Ухвала

від 02.10.2013 по справі 2а-2120/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Справа № 139857/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року в адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Побут і техніка» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У лютому 2011 року позивач ПП «Побут і техніка» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова : № 0002262340/0/21555 від 10.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2697322 грн. (в т.ч. за основним платежем 1348661 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 1348661 грн.); № 0002252340/0/21553 від 10.09.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2319219 грн..

Відповідач ДПІ у Шевченківському районі м. Львова позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 року поновлено позивачеві ПП «Побут і техніка» строк звернення до суду із вказаним вище адміністративним позовом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2011 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова №0002262340/0/21555 від 10.09.2010 року та №0002252340/0/21553 від 10.09.2010 р..

З цією постановою суду не погодився відповідач і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення від 10.09.2010 року були прийняті за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 2319219 грн. за червень 2010 року шляхом зменшення податкових зобов'язань з цього податку і наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період березень 2010 року, травень 2010 року. За результатами перевірки складено Акт від 21.08.2010 року № 1272/217/23-4/33532871. Суд першої інстанції безпідставно не врахував висновків перевірки про виявлені порушення : п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ за лютий 2010 р. на суму 1348661 грн.; п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у зменшенні податкових зобов'язань наступних податкових періодів за червень 2010 р. у розмірі 2319219 грн.. Зокрема, щодо податкового повідомлення-рішення № 0002262340/0/21555 від 10.09.2010 року, то при перевірці податкових зобов'язань за лютий 2010 року було встановлено не включення до оподаткування податком на додану вартість в Декларації за лютий 2010 року сум: - додаткових нарахувань, пов'язаних із застосуванням індексу інфляції в розмірі 7025916,88 грн. та 3% річних в розмірі 1066052,19 грн.. Вказані суми зараховані на розрахунковий рахунок ПП «Побут і техніка» згідно платіжного доручення № 190 від 16.02.2010р. від підприємства ТзОВ «Українська побутова техніка» на виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.07.2009р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2010р.. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002252340/0/21553 від 10.09.2010 року, то апелянт вказує, що позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 року у розмірі 2319219 грн.. Вказана сума від'ємного значення сформована за рахунок від'ємної різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з ПДВ по Декларації за березень 2010р. (1991533 грн.) та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, заявлений у Декларації за лютий 2010р. (по рядку 26 Декларації за лютий платником визначена сума 361821 грн.).

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 31.10.2011 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що відповідачем ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було проведено позапланову виїзну перевірку позивача ПП «Побут і техніка» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на наступні податкові періоди за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в березні 2010 р. і травні 2010 р. та правомірності декларування податкового кредиту за червень 2010 року. За результатами перевірки складено Акт № 1272/217/23-4/33532871 від 21.08.2010 року (а.с. 25-47 Т.1, 38-50 Т.2).

У вказаному акті перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги : п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у зменшенні податкових зобов'язань наступних податкових періодів за червень 2010 р. у розмірі 2319219 грн.; та п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ за лютий 2010 р. на суму 1348661 грн..

На підставі вищевказаного Акта перевірки від 21.08.2010 року відповідачем ДПІ у Шевченківському районі м. Львова винесено відносно позивача податкові повідомлення-рішення № 0002252340/0/21553 від 10.09.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2319219 грн., та № 0002262340/0/21555 від 10.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2697322 грн. (в т.ч. за основним платежем 1348661 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 1348661 грн.) (а.с. 33, 34 Т.1).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень ДПІ про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та щодо протиправності винесених податкових повідомлень-рішень від 10.09.2010 року, з врахуванням наступного.

Відносно податкового повідомлення-рішення № 0002262340/0/21555 від 10.09.2010 року, то судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час розглядуваних правовідносин), об'єктом оподаткування ПДВ є операції з поставки товарів і послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. База оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу товарів (робіт, послуг) згідно з п.4.1. ст.4 визначається з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованим цінами (тарифами). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних та нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Умови проведення господарських операцій, у тому числі обсяг, вартість, термін поставки товарів (виконання робіт, надання послуг), термін та форма проведення розрахунків, а також відповідальність сторін за недотримання обумовлених вимог та інше мають передбачатись положеннями викладеними в договорах. Проте, кошти, отримані платником внаслідок задоволення претензій у порядку, передбаченому законодавством, як суму штрафів та/або неустойки чи пені, як наслідок порушення однією із сторін умов договору, не можна розцінювати як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), а тому вони не можуть збільшувати базу обкладання податком на додану вартість, і щодо них не виписуються податкові накладні.

Враховуючи, що грошові кошти у розмірі 7025916,88 грн. (додаткові нарахування, пов'язані із застосуванням індексу інфляції), та 1066052,19 грн. (3% річних) позивачу надійшли від ТзОВ «Українська побутова техніка» на виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.07.2009р. (яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2010р.), тому остатнього не можна вважати покупцем або третьою особою.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що індекс інфляції та 3% річних, які передбачені статтею 625 ЦК України, є мірою відповідальності суб'єкта господарської діяльності за порушення грошового зобов'язання, а тому не входять до складу договірної вартості товарів і не є об'єктом оподаткування.

Відносно податкового повідомлення-рішення № 0002252340/0/21553 від 10.09.2010 року, то суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час розглядуваних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема статтею 9, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати визначені обов'язкові реквізити.

У відповідності до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом першої інстанції вірно враховано, що реальність здійснення господарських відносин між ПП «Побут і техніка» та ПП «АВМ-Техно» підтверджується первинними бухгалтерськими та розрахунковими документами, які знаходяться в матеріалах справи, і не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 вказаного вище Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

Таким чином, податковий кредит від отримання товарів від ПП «АВМ-Техно» згідно договору поставки № 10/01-01 від 01.01.2010 року сформований правомірно, оплачений в повному обсязі та відображений в податковій декларації з ПДВ у червні 2010 року.

Щодо тверджень апелянта про те, що позивачем при формуванні показників Декларацій за лютий-червнь 2010 р. не було враховано результатів попередніх перевірок, які відображені в Акті №184/35/23-121/33532871 від 23.02.2010 року та № 693/198/15-2/33532871 від 31.05.2010 р., і підприємство не оскаржило цих Актів перевірки до суду, то суд першої інстанції вірно вказав, що звернення до суду являється правом, а не обов'язком особи. Акт перевірки дотримання податкового законодавства лише фіксує обставини перевірки і висновки контролюючого органу, встановлені під час проведення перевірки, та не є документом, який зобов'язує платника податків до вчинення будь-яких дій. Тому, Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не спричиняє виникнення будь-яких прав та обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а тому не породжує правовідносин, що можуть бути предметом оскарження.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року в адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Побут і техніка» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 04.10.2013 року.