Постанова

від 24.10.2013 по справі 826/14619/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 року № 826/14619/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкотрім"

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкотрім" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 14 травня 2013 року № 0003322207 та № 0003332207.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкотрім" неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкотрім" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс" мають ознаки нікчемності, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами підтверджуються необхідними первинними документами.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно та в межах своїх повноважень винесено податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2013 року № 0003322207 та № 0003332207, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкотрім" неправомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагента не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкотрім" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В період з 9 квітня 2013 року по 15 квітня 2013 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі службового посвідчення, згідно зі статтею 20, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 27 лютого 2013 року № 417 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкотрім" при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс" за період з 1 липня 2009 року по 31 жовтня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 22 квітня 2013 року № 462/22.7/35200159, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкотрім":

- пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкотрім" занижено податок на прибуток за перевіряє мий період на загальну суму 41 700 грн., в тому числі за ІV квартал 2011 року на суму 20 700 грн., за півріччя 2012 року на суму 21 000 грн.;

- пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 та пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкотрім" занижено податок на додану вартість за перевіряє мий період на загальну суму 38 000 грн., в тому числі, за жовтень 2011 року в сумі 18 000 грн., за листопад 2011 року в сумі 20 000 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 14 травня 2013 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0003322207, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інкотрім" суму грошового зобов'язання в розмірі 47 500 грн., з якої: за основним платежем - 38 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 500 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100;

- № 0003332207, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інкотрім" суму грошового зобов'язання в розмірі 46 950 грн., з якої: за основним платежем - 41 700 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 250 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу: 11021000.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20 червня 2013 року № 1228/10/12-1-03 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 14 травня 2013 року № 0003332207, № 0003322207, а первинну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкотрім" від 20 травня 2013 року № 20/05/13 (вхідний від 20 травня 2013 року № 356/10) - без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 30 серпня 2013 року № 10063/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 14 травня 2013 року № 0003332207, № 0003322207 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс" на підставі акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 26 січня 2012 року № 28/23-10/37505731 про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 8 лютого 2011 року по 31 грудня 2011 року, яким встановлено вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс" безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкотрім" замовило у Товариства з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс" товар (блоки фундамента, арматуру, розчин, дріт, кризїхту гранітну, обладнання для релейного захисту, обладнання телемеханіки, обладнання АСКОЕ) на загальну суму 228 000 грн., згідно рахунків-фактур № 0006821 від 17 жовтня 2011 року та № 0006840 від 28 листопада 2011 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс" поставило позивачу замовлений товар, згідно видаткових накладних від 31 жовтня 2011 року № РН-0002761 та від 30 листопада 2011 року № РН-0003082.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс", згідно рахунків-фактур, виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 673 від 31 жовтня 2011 року на загальну суму 108 000 грн., в тому числі ПДВ - 18 000 грн.,

- № 332 від 28 листопада 2011 року на загальну суму 120 000 грн., в тому числі ПДВ - 20 000 грн.

На підтвердження перерахування коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс" за поставлений товар, позивачем надано платіжні доручення № 558 від 31 жовтня 2011 року та № 579 від 28 листопада 2011 року.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що взяті на себе зобов'язання Товариством з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкотрім" виконані у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Представник позивача під час розгляду справи зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкотрім" придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс" товар з метою належного виконання своїх зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Кон-Рен".

Як вбачається з матеріалів справи, 1 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кон-Рен", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкотрім", як підрядником, укладено договір № 01/06/11 на виконання проектних та будівельно-монтажних робіт, за умовами якого замовник доручає, а підрядник на замовлення та за кошти замовника зобов'язується власними або залученими силами і засобами виконати проектні та будівельні роботи (лінії електропередавання, підстанції, споруди і будівлі, які належать до інфраструктури електричних мереж і входить до проектно-кошторисної документації комплексного об'єкта згідно ТУ) по електрозабезпеченню 10кВ ТОВ "Кон-Рен" за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Балукова, 1-а, згідно з переліком робіт, що доручаються до виконання підряднику.

Згідно календарного плану виконання робіт на проектні та будівельні роботи (лінії електропередавання, підстанції, споруди і будівлі, які належать до інфраструктури електричних мереж і входять до проектно-кошторисної документації комплексного об'єкта згідно ТУ) по електрозабезпеченню 10кВ ТОВ "Кон-Рен" за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Балукова, 1-а, визначено найменування робіт по договору та основні етапи його виконання:

1 етап: збір даних, узгодження, визначення обсягів робіт, розрахунок, складання кошторисів і розробка проектно-технічної документації. Узгодження проект. Строк виконання: 6 червеня - 1 серпня 2011 року;

2 етап: придбання кабелю, кабельної арматури, опорної трансформаторної підстанції з 2 трансформаторів по 1,0 МВА кожен та інше, згідно проекту. Установка (ОЗТП) з двома трансформаторами по 1,0 МВА. Будівництво повітряно-кабельної лінії 10кВ "РН-851-КОН-РЕН". Строк виконання: 20 червеня - 1 серпня 2011 року;

3 етап: придбання кабелю, кабельної арматури, стовпів, інше згідно проекту. Будівництво повітряно-кабельної лінії 10кВ "ПС Жуляни-РП-851". Строк виконання: 1 липня - 1 вересня 2011 року.

4 етап: пусконалагоджувальні роботи, здача об'єкту в експлуатацію. Строк виконання: 1 липня - 1 вересня 2011 року.

Додатком 5 до договору № 01/06/11 від 1 червня 2011 року визначений перелік робіт, що доручається до виконання підряднику:

1. збір даних, узгодження, визначення обсягів робіт, розрахунок, складання кошторисів розробка проектно-технічної документації Узгодження проекту;

2. придбання кабелю, кабельної арматури, опорної трансформаторної підстанції з двома трансформаторами по 1,0 МВА кожен та інше, згідно проекту. Установка (ОЗТП) з двома трансформаторами по 1,0 МВА. Будівництво повітряно-кабельної лінії 10кВ "РП-851-КОН-РЕН";

3. придбання кабелю, кабельної арматури, стовпів, інше згідно проекту. Будівництво повітряно-кабельної лінії 10кВ "ПС-Жуляни-РП-851";

4. здача об'єкта в експлуатацію.

1 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кон-Рен" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкотрім" підписаний акт № 1 приймання-передавання виконаних робіт та обладнання (згідно з договором № 01/06/11 від 1 червня 2011 року), згідно якого виконавцем придбано та змонтовано кабельну арматуру, опорну трансформаторну підстанцію з двома трансформаторами по 1,0 МВА кожен згідно проекту. В акті зазначено, що роботи були виконані у повному обсязі згідно 2 етапу договору. Загальна вартість робіт складає 1 400 000 грн.

2 квітня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кон-Рен" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкотрім" підписаний акт приймання-передавання виконаних робіт та обладнання (згідно з договором № 01/06/11 від 1 червня 2011 року), згідно якого виконавцем придбано кабельно-провідникову арматуру та змонтовано будівництво кабельна лінія 10кВ "ПС Жуляни-РП-851" та "РП-851-КОН-РЕН". В акті зазначено, що роботи були виконані у повному обсязі згідно 3 етапу договору. Загальна вартість робіт складає 2 848 641,60 грн.

Під час розгляду справи представник позивача зазначила, що з метою належного виконання зобов'язань за договором підряду з ТОВ "Кон-Рен", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкотрім" також здійснювало закупівлю обладнання та матеріалів у ТОВ "ТІАЛ Альянс", , ТОВ "Кабель-інвест", ТОВ "Альянс Енерготрейд", ТОВ "Терр-Аеро", ТОВ "Виробниче підприємство "Електросервіс" та залучало субпідрядні організації - ТОВ "Енерго-Сила", ТОВ "Електро Світ", ТОВ "Моноліт Юніон", ТОВ "Терр-Аеро", на підтвердження чого позивачем надано копії договорів та первинних документів, складених за результатам господарських взаємовідносин.

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс", які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми витрат та суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс" ґрунтуються на висновках акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 26 січня 2012 року № 28/23-10/37505731 про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 8 лютого 2011 року по 31 грудня 2011 року, яким встановлено укладання Товариством з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс" цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

В акті Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 26 січня 2012 року № 28/23-10/37505731 зазначено, що відповідно до протоколу допиту свідка від 9 листопада 2011 року, отриманого старшим о/у відділу БКОЗ УСБУ в Полтавській області, допитаний засновник та директор ТОВ "Декос Альянс" громадянин ОСОБА_1 зазначив, що він не реєстрував підприємство ТОВ "Декос Альянс", своєї згоди на призначення його на посаду директора та головного бухгалтера даного товариства він не давав. Будь-яких статутних документів щодо реєстрації ТОВ "Декос Альянс" він не підписував, банківські рахунки не відкривав, фінансово-господарські документи від імені даного товариства не підписував, податкову звітність до контролюючих органів не здавав і нікому не доручав. Також в акті вказано про те, що у ТОВ "Декос Альянс" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності та зазначено, що ТОВ "Декос Альянс" за юридичною та фактичними адресами не знаходиться.

Проте, суд звертає увагу, що згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на листопад 2011 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців міститься інформація, що відомості про юридичну особу ТОВ "Декос Альянс" підтверджено.

Тобто, на момент здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Декос Альянс", юридична особа ТОВ "Декос Альянс" знаходилась за юридичною адресою.

Разом з тим, суд зазначає, що матеріали досудового розслідування не можуть бути виключними доказами вини у вчиненні злочину, оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили, як це передбачено частиною другою статті 94 Кримінально-процесуального кодексу України. Згідно частини четвертої статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. При цьому, статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім того, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за станом на листопад 2011 року та жовтень 2013 року, керівником ТОВ "Декос Альянс" значиться ОСОБА_1.

Тобто, у позивача були відсутні підстави вважати, що особа, яка представляла контрагента, є недоброчесним та неповноважним керівником зазначеної юридичної особи.

При цьому, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Крім того, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Разом з тим, суд звертає увагу, що при дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання послуг у спірних постачальників.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2013 року у справі № К/800/15523/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкотрім" є: інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодозії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, неспеціалізована оптова торгівля, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, оптова торгівля напоями, електромонтажні роботи, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс" є: посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н.в.і.г, консультування з питань комерційної діяльності та управління, рекламна діяльність, інші види оптової торгівлі, надання інших комерційних послуг.

Враховуючи наведене, суд зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності позивача та його контрагента.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс", тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 14 травня 2013 року № 0003322207 та № 0003332207 визнаються протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкотрім" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 14 травня 2013 року № 0003322207.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 14 травня 2013 року № 0003332207.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкотрім" судові витрати у розмірі 944 (дев'ятсот сорок чотири) грн. 50 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева