Ухвала

від 01.07.2014 по справі 2а-2120/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2014 р. м. Київ К/800/52955/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Іванський В. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову та ухвалуЛьвівського окружного адміністративного суду від 31.10.2011 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року у справі№ 2а-2120/11/1370 за позовомПриватного підприємства «Побут і техніка» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова проскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2011 року у справі № 2а-2120/11/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова від 10.09.2010 року № 0002262340/0/21555 та № 0002252340/0/21553.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, .пп. пп. 7.7.1, 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки ПП «Побут і техніка» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на наступні податкові періоди за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в березні 2010 року і травні 2010 року, та правомірності декларування податкового кредиту за червень 2010 року, складено акт № 1272/217/23-4/33532871 від 21.08.2010 року, яким зафіксовано порушення пп. пп. 7.7.1, 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування у зменшені податкових зобов'язань за червень 2010 року в розмірі 2 319 219,00 грн.; пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 Закону України «Про податок на додану вартість», яке призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за лютий на суму 1 348 661,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002252340/0/21553 від 10.09.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2 319 219,00 грн., та № 0002262340/0/21555 від 10.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2 697 322,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 1 348 661,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 1 348 661.00 грн.)

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що твердження податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними та спростовується матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час розглядуваних правовідносин) об'єктом оподаткування ПДВ є операції з поставки товарів і послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. База оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу товарів (робіт, послуг) згідно з п. 4.1 ст. 4 визначається з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованим цінами (тарифами). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних та нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Умови проведення господарських операцій, у тому числі обсяг, вартість, термін поставки товарів (виконання робіт, надання послуг), термін та форма проведення розрахунків, а також відповідальність сторін за недотримання обумовлених вимог та інше мають передбачатись положеннями, викладеними в договорах. Проте, кошти, отримані платником внаслідок задоволення претензій у порядку, передбаченому законодавством, як суму штрафів та/або неустойки чи пені, як наслідок порушення однією із сторін умов договору, не можна розцінювати як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), а тому вони не можуть збільшувати базу обкладання податком на додану вартість, і щодо них не виписуються податкові накладні.

Грошові кошти в розмірі 7 025 916,88 грн. (додаткові нарахування, пов'язані із застосуванням індексу інфляції) та 1 066 052,19 грн. (3% річних) позивачу надійшли від ТОВ «Українська побутова техніка» на виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.07.2009 року, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2010 року.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскільки індекс інфляції та 3% річних, які передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, є мірою відповідальності суб'єкта господарської діяльності за порушення грошового зобов'язання, тому спірні кошти не входять до складу договірної вартості товарів і не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Отже, податкове повідомлення-рішення № 0002262340/0/21555 від 10.09.2010 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення № 0002252340/0/21553 від 10.09.2010 року став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. пп. 7.7.1, 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час розглядуваних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність здійснення господарських відносин між ПП «Побут і техніка» та ПП «АВМ-Техно» підтверджується первинними бухгалтерськими та розрахунковими документами, які знаходяться в матеріалах справи.

У відповідності до пп. 7.7.7 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

Отже, податковий кредит по операціям з отримання товарів від ПП «АВМ-Техно» на підставі договору поставки № 10/01-01 від 01.01.2010 року сформований правомірно, оплачений в повному обсязі та відображений в податковій декларації з ПДВ в червні 2010 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій правомірно відхилено посилання податкового органу на те, що позивачем при формуванні показників Декларацій за лютий-червень 2010 року не було враховано результатів попередніх перевірок, які відображені в актах № 184/35/23-121/33532871 від 23.02.2010 року та № 693/198/15-2/33532871 від 31.05.2010 року, оскільки акт перевірки дотримання податкового законодавства лише фіксує обставини перевірки і висновки контролюючого органу, встановлені під час проведення перевірки, та не є документом, який зобов'язує платника податків до вчинення будь-яких дій. Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не спричиняє виникнення будь-яких прав та обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року у справі № 2а-2120/11/1370 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак