Постанова

від 22.10.2013 по справі 906/527/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. Справа № 906/527/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М.

суддів Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Споживчого товариства "ІБР" на рішення господарського суду Житомирської області від 10.06.13 р.

у справі № 906/527/13 (суддя Кравець С.Г. )

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Спілка товаровиробників"

відповідач Споживче товариство "ІБР"

про розірвання договору та стягнення попередньої оплати

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.10.2013 року по 22.10.2013 року.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.06.2013 року у справі №906/527/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка товаровиробників" до Споживчого товариства "ІБР" - задоволено. Розірвано договір поставки №20/02-12 від 20.02.2012р., укладений між Споживчим товариством "ІБР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спілка товаровиробників". Присуджено до стягнення з Споживчого товариства "ІБР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка товаровиробників" 342454,69грн. попередньої оплати, 7996,09грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Позивач - ТОВ "Спілка товаровиробників" у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 року внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. Відповідно до вказаного розпорядження, у справі №906/527/13 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М.

Враховуючи викладене, справа №906/527/13 розглянута у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М.

Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду - скасувати, прийнявши нове рішення, яким в позові відмовити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 лютого 2012 року між Споживчим товариством "ІБР" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спілка товаровиробників" (покупець/відповідач) був укладений договір поставки №20/02-12 (а.с.10-11), за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язувався передати, а покупець в свою чергу прийняти, оплатити щебінь згідно специфікації, що погоджується сторонами та є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору поставки, відповідач виcтавив позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000004 від 12.07.2012р. на оплату щебеня фр.5-20 в кількості 1400т. на загальну суму 91005,60грн., у т.ч. ПДВ 15167,60грн. (а.с.13) та рахунок-фактуру №СФ-000005 від 14.08.2012р. на оплату щебеня фр.5-20 в кількості 4620т. на загальну суму 300318,48грн., у т.ч. ПДВ 50053,08грн. (а.с.14).

В свою чергу, ТОВ "Спілка товаровиробників" перерахувало СТ "ІБР" грошові кошти на суму 391324,08 грн. в якості попередньої оплати за товар, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №755 від 13.07.2012р. на суму 91005,60грн., №834 від 16.08.2012р. на суму 40000,00грн., №837 від 17.08.2012р. на суму 60000,00грн., №869 від 30.08.2012р. на суму 150000,00грн., №986 від 03.10.2012р. на суму 50318,48грн. (а.с.52-56).

Однак, відповідач свої зобов'язання по передачі позивачу щебеня виконав частково на суму 48869,39грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000066 від 15.08.2012р. на суму 26131,61грн. та №РН-0000094 від 19.11.2012р. на суму 22737,78грн. (а.с.15,94).

29.11.2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити поставку товару згідно умов договору на суму попередньої оплати (а.с.18).

У зв'язку з непоставкою відповідачем товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати, останнім на адресу відповідача направлено претензію вих.№24 від 28.01.2013 з вимогою про повернення суми попередньої оплати та повідомленням про розірвання договору (а.с.19-20), яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Місцевий господарський суд, посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, а саме, не здійснив поставки товару на суму попередньої оплати, що є істотним порушенням умов договору, прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення з СТ "ІБР" суми попередньої оплати в розмірі 342454,69 грн. та розірвання договору поставки.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище, між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору поставки №20/02-12 від 20.02.2012р., які згідно положень ст.ст.525, 526, ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, мають виконуватися належним чином відповідно до умов даного договору та норм чинного законодавства.

Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що поставка товару проводиться партіями, якщо проведення поставки одноразово є неможливою.

Згідно п.3.2 договору, поставка товару здійснюється на умовах визначених правилами ІНКОТЕРМС-2000: FСА (Франко-перевізник) - залізнична станція Чуднів Волинський.

Відповідно до п.3.3 договору, поставка товару здійснюється на основі попереднього замовлення покупця, що оформляється у вигляді заявки з вказівкою: найменування та кількості товару, отримувача вантажу та його реквізити.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується позивачем, попереднє замовлення у вигляді заявки з вказівкою: найменування та кількості товару, отримувача вантажу та його реквізити, покупцем (позивачем) не здійснювалося.

Слід зазначити, що термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Згідно пункту А.4 розділу Франко-перевізник Правил Інкотермс-2000, продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.

Згідно пункту Б.7 розділу Франко-перевізник Правил Інкотермс-2000, покупець зобов'язаний дати продавцю достатнє повідомлення про назву особи, зазначеної в статті А.4, і, в разі необхідності, визначити вид транспорту, а також дату чи період поставки, і, в разі потреби, пункт у межах місця, де товар повинен бути доставлений перевізнику або іншій особі, зазначеній покупцем.

Натомість, покупцем не виконано обов'язку, встановленого положеннями розділу Франко-перевізник Правил Інкотермс-2000 та не було повідомлено відповідача про транспорт, перевізника та безпосередньо особу, якій має бути переданий товар.

На вищевикладене суд першої інстанції уваги не звернув, та відповідно не надав цьому належної правової оцінки.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 2 ст.693 ЦК України визначено якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не виконав належним чином зобов'язання за договором щодо попереднього замовлення у вигляді заявки з вказівкою: найменування та кількості товару, отримувача вантажу та його реквізити, а також щодо повідомлення відповідача про транспорт, перевізника та безпосередньо особу, якій має бути переданий товар.

Зазначене, на думку апеляційного суду, є ознакою прострочення кредитора, що в свою чергу унеможливлює виконання відповідачем свого зобов'язання з поставки товару.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для розірвання договору та стягнення попередньої оплати не ґрунтується на матеріалах справи та нормах законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки, викладені в ньому, не відповідають обставинам справи.

З огляду на це, апеляційну скаргу відповідача слід задоволити, а рішення господарського суду Житомирської області - скасувати, прийнявши нове рішення, яким в позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Споживчого товариства "ІБР" - задоволити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 10.06.2013 року - скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.