Постанова

від 17.10.2013 по справі 821/1477/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД —————————————————————— П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И 17 жовтня 2013 р.Справа № 821/1477/13-а Категорія: 9.3 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача – судді Турецької І.О. суддів – Стас Л.В., Косцової І.П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Голопристанського комунального підприємства «Гопри - Водоканал» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Голопристанського комунального підприємства «Гопри - Водоканал» до Державної фінансової інспекції в Херсонській області про скасування пункту 23 вимоги про усунення порушення,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2013 року Голопристанське комунальне підприємство «Гопри - Водоканал» (надалі – ГКП «Гопри - Водоканал», позивач) звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Херсонській області (надалі – ДФІ, відповідач), в якому просило скасувати (визнати незаконною) п.23 вимоги №44-12/439 від 21 березня 2013 року, щодо усунення виявлених порушень. В обґрунтування позивач зазначив, про безпідставність висновків ревізорів щодо завищення позивачем економічно обґрунтованого тарифу на водопостачання. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено. В апеляційній скарзі ГКП «Гопри - Водоканал» ставиться питання про скасування судового рішення у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки всім доказам та не здійснив всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.1 ч.1 ст. 197 КАС України, у зв'язку із відсутністю клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю. З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.   Так, судом першої інстанції було встановлено, що Голопристанською МДФІ Державної фінансової інспекції в Херсонській області проведено ревізією фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Гопри - Водоканал» Голопристанської міської ради за 2010-2011 роки та завершений період 2012 року, за результатами якої складено акт ревізії від 14 лютого 2013 року № 44-27/3. На підставі статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» директору Підприємства було пред'явлено вимогу від 21 березня 2013 року № 44-12/439 про усунення виявлених порушень. Підприємство оскаржило пункт 23 вимоги від 21 березня 2013 року, який вимагає узгодити питання та привести у відповідність до вимог законодавства питому норму витрат електроенергії на водопостачання та тарифи на водопостачання підприємства. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивачем у ході ревізії не надано належних доказів, які б спростовували висновки ДФІ щодо безпідставності здійснення Підприємством розрахунку питомих норм витрат електроенергії, виходячи із розрахунків спожитої, а не піднятої води, що є порушенням положень пункту 3.2. Методики розрахунку норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 11 жовтня 2006 року №335 (надалі – Методика №335). Згідно зі вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що при постановленні рішення, судом першої інстанції було порушено вимоги ст. 159 КАС України у зв'язку з наступним. Так, в абз. 8 п.7.1 розділу 7 акту ревізії відповідачем встановлено, на підставі первинних документів та порівняльного аналізу цін на енергоносії, фактичні питомі витрати позивача за 2010-2012 роки, в результаті чого, відповідач дійшов висновку про невідповідність вказаного розрахунку вимогам Методики №335. Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаним твердженням відповідача, оскільки відповідно до вимог Методики №355, норми питомих витрат розраховуються на основі витрат електроенергії, яка включає: -          загальні (річні) витрати електроенергії на основні технологічні та виробничі процеси; -          загальні (річні) витрати електроенергії на допоміжні технологічні та виробничі процеси і потреби; -          загальні (річні) витрати електроенергії розподільчих мереж і силових трансформаторах, що знаходяться на балансі ПВКГ. З розрахунків фактичних норм питомих витрат електроенергії, які зроблені відповідачем, ревізорами не враховано витрати електричної енергії на допоміжні технологічні та виробничі процеси і потреби. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про ціни і ціноутворення» в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Статтею 7 цього Закону встановленою що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Відповідно до вимог ч.ч. 1,2,3 ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп визначає Кабінет Міністрів України. Механізм формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення визначено Порядком формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 №959 (надалі – Порядок №959). Пунктом 16 Порядку №959, визначено, що до складу витрат із збуту послуг з централізованого водопостачання та водовідведення включаються: витрати з операційної діяльності, безпосередньо пов'язаної із збутом таких послуг, зокрема з: періодичною повіркою, обслуговуванням та ремонтом (включаючи демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) засобів обліку води (за їх наявності), якщо зазначені засоби є власністю підприємства. Пунктом 35 Порядку №959 передбачено, що тарифи формуються для трьох категорій споживачів – населення, бюджетних установ, інших споживачів. Кожна категорія споживачів визначається на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов'язаних з наданням послуг. До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, у відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону. Так, відповідно до п.п. 2 п. «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, транспортних, та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами, організаціями, які не належать до комунальної власності. На виконання покладених обов'язків, виконавчим комітетом Голопристанської міської ради Голопристанського району Херсонської області 26 травня 2010 року №88 (надалі – Рішення №88) прийнято відповідне рішення про затвердження питомих норм витрат електроенергії по водопостачанню та водовідведенню. В примітці до зазначеного рішення вказано, що розрахунок питомих норм електроенергії виконано на підставі результатів розрахунків води, спожитої юридичними і фізичними особами, і кількості спожитої електроенергії. Між тим, ревізією встановлено, що при розрахунку за статтею видатків – матеріальні затрати вартість електричної енергії на водопостачання включена з розрахунку 1,2 кВт на 1 куб.м піднятої води. Так, розрахунок собівартості тарифу складено на плановий обсяг реалізації послуг з водопостачання 150512 куб.м води, при тому, матеріальні витрати на електричну енергію обраховані з питомої норми на рівні 1,2 кВт на 1 куб.м на послуги водопостачання, які затверджені Рішенням №88, обсягу водопостачання 181367,4 куб.м води та існуючому тарифі на електричну енергію 0,686 грн. за 1 кВт/год, що становить 149301,6 грн. Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку про те, що внаслідок застосування питомої норми витрат електроенергії не на реалізовану, а на підняту воду, позивачем було порушено п.3 Порядку №959 та Рішення №88. Однак, з таким висновком відповідача, суд апеляційної інстанції погодитися не може. Так, п.3.2 Методики №335 встановлено, що при розрахунку норми питомих витрат електричної енергії для підприємств водопровідно-каналізаційного господарства або їх структурних підрозділів використовується плановий показник поданої в систему питної води, або кількість пропущених через очисні споруди стічних вод у розрахунковому році. З наведеного, можна зробити висновок, що у Рішенні №88 допущена описка. Окрім того, рішенням виконавчого комітету Голопристанської міської ради Голопристанського району Херсонської області від 28 березня 2013 року № 22 (надалі – Рішення№22) внесені зміни до додатку «Питомі норми витрат електроенергії по водопостачанню та водовідведенню», а примітка до додатку викладена у наступній редакції: «розрахунок питомих норм електроенергії виконано на підставі результатів розрахунків піднятої та поданої в систему води для юридичних та фізичних осіб, і кількості спожитої електроенергії». Вказане рішення введене в дію з дня набрання чинності Рішення №88 від 26 травня 2010 року. Зважаючи на зазначене, та з урахуванням Рішення № 22, позивач застосував питомі норми витрат електроенергії на реалізовану воду, що відповідає вимогам Методики №335. Окрім того, наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 11 жовтня 2006 року №335, про затвердження Методики розрахунку норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, втратив свою чинність з дня набрання чинності наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 03 вересня 2012 року №449, а саме 12 жовтня 2012 року. Тому, виконання вимоги ДФІ є неможливим на законодавчому рівні. З урахуванням наведених норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини та встановлених обставин справи, колегія суддів апеляційного суду вважає вимогу відповідача №23 «про зобов'язання позивача узгодити питання та привести у відповідність до вимог законодавства питому норму витрат електроенергії на водопостачання та тарифи на водопостачання підприємства» необґрунтованою та такою, що винесена передчасно. З огляду на це, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для відмови в прийнятті рішення про скасування п.23 вимоги №44-12/439 від 21 березня 2013 року, щодо усунення виявлених порушень. Враховуючи, що суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі п.3 ч.1 ст.202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивача. Частиною 1 статті 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Так, відповідно до квитанції № k10/F/86 від 15 квітня 2013 року позивачем сплачено судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції в сумі 34,41 грн. Відповідно до квитанції № k10/5/49 від 05 червня 2013 року позивачем сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги до апеляційного суду в сумі 17,21 грн. Відповідно до частини 1 статті 98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою. Враховуючи заявлене позивачем клопотання про покладення судових витрат на відповідача, з урахуванням задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з відповідача, понесені позивачем судові витрати в повному обсязі. Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202 205, 207, 254 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Голопристанського комунального підприємства «Гопри - Водоканал» – задовольнити. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року – скасувати. Прийняти у справі нову постанову, якою адміністративний позов Голопристанського комунального підприємства «Гопри - Водоканал» до Державної фінансової інспекції в Херсонській області про скасування пункту 23 вимоги про усунення порушення – задовольнити. Скасувати пункт 23 вимоги щодо усунення виявлених порушень №44-12/439 від 21 березня 2013 року. Зобов'язати Державну казначейську службу України стягнути на користь Голопристанського комунального підприємства «Гопри - Водоканал» (ЄДРПОУ 36904404, вул. Лермонтова, 41, м. Гола Пристань, Херсонська область, 75600) судові витрати, я складають судовий збір у розмірі 51,62 грн. (п'ятдесят одна гривня шістдесят дві копійки) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної фінансової інспекції в Херсонській області (ЄДРПОУ 21296045, вул. 1 Травня, 67, м. Гола Пристань, Херсонська область, 75600). Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня отримання її сторонами. Доповідач - суддя                                                   І.О.Турецька                                              суддя                                                   Л.В. Стас          суддя                                                   І.П. Косцова