cpg1251
донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
22.10.2013 справа №908/1777/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Марченко О.А. суддівЗубченко І.В., Радіонової О.О. за участю представників сторін: від позивачів 1, 2: Першин В.В. - договір про надання правової допомоги б/н від 05.07.2013р. від відповідача 1: від відповідача 2:не з`явився; Селівесторов А.М. - довіреність №50 від 01.07.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуСелянського (фермерського) господарства "Бабич", с. Жовтневе, Запорізької області та Селянського (фермерського) господарства "Крюченко", с. Жовтневе, Запорізької області на рішення господарського судуЗапорізької області від 18.07.2013р. (повний текст підписано 23.07.2013р.) у справі№908/1777/13 (суддя Азізбекян Т.А.) за позовомСелянського (фермерського) господарства "Бабич", с. Жовтневе, Запорізької області та Селянського (фермерського) господарства "Крюченко", с. Жовтневе, Запорізької області до відповідачів: 1. Жовтневої сільської ради Токмацького району Запорізької області, с. Жовтневе, Запорізької області 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Тера", с. Жовтневе, Запорізької області про визнання договору оренди недійсним В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.07.2013р. у справі №908/1777/13 у задоволені позовних вимог Селянського (фермерського) господарства "Бабич", с. Жовтневе, Запорізької області та Селянського (фермерського) господарства "Крюченко", с. Жовтневе, Запорізької області до відповідача 1, Жовтневої сільської ради Токмацького району Запорізької області, с. Жовтневе та відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Тера", с. Жовтневе, Запорізької області про визнання договору оренди зрошувальної системи від 09.02.2007р., укладеного між відповідачами, недійсним - відмовлено.
Селянським (фермерським) господарством "Бабич", с. Жовтневе, Запорізької області та Селянським (фермерським) господарством "Крюченко", с. Жовтневе, Запорізької області подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.
Представник позивачів наполягає на задоволенні апеляційної скарги та просить рішення суду скасувати, позов задовольнити.
Відповідач 1 наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином.
Представник відповідача 1 проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.
Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду про порушення провадження у даній справі та про відкладання розгляду справи сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Селянське (фермерське) господарство "Бабич", с. Жовтневе, Запорізької області та Селянське (фермерське) господарство "Крюченко", с. Жовтневе, Запорізької області звернулись до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача 1, Жовтневої сільської ради Токмацького району Запорізької області, с. Жовтневе та відповідача 2, Приватного підприємства "Агрофірма Тера", с. Жовтневе, Запорізької області про визнання договору оренди зрошувальної системи від 09.02.2007р., укладеного між відповідачами, недійсним.
За клопотанням відповідача 2, з огляду на приписи ст.25 ГПК України, господарський суд залучив до участі у справі №908/1777/13 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Тера" як правонаступника Приватного підприємства "Агрофірма "Терра".
Позовні вимоги до відповідачів обґрунтовані тим, що договір оренди зрошувальної системи від 09.02.2007р. укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки у вказаному договорі сторонами помилково визначені ціна та довжина зрошувальної системи, які не відповідають дійсності, а технічна документація на неї відсутня, що за висновком позивачів є порушенням істотних умов договору. Крім того, позивачі вважають, що оскільки договори охорони трубопроводів зрошувальної системи між ними та відповідачем 1 були укладені раніше за оспорюваний договір оренди, тому ФГ "Бабич" та ФГ "Крюченко" мали переважне право на оренду зрошувальної системи на ділянках 3-17-3 та 3-17-3-1, з огляду на що просять визнати договір оренди зрошувальної системи від 09.02.2007р. недійсним. Нормативно позов обґрунтований ст.ст.7, 9-11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.769 Цивільного кодексу України , ст.ст.175, 179, 180, 207 Господарського кодексу України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний правочин відповідає нормам чинного законодавства, а відповідні доводи позивачів є безпідставними та недоведеними.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним та обґрунтованим з наступних підстав.
Так, 02.12.2005р. між Селянським (фермерським) господарством "Бабич" та Жовтневою сільською радою Токмацького району Запорізької області був укладений договір охорони трубопроводів зрошувальної системи колишнього КСП ім. Кірова Токмацького району, відповідно до п.1 якого Жовтнева сільська рада передає, а СФГ "Бабич" приймає на зберігання підземні стальні трубопроводи 3-17-3, 3-17-3-1 згідно схеми зрошувальної системи, що додається.
Згідно із п.2 договору СФГ "Бабич" зобов`язується в процесі сільськогосподарської діяльності на цій території вести огляд та нагляд по мережах розташування підземних трубопроводів.
При передачі в оренду зрошувальної системи або її частини цей договір розривається за взаємною згодою сторін. На день підписання договору зрошувальна система знаходиться в неробочому стані, в оренду не передана і ніким не використовується (п.3, п.5 договору).
Крім того, 02.12.2005р. між Селянським (фермерським) господарством "Крюченко" та Жовтневою сільською радою Токмацького району Запорізької області був укладений договір охорони трубопроводів зрошувальної системи колишнього КСП ім. Кірова Токмацького району, відповідно до п.1 якого Жовтнева сільська рада передає, а СФГ "Крюченко" приймає на зберігання підземні стальні трубопроводи 3-17-3-1 згідно схеми зрошувальної системи, що додається.
Умови пунктів 2-5 вказаного договору аналогічні відповідним умовам вищевказаного договору охорони трубопроводів зрошувальної системи бувшого КСП ім. Кірова Токмацького району, укладеного з СФГ "Бабич".
За твердженням позивачів, земля, в якій знаходиться вся зрошувальна система колишнього КСП ім. Кірова Токмацького району Запорізької області розпайована та належить на праві приватної власності на землю пайовикам колишнього КСП ім. Кірова. Земельні ділянки, в яких знаходиться ділянка 3-17-3 зрошувальної системи, частково передані СФГ "Бабич" та СФГ "Крюченко" в оренду власниками цих земельних ділянок згідно відповідних договорів оренди землі. Земельні ділянки, в яких знаходиться ділянка 3-17-3-1 зрошувальної системи, повністю передані СФГ "Бабич" та СФГ "Крюченко" в оренду власниками цих земельних ділянок згідно відповідних договорів оренди землі. Як зазначено позивачами, в 2010р. через закінчення терміну дії попередніх договорів оренди землі, з власниками земельних ділянок позивачами були укладені нові договори оренди землі; на теперешній час СФГ "Бабич" та СФГ "Крюченко" користуються земельними ділянками, переданими в оренду.
В подальшому, 09.02.2007р. між Жовтневою сільською радою Токмацького району Запорізької області (орендодавець) та Приватним підприємством "Агрофірма "Терра" (орендар) укладений договір оренди зрошувальної системи, відповідно до п.1.1 якого орендодавець, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування зрошувальну систему, визначену у цьому договорі.
З матеріалів справи вбачається, що 16.09.2010р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про припинення як юридичної особи Приватного підприємства "Агрофірма "Терра" (ЄДРПОУ 32064924) в результаті перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Тера". Як зазначено вище, за клопотанням відповідача 2, з огляду на приписи ст.25 ГПК України, господарський суд залучив до участі у справі №908/1777/13 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Тера" як правонаступника Приватного підприємства "Агрофірма "Терра".
Згідно із п.1.2 договору оренди зрошувана система, яка передається за цим договором (обладнання), за погодженням сторін оцінена у суму 428 283,00грн. та знаходиться на території Жовтневої сільської ради, має загальну довжину 11 660 м, складається з підземних сталевих та АЦ - трубопроводів і залізобетонних оглядових колодязів.
Обладнання надається орендареві для використання у сфері його господарювання та для необхідних цілей, передбачених законодавством України (п.1.3 договору оренди).
Відповідно до п.2.1, п.2.2 договору оренди зрошувальна система надається в оренду на строк 10 років з моменту прийняття її за актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору. Строк оренди може бути змінений лише за письмовою згодою сторін.
Розділом 3 договору оренди сторони узгодили розмір та порядок сплати орендних платежів.
Договір оренди зрошувальної системи від 09.02.2007р. нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за №378.
За фактом передання зрошувальної системи сторонами за договором оренди від 09.02.2007р. складений акт здачі-приймання від 09.02.2006р., відповідно до якого Жовтнева сільська рада Токмацького району Запорізької області передала, а Приватне підприємство "Агрофірма "Терра" прийняло зрошувальну систему, за погодженням сторін оцінену у суму 428 283,00грн., що знаходиться на території Жовтневої сільської ради, має загальну довжину 11 660 м. та складається з підземних сталевих та АЦ - трубопроводів і залізобетонних оглядових колодязів. В акті здачі-приймання зазначено, що зрошувальна система знаходиться в неробочому і неналежному стані, розукомплектована, повністю відсутні наземні конструкції.
Господарським судом встановлено, що при оформленні акту здачі-приймання зрошувальної системи сторонами була допущена технічна описка в даті складання вказаного документа, замість "09 лютого 2007р." було зазначено "09 лютого 2006р.". Фактично, за поясненнями представника відповідача 1, передача обладнання та складання акту здачі-приймання зрошувальної системи відбулося з моменту нотаріального посвідчення договору оренди зрошувальної системи, а саме - 09 лютого 2007р.
На думку позивачів, фактом укладення договору оренди зрошувальної системи від 09.02.2007р. між Жовтневою сільською радою Токмацького району Запорізької області та Приватним підприємством "Агрофірма "Терра" порушенні їх права та законні інтереси за договорами про охорону трубопроводів зрошувальної системи колишнього КСП ім. Кірова Токмацького району від 02.12.2005р. та як орендарів за відповідними договорами оренди земельних ділянок (паїв).
Звернувшись до суду із розглядуваним позовом, позивачі вважають, що договір оренди зрошувальної системи від 09.02.2007р. укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки у вказаному договорі сторонами помилково визначені ціна та довжина зрошувальної системи, які не відповідають дійсності, а технічна документація на неї відсутня, що за висновком позивачів є порушенням істотних умов договору. Визнання недійсним договору оренди зрошувальної системи від 09.02.2007р. є предметом заявлених позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог та вважає позов необґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне:
Так, визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.
За приписом ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про визнання угод недійсними" передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України. Згідно із приписами вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, враховуючи положення ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, ст.4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, при заявлені вимог про визнання недійсним договору позивачем повинно бути доведено факт порушення норм закону під час його укладання. Предметом дослідження у цій справі є наявність чи відсутність підстав для визнання недійсним оренди від 09.02.2007р.
Частиною першою статі 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до приписів статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, яка діяла на день укладення договору оренди зрошувальної системи від 09.02.2007р.), орендною є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності.
З приписів ч.1 ст.287 Господарського кодексу України та ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна площею до 200 кв. м, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.
Згідно зі ст.6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.
Зі змісту викладених норм вбачається, що сторонами договору оренди є орендар та орендодавець, взаємовідносини яких з використання майна врегульовані таким договором. Договір оренди повинен відповідати вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.203 Цивільного кодексу України.
Дослідивши договір оренди зрошувальної системи від 09.02.2007р., а також оцінюючи у сукупності матеріали справи, колегія суддів вважає, що умови договору оренди відповідають вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.203 Цивільного кодексу України; сторони при укладанні даного договору діяли в межах своїх повноважень.
Посилаючись на невірно визначену ціну та довжину зрошувальної системи, що за висновком позивачів є порушенням істотних умов договору оренди, останні в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу належними засобами доказування не довели наявності вказаних обставин, а також тих підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним.
Таким чином, досліджуючи наявність чи відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди зрошувальної системи від 09.02.2007р., суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що укладена між відповідачами 1 та 2 спірна угода не порушує права позивачів, а також відповідає приписам чинного законодавства, тому відсутні підстави для задоволення позову про визнання вказаної угоди недійсною.
Крім того, посилаючись на те, що фактом укладення договору оренди зрошувальної системи від 09.02.2007р. порушенні права та законні інтереси СФГ "Бабич" та СФГ "Крюченко" за договорами про охорону трубопроводів зрошувальної системи колишнього КСП ім. Кірова Токмацького району від 02.12.2005р. та як орендарів за відповідними договорами оренди земельних ділянок (паїв), позивачі на момент винесення господарським судом рішення по даній справі не надали жодного документального підтвердження прийняття Селянськими фермерськими господарствами "Бабич" та "Крюченко" на зберігання підземних стальних трубопроводів згідно Схеми зрошувальної системи за відповідними договорами охорони трубопроводів та не представлено доказів договорів оренди землі у встановленому чинним законодавством порядку (ст.125 Земельного кодексу України).
На ряду з зазначеним, представлені у судовому засіданні представником позивачів до апеляційної інстанції документи (копії договорів оренди землі та копії витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права), судовою колегією не приймається, оскільки відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд переглядає справу за наявними у справі і додатково поданими доказами. При цьому, додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Наразі, відповідачем жодним чином не обґрунтована неможливість надання вказаних документів суду першої інстанції. Надані копії договорів оренди землі та копії витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Рішення господарського суду Запорізької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.
Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 18.07.2013р. у справі №908/1777/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін за наведеними в постанові мотивами, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивачів по справі.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Бабич", с. Жовтневе, Запорізької області та Селянського (фермерського) господарства "Крюченко", с. Жовтневе, Запорізької області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 18.07.2013р. у справі №908/1777/13 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
У судовому засіданні 22.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови підписано 25.10.2013р.
Головуючий О.А. Марченко
Судді: І.В. Зубченко
О.О. Радіонова
Суд | Донецький апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 25.10.2013 |
Оприлюднено | 28.10.2013 |
Номер документу | 34358015 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Донецький апеляційний господарський суд
Марченко О.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні