Постанова

від 23.10.2013 по справі 904/514/13-г

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2013 року Справа № 904/514/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Павловського П.П., Науменко І.М.,

секретар судового засідання: Литвин А.П.,

за участю представників сторін:

від скаржника ПАТ "АктаБанк ": Панджич В.М. представник, довіреність №18 від 15.01.03;

від скаржника ДПІ: Гармаш О.О., представник, довіреність 16/10/10-024 від 03.07.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "АктаБанк" та Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2013 р. у справі №904/514/13-г

за заявою приватного підприємства "ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ САМАРА", м.Дніпропетровськ

до приватного підприємства "ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ САМАРА", м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2013 р. у справі № 904/514/13-г (суддя Примак С.А.) відмовлено в задоволенні клопотань публічного акціонерного товариства "Актабанк" про припинення повноважень ліквідатора банкрута та призначення судово - бухгалтерської експертизи. Затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора приватного підприємства "ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ САМАРА". Ліквідовано юридичну особу приватне підприємство "ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ САМАРА". Провадження у справі припинено.

Затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника, місцевий господарський суд виходив з того, що ліквідатором проведено у встановленому законом порядку ліквідаційну процедуру банкрута, в ході якої сформовано ліквідаційну масу, проведено оцінку і реалізацію його майна, ліквідаційний баланс засвідчує відсутність у банкрута майна, яке можна було б витрати на погашення вимог кредиторів.

Не погодившись з даною ухвалою, публічне акціонерне товариство "АктаБанк" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу скасувати в частині затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу та ліквідації банкрута, справу направити до господарського суду для розгляду по суті.

Публічне акціонерне товариство "АктаБанк" вважає, що господарський суд не встановив факту здійснення ліквідатором всіх заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, а саме, заходів щодо пред'явлення вимог до третіх осіб щодо повернення дебіторської заборгованості банкрута.

В поданій апеляційній скарзі Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області просить ухвалу господарського суду скасувати, оскільки ліквідація боржника унеможливлює виконання податковими органами покладених на них законодавством обов'язків щодо проведення позапланової документальної перевірки та формування кредиторських вимог.

У відзивах на апеляційні скарги, боржник просить у задоволенні апеляційних скарг відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Ліквідатор не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для можливості розгляду справи за відсутністю представника ліквідатора.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Актабанк" підлягає задоволенню, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області підлягає припиненню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2013 р. порушено провадження у справі про банкрутство приватного підприємства "ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ САМАРА" в порядку ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частини 1 ст. 51 Закону (в редакції чинній станом до 18.01.2013 р.), якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Частиною 1 статті 60 ГК України, встановлено, що ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

Статтею 105 ЦК України встановлено, що комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

За частиною 1 статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно ч. 3 ст. 110 ЦК України якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Статтею 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом частини 5 статті 60 ГК України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

06.09.2012 р. власником приватного підприємства "ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ САМАРА" прийнято рішення про ліквідацію підприємства та призначення ліквідатором Мєшковської О.Є.

В Бюлетені державної реєстрації № 225 (25) від 18.09.2012 р., тобто більше ніж за два місяці до порушення даної справи про банкрутство, ліквідатором здійснена публікація оголошення про ліквідацію приватного підприємства "ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ САМАРА".

З моменту публікації вказаного оголошення інформація щодо рішення про ліквідацію товариства стала загальновідомою.

07.09.2013 р. ліквідатором направлено на адресу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська заяву про припинення платника податків за формою 8-ОПП.

Ліквідатором боржника проведено інвентаризацію активів і зобов'язань юридичної особи за наслідками, якої складено акт інвентаризації майна, дебіторської та кредиторської заборгованості боржника від 06.09.2012 р. та проміжний ліквідаційний баланс боржника станом на 14.01.2013 р., який затверджений власником боржника.

Ліквідатором встановлено, що сума визнаних вимог кредиторів складає 1518 683,59 грн., а саме: заборгованість перед публічним акціонерним товариством "Актабанк" у розмірі 1358683,59 грн. та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 - 160 000,00 грн.

Активи боржника становлять 0,00 грн., тобто матеріалами справи підтверджується недостатність майнових активів (рухомого, нерухомого майна та майнових прав) боржника, які належать йому на праві власності або повного господарського відання, за рахунок яких може бути задоволено вимоги кредиторів, що й стало підставою для звернення боржника до господарського суду з заявою про визнання його банкрутом на підставі статті 51 Закону.

Постановою господарського суду від 30.01.2013 р. приватне підприємство "ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ САМАРА" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік до 30.01.2014 р. Ліквідатором боржника призначено Мєшковську Ольгу Євгеніївну. Зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції з 19.01.2013 року) положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Оскільки, постанова про визнання приватного підприємства "ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ САМАРА" прийнята судом першої інстанції 30.01.2013 р., то при розгляді справи судом застосовуються норми Закону в редакції з 19.01.2013 року.

Частинами 1,2 статті 41 Закону (в редакції з 19.01.2013 р.) встановлено, що ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно ч.3 ст.95 Закону кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції з 19.01.2013 року) цей закон набирає чинності з дня його опублікування, крім: положень щодо офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, які набирають чинності через два роки з дня опублікування цього Закону. До набрання чинності цими положеннями офіційне оприлюднення відомостей про справу про банкрутство здійснюється в офіційних друкованих органах (газетах "Голос України" або "Урядовий кур'єр").

Постановою господарського суду від 30.01.2013 р. зобов'язано ліквідатора у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом опублікувати за рахунок боржника відомості про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в офіційному друкованому органі; докази публікації оголошення подати до справи про банкрутство.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження здійснення ліквідатором опублікування в офіційних друкованих органах відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, ліквідатором не виконані вимоги господарського суду, викладені в постанові від 30.01.2013 р. та порушено ч.3 ст.95 Закону.

08.04.2011 р. між публічним акціонерним товариством "Актабанк" та приватним підприємством "ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ САМАРА" укладено договір про надання банківської гарантії № 14-119/Н/Г, за умовами якого банк взяв на себе зобов'язання надати банківську гарантію, яка узгоджується з боржником, згідно цього договору та заяви боржника, а боржник зобов'язаний відшкодувати банку всі виплати, здійснені останнім за гарантією (якщо такі були здійснені банком за свій рахунок), відшкодувати банку всі витрати, понесені ним при виконанні зобов'язань за гарантією, проценти за платіж за гарантією в розмірі і порядку, обумовлених цим договором. Сума гарантії наданої у межах цього договору, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 23.04.2011 р., дорівнює 2 000 000,00 грн.

На виконання умов зазначеного договору, між сторонами було укладено договір застави товару в обороті № 14-119/Н/Г/3 від 08.04.2011 р., який знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Автопаркова, 4.

Згідно ст.ст. 42, 43 Закону України "Про заставу" при заставі товарів в обороті заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави. У разі відчуження заставлених товарів, заставодавець зобов'язаний замінити їх іншими товарами такої ж або більшої вартості. Зменшення вартості замінених товарів допускається тільки у випадках, коли це здійснено за домовленістю сторін щодо погашення частки початкової заборгованості.

Ліквідатор не здійснив заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, зокрема, заходів щодо пред'явлення вимог до третіх осіб про повернення дебіторської заборгованості банкрута.

Крім того, ліквідатором не виконано обов'язків щодо встановлення наявності чи відсутності реєстрації за банкрутом повітряних суден, самохідних чи несамохідних плавучих споруд чи суден, прав власності на цінні папери, знаки для товарів та послуг.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про затвердження ліквідаційного балансу і звіту ліквідатора та ліквідацію юридичної особи.

Таким чином, ухвала господарського суду прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає частковому скасуванню.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Частиною 1 статті 91 ГПК України передбачено, що апеляційну скаргу мають право подати також особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно ч.6 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі.

Відповідно до ст. 1 Закону (в редакції з 19.01.2013 р.) сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут). Учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Виходячи зі змісту статті 1 Закону, Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не може мати іншого правового статусу, окрім статусу кредитора боржника, тобто - сторони у справі про банкрутство.

Частиною 1 статті 210 ГК України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов`язкових платежів).

Наведена правова норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається через вказані вище процедури.

Податковою інспекцією не надано доказів звернення з кредиторськими вимогами до боржника.

В листі від 11.03.2013 р. № 7253/10/192 Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби зазначено, що згідно даних карток особових рахунків, за боржником податковий борг, станом на 11.03.2013 р., відсутній.

Таким чином, скаржник не набув статусу кредитора боржника, а тому не має правових підстав для звернення до суду з даною апеляційною скаргою.

Зазначивши в апеляційній скарзі про необхідність проведення податкової перевірки боржника, податкова інспекції не вказала на наявність доказів, які свідчать про вжиття заходів для проведення такої перевірки (видання наказу про проведення перевірки, направлення посадових осіб для проведення перевірки, складання акту про неможливість проведення перевірки чи надання документів для її проведення).

Згідно до п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", якщо апеляційну скаргу подано, зокрема, особою, яка не має права її подавати, то у таких випадках апеляційний господарський суд повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу з посиланням на статті 91 або 106 ГПК України. У разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи викладене, з метою усунення процесуального порушення при прийнятті до провадження апеляційної скарги Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, колегія суддів вважає за необхідне припинити апеляційне провадження з перегляду ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2013 р. у справі № 904/514/13-г.

Керуючись п.1 ч.1 ст.80, ст.ст. 91, 99, 101-106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Актабанк" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2013 р. у справі №904/514/13-г в частині затвердження ліквідаційного балансу і звіту ліквідатора приватного та ліквідації банкрута скасувати.

Справу направити до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду.

Апеляційне провадження за скаргою Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2013 р. у справі № 904/514/13-г припинити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Постанова складена в повному обсязі 25.10.2013 р.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді П.П.Павловський

І.М.Науменко