Постанова

від 24.10.2013 по справі 804/12059/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 р. Справа № 804/12059/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Кухтій Л.В. Дубов Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМЗВАРЮВАННЯ" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

13.09.2013 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:

- визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області по визнанню нікчемними право чинів, укладених ТОВ "Укрпромзварювання» із ПП «Дюкон» за жовтень 2010 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.08.2013 року № 0002072205 про збільшення грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромзварювання» з податку на прибуток підприємств на суму 1236,25 грн., в т.ч. за основним платежем - 989,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 247,25 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.08.2013 року № 0002052205 про збільшення грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромзварювання» з податку на додану вартість на суму 602,50 грн., у т.ч. за основним платежем 482,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 120,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач дійшов до безпідставного висновку про безтоварність господарських операцій позивача з Приватним підприємством «Дюкон», оскільки факт реальності господарської операції підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та інвентаризаційним описом. Окрім того, позивач наголосив на тому, що частина товару отриманого від ПП «Дюкон» реалізовано на користь третіх осіб., залишок товару зберігається на складі у позивача, що підтверджується інвентаризаційним описом. Таким чином, позивач вважає, що надав всі докази які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарської діяльності та факт реальності господарських операцій з ПП «Дюкон».

Позивач також зазначає, що порушення податкової дисципліни вчинене ПП «Дюкон» не є підставою для висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та вказаними вище юридичними особами.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав суду заперечення на позовну заяву, у яких зазначив про нереальність правочинів, укладених позивачем з ПП «Дюкон» з наступних причин:

- ПП «Дюкон» порушує податкову дисципліну;

- правочини укладені ПП «Дюкон» визнані податковим органом нікчемними;

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

З 29.07.2013 року по 31.07.2013 року відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин з ПП «Дюкон» за 4 квартал 2010 року.

За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт № 213/22-05-09/33185235 від 31.07.2013 року.

У вищевказаному акті відповідачем зроблено висновок про не спрямованість правочинів, які укладено позивачем з ПП «Дюкон» на настання реальних наслідків.

Висновок відповідача щодо нереальності правочинів обгрунтовується тим, що правочини здійснені без мети настання реальних наслідків, у зв'язку з наступним:

- ПП «Дюкон» порушує податкову дисципліну;

- правочини укладені ПП «Дюкон» визнані податковим органом нікчемними

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято на направлено позивачу податкові повідомлення-рішення форми «р» від 23.08.2013 року № 0002072205 та від 23.08.2013 року № 0002052205 на загальну суму 1838,75 грн.

Суд не погоджується з висновками відповідача зробленим у Акті № 213/22-05-09/33185235 від 31.07.2013 року щодо нереальності договорів укладених позивачем з ПП «Дюкон» у зв'язку з наступним.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем з ПП «Дюкон» є нікчемним через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ПП «Дюкон» правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних доказів того, що не виконання контрагентами ПП «Дюкон» своїх договірних зобов'язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та ПП «Дюкон».

Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені ПП «Дюкон» (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678).

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та ПП «Дюкон».

Судом також встановлено, що між позивачем та ПП «Дюкон» укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом прийняття до виконання замовлення, у відповідності до умов якого ПП «Дюкон» зобов'язувалось поставити позивачу товар, а останній зобов'язувався його оплатити.

Факт поставки товарно-матеріальних цінностей ПП «Дюкон» позивачу підтверджується копією видаткової накладної № ДК-000000186 від 07.10.2010 року.

Вказані документи відповідають ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що позивач оплатив товар отриманий від ПП «Дюкон», що підтверджується копією банківської виписки за період з 01.10.2010 року по 29.10.2010 року, яка наявна у матеріалах справи.

ПП «Дюкон» виписало позивачу податкову накладну № 202 від 07.10.2010 року, яка складена у відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість».

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Міндоходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ПП «Дюкон» анульовано 21.11.2012 року, тобто на момент здійснення господарської операції з позивачем ПП «Дюкон» було платником податку на додану вартість та вправі було видавати податкові накладні.

Судом на підставі відомостей отриманих з сайту Інформаційно-ресурсного центру (www.irc.gov.ua) встановлено, що ПП «Дюкон» є зареєстрованою юридичною особою.

Судом встановлено, що товар придбаний позивачем у ПП «Дюкон» використовувався у господарській діяльності позивача, а саме: частина отриманого від ПП «Дюкон» товару реалізована позивачем на користь третіх осіб - СП «Тарта-ЮГ», ПП «Техносервісінформ», ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Техінсерв», ТОВ «Новомосковський механічний завод», ОСОБА_5, ТОВ «Мастер-Каркас», ТОВ «Веста-Індастріал». Факт реалізації товару на користь вказаних осіб підтверджується, видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, податковими накладними та банківськими виписками, які знаходяться у матеріалах справи.

Судом також встановлено, що інша частина товару, яка отримана позивачем від ПП «Дюкон», знаходиться на складі позивача, що підтверджується інвентаризаційним описом станом на 16.10.2013 року, який підписаний директором, заступником директора, комірником та бухгалтером позивача.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

На підставі викладено суд вважає, що первинні документи, які підтверджують реалізацію товару позивачем на користь третіх осіб, а також інвентаризаційний опис станом на 16.10.2013 року, є тими самими іншими даними в розумінні листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку», з яких вбачається фактичний рух активів між позивачем та ПП «Дюкон».

На підставі викладеного, судом встановлено рух товарів між ПП «Дюкон» та позивачем.

Враховуючи викладене оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо заявленої позовної вимоги - визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області по визнанню нікчемними правочинів, укладених ТОВ "Укрпромзварювання» із ПП «Дюкон» за жовтень 2010 року, то суд відмовляє у її задоволенні виходячи з наступного.

Судом на підставі позовної заяви та пояснень представника позивача встановлено, що позивачем фактично оскаржуються дії відповідача щодо формування в акті перевірки висновків визнанню нікчемними правочинів, укладених ТОВ "Укрпромзварювання» із ПП «Дюкон» за жовтень 2010 року.

У відповідності до частини 2 «Нарахування податкових зобов'язань і застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість посиланнями на нікчемність правочинів, за наслідками яких сформовано податковий кредит» Довідки про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року податковий орган не повинен звертатися з окремими позовом до адміністративного суду про визнання недійсним правочину. Натомість орган державної податкової служби має право або пред'явити позов про стягнення в дохід держави з осіб, що вчинили нікчемний правочин, отриманого ними на виконання такого правочину із застосуванням частини першої статті 208 Господарського кодексу України, або визначити платнику податків податкове зобов'язання за результатами перевірки, вказавши на нікчемність правочину в акті перевірки із посиланням на частину першу статті 207 Господарського кодексу України та статтю 228 Цивільного кодексу України.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 10.09.2013 року по справі № 21-237а13, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

На підставі викладеного суд вважає що оцінка висновкам акту перевірку має даватися судом у мотивувальній частині судового рішення у справі, предметом позову у якій є оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, яке прийнято на підставі акту перевірки. Не підлягають розгляду у адміністративних судах позовні вимоги про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень стосовно формування у акті перевірки висновків.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України у разі якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити чатково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.08.2013 року № 0002072205 про збільшення грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромзварювання» з податку на прибуток підприємств на суму 1236,25 грн., в т.ч. за основним платежем - 989,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 247,25 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.08.2013 року № 0002052205 про збільшення грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромзварювання» з податку на додану вартість на суму 602,50 грн., у т.ч. за основним платежем 482,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями на суму 120,50 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромзварювання» судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 24 жовтня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 24.10.2013 року СуддяС.В. Златін С.В. Златін