Постанова

від 24.10.2013 по справі 826/14551/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 жовтня 2013 року 11:20 № 826/14551/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Пилипчук Г.В. (довіреність від 07.06.2013 р. № Д-46/2013)

від відповідача - Фатьянов Р.О. (довіреність від 29.08.2013 р. № 1014/9/10.1-05)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство «СпецТехноЕкспорт» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2013 № 0000414010 та № 0000424010,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство «СпецТехноЕкспорт» з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2013 р.:

- № 0000414010, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 704 050 грн. за основним платежем та 176 013 грн. за штрафними санкціями;

- № 0000424010, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 563 240 грн. за основним платежем та на 140 810 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що висновки податкового органу, покладені в основу висновків акту перевірки, ґрунтуються на фіктивності угоди укладеної з контрагентом (ТОВ Преображеніє»).

При цьому, як зазначає позивач, висновки відповідача ґрунтуються на вироку Деснянського районного суду м. Києва.

У той же час, як зазначає позивач, операції із зазначеним контрагентом, який ліквідований на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 29.03.2011 р., фактично виконані та документально оформлені, продукція поставлена на експорт, що свідчить про реальність поставки та є підставою для формування спірних сум податкових вигод.

Враховуючи це, позивач вважає спірні рішення необґрунтованими та протиправними, просить їх скасувати.

Відповідач, надавши заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених в акті перевірки та наведених запереченнях.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.10.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП ДГЗП «СпецТехноЕкспорт» (код з ЄДР 30019335) з питань дотримання податкового законодавства за відносинами з ТОВ «Преображеніє» (код з ЄДР 34480840) за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2013 р.

За результатами перевірки складено акт від 31.05.2013 р. № 624/40-10/30019335 (далі - Акт перевірки).

Відносно взаємовідносин із зазначеним контрагентом зазначено, укладання цивільно-правових угод та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Зазначено, що відповідно до наданих договорів, бухгалтерських, банківських документів, ТТН податкових накладних, позивач на протязі періоду, який перевірявся, мав відносини з ТОВ «Преображеніє» (припинено у зв'язку з визнанням банкрутом, дата внесення запису в ЄДР 07.04.2011 р.).

У той же час, зазначається про винесення 18.07.2012 р. Деснянським районним судом м. Києва вироку у відношенні директора ТОВ «Преображениіє» гр. ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 1 КК України, відповідно до якого зазначена особа взяла участь у придбанні зазначеного товариства не з метою здійснення господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності. Зазначається про реєстрацію підприємства за грошову винагороду без наміру здійснювати діяльність, з метою прикриття незаконної діяльності. Вказана особа, як зазначається далі за змістом вироку, усвідомлюючи, що засновником значиться формально, не володіє та не користується печаткою, після призначення на посаду директора передав документи відносно підприємства невстановленій особі.

При цьому, на запит відповідача ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомило, що останній звіт з податку на прибуток подано за 1 півріччя 2010 року, з ПДВ - за березень 2010 р. Згідно декларації з податку на прибуток: скоригований валовий дохід 52 492 412 грн., скориговані валові витрати 52 476 859 грн.

У взаємозв'язку з наведеним та щодо проведених з контрагентом операцій, в Акті перевірки зазначається, що встановлено наявність оформлених поставок за період травень, липень 2010 року на загальну суму 3 379 440 грн., т.ч. обсяг поставки 2 816 200 грн., ПДВ 563 240 грн.

Зазначено, що між ДП ДГЗП «СпецТехноЕкспорт» укладено з ТОВ «Преображеніє» в особі директора ОСОБА_3 договір поставки № STE-1-18L/RG-10 від 16.03.2010 р.

Номенклатура поставки - Двигуни В-46-6 (для Т-72) 5 шт., форсунка 200 шт., золотник 30 шт., поршень 600 шт., трак з металево гумовими пальцями 2000 шт., автомат тиску з вологомасловідділювачем 80 шт., Двигун доопрацьований В-46-5М (для танків Т 55 та Т 62) - шт.

Місце поставки - морський порт Одеса . При цьому, згідно з листом позивача від 02.07.2010 р. 31.1./77/3508 контрагенту запропоновано доставити продукцію на склад експедитора в м. Києві для проведення її технічної інспекції та згідно з п. 3 цього ж листа запропоновано контрагенту доставити продукцію порт м. Одеса у відповідності з умовами договору від 16.03.2010 р. Згідно із листом на бланку контрагента (від 08.07.2010 р. № 1201/СТЕ повідомлено позивача про готовність до передачі виробів в порту м. Одеса у відповідності до умов договору від 16.03.2010 р.

Ціна продукції визначена у розмірі 2 816 199,66 грн., крім того ПДВ 563 239,94 грн.

За договором виписано видаткові та податкові накладні:

- видаткова накладна від 12.07.2010 р. на загальну суму 3 379 439,64 грн. з ПДВ 563 239,94 грн.;

- податкова накладна від 26.05.2010 р. на суму 1 689 719,82 грн. з ПДВ 281 619,97 грн.,

- податкова накладна від 12.07.2010 р. на суму 1 689 719,82 грн. з ПДВ 281 619,97 грн.

При цьому, у матеріалах справи також надано акт передачі продукції від контрагента до позивача від 02.08.2010 р.

Оплата проведена 21.05.2010 р. на суму 1 689 719,80 грн. та 03.08.2010 р. на суму 1 689 719,80 грн.

До валових витрат включено: 2 816 200 грн., у т.ч. в 2 кв. 2010 р. 1 408 100 грн. декларації за півріччя 2010 р., у 3 кв. 2010 - 1 408 100 грн. декларації з податку на прибуток за 3 кв. 2010.

З урахуванням наведеного у сукупності, в Акті перевірки зазначається, що фінансово-господарська діяльність контрагента здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські відомості між ТОВ «Преображеніє» та його контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Відтак, виходячи в цілому з того, що контрагент не здійснював фактичної діяльності та спірних операцій, податковий орган приходить до висновку про порушення позивачем п. 5.1., 5.2.1., 5.3.9., п. 4.1.1., п/п. 11.3.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зо призвело до заниження податку на прибуток на 704 050 грн., у т.ч. за 2 кв. 2010 р. - 325 025 грн., за 3 кв. 352 025 грн.

Крім того, податковий орган дійшов до висновку про порушення позивачем вимог п/п. 7.2.4., 7.2.6., 7.2.8., п/п. 7.4.1., 7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ до спати у розмірі 563 240 грн., за травень 2010 - 281 620 грн., за липень 2010 р. - 281 620 грн.

На підставі зазначених вище висновків Акті перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд зазначає, що у період оформлення спірних операцій, відносини щодо оподаткування ПДВ та формування податкового кредиту з ПДВ регулювалися наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ).

Так, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Щодо формування валових витрат, слід зазначити, що відповідно до п. 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про прибуток), який був чинний до 01.04.2011 року, валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п/п. 11.2.1. датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (1) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; (2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а (3) для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проаналізуваши наведені вище норми податкового законодавства, яке діяло в період оформлення спірних операцій та формування спірних сум податкових вигод, враховуючи положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема , такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку , про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача на користь останнього, та, як наслідок, - до висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування спірних сум податкових вигод за спірними операціями.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини , що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вироку Деснянського районного суду м. Києві від 18.07.2012 р. , засвідчена копія якого залучена до матеріалів справи з відміткою про набрання законної сили, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 ч.1 КК України і призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 8 500 гривень. На підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» звільнено ОСОБА_3 від призначеного покарання.

Як встановлено судом, підсудний ОСОБА_3 в період з 29 січня 2010 року по 09 вересня 2010 року значився засновником суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображеніє» код ЄДРПОУ 34480840.

Незважаючи на те, що вказане товариство зареєстроване на ОСОБА_3 в органах державної влади, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_3 взяв участь у його придбанні не з метою здійснення господарської діяльності , передбаченої Статутом товариства, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб .

Так, 29 січня 2010 року підсудний ОСОБА_3, перебуваючи у невстановленому слідством місці на території Печерського району м. Києва, у невстановлений слідством час, вступив в змову з невстановленою досудовим слідством особою, стосовно перереєстрації на його ім'я в органах державної влади за грошову винагороду, в розмірі 100 доларів США, суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ «Преображеніє», без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність, з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

При цьому, невстановлена досудовим слідством особа, домовилась з ОСОБА_3 про підписання останнім статутних та інших документів по придбанню ним ТОВ «Преображеніє», а також повідомила про те, що до діяльності ТОВ «Преображеніє» ОСОБА_3 не буде мати ніякого відношення, а лише буде рахуватись на посаді засновника товариства, фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ «Преображеніє» він здійснювати не буде . Також, невстановлена досудовим слідством особа повідомила ОСОБА_3, що для здійснення дій по перереєстрації на його ім'я даного товариства, він повинен надати копії свого паспорту та ідентифікаційного номеру, які необхідні для складання статутних та реєстраційних документів.

Підсудний ОСОБА_3, усвідомлюючи противоправний характер дій, запропонованих йому невстановленою досудовим слідством особою, як майбутнього засновника та власника товариства, усвідомлюючи , що підприємство створюється з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, переслідуючи корисливий мотив та мету, погодився на таку пропозицію та надав невстановленій досудовим слідством особі, з метою підготування статутних та реєстраційних документів по придбанню ТОВ «Преображеніє», копії сторінок свого паспорту - серії НОМЕР_4, виданого Бериславським РВ УМВС України в Херсонській області та копію довідки по присвоєння йому ідентифікаційного номеру - НОМЕР_3.

29 січня 2010 року підсудний ОСОБА_3, в денний час доби, перебуваючи в офісному приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, достовірно знаючи, що здійснює придбання товариства без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, яка передбачена Статутом, реалізуючи умисел , направлений на вчинення фіктивного підприємництва , підписав Статут ТОВ «Преображеніє» в новій редакції, про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 здійснені відповідні записи в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за номером 289 від 29.01.2010 року, в якому ОСОБА_3 також підписався.

Того ж дня, підсудний ОСОБА_3, перебуваючи у невстановленому слідством місці в межах адміністративно-територіальної одиниці м. Києва, у невстановлений слідством час, достовірно знаючи, що здійснює придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ «Преображеніє» без наміру здійснювати підприємницьку діяльність , яка передбачена Статутом, підписав - протокол № 3 Загальних зборів учасників ТОВ «Преображеніє» від 29.01.2010 року, чим також вчинив дії, направлені на придбання даного суб'єкта підприємницької діяльності.

Після засвідчення своїм підписом Статуту ТОВ «Преображеніє» в новій редакції та протоколу № 3 Загальних зборів учасників ТОВ «Преображеніє» від 29.01.2010 року, вказані документи були передані підсудним ОСОБА_3 невстановленій досудовим слідством особі для здійснення перереєстрації товариства на його ім»я в органах державної влади. За підписання вищезазначених документів, ОСОБА_3 отримав від невстановленої досудовими слідством особи грошову винагороду в розмірі 100 доларів США.

В подальшому, підсудний ОСОБА_3, достовірно знаючи, що придбав ТОВ «Преображеніє» за грошову винагороду на прохання невстановленої досудовим слідством особи з метою прикриття незаконної діяльності, усвідомлюючи, що засновником ТОВ «Преображеніє» значиться формально, печаткою підприємства не володіє та не користується нею, контроль за діяльністю підприємства не здійснює , на прохання невстановленої досудовим слідством особи, в період січня - лютого 2010 року призначив себе на посаду директора ТОВ «Преображеніє» та засвідчив своїм підписом документи про відкриття банківського рахунку № НОМЕР_5 в ПАТ КБ «Інтербанк» (МФО 300216), а саме: картку зі зразками підписів та відбитком печатки ТОВ «Преображеніє», договір на здійснення електронно-розрахункового обслуговування по системі «Інтер-Клієнт-Банк» № 1760 від 03.03.2010 року, договір банківського рахунку № 4248 про відкриття та ведення поточних рахунків в національній та іноземних валютах суб»єктам господарювання від 03.03.2010 року, заяву про відкриття поточного рахунку від 03.03.2010 року, а також договір № 438 про визнання електронних документів від 31.03.2010 року. Після підписання вказаних документів, підсудний ОСОБА_3 передав їх невстановленій досудовим слідством особі .

Таким чином, підсудний ОСОБА_3, формально являючись засновником та директором ТОВ «Преображеніє» в період з 29 січня 2010 року по 09 вересня 2010 року, не здійснював у вказаний період підприємницьку діяльність від імені ТОВ «Преображеніє» , яка передбачена Статутом підприємства.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 визнав себе винним , щиро розкаявся і підтвердив вищеописані встановлені судом обставини справи.

Як зазначено у вироку суду, вина підсудного ОСОБА_3 в судовому засіданні доведена повністю та його дії слід кваліфікувати за ст. 205 ч.1 КК України, як фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

За таких обставин , з аналізу сукупності зазначених матеріалів вбачається, що контрагент зареєстрований на особу, яка не мала наміру та в період оформлення спірних операцій не здійснювала господарської діяльності (дій) від імені контрагента, не мала наміру реалізовувати свої повноваження та їх не реалізовувала, договори та первинні документи не підписувала. Підприємство створювалось та діяло з метою прикриття незаконної діяльності, є фіктивним підприємством. Підприємство-контрагент в даному випадку знаходилось поза межами контролю номінального директора, а від імені контрагента не уповноваженими особами лише оформлювались операції, які фактично не виконувались та їх оформлення не забезпечено зв'язком із господарською діяльністю підприємства-контрагента.

В контексті наведеного вбачається, що ця особа не уповноважувала інших осіб на вчинення юридично значимих дій (господарських операцій) від імені контрагента в той період, коли рахувалася номінальним директором, та під час розгляду справи таких осіб не встановлено, у т.ч. за відомостями з ЄДР (витяги з ЄДР станом на 16.03.2010 р., 22.10.2013 р. залучені до матеріалів справи).

З наведеного також вбачається, що вказана особа фактично не мала відношення до діяльності контрагента, будь-яких операцій від імені цього контрагента не проводила та первинних документів не складала .

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про нездійснення спірних операцій саме контрагентом позивача та юридичну дефектність оформлених за такою операцією первинних документів, податкових накладних. У зв'язку з цим, первинні документи за взаємовідносинами позивача з цим підприємством не мають юридичної значимості для цілей формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

Суд вважає за необхідне окремо додати , що під час розгляду справи не надано жодних документально підтверджених відомостей щодо приймання-передачі продукції за участю порту , на території якого обумовлювалась передача продукції згідно умов договору та листування між позивачем та контрагентом, як і не надано жодних товарно-транспортних накладних, залізничних накладних щодо перевезення саме контрагентом продукції до порту. Щодо питання руху продукції, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано також жодних доказів придбання контрагентом у інших осіб продукції, яка обумовлювалась поставкою позивачу.

Відносно наданої позивачем копії ТТН від 05.08.2010р., тобто після дат оформлення передачі продукції від контрагента до позивача, відповідно до якої (ТТН) здійснювалось перевезення продукції з м. Києва до порту Одеса, слід зазначити, що зазначена ТТН не містить жодних відомостей про контрагента позивача, як відправника продукції в Одесу, де за умовами договору та листування між контрагентом та позивачем, передбачалась передача продукції. При цьому, у ТТН відсутні відомості про супроводжуючі вантаж документи.

Під час розгляду справи судом також не встановлено наявності у контрагента позивача у період оформлення спірних операцій трудових ресурсів, власного або залученого технічного персоналу, транспорту для перевезення, машин та механізмів для здійснення навантажувальних/розвантажувальних робіт, наявності власного або орендованого складу.

Слід зазначити, що наведені вище відомості щодо наявності у контрагентів відповідних ресурсів та можливостей, не надані і з боку позивача, хоча обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

Відтак, враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, під час розгляду справи не доведено тих обставин та не надано тих документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне ) виконання, а відтак, під час розгляду справи не доведено обставин того, що обумовлені операції були виконані саме контрагентом позивача, за відносинами з яким сформовано спірні суми податкових вигод, а встановлені вище судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок недоведеності виконання спірних операцій саме контрагентом позивача, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного. Зокрема, матеріали щодо подальшого руху продукції від позивача до інших осіб, не містять жодної згадки про контрагента позивача та самі по собі не є доказом того, що до цього продукція була поставлена позивачу саме вказаним контрагентом.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій .

Що стосується наданого позивачем висновку експерта ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» від 23.10.2013 р. № 13510 (за результатами проведення економічного дослідження), слід зазначити, що судом не приймалось рішення про проведення експертизи зазначеним товариством, експерт не попереджався у зв'язку з її проведенням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та зазначений висновок не є висновком експерта у розмінні ст. 82 КАС України у кореспонденції із приписами ст. 66 КАС України.

В контексті наведеного висновку суд вважає за необхідне наголосити, що відповідно до положень ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В даному випадку, вказаний висновок, відносно документального підтвердження придбання продукції позивачем у контрагента, спростовується вищенаведеними висновками суду у даній справі, обставинами, встановленими вироком суду, та не є підтвердженням фактичного виконання спірних операцій, а відтак не може бути врахований на підтвердження законності формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «СпецТехноЕкспорт» - відмовити повністю .

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 24.10.2013 р.