Рішення

від 16.10.2013 по справі 916/478/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" жовтня 2013 р.Справа № 916/478/13-г

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Кравченко С.М.

за участю представників сторін :

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: ФОП ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_7,

ОСОБА_2 за довіреністю від 15.10.2013р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ЖК";

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1;

про визнання договору оренди майна з правом викупу та акту приймання - передачі недійсними,-

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ЖК" ( далі - Позивач ) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( далі - Відповідач ) про визнання договору оренди майна з правом викупу від 26.06.2009р. та акту приймання - передачі від 29.06.2009р. недійсними, посилаючись на наступне.

10 жовтня 2012 року Відповідачем до господарського суду Одеської області була подана позовна заява до Позивача про стягнення грошових коштів за договором оренди майна із правом викупу.

В обґрунтування своїх вимог Відповідач надав договір оренди майна із правом викупу від 26 червня 2009 року та акт приймання-передачі до нього від 29 червня 2009 року , тобто, як зазначає позивач у позові, він дізнався про наявність даного договору лише при розгляді справи у суді, а саме 5 грудня 2012 року, коли ознайомився з матеріалами справи.

Під час розгляду справи, Позивач наполягав на тому, що об'єкт оренди йому не передавався та підстав для сумнівів, що Позивач не підписував договір не було. Вже після винесення рішення по справі 28 грудня 2012 року був встановлений зв'язок з колишнім директором TOB «Юг-ЖК» ОСОБА_3, який обіймав цю посаду на момент підписання даного договору, а саме на 26 червня 2009 року. При ознайомленні зі змістом договору колишній директор наполягав та зазначав, що він особисто не підписував даного договору та акту приймання-передачі.

Відповідно до розділу 5 Статуту Позивача, зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради Одеської області за номером 15561020000021961 від 04.09.2006 року, який діяв на момент підписання договору, «Директор вирішує всі питання діяльності Товариства за винятком тих, які входять до компетенції загальних зборів учасників Товариства. Директор одноособово укладає договори та зовнішньоекономічні контракти...... Тобто, на думку позивач, лише директор підприємства мав повноваження згідно Цивільного кодексу, Господарського кодексу та Закону України «Про господарські товариства» підписувати даний договір та засвідчувати свій підпис печаткою підприємства.

Як зазначає позивач у позові, підписи ОСОБА_3 на договорі оренди майна із правом викупу та акті приймання-передачі до нього не є його оригінальним підписом, тобто директор не був ознайомлений зі змістом цього договору та не підписував його як посадова особа підприємства та відповідно не завіряв свій підпис печаткою підприємства.

У свідоцтві про державну реєстрацію транспортного засобу зазначено, що КАМАЗ 5410 вантажний сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_2 та напівпричіп ОДАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_3 (далі-об'єкт оренди) оформлений на ОСОБА_1, тобто на фізичну особу.

На думку позивача , договір оренди майна із правом викупу від 26 червня 2009 року повинен був бути укладений з фізичною особою ОСОБА_1, а не з фізичною особою-підприємцем.

Пунктом 2 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (діяли на момент укладення договору) встановлено, що ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх та відповідно до п.6 Правил транспортні засоби реєструються за фізичними та юридичними особами.

Позивач у позові зазначає, що текст даного договору не містить виконання норм цивільного та господарського кодексів стосовно істотних умов договору, а саме предмету оренди-у найменуванні майна не вказано номеру шасі (кузова,рами), року випуску, кольору, тобто ідентифікаційних ознак для транспортного засобу, які зазначені у його реєстраційних документах. Текст Договору містить технічні та орфографічні помилки, зокрема у написанні індивідуального податкового номеру Відповідача, який не є вірним, п.8.1. Договору містить невідповідність у вартості майна, яке у цифровому виразі 54 600 гривень не співпадає з його визначенням прописом (п'ятдесят тисяч шістсот). Розділ «Місцезнаходження і реквізити сторін» взагалі не містить розрахункового рахунку Орендодавця.

Відповідно до п.28 Постанови № 9 Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» «перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила», у даному випадку з 28 грудня 2012 року, коли колишнім директором підприємства було встановлено, що він даний договір та акт приймання-передачі не підписував.

Як зазначає позивач у позові, відповідно до п.2.ст.16 Цивільного кодексу України «способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним», тому він звернувся до господарського суду для визнання даного договору недійсним.

З підстав ст. 215 Цивільного кодексу України, позивач просить позов задовольнити та визнати Договір оренди майна із правом викупу від 26 червня 2009 року та акт приймання-передачі до нього від 29 червня 2009 року, укладеними з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) недійсними.

Відповідач з вимогами не згоден, про що зазначив у відзиві на позов. ( вх.12283/2013 від 15.04.2013 р. )

Під час розгляду справи 16.10.2013 р. представником відповідача надані пояснення, у яких зазначено таке.

У відповідності до висновку №1293/02 ОНДІСЕ, підпис з боку TOB «ЮГ-ЖК» не належить ОСОБА_3, що на момент укладення договору 26.06.2009 р. був директором TOB «ЮГ-ЖК».

Відповідно до п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

ОСОБА_1 10.11.2010 р. при виявленні співробітниками міліції автомобілю на території ПП «Моноліт-Ізмаїл» в кабіні автомобілю «КАМАЗ», д/н НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, були встановлені оригінали документів :

- товарно-транспортні накладні про перевезення вантажу з найменуванням «неопределенный брак, лом б/у» з адреси продавця/відправника TOB «Мегате 7» (м. Ізмаїл, Болградське шосе, 20) до покупця/отримувача TOB «ЮГ-ЖК» (м. Арциз, вул. Бондарева, 16, з визначенням TOB «Мегате 7»), як автопідприємство, що забезпечує перевезення вантажу «Неопределенный. Брак.» до замовника та вантажоодержувача - TOB «ЮГ-ЖК»:

серії 01АА №045436 від 27.05.2010 р. на 1-му арк.;

серії 01АА №045440 від 09.06.2010 р. на 1-му арк.

серії 01АА №045442 від 17.05.2010 р. на 1-му арк.

серії 01АА №045435 від 27.05.2010 р. на 1-му арк.

серії 01АА №045461 від 18.06.2010 р. на 1-му арк.

- товарно-транспортна накладна серії 01 АА №045461 від 18.07.2010 р. про перевезення вантажу з найменуванням «неопределенный брак, лом б/у» з адреси продавця/відправника TOB «ЮГ-ЖК» (м. Ізмаїл, Болградське шосе, 20) до покупця/одержувача TOB «Мегате 7» (м. Арциз, вул. Бондарева, 16), з визначенням TOB «ЮГ-ЖК», як автопідприємство, що забезпечує перевезення вантажу «Неопределенный. Брак.» до замовника та вантажоодержувача - TOB «Мегате 7», на 1-му арк.;

- договір поставки лому чорного металу №1 від 10.01.2009 р., укладеним між TOB «ЮГ-ЖК» (вже постачальник, а не отримувач) та TOB «Магате 7» (вже покупець, а не вантажовідправник) на 2-х арк.

Подорожній лист №023629 від 18.07.2009 р., виданий TOB «ЮГ-ЖК» водію ОСОБА_5 на експлуатацію автомобіля «КАМАЗ», д/н НОМЕР_2 на 1-му арк.;

Подорожні листи, видані TOB «ЮГ-ЖК» знову ж таки водію ОСОБА_5 на експлуатацію автомобіля знову ж таки «КАМАЗ», д/н НОМЕР_6:

№023615 від 28.05.2010 р. на 1-му арк.;

№023605 від 27.05.2010 р. на 1-му арк.;

№023610 від 27.04.2010 р. на 1-му арк.;

№023616 від 09.06.2010 р. на 1-му арк.;

№023608 від 02.06.2010 р. на 1-му арк.;

№023619 від 17.06.2010 р. на 1-му арк.;

№023603 від 26.05.2010 р. на 1-му арк.

Таким чином, вищезазначені товарно-транспортні документи, на думку Відповідача та його представника, є беззаперечним доказом фактичного використання та експлуатації автомобіля «КАМАЗ», д/н НОМЕР_2 з боку TOB «ЮГ-ЖК» і з боку його афілійованого підприємства TOB «Мегате 7». Строк користування автомобілем склав з 26.06.2009 р. - 10.11.2010 р., тобто більше 16 місяців, замість передбачених договором - 4 місяців. Як вважає відповідач, вказана обставина беззаперечно унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України).

З наведеного відповідач просить відмовити у позові в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.03.2013р. по справі №916/478/13-г призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження по справі № 916/478/13-г зупинено

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.04.2013 р. поновлено провадження по справі №916/478/13-г для розгляду клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово - почеркознавчої експертизи за матеріалами справи № 916/478/13-г з 15.04.2013р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.04.2013 р. задоволено клопотання експерта від 19.03.2013р. (вх.суду №10447/2013 від 01.04.2013р.) по експертизі №1293/02 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово - почеркознавчої експертизи за матеріалами справи № 916/478/13-г та зупинено провадження по зазначеній справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.04.2013 р. поновлено провадження по справі №916/478/13-г для розгляду клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово - почеркознавчої експертизи за матеріалами справи № 916/478/13-г з 15.05.2013р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.05.2013 р. задоволено клопотання експерта по експертизі №1865/02 (вх. суду №13917/2013 від 29.04.2013р.) про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово - почеркознавчої експертизи за матеріалами справи № 916/478/13-г. та зупинено провадження по зазначеній справі.

30.07.2013 до господарського суду Одеської області від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист разом з висновком №1293/02 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами справи № 916/478/13-г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.08.2013р. поновлено провадження по справі № 916/478/13-г з 23.09.2013р.

15.10.2013р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його відрядженням.

Суд відхиляє подане клопотання з тих підстав, що воно не підтверджене жодним доказом.

Крім того, суд розцінює дане клопотання як штучне затягування судового процесу.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, згідно приписів ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників відповідача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулює питання по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Як випливає із змісту позову позивачем заявлені вимоги про визнання недійним договору оренди майна з правом викупу від 26 червня 2009 року укладеного між ТОВ „ЮГ-ЖК" та СПД ФО ОСОБА_1 з тих підстав, що вказаний договір підписаний не директором ТОВ „ЮГ-ЖК" ОСОБА_3, а іншою особою.

З приводу справжності підпису під вказаним договором директора ТОВ „ЮГ-ЖК" ОСОБА_3 господарським судом ухвалою від 11.03.2013 р. призначена по даній справі судова почеркознавча експертиза, на вирішення якої поставлені такі питання :

- Ким виконаний підпис під договором оренди з правом викупу 26 червня 2009 року укладеного між ТОВ „ЮГ-ЖК" та СПД ОСОБА_1 - директором ТОВ „ЮГ-ЖК" ОСОБА_3 або іншою особою.

- Ким виконаний підпис в акті приймання - передачі від 29 червня 2009 р. - директором ТОВ „ЮГ-ЖК" ОСОБА_3 або іншою особою.

30.07.2013 р. до господарського суду від експертної установи надійшов висновок № 1293/02 від 17 липня 2013 р. судово-почеркознавчої експерти за матеріалами справи № 916/478/13-г, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_3 у наданих на експертизу документах :

- договорі оренди з правом викупу 26 червня 2009р року укладеного між ТОВ „ЮГ-ЖК", в особі директора ТОВ „ЮГ-ЖК" ОСОБА_3 та СПД ОСОБА_1, в особі ОСОБА_1, розміщений на другому аркуші в графі „За ОРЕНДАРЯ Керівник / ОСОБА_3/;

- акті приймання - передачі від 29 червня 2009 р. укладеного між ТОВ „ЮГ-ЖК", в особі директора ТОВ „ЮГ-ЖК" ОСОБА_3 та СПД ОСОБА_1, в особі ОСОБА_1, розміщений в графі „Принял" ліворуч від рукописного запису „ОСОБА_3" - виконані не самим ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням підпису (підписам ) ОСОБА_3

Аналізуючи наведений висновок судової експертизи, суд вважає цей висновок однозначним та конкретним. Тобто вказаний договір та акт приймання передачі директор ТОВ „ЮГ-ЖК" ОСОБА_3 не підписував.

Таким чином факт того, що вказаний договір не був підписаний директором ТОВ „ЮГ-ЖК" ОСОБА_3 є підставою для визнання його недійсним з підстав абз. 2 ч.2 ст. 207 ЦК України, відповідно до якого правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

При цьому, суд зазначає таке: Відповідно до п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

З приведеного випливає, що навіть якщо правочин був вчинений від імені юридичної особи її представником, який не мав належних повноважень, але в подальшому цей правочин був схвалений юридичною особою або її представником то ця обставина унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

З наданих в засіданні суду 16.10.2013 р. представником відповідача (ФОП ОСОБА_1) вищевказаних подорожніх листів (зокрема №023629 від 18.07.2010р.) випливає, що ТОВ „ЮГ-ЖК" здійснювались перевезення на вантажному автомобілі «КАМАЗ», д/н НОМЕР_2. Таким чином, вказаний договір виконувався, тобто цей договір був схвалений ТОВ „ЮГ-ЖК".

Аналізуючи наведене суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо вимог про визнання акту приймання - передачі вантажного автомобіля «КАМАЗ», д/н НОМЕР_2 від 29 червня 2009 р. укладеного між сторонами у справі суд зазначає таке.

Можливі способи захисту права визначені ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Цими ж статтями передбачено, що суд може захистити право чи інтерес іншим способом встановленим законом чи договором.

Позивач з посиланням на п. 2 ст. 16 ЦК України просить захистити цивільне право та інтерес шляхом визнання правочину ( договору та акту приймання - передачі) недійсним.

Відповідно до ч.2 ст. 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

При цьому позивач не зазначає яким законом чи договором передбачений захист права чи інтересу шляхом визнання акту приймання - передачі майна недійсним.

З наведеного випливає, що позивач обрав не передбачений законом чи договором спосіб захист управа чи інтересу.

У постановах Верховного Суду України, зокрема, від 13.07.2004 N 10/732 ( v10_7700-04 ), викладалася правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

З аналізу викладеного випливає, що в цій частині позову слід відмовити

Керуючись ст. ст. 32,33,34,44,49,82-85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ЖК» про визнання договору оренди майна з правом викупу від 26 червня 2009 року та акту приймання-передачі до нього від 29 червня 2009 року, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ЖК» ( код ЄДРПОУ 34597526 ) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) недійсними - відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2013 р.

Суддя Никифорчук М.І.