Постанова

від 19.09.2013 по справі 820/3695/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 р. Справа № 820/3695/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представників позивача Юркевич Т.С., Рожкової С.Г., представника відповідача Озацької О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2013р. по справі № 820/3695/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківгаз", звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (правонаступник Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС України № 0000020047 від 21.01.2013 р.; скасувати податкове-повідомлення рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС України № 0000030047 від 21.01.2013 року.

22 липня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволений частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 000030047 від 21.01.2013 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 28060,00 грн. за основним платежем та 14030,грн. за штрафними санкціями.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 000020047 від 21.01.2013 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24679,00 грн. за основним платежем та 12339,5 грн. за штрафними санкціями.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківгаз", не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи не враховано положення ч. 1 ст.ст.202, 203, 204, 207, 215, 228 Цивільного кодексу України, ст.70, 159 КАС України.

Крім того, відповідачем, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів подано апеляційну скаргу, в якій останній, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору, просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 7, 9, 11, 86, 159 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши, в межах апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" зареєстровано як юридична особа 15.04.1999 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради та перебуває на обліку як платник податків у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби та є платником ПДВ.

Посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за три квартали 2012 року та по податку на додану вартість по правовим відносинам з ТОВ "ТБ "Східна Україна" за період квітень-травень 2012 року, ТОВ "Спецремавтоматика" за період лютий, березень, квітень 2012 року, асоціація "Харків-Екоцентр" за період червень 2012, ТОВ "Остек Сістем груп" за період травень, червень 2012 року.

29.12.2012 року за результатами перевірки складено акт № 614/47-0/03359500, яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого ПАТ "Харківгаз" зайво включило до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна" (код 34015418), ТОВ "Спецремавтоматика" (код 33207132), асоціація "Харків-екоцентр" (код 21254147), ТОВ "Остек систем груп" (код 37761689) товарів (робіт, послуг) на загальну суму 38016 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 38016 грн., в т.ч. у наступних податкових періодах: лютий 2012 року у сумі ПДВ 11939 грн. квітень 2012р. у сумі ПДВ 10755 грн., травень 2012 року у сумі ПДВ 1735грн., червень 2012 року у сумі ПДВ 13337 грн., липень 2012 року у сумі 250 грн.; п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п.138.4 ст. 138, п.п.139.1.9, п.139.1, ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого ПАТ "Харківгаз" завищено витрати за три квартали 2012р. на суму 200302грн., у тому числі по періодам: 1 квартал 2012р. в сумі 59696 грн.; 2 квартал 2012 року в сумі 70662 грн.; 3 квартал 2012 року в сумі 69944 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток в розмірі 42063 грн. за звітний період три квартали 2012 року, в т.ч. по періодах 1 квартал 2012р. 12536 грн., півріччя 2012р. 27375 грн., три квартали 2012р. 42063 грн.

21.01.2013 року на підставі висновків акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення № 0000020047 від 21.01.2013р., яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 57024,00 з яких: 38016,00грн. за основним платежем, та 19008,00 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000030047, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 63094,50 з яких: 42063,00 грн. за основним платежем, та 21031,50 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 000030047 від 21.01.2013 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 28060,00грн. за основним платежем та 14030,грн. за штрафними санкціями та скасування податкового повідомлення-рішення № 000020047 від 21.01.2013 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24679,00грн. за основним платежем та 12339,5грн. за штрафними санкціями, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення в зазначеній частині прийняті відповідачем не в межах наданих повноважень, та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "Харківгаз" (покупець) та ТОВ "Спецремавтоматика" (продавець) укладено Договір поставки № 270112 від 27.01.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язаний поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію на умовах даного договору (а.с. 92-93 т. 1).

На підставі дефектних відомостей ПАТ "Харківгаз" було встановлено необхідність ремонту автомобільної техніки, яка належить позивачу на праві власності та використовується в господарській діяльності. У зв'язку із вказаним позивачем придбано у ТОВ "Спецремавтоматика" товарно-матеріальні цінності (запасні частини для автомобільної техніки), що підтверджується копіями видаткових накладних.

Вартість товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Спецремавтоматика", що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи (а.с. 134-158 т. 2).

ТОВ "Спецремавтоматика" були виписані на адресу позивача податкові накладні № 25 від 12.04.2012 року, № 21 від 12.04.2012 року, № 24 від 12.04.2012 року, № 23 від 12.04.2012 року, № 27 від 12.04.2012 року, № 26 від 12.04.2012 року, № 22 від 12.04.2012 року, № 19 від 10.04.2012 року, № 18 від 10.04.2012 року, № 17 від 10.04.2012 року, № 16 від 10.04.2012 року, № 15 від 10.04.2012 року, № 14 від 10.04.2012 року, № 8 від 05.04.2012 року, № 50 від 23.02.2012 року, № 51 від 23.02.2012 року, № 52 від 23.02.2012 року, № 53 від 23.02.2012 року, № 54 від 23.02.2012 року, № 55 від 23.02.2012 року, № 18 від 08.02.2012 року, № 13 від 07.02.2012 року, № 16 від 07.02.2012 року, № 15 від 07.02.2012 року, № 12 від 07.02.2012 року.

Придбані товарно-матеріальні цінності було фактично переміщено силами постачальника, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 159-162 т. 2).

Як було обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, в користуванні позивача знаходяться нежитлова будівля загальною площею 70.9 м2 за адресою Безлюдівська 1, м. Харків. Згідно з технічним паспортом на вказану будівлю, остання являє собою приміщення-контора центрального складу (а.с. 53-57 т. 3).

Придбані товарно-матеріальні-цінності у ТОВ "Спецремавтоматика" було оприбутковано та поставлено на складський облік позивача, що підтверджується прийомними актами та використано останнім в безпосередній господарській діяльності - ремонт автомобілів, що підтверджується актами списання (а.с.192-205, 208-222,231-248 т. 1-9 т. 2).

Крім того, що між ПАТ "Харківгаз" (покупець) та ТОВ "Остек систем груп" (виконавець) був укладений Договір купівлі-продажу № 216/1/256 від 04.05.2012 року, відповідно до умов якого покупець бере у власність обчислювальну техніку, оргтехніку, комплектуючі до них, засоби телекомунікації, аксесуари, відповідно до товаросупроводжувальних документів, які складають невід'ємну частину цього Договору (а.с. 15-17 т. 2).

Позивачем було придбано у ТОВ "Остек систем груп" вказані товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними від 10.05. 2012 року (а.с. 20,29 т. 2).

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Остек систем груп", що підтверджується копією платіжного доручення з відміткою банківської установи.

ТОВ "Остек систем груп" були виписані на адресу позивача податкові накладні № 1009 від 10.05.2012 року, № 1215 від 12.06.2012 (а.с.19, 27 т. 2).

Придбані товарно-матеріальні-цінності у ТОВ "Остек систем груп" було оприбутковано та поставлено на складський облік позивача та використано останнім в безпосередній господарській діяльності, що підтверджується актами списання (а.с.24-25 т. 2).

08.05.2012 року що ПАТ "Харківгаз" (покупець) та ТОВ "Остек систем груп" (виконавець) був укладений Договір купівлі-продажу № 1244, відповідно до умов якого покупець бере у власність обчислювальну техніку, оргтехніку, комплектуючі до них, засоби телекомунікації, аксесуари, відповідно до товаросупроводжувальних документів, які складають невід'ємну частину цього Договору (а.с. 30-31 т. 2).

Позивачем було придбано у ТОВ "Остек систем груп" товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковою накладною (а.с. 36 т. 2).

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Остек систем груп", що підтверджується копією платіжного доручення з відміткою банківської установи.

ТОВ "Остек систем груп" була виписана на адресу позивача податкова накладна № 306 (а.с.33 т. 2).

Придбані товарно-матеріальні-цінності у ТОВ "Остек систем груп" було оприбутковано та поставлено на складський облік позивача та використано останнім в безпосередній господарській діяльності, що підтверджується актами списання.

08.05.2012 року між ПАТ "Харківгаз" (покупець) та ТОВ Торговий будинок "Східна Україна" (виконавець) був укладений Договір купівлі-продажу № 1244 від , відповідно до умов якого покупець бере у власність обчислювальну техніку, оргтехніку, комплектуючі до них, засоби телекомунікації, аксесуари, відповідно до товаросупроводжувальних документів, які складають невід'ємну частину цього Договору (а.с. 30-31 т. 2).

Позивачем було придбано у ТОВ "Остек систем груп" товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковою накладною (а.с. 36 т. 2).

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Остек систем груп", що підтверджується копією платіжного доручення з відміткою банківської установи.

ТОВ "Остек систем груп" була виписана на адресу позивача податкова накладна № 306 (а.с.33 т. 2).

Придбані товарно-матеріальні-цінності у ТОВ "Остек систем груп" було оприбутковано та поставлено на складський облік позивача та використано останнім в безпосередній господарській діяльності, що підтверджується актами списання.

Позивачем було придбано у ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна" товарно-матеріальні цінності (картридж для принтера, тонер, накопичувач), що підтверджується видатковими накладними від 10.05.2012 року, від 17.04.2012 року (а.с. 42-43 т. 2).

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна", що підтверджується копією платіжних доручень з відміткою банківської установи (а.с. 46-47 т. 2).

ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна" були виписані на адресу позивача податкові накладні № № 1703 від 17.04.2012 року, № 801 від 08.05.2012 року (а.с.40-41 т. 2).

Придбані товарно-матеріальні-цінності у ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна" було оприбутковано та поставлено на складський облік позивача та використано останнім в безпосередній господарській діяльності, що підтверджується актами списання.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, відповідають вищезазначеним нормам закону та підтверджують реальне проведення між сторонами господарських операцій та засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, оскільки безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції за договорами, укладеними між позивачем та контрагентами ТОВ Торговий будинок "Східна Україна", ТОВ "Остек систем груп" та ТОВ "Спецремавтоматика" повністю підтверджені відповідними первинними документами.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ Торговий будинок "Східна Україна", ТОВ "Остек систем груп" та ТОВ "Спецремавтоматика", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валовий дохід та податкові зобов`язання з ПДВ, належать до виключного прерогативи судових органів.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції не встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори оспорювались в судовому порядку та відсутні в матеріалах справи судові рішення, що набули законної сили з приводу визнання зазначених договорів недійсними.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Колегія суддів відмічає, що як позивач, так і вищевказані контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мали відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності для укладення спірного договору.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірок відповідачем досліджувались первинні документи ТОВ Торговий будинок "Східна Україна", ТОВ "Остек систем груп" та ТОВ "Спецремавтоматика"на підтвердження реальності здійснених правочинів, натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Інтехліс", ТОВ "Фірма "Гранд" викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Крім того, матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ТОВ Торговий будинок "Східна Україна", ТОВ "Остек систем груп" та ТОВ "Спецремавтоматика" були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по реальним господарським операціям із ТОВ Торговий будинок "Східна Україна", ТОВ "Остек систем груп" та ТОВ "Спецремавтоматика", повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в рамках здійснення власної господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів в апеляційній скарзі на матеріали, отримані під час проведення перевірки підприємства позивача, зокрема: Акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 10.08.2012 року № 721/2201/34015418 « про результати проведення зустрічної звірки ТОВ Торговий Будинок «Східна Україна», яким встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності вказаного підприємства, акт Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 19.06.2012 року № 379/22-207/20037330 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Фірми Гранд», яким встановлено відсутність на підприємстві складських приміщень, не встановлені факти транспортування та зберігання ТМЦ, та акт ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Лайнстар», яким встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, оскільки оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; фактів невідображення контрагентом позивача у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства відповідачем не висвітлено; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 000030047 від 21.01.2013 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 28060,00грн. за основним платежем та 14030,грн. за штрафними санкціями та скасування податкового повідомлення-рішення № 000020047 від 21.01.2013 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24679,00грн. за основним платежем та 12339,5грн. за штрафними санкціями, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції в цій частині прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Разом із цим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині відмови в задоволенні позову щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень на суму 41 010, 00 грн.

Під час прийняття оскаржуваного рішення по справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що документи, які містяться в матеріалах справи свідчать про неможливість реального здійснення господарських операцій між ПАТ "Харківгаз" та Асоціація "Харків-екоцентр", оскільки акти прийняття здачі науково-технічної продукції складено раніше, ніж необхідно для отримання Дозволу.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність визначення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток в частині, що стосується угоди, укладеної між ПАТ "Харківгаз" та Асоціація "Харків-екоцентр", оскільки судом не встановлено, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження реальності вказаної вище угоди.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «Харківгаз» (Замовник) та Асоціація Харківського галузевого центру екологічної освіти, виховання та науково-практичної діяльності «Харків-Екоцентр» (Виконавець) 12.01.2013 р. було укладено договір № 02-12/98 на створення/передачу науково-технічної продукції, згідно якого (п. 1.1) Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе конання наступних робіт:

- Розробку матеріалів для отримання дозволу та лімітів на утворення та розміщення відходів (по всім об'єктам підприємства) на 2013 р.;

- Погодження лімітів на утворення та розміщення відходів на 2013 р. по всім об'єктам підприємства в органах МОЗ на місцях та їх затвердження в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Харківській області та в Харківській обласній державній адміністрації;

- Отримання дозволів та лімітів на утворення та розміщення відходів на 2013 р.

Відповідно до п. 2.2 Замовник протягом 15 банківських днів з моменту підписання договору перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця аванс у розмірі 50% від вартості робіт, остаточний розрахунок здійснюється після завершення робіт протягом 7 робочих днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт з урахуванням суми раніше сплаченого авансу.

Згідно п. 3.1 договору по завершенню робіт Виконавець та Замовник складають двосторонній акт приймання-здачі робіт у 2 екз.

Відповідно до п. 4.3. по завершенню робіт Виконавець надає Замовнику науково-технічну продукцію в кількості 3 екз.

Відповідно до п. 6.2 договору всі зміни та доповнення до договору оформлюються шляхом підписання додаткових угод обома сторонами, та є невід'ємними частинами цього договору.

28.05.2012 р. ПАТ «Харківгаз» отримало лист Асоціації Харківського міжгалузевого центру екологічної освіти, виховання та науково-практичної діяльності «Харків-Екоцентр» № 1720-42/12 від 24.05.2012 р., в якому відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України (Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.) останнє запропонувало Товариству виключити пп. 3 п.1.1 Договору № 02-12 від 12.01.2012 р., а саме: «отримання дозволів та лімітів на утворення та розміщення відходів на 2013 р. в Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища» з Договору та зменшити вартість робіт і встановити її у сумі 80019,10 грн., в т.ч. ПДВ 13336,52 грн. і укласти додаткову угоду щодо запланованих змін до Договору.

29.05.2013 р. ПАТ «Харківгаз» та Асоціація Харківського міжгалузевого центру екології освіти, виховання та науково-практичної діяльності «Харків-Екоцентр» уклали додаткову угоду до Договору 02-12 від 12.01.2012 р., в якій зазначено, що у зв'язку зі зменшенням обсягу робіт внести зміни до п.п.2.1 п. 2 «Вартість робіт і порядок розрахунків», а саме: п. 2.1. викласти в наступній редакції «Загальна вартість виконання робіт, що вказані в п. 1.1. цього договору складає 80019,10 грн., в ПДВ 13336,52 грн.

Таким чином, сторони дійшли згоди щодо зменшення обсягів робіт по даному договору, та виключено пп.3 п.1.1 з Договору № 02-12 від 12.01.2012 р. - «отримання дозволів та лімітів на утворенні" розміщення відходів на 2013 р. в Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища і зв'язку з чим зменшили вартість робіт.

Згідно актів приймання - передачі №№ 1, 2 від 05.06.2012 р., підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками, Виконавцем виконані всі роботи передбачені п.1.1 договору, з урахуванням внесених змін до договору (Додаткової угоди № 1 від 29.05.2012 р.).

В актах прийняття - здачі науково-технічної продукції № 1, 2 від 05.06.2012 р. помилково зазначено факт отримання Виконавцем дозволів та лімітів на утворення та розміщення відходів 2013 р. в Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища вже до 05.06.2012 включно.

Дозволи на розміщення відходів у 2013 р. Товариством були отримані самостійно.

До суду апеляційної інстанції позивачем було надано копії лімітів на розміщення небезпечних відходів та копії лімітів на розміщення відходів, які не являються небезпечними, що підтверджують виконання Асоціацією Харківського міжгалузевого центру екологічної освіти, виховання та науково-практичної діяльності «Харків-Екоцентр» умов договору частині розробки матеріалів для отримання дозволу та лімітів на утворення та розміщення відходів ( всім об'єктам підприємства) на 2013 р. та погодження лімітів на утворення та розміщення відходів з 2013 р. по всім об'єктам підприємства в органах МОЗ на місцях та їх затвердження в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Харківській області та в Харківській обласній державній адміністрації.(а.с.77-125 том 4).

За таких обставин, колегія суддів вважає неправомірним висновок суду першої інстанції про неможливість реального здійснення господарських операцій між ПАТ "Харківгаз" та Асоціація "Харків-екоцентр".

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2013 року, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню в частині відмови в задоволення позовних вимог ПАТ "Харківгаз" з прийняттям нової постанови про задоволення позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" задовольнити.

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2013р. по справі № 820/3695/13-а скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Харківгаз".

В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" задовольнити .

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів № 0000020047 від 21.01.2013 р. в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 14003 грн.00 коп., за основним платежем та 7005 грн.00 коп. за штрафними фінансовими санкціями.

Скасувати податкове-повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів № 0000030047 від 21.01.2013 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13337 грн.00 коп., за основним платежем та 6668 грн. 50 коп.за штрафними фінансовими санкціями.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2013 р. по справі №820/3695/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.

Повний текст постанови виготовлений 24.09.2013 р.