Рішення

від 15.10.2013 по справі 917/1660/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2013 р. Справа №917/1660/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртарастандарт", 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Г. Сталінграда, 32а/10

до Приватного підприємства "Кременчуцька тарна мануфактура", 39631, Полтавська область, м. Кременчук, провулок Героїв Бреста, 86А, кімната 206

про стягнення 209 314,17 грн.

Суддя Солодюк О.В.

Представники сторін:

від позивача: Мігульов О.О., дов. в протоколі

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення 209 314,17 грн., в т.ч. 171 942,00 грн. - сума основного боргу по договору поставки № 11 від 01.03.2012р., 13 677,15 грн. - пені, 23 695,02 грн. - 10% річних.

Від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. №14537 від 15.10.13р.). Позивач просить суд, в зв'язку з частковою сплатою відповідачем боргу, стягнути з останнього на користь позивача 206 847,02 грн., з них суму основного боргу за договором поставки № 11 від 01.03.12р. у розмірі 167 942,00 грн., пені - 12 908,52 грн. та 10% річних - 25 995,50 грн.

Позивач на вимогах наполягає.

Відповідач у відзиві позов не визнає, посилаючись на те, що на підставі договору поставки № 11 від 01.03.12р. поставка товару не відбувалась, оскільки господарські взаємовідносини між ПП «Кременчуцька тарна мануфактура» та ТОВ «Укртарастандарт» з приводу поставки товару виникали не на підставі вищезгаданого договору, а на підставі усних домовленостей, що не суперечить чинному законодавству.

Відповідач зазначає, що підтверджується це не тільки відсутністю заявок на поставку цього товару, які передбачені п. 1.2. договору, як обов'язкова підстава для здійснення поставок за ним, а й відсутністю посилань на зазначений договір, як у рахунку-фактурі № СФ-22031 від 22.03.12р. на суму 192 500 грн. (у графі «замовлення» значиться «Без замовлення»), та видатковій накладній № РН-22031 від 22.03.12р. на відвантаження цього товару. Також відсутні посилання на договір і у довіреності № 26 від 22.03.12р. на отримання товару. При цьому, як вказує відповідач, перші два документи складались самим позивачем, що виключає будь-які зловмисні наміри з боку ПП «Кременчуцька тарна мануфактура».

Окрім того, відповідач вказує, що пункт 1.1. договору передбачав лише виготовлення позивачем та поставку у власність ПП «Кременчуцька тарна мануфактура» кришки СК01-82, без зазначення обсягів поставки, що також є додатковим підтвердженням того, як стверджує відповідач, що товар поставлявся не на підставі договору.

Що стосується пені та інших санкцій, нарахованих ТОВ «Укртарастандарт» на суму боргу, відповідач зазначає, що про порядок та строки оплати за договором у п.3.2. не йдеться. Тому, застосування штрафних санкцій відповідно до п. 7.1 договору є безпідставним.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 35).

Строк вирішення спору продовжений згідно ч.3 ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 15.10.13р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та оформлено згідно ст. 84 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртарастандарт» (постачальник) (далі-позивач) та Приватним підприємством «Кременчуцька тарна мануфактура» (покупець) (далі-відповідач) був укладений договір поставки товару №11 від 01.03.12р.(а.с. 9-10), який вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.12р. або до виконання сторонами своїх зобов'язань, а по фінансовим зобов'язанням - до повного виконання зобов'язань по договору обома сторонами.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався виготовити, поставити та передати у власність відповідача товар (кришку СКО 1-82), а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

На виконання умов договору позивач відповідачеві по видатковій накладній № РН-22031 від 22.03.12р. відвантажив товар на загальну суму 192 500,00 грн. (а.с. 11).

Відповідач отримав товар від позивача по довіреності № 26 від 22.03.2012 р. (а.с. 38).

Позивач відповідачеві виставив рахунок-фактуру № СФ-22031 від 22.03.12р. на суму 192 500,00 грн. (а.с. 12).

Відповідно до п. 3.1. договору відповідач повинен був перерахувати позивачу оплату товару у розмірі 100% від суми поставленого товару протягом 30 календарних днів з дня отримання товару.

Відповідач прийняв товар по довіреності № 26 від 22.03.12р. (а.с. 19) та свої грошові зобов'язання виконав частково в розмірі 20 558,00 грн., внаслідок чого станом на 06.08.13р. утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 171 942,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 08.10.13р. заборгованість відповідача становить 167 942,00 грн.

Претензія позивача № 25/01/13 від 25.01.13 р. (а.с.13-14) щодо повної оплати товару, залишена відповідачем без відповіді та реагування.

За приписом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Доказів погашення боргу відповідачем не надано.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 167 942,00 грн. основного боргу обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов"язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.1. договору у випадку несвоєчасної оплати товару, відповідно до п. 3.2 даного договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки платежу, інфляційні втрати, 10% річних за користування грошовими коштами.

Позивач відповідачеві нарахував пеню в розмірі 12 908,52 грн. за період з 08.04.13р. по 08.10.13р. та 10% річних - 25 996,50 грн. за період з 21.04.12р. по 08.10.13р.

За перерахунком суду за допомогою Юридичної пошукової інформаційно-аналітичної програми "Ліга", сума пені становить 11 880,17 грн. за період з 08.04.13р. по 08.10.13р. та 10% - 24 662,17 грн. за період з 21.04.12р. по 08.10.13р., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. В решті пені та 10% річних позов задоволенню не підлягає.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості 206 847,02 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 204 484,34 грн., як такі, що обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Посилання відповідача на те, що він не отримував товар від позивача по договору поставки № 11 від 01.03.12 р., спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

На момент отримання товару відповідачем від позивача, між сторонами був укладений і діяв договір поставки товару № 11 від 01.03.12 р.

Факт отримання відповідачем товару (кришки СКО 1-82) підтверджується видатковою накладною № РН-22031 від 22.03.12р. на загальну суму товару - 192 500,00 грн. (а.с. 11). Видаткова накладна підписана представником відповідача та скріплена печаткою підприємства відповідача.

У видатковій накладній зазначено найменування товару - кришка СКО 1-82, що співпадає з товаром, зазначеним у договорі поставки товару № 11 від 01.03.12 р.

Відсутність у видатковій накладній № РН-22031 від 22.03.12р., рахунку - фактурі №СФ-22031 від 22.03.12 р. та довіреності № 26 від 22.03.12 р. посилання на договір поставки товару № 11 від 01.03.12 р., не спростовує факту отримання товару відповідачем і не суперечить вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Посилання ж відповідача на те, що між сторонами існували усні домовленості на поставку товару, суд вважає безпідставними, оскільки факт отримання товару відповідачем документально підтверджений і не звільняє останнього від обов"язку оплатити отриманий ним товар.

Суд вважає безпідставним і посилання відповідача про відсутність в договорі поставки № 11 від 01.03.12 р. обсягів поставки, відсутність заявки відповідача на поставку товару, оскільки кількість товару (кришки СКО 1-82) зазначена у видатковій накладній № РН-22031 від 22.03.12р., рахунку - фактурі №СФ-22031 від 22.03.12 р. та довіреності № 26 від 22.03.12 р.

Є безпідставним та необґрунтованим посилання відповідача і на те, що нарахування йому штрафних санкцій є неправомірним, оскільки відповідальність відповідача за невиконання умов договору поставки № 11 від 01.03.12 р. передбачена п. 7.1 договору.

Інші заперечення відповідача суд не приймає до уваги в зв"язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Судовий збір згідно ст. 49 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, матеріалів справи, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Кременчуцька тарна мануфактура", 39631, Полтавська область, м. Кременчук, провулок Героїв Бреста, 86А, кімната 206, код ЄДРПОУ 35869013, р/р 26007717041 в ПАТ «МАРФІН БАНК» в м. Іллічівськ, МФО 328168 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртарастандарт", 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Г. Сталінграда, 32а/10, код ЄДРПОУ 37004482, р/р 26003060370071 в КБ «Приватбанк» в м. Дніпропетровськ, МФО 305299 - 167 942,00 грн. - боргу, 11 880,17 грн. - пені, 24 662,17 грн. - 10% річних, 4 089,68 грн. - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Солодюк О.В.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21 жовтня 2013 року.

Примітка: Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, визначеному ст. 93 ГПК України.