Рішення

від 21.10.2013 по справі 907/860/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.10.2013 Справа № 907/860/13

Розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мірель Трейд", м. Київ

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова справа Ужгород", м. Ужгород

Про стягнення 459130,14 грн.,

Головуючий суддя Якимчук Л.М.

За участю представників сторін:

Від позивача - Гуйда Д.М., діє на підставі Договору про надання юридичної допомоги №177/1, ордеру серії КВ №085955 та Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №5428;

Від відповідача -Чернобук Я.Л., представник по дов. від 27.08.2013.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Мірель Трейд", м. Київ, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова справа Ужгород", м. Ужгород про стягнення 459130,14 грн.

У судовому засіданні оголошувалась перерва за згодою сторін відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України з 11.10.2013 до 11 год. 00 хв. 18.10.2013.

Представник позивача у судовому засіданні 07.02.2013 підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Вказує на те, що відповідач не виконав умови Дистриб'юторської угоди № Д10-08/11 від 01.11.2011 у частині оплати отриманого товару на суму 433585,44 грн., що підтверджує наступними доказами: Дистриб'юторською угодою № Д10-08/11 від 01.11.2011, видатковими накладними № 9710 від 18.11.2011 на суму 22387.82 грн.; № 10637 від 09.12.2011 на суму 33496.90 грн.;№ 10014 від 25.11.2011 на суму 35123.16 грн.;№ 10638 від 09.12.2011 на суму 3025.73 грн.;№ 10636 від 09.12.2011 на суму 11322.10 грн.; №11831 від 29.12.2011 на суму 59427,31 грн.; № 3504 від 16.03.2012 на суму 1501.63 грн.; № 11832 від 29.12.2011 на суму 15531.84 грн.;№ 11065 від 16.12.2011 на суму 12523.06 грн.;№ 11473 від 23.12.2011 на суму 4131.65 грн.;№ 5 від 04.01.2013 на суму 3025,73 грн.;№ 8 від 04.01.2013 на суму 15531.84 грн.; № 6 від 04.01.2013 на суму 33496.90 грн.;№ 12793 від 28.09.2012 на суму 165265.78 грн.;№ 7 від 04.01.2013 на суму 11322.10 грн.;№ 3 від 04.01.2013 на суму 57616.99 грн.;№ 2 від 04.01.2013 на суму 4131.65 грн.;№ 4 від 04.01.2013 на суму 12523.06 грн.;№ 1 від 04.01.2013 на суму 59427.31 грн.; № 10784 від 23.08.2012 на суму 40174.44 грн.;№ 12794 від 28.09.2012 на суму 15598.08 грн.;№ 8078 від 22.06.2012 на суму 205497.02 грн.;№ 8079 від 22.06.2012 на суму 10198.66 грн.;№ 3502 від 16.03.2012 на суму 80468.09 грн.; № 11472 від 23.12.2011 на суму 57616.99 грн., довіреностями на прийняття ТМЦ, банківськими виписками за 11.11.2012, 30.01.2012, 12.03.2012, 18.06.2012.

Посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, а також п.11.3 Дистриб'юторської угоди, просить суд стягнути на користь позивача 21382,29 грн. пені, а також 4162,42 грн. річних (3%).

Відповідач заперечив проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві. Зокрема, вказує, що:

1. Позивачем невірно підраховано загальну суму поставленого товару та помилково зазначено суму 970 365, 84 грн., в той час як в матеріалах справи містяться видаткові накладні на суму 968555.52 грн. Позивач при підрахунку загальної суми поставленого товару двічі врахував суму 57616,99 грн. по одній й тій самій видатковій накладній № 11472 від 23.12.2011. З огляду на вказане, вважає відповідач, позивачем також безпідставно нараховано пеню та три відсотки річних на суму 433 585,44 грн.

2. Державна податкова інспекція у м. Ужгороді, провівши планову перевірку відповідача, дійшла висновку, що документи, які б підтверджували реальний товарний характер операцій і фактичну поставку товарів Позивачем Відповідачу у грудні 2011 року, відсутні.

Враховуючи наведене, податковим органом було зменшено відповідачу податковий кредит з ПДВ на загальну суму 32846 грн. Представник відповідача вважає, що позивачем не підтверджено реальність здійснення поставки Відповідачу товару на загальну суму 197075, 78 грн.

3. Відповідно до п.7.1 Дистриб'юторської угоди № Д10-08/11 від 01.11.2011 приймання продукції по кількості і якості проводиться на складі дистриб'ютора на підставі супровідних документів перевізника і накладних Постачальника. Згідно п.7.5 вказаної угоди перехід права власності на партію продукції відбувається в момент передачі її на складі дистриб'ютору шляхом підписання супровідних документів перевізника і накладної Постачальника уповноваженими особами дистриб'ютора, однак позивачем не додано до матеріалів справи супровідних документів перевізника, які б підтверджували юридичний факт переходу права власності на продукцію до відповідача відповідно до умов договору.

4. У матеріалах даної справи відсутні довіреності на одержання товару, який вказаний у видаткових накладних від 16.12.2011 № 11065 на суму 12523,06 грн. та у видаткових накладних від 04.01.2013 року за №№ 7, 6, 5, 3, 2, 8, 1, 4.

А відтак, позивач не мав права передавати товар по наведених накладних особі, яка не мала такої довіреності у відповідності до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996.

Представник позивача, ознайомившись з відзивом на позов, заперечив проти викладених у ньому доводів з підстав, наведених у письмових запереченнях на відзив.

Зазначає, що відповідач отримав товару на загальну суму 970365,84 грн., що підтверджується також і Актом звірки взаєморозрахунків.

Стосовно твердження представника відповідача про безпідставне нарахування суми 57616,99 грн. двічі по одній й тій самій видатковій накладній № 11472 від 23.12.2011, то таке твердження, на думку представника позивача, є невірним, оскільки поставка товару за Дистриб'юторською угодою саме на суму 57616,99 грн. відбувалася двічі за різними накладними: № 11472 від 23.12.2011 та№3 від 04.01.2013.

Щодо доводів представника відповідача про неможливість стягнення суми 197075, 78 грн. за результатами податкової перевірки представник відповідача зазначив, що умовами Дистриб'юторської угоди не передбачено права покупця на стягнення з постачальника на користь покупця збитків пов'язаних із позбавленням покупця права на податковий кредит (валові витрати).

У судовому засіданні 18.10.2013 представником відповідача подано додаткові заперечення на позов.

Зазначає, що позивач нарахував пеню за період з 03.02.2013 по 03.06.2013, а не за шість місяців з моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання, як передбачено ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, вказує на те, що до пені, нарахованої до 14.08.2012 (один рік до пред'явлення позовної заяви) підлягає до застосування спеціальна позовна давність згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Заслухавши представників сторін та вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Мірель Трейд» (позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Нова справа Ужгород» (відповідачем у справі) укладено Дистриб'юторську угоду № Д10-08/11 від 01.11.2011, відповідно до умов якої позивач зобов'язується поставляти відповідачу продукцію торгових марок Mikado, Lorelle, Reggia, Agnesi, кожна партія якої формується по кількості і асортименту у відповідності з попереднім замовленням Відповідача, яке надсилається по електронній пошті. (пункт 6.1. Дистриб'юторської угоди).

Згідно пп. 7.1. та 9.2 Дистриб'юторської угоди Відповідач зобов'язався приймати продукцію поставлену Позивачем на своєму складі по кількості та якості на підставі супровідних документів і накладних Позивача та оплачувати її (продукцію) протягом 30-ти календарних днів з дати виписки накладних передбачених п. 6.6 Дистриб'юторської угоди. У свою чергу п. 6.6 Дистриб'юторської угоди визначено, що датою поставки вважається дата виписки накладної Позивачем на відповідну партію товару.

На виконання умов Дистриб'юторської угоди, в період з 01.11.2011 по 04.01.2013 позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію загальною вартістю 970365,84 грн., що підтверджено видатковими накладними № 9710 від 18.11.2011 на суму 22387.82 грн.; № 10637 від 09.12.2011 на суму 33496.90 грн.; № 10014 від 25.11.2011 на суму 35123,16 грн.; № 10638 від 09.12.2011 на суму 3025,73 грн.;№ 10636 від 09.12.2011 на суму 11322,10 грн.; №11831 від 29.12.2011 на суму 59427,31 грн.; № 3504 від 16.03.2012 на суму 1501,63 грн.; № 11832 від 29.12.2011 на суму 15531,84 грн.; № 11065 від 16.12.2011 на суму 12523,06 грн.; № 11473 від 23.12.2011 на суму 4131,65 грн.; № 5 від 04.01.2013 на суму 3025,73 грн.; № 8 від 04.01.2013 на суму 15531,84 грн.; № 6 від 04.01.2013 на суму 33496,90 грн.; № 12793 від 28.09.2012 на суму 165265,78 грн.; № 7 від 04.01.2013 на суму 11322,10 грн.; № 3 від 04.01.2013 на суму 57616,99 грн.; № 2 від 04.01.2013 на суму 4131,65 грн.; №4 від 04.01.2013 на суму 12523,06 грн.; № 1 від 04.01.2013 на суму 59427,31 грн.; № 10784 від 23.08.2012 на суму 40174,44 грн.; №12794 від 28.09.2012 на суму 15598,08 грн.; № 8078 від 22.06.2012 на суму 205497,02 грн.; № 8079 від 22.06.2012 на суму 10198,66 грн.; № 3502 від 16.03.2012 на суму 80468,09 грн.; № 11472 від 23.12.2011 на суму 57616,99 грн.

Відповідно до пункту 9.2 договору оплата партії продукції здійснюється шляхом перерахунку коштів дистриб'ютором на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів, починаючи з дати виписки накладних, визначеної у пункті 6.6. цієї угоди або шляхом передоплати.

У відповідності до вказаного пункту договору, враховуючи, що датою останньої поставки є 04.01.2013, відповідач зобов'язаний був сплатити на користь позивача повну вартість поставленого товару в сумі 970365,84 грн. 05.02.2013.

У свою чергу, відповідачем виконано своє зобов'язання щодо оплати отриманого товару лише частково на суму 328526,76 грн., що підтверджено банківськими виписками за 11.11.2012, 30.01.2012, 12.03.2012, 18.06.2012.

Відповідач повернув позивачу частину поставленого товару загальною вартістю 198253,64 грн., що підтверджено накладними на повернення товару від 01.02.2012, 06.12.2012 та 16.01.2013.

Крім того, між сторонами підписані протоколи про залік зустрічних однорідних вимог від 27.01.2012 та від 11.05.2012 на суму 10000,00 грн.

Враховуючи проведення відповідачем часткової оплати, повернення ним товару та зарахування зустрічних однорідних вимог, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем по оплаті поставленої продукції склав 433585,44 грн., що послужило підставою для звернення останнього до відповідача з Претензією від 11.04.2013 з проханням погасити заборгованість за поставлену продукцію в сумі 433585,44 грн.

У відповідь на претензію відповідач направив позивачу лист від 07.05.2013, в якому зазначив, що вимога про погашення заборгованості в сумі 433585,44 грн. не підлягає до задоволення, оскільки за результатами податкової перевірки Відповідача ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області останньому донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ на загальну суму 93779,00 грн., включені до складу податкових витрат та податкового кредиту з ПДВ при придбанні товарів у Позивача. Посилаючись на те, що з вини Позивача Відповідачу були заподіяні збитки в розмірі 93779,00 грн. останній відмовився погашати заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 433585,44 грн.

Суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, з огляду на наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі цих норм права з відповідача належить стягнути на користь позивача 433585,44 грн. основного боргу, наявність якого повністю підтверджена матеріалами справи.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі згаданої норми з відповідача належить стягнути на користь позивача 4162,42 грн. річних за період 05.02.2013-03.06.2013, нарахованих позивачем та перевірених судом.

Пунктом 9.2 Дистриб'юторської угоди № Д10-08/11 від 01.11.2011 встановлено, що оплата партії продукції здійснюється шляхом перерахунку коштів дистриб'ютором на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів, починаючи з дати виписки накладних, визначеної у пункті 6.6. цієї угоди або шляхом передоплати.

Відповідно до пункту 11.3 угоди при порушенні умов пункту 9.2 цієї угоди дистриб'ютор зобов'язаний виплатити на користь постачальника пеню у розмірі 0,5% від простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше максимального розміру пені, передбаченого українським законодавством.

Відповідно до статті 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стосовно твердження відповідача про безпідставність стягнення пені, з огляду на порушення позивачем ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, то суд не може погодитись з ним, оскільки при перерахунку судом пені щодо кожного окремого зобов'язання за кожною накладною (в межах шестимісячного строку) судом встановлено більший її розмір, відтак нарахована позивачем пеня у розмірі 21382,29 грн. підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача на підставі вказаних норм права.

Щодо доводів представника відповідача про неможливість стягнення суми 197075, 78 грн. за результатами податкової перевірки, то суд відхиляє їх, з огляду на те , що умовами Дистриб'юторської угоди не передбачено права покупця на стягнення з постачальника збитків пов'язаних із позбавленням покупця права на податковий кредит (валові витрати). Відповідачем не спростовано факту отримання ним товару, відтак акт податкового органу не може звільняти його від виконання передбаченого угодою обов'язку щодо оплати отриманого товару.

Позивач просить також стягнути з відповідача на свою користь судові витрати - оплату послуг адвоката у розмірі 20080 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову, покладаються на відповідача.

Пунктом 6.3. Постанови ВГСУ „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013, встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Так, позивач звернувся за правовою допомогою до Адвокатської компанії «Соколовський і Партнери», що підтверджено договором про надання юридичної допомоги № 177/1 від 08 квітня та витягом з нього (договір, витяг містяться в матеріалах справи).

Статус адвокатського об'єднання підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію юридичної особи серії А01 №377648 та свідоцтва про реєстрацію адвокатського об'єднання №443 від 22.02.2005.

Відповідно до умов Договору № 177/1 АО «АК «Соколовський і Партнери» зобов'язалось надавати юридичну допомогу Позивачу, пов'язану із вирішенням спору, що виник між сторонами у даній справі, у зв'язку з виконанням дистриб'юторської угоди № Д 10/08/11 від 01.11.2011.

Позивач сплатив АО «АК «Соколовський і Партнери» 20080,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 655 від 06.06.2013, а АО «АК «Соколовський і Партнери» надало позивачу правову допомогу з підготовки документів та надання консультацій, пов'язаних із розглядом судом справи № 907/860/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мірель Трейд» до товариства з обмеженою відповідальністю «Нова справа Ужгород» про стягнення заборгованості, що підтверджується актом про надання правової допомоги згідно з Договором № 177/1.

Отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути 20080 грн., сплачених за отримані послуги адвоката, на підставі згаданих норм права.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Нова справа Ужгород" (код: 31962901, м. Ужгород, вул. Залізнична, 11) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Мірель Трейд" (код: 37688432, п/і 04080, м. Київ, вул. В. Хвойди, буд., 18/14) суму 459130,14 грн. (чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч сто тридцять грн. 14 коп.), з яких 433585,44 грн. основний борг за поставлений товар, 4162,42 грн. річні, 21382,29 грн. пеня, а також 29265 грн. (двадцять дев'ять тисяч двісті шістдесят п'ять грн. 00 коп.) у відшкодування судових витрат, з яких 9185 грн. судовий збір та 20080 грн. послуги адвоката.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 24.10.2013.

Суддя Л. М. Якимчук