Ухвала

від 03.02.2014 по справі 820/3695/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2014 року м. Київ К/800/50729/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2013 року

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 року

у справі № 820/3695/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківгаз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Харківгаз» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2013 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 000030047 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 28 060, 00 грн. за основним платежем та 14 030, 00 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення рішення від 21.01.2013 року № 000020047 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24 679, 00 грн. за основним платежем та 12 339, 50 грн. за штрафними санкціями. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в цій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 000020047 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 14 003, 00 грн. за основним платежем та 7 005, 00 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення рішення від 21.01.2013 року № 000030047 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13 337, 00 грн. за основним платежем та 6 668, 50 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Харківгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за три квартали 20112 року та по податку на додану вартість по правовим відносинам з ТОВ «ТБ «Східна Україна» за період квітень-травень 2012 року, ТОВ «Спецремавтоматика» за період лютий-квітень 2012 року, Асоціація «Харків-Екоцентр» за період червень 2012 року, ТОВ «Остек Систем Груп» за період травень-червень 2012 року, відповідачем складено акт від 29.12.2012 року № 614/47-0/03359500, яким встановлено порушення п. 198. 1, п. 198.3, п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 38 016, 00 грн.; пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в розмірі 42 063, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 0000020047, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 57 024, 00 грн., № 0000030047, яким зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 63 094, 50 грн.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинах з його контрагентами: ТОВ «ТБ «Східна Україна», ТОВ «Спецремавтоматика», Асоціацією «Харків-Екоцентр», ТОВ «Остек Систем Груп».

Задовольняючи позов в частині, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірне віднесення позивачем до податкового кредиту та витрат суми витрат, сплаченої у складі вартості товарів від ТОВ «ТБ «Східна Україна», ТОВ «Спецремавтоматика», ТОВ «Остек Систем Груп» та неправомірного віднесення позивачем до податкового кредиту та витрат суми витрат, сплаченої у складі вартості послуг по взаємовідносинах з Асоціацією «Харків-Екоцентр».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку щодо реальності здійснення господарських операцій між позивачем та Асоціацією «Харків-Екоцентр».

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових (витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування) є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 201.4, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою подальшого їх використання у господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Спецремавтоматика» укладено договір поставки. На підставі дефектних відомостей встановлено необхідність ремонту автомобільної техніки, яка належить позивачу на праві власності та використовується у власній господарські діяльності. Позивачем придбано у ТОВ «Спецремавтоматика» товарно-матеріальні цінності, що підтверджується копіями видаткових накладних. Вартість товарно-матеріальних цінностей оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Спецремавтоматика», що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи. ТОВ «Спецремавтоматика» виписані на адресу позивача податкові накладні. Придбані товарно-матеріальні цінності переміщено постачальником, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних. Придбані товарно-матеріальні цінності було оприбутковано та поставлено на складський облік позивача, що підтверджується прийомними актами та використано позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується актами списання.

Судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Остек Систем Груп» укладено договори купівлі-продажу, згідно яких позивачем придбано у останнього товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними. Оплата за придбані товарно-матеріальні цінності здійснена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Остек Систем Груп», що підтверджується копіями платіжних доручень з відмітками банківської установи. ТОВ «Остек Систем Груп» виписані на адресу позивача податкові накладні. Придбані товарно-матеріальні цінності оприбутковано та поставлено на складський облік позивача, що підтверджується прийомними актами та використано позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується актами списання.

Також судами встановлено, що позивачем у ТОВ «ТБ «Східна Україна» придбано товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними. Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТБ «Східна Україна», що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи. ТОВ «ТБ «Східна Україна» виписані на адресу позивача податкові накладні. Придбані товарно-матеріальні цінності переміщено постачальником, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних. Придбані товарно-матеріальні цінності було оприбутковано та поставлено на складський облік позивача, використано ним у власній господарській діяльності, що підтверджується актами списання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товари придбані позивачем у вищезазначених контрагентів для використання у власній господарській діяльності, договори між позивачем та його контрагентами мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар був поставлений, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Висновок відповідача щодо нереального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами сформовано на підставі висновків актів «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та їх реальності та повноти відображення в обліку», «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання щодо підтвердження господарських відносин із платником податків та зборів».

Колегія суддів в даному випадку зазначає про персональну відповідальність кожного платника за ведення податкового обліку. Відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо неможливості реального здійснення господарських операцій між позивачем та Асоціацією «Харків-екоцентр» та правомірного визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, визначеного спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи в цій частині рішення суду першої інстанції, прийшов до висновку щодо неправомірного визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції враховуючи наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та Асоціацією Харківського міжгалузевого центру екологічної освіти, виховання та науково-практичної діяльності «Харків-Екоцентр» було укладено договір на створення/передачу науково-технічної продукції, згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання наступних робіт: розробку матеріалів для отримання дозволу та лімітів на утворення та розміщення відходів (по всім об'єктам підприємства) на 2013 рік; погодження лімітів на утворення та розміщення відходів на 2013 рік по всім об'єктам підприємства в органах МОЗ на місцях та їх затвердження в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Харківській області та в Харківській обласній державній адміністрації; отримання дозволів та лімітів на утворення та розміщення відходів на 2013 рік.

Позивачем отримало лист Асоціації Харківського міжгалузевого центру екологічної освіти, виховання та науково-практичної діяльності «Харків-Екоцентр», в якому останнє запропонувало виключити з договору, а саме: «отримання дозволів та лімітів на утворення та розміщення відходів на 2013 рік в Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища» та зменшити вартість робіт і встановити її у сумі 80 019,10 грн., в т.ч. податок на додану вартість 13 336,52 грн. і укласти додаткову угоду щодо запланованих змін до Договору.

ПАТ «Харківгаз» та Асоціація Харківського міжгалузевого центру екології освіти, виховання та науково-практичної діяльності «Харків-Екоцентр» уклали додаткову угоду до договору, відповідно до якої у зв'язку зі зменшенням обсягу робіт внесено зміни до вартості робіт і порядок розрахунків.

Таким чином, сторони дійшли згоди щодо зменшення обсягів робіт по даному договору та виключено пункт договору щодо «отримання дозволів та лімітів на утворення та розміщення відходів на 2013 рік в Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища».

Згідно актів приймання-передачі виконавцем виконані всі роботи передбачені договором, з урахуванням внесених змін до додаткової угоди.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в актах прийняття-здачі науково-технічної продукції помилково зазначено факт отримання виконавцем дозволів та лімітів на утворення та розміщення відходів на 2013 рік в Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища вже до 05.06.2012 включно.

Дозволи на розміщення відходів у 2013 році товариством були отримані самостійно.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з наданих копій лімітів на розміщення небезпечних відходів та копій лімітів на розміщення відходів, які не являються небезпечними, підтверджується виконання Асоціацією Харківського міжгалузевого центру екологічної освіти, виховання та науково-практичної діяльності «Харків-Екоцентр» умов договору в частині розробки матеріалів для отримання дозволу та лімітів на утворення та розміщення відходів ( всім об'єктам підприємства) на 2013 рік та погодження лімітів на утворення та розміщення відходів на 2013 рік по всім об'єктам підприємства в органах МОЗ на місцях та їх затвердження в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Харківській області та в Харківській обласній державній адміністрації.

За таких обставин, є вірним висновок суду апеляційної інстанції щодо реальності господарської операції між позивачем та Асоціацією Харківського міжгалузевого центру екології освіти, виховання та науково-практичної діяльності «Харків-Екоцентр».

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, що постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для їх скасування не вбачається.

Разом з тим, суд касаційної інстанції звертає увагу, що судом апеляційної інстанції в резолютивній частині постанови допущено технічну помилку, а саме: в абзаці п'ятому помилково вказано номер податкового повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 0000020047, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток, замість № 0000030047, та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7005, 00 грн., замість 7 001, 50 грн. І відповідно, в абзаці шостому резолютивної частини помилково вказано податкове повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 0000030047, замість № 0000020047, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість.

За змістом частини другої ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2013 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 року у справі № 820/3695/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук