягнення 385322 грн. 07 коп. заборгованості по кредитній угоді №120 від 11.07.2008р. задоволено частково. Стягнуто з ПП "Борошно-зернова компанія" на користь позивача кредит в сумі 350000 грн., суму простроченої заборгованості по відсотках в розмірі 30356,24 грн., суму строкової заборгованості по відсотках в розмірі 3423,29 грн., пеню по несплаченій простроченій заборгованості по відсотках в сумі 771,27грн. Розстрочено виконання рішення рівними частинами по 97128,41 грн. щомісяця на період з 01.06.2009р. по 30.09.2009р. В стягненні 771,27 грн. пені відмовлено. На виконання вказаного рішення, 05.06.2009 року місцевим господарським судом видано наказ № 03/69-1. При цьому, господарським судом Волинської області під час розгляду справи №03/69-50 встановлено, що ПАТ "Український інноваційний банк" 14.11.2008р., 19.11.2008р. на адресу ПП "Борошно-зернова компанія" та ЗАТ "Горохівзернопрод" було надіслано претензії з пропозицією протягом 30 днів з дня отримання даного повідомлення здійснити повне погашення кредиту в сумі 350000грн., простроченої заборгованості по відсотках на суму 6225,41 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом, пені по несплаченій простроченій заборгованості по відсотках, яка буде нарахована на день фактичного погашення. Дані претензії були залишені без задоволення. Також, як вбачається із змісту вказаного рішення від 22.05.2009 року прострочена заборгованість по відсотках в сумі 30356,24 грн. нарахована за період з 01.10.2008р. по 28.02.2009р.; строкова заборгованість по відсотках в сумі 3423,29 грн. - за період з 01.03.2009р. по 17.03.2009р. Також суд визнав обґрунтованою пеню в сумі 1542,55грн. за період з 03.11.2008р. по 17.03.2009р., однак зменшив її розмір на 50% та стягнув відповідно 771,27 грн. пені. Тобто, предметом спору у справі №03/69-50 було стягнення з ПП "Борошно-зернова компанія" суми основного боргу, прострочених та строкових відсотків за період до 17.03.2009р., а також пені за період до 17.03.2009р. У той же час, як вбачається із листа відділу ВДС Луцького районного управління юстиції Волинської області №15819 від 11.10.2013 року, стягнення по виконавчому провадженню №13939623 з виконання наказу господарського суду Волинської області №03/69-01 від 05.06.2009 року не проводилось. Таким чином, рішення господарського суду Волинської області від 22.05.2009 року у справі №03/69-50 станом на день винесення оскарженого рішення від 09.08.2013 року у даній справі виконане не було, заборгованість з основного боргу, відсотків за користування кредитом та пені не погашена, з огляду на що апеляційний суд дійшов висновку, що в силу приписів п.8.1 угода №120 від 11.07.2008 року є чинною, а нарахування відсотків згідно п.3.4.1 угоди та пені на підставі п.7.3 угоди є правомірним та не суперечить умовам такої угоди. Звертаючись із позовом у справі №5004/1400/12 ПАТ "Український інноваційний банк" посилається на те, що ПП "Борошно-зернова компанія" допустило заборгованість по відсотках в сумі 297221,92 грн. за період з 18.03.2009 року по 02.04.2013 року, за прострочення справи яких нараховано 5414,77 грн. пені за період з 03.04.2012 року по 02.04.2013 року. Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку, що вирішуючи спір суд першої інстанції правильно враховував положення ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 11, 509, 526, 599, 629 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, підстави його виникнення,  порушення та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання. Відтак, в порушення умов договору та приписів Цивільного кодексу України ПП "Борошно-зернова компанія" належним чином своїх зобов'язань не виконало, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність заборгованості зі сплати 297221,92 грн. відсотків за користування кредитом за період з 18.03.2009 року по 02.04.2013 року. Крім того, згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.                             Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано, натомість, законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування санкцій, аніж протягом шести місяців. Вказана позиція апеляційного суду узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, викладеній в постанові № 3-27гс12 від 27.04.2012 року. Колегією суддів встановлено, що позивачем нараховано 5414,77грн. пені за простроченими відсотками з 03.04.2012 року по 02.04.2013 року, тобто за період понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У той же час, п. 7.3 угоди сторони погодили, що у разі порушення строків сплати процентів за кредитом, позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів, із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, що у свою чергу не суперечить приписам ч.6 ст. 232 ГК України. Перевіривши розрахунок пені, долучений до заяви про збільшення позовних вимог (том 1 а.с. 129), місцевим господарським судом правомірно встановлено, що він здійснений у відповідності до п.7.3 угоди, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", з огляду на що визнав його обґрунтованим. Окрім того, як вбачається із матеріалів справи 11.07.2008 р. АТ "Укрінбанк" (іпотекодержатель) та ЗАТ "Горохівзернопрод" (іпотекодавець) уклали іпотечний договір, за яким забезпечено вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитної угоди №120 від 11.07.2008року, укладеної між ПП "Борошно-зернова компанія" та іпотекодержателем, інших додаткових угод до кредитної угоди, укладених протягом строку її дії. Відповідно до кредитної угоди іпотекодержатель при виконанні боржником певних її умов надає боржнику кредит на термін 12 місяців з 11.07.2008 року по 10.07.2009 року на умовах, визначених кредитною угодою, зі сплатою 21% річних. Граничним терміном повернення кредиту є 10.07.2009 року з урахуванням встановленого кредитною угодою ліміту кредитної лінії. Загальний ліміт заборгованості по кредиту, наданому згідно кредитної угоди буде зменшуватись наступним чином: починаючи з 01.07.2009 року ліміт встановлюється в сумі 175000 грн. Відповідно до п. 1.2 іпотечного договору, іпотекодавець з метою забезпечення виконання передбачених кредитною угодою зобов'язань передає в іпотеку мехмайстерню Д-1, загальною площею - 415,0 м2, що знаходиться за адресою: Волинська область, Горохівський район, смт. Мар'янівка, вул. Привокзальна, буд. 17 (предмет іпотеки). Майно передане в іпотеку, оцінено сторонами на загальну суму 305625 грн. (п.2.2 іпотечного договору) та належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ №242070, виданого 08.05.2007 року виконавчим комітетом Мар'янівської селищної ради Горохівського району Волинської області на підставі рішення виконавчого комітету Мар'янівської селищної ради Горохівського району Волинської області від 28.02.2006 року №16 (п. 2.3 іпотечного договору). 11.07.2008 року до Державного реєстру іпотек внесено запис за №7554727 про обтяження належного ЗАТ "Горохівзернопрод" нерухомого майна, а саме мехмайстерні Д-1, номер за РПВН 18777493, Волинська обл., Горохівський р-н, смт. Мар'янівка, вул. Привокзальна, 17, підстава обтяження - договір іпотеки №840 від 11.07.2008 року. Таким чином, на предмет договору іпотеки від 11.07.2008 року накладено заборону      відчуження, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Згідно п. 3.2.18 іпотечного договору іпотекодержатель має право звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому чинним законодавством України порядку. При цьому, за приписами п.6.1 іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитною угодою (в тому числі у випадку прострочення чергових платежів) іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до п.6.2 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. За приписами ст. 3 Закону України "Про іпотеку" взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Відповідно до п. 3.2.3 іпотечного договору іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки відповідно до умов кредитної угоди, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання предмета іпотеки, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'являнням вимоги (нотаріальні послуги, виконавчий збір тощо). За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. У той же час, положення частини першої ст. 35 Закону України "Про іпотеку"  не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч. 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку"). Колегією суддів встановлено, що 30.08.2012   року позивач надіслав відповідачу та третій особі претензії про повернення заборгованості, яку вони залишив без відповіді та реагування. Також, як вбачається із змісту протоколу судового засідання від 28.11.2012 року (том 1 а.с. 90) під час розгляду справи в суді першої інстанції представником позивача надавались для огляду оригінали поштових документів про вручення письмових вимог ЗАТ "Горохівзернопрод". Вирішуючи спір, апеляційний суд бере до уваги, що відповідачем та третьою особою заперечень щодо зазначених обставин подано не було. Враховуючи приписи ч. 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", а також те, що зобов'язання по кредитній угоді №120 від 11.07.2008 року, яке забезпечене іпотекою не виконане, іпотекодержатель набув права звернення стягнення на предмет іпотеки. Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Враховуючи вказані вимоги Закону, судова колегія приходить до висновку про необхідність внесення змін в оскаржуване рішення господарського суду в частині вказівки на загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на ч. 4 ст. 559 ЦК України як на підставу припинення майнової поруки з 12.01.2010 року, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України  порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. У той же час, згідно Інформаційного листа ВГС України від 12.12.2012 р. N 01-06/1821/2012 на відносини майнової поруки (іпотеки) як окремого виду забезпечення виконання зобов'язання норми статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та Законом України "Про іпотеку". Крім того, підстави припинення іпотеки (майнової поруки) безпосередньо врегульовано окремими нормами цивільного закону, а тому суд не може вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання, незалежно від ступеня їх подібності (постанови від 16.10.2012 N 4/270-13/68, від 16.10.2012 N 5023/6981/11). Таким чином, твердження апелянта про припинення дії іпотечного договору від 11.07.2008 року з підстав, передбачених ст. 559 ЦК України зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства. Судова колегія вважає, що у частині визначення способу реалізації предмета іпотеки, початкової ціни його продажу, оскаржене рішення суду відповідає вимогам ст. 39 Закону України "Про іпотеку", а тому підлягає залишенню без змін. В указаних частинах судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Горохівзернопрод" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Волинської області від 09.08.2013 р. у справі №5004/1400/12 змінити, виклавши пункт 2 його резолютивної частини в наступній редакції: "В рахунок погашення заборгованості ПП "Борошно-зернова компанія" по кредитній угоді №120 від 11.07.2008 р. перед ПАТ "Український інноваційний банк" в особі Луцького центрального відділення (пр-т. Соборності, 32, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 05839888) в сумі 302636,69грн., з яких: 297221,92 грн. прострочених відсотків, 5414,77грн. пені, - звернути стягнення на належне ЗАТ "Горохівзернопрод" (вул. Привокзальна, 17, смт. Мар'янівка, Горохівський район, Волинська область, код ЄДРПОУ 31016749) майно , а саме: - мехмайстерню Д-1, загальною площею 415,0 м2, (вул. Привокзальна, 17, смт.           Мар'янівка, Горохівського р-ну, Волинської області), що є предметом іпотеки згідно іпотечного договору від 11.07.2008 р., укладеного між ПАТ "Український інноваційний банк" та ЗАТ "Горохівзернопрод". В інших частинах рішення господарського суду Волинської області від 09.08.2013 року - залишити без змін. Доручити господарському суду Волинської області видачу судового наказу. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку. Справу №5004/1400/12 повернути до господарського суду Волинської області. Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.   Суддя                                                                                              Грязнов В.В.   Суддя                                                                                              Розізнана І.В.