Ухвала

від 15.10.2013 по справі 2а-25005/09/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року м. Київ К-23578/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-Л" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010 у справі № 2а-25005/09/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-Л"

до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську

третя особа Державна податкова адміністрація в Луганській області

про скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції про скасування рішення від 28.04.2009 № 0001172310, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 99 565,20 грн. за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.12.2009 позовні вимоги Товариства задоволено.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 02.06.2010 судове рішення першої інстанції скасував та у задоволенні позовних вимог відмовив.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу.

У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач посилається на те, що законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, місце проведення розрахунків із застосування реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) не обмежено визначенням конкретного місця, площі або метричних параметрів щодо зберігання готівкових коштів.

У поданих запереченнях на скаргу держаний податковий орган просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 03.04.2009 фахівцями державного податкового органу було проведено планову виїзну перевірку господарської одиниці Товариства щодо дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

У ході зазначеної перевірки фахівцями відповідача встановлено порушення позивачем вимог п. 13 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР), що полягало у невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, у сумі 19 913,04 грн. Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що розмір фактичного залишку готівкових коштів у касі становив 7 765,00 грн., а в денному звіті РРО за 03.04.2009 - 27 678,04 грн.

Зазначені порушення зафіксовані у акті перевірки від 03.04.2009 № 0088/12/33/2331857161, на підставі якого ухвалено оспорюване рішення.

Згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984), за результатами проведення невиїзних документальних. виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, акт від 03.04.2009, складений фахівцями органу податкової служби за результатами перевірки Товариства, в ході якої були встановлені порушення вимог п.13 ст.3 Закону № 265/95-ВР є доказом, який підтверджує факт допущеного позивачем порушення правил здійснення розрахункових операцій.

Слід зазначити, що у зазначеному акті перевірки працівниками податкового органу з достатньою повнотою зафіксовано вчинені позивачем порушення правил здійснення розрахункових операцій, визначених п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Вказані обставини підтверджуються й іншими доказами, що містяться у матеріалах справи, зокрема, поясненнями касира ОСОБА_4 щодо причини невідповідності коштів на місці проведення розрахунків у розмірі 19 913,04 грн. (а.с. 48).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що кошти в розмірі 19 913,04 грн. знаходилися в сейфі суміжної кімнати, яка з'єднана з приміщенням каси, тому доводи державного податкового органу щодо невідповідності готівкових коштів є безпідставними.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, не погодившись з позицією суду першої інстанції, визнав дії податкового органу щодо застосування фінансових санкцій до Товариства обґрунтованими, оскільки вина суб'єкта господарювання у недотриманні вимог щодо незабезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО - є доведена.

Так, відповідно до п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Наслідком невиконання цього законодавчого припису є застосування до суб'єктів підприємницької діяльності фінансової санкції у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність (ст. 22 Закону № 265/95-ВР).

Судом апеляційної інстанції правомірно не прийнято до уваги твердження позивача про те, що частина готівкових коштів, суму невідповідності яких було встановлено у ході перевірки - 19 913,04 грн., знаходилась у сейфі іншої кімнати.

Відповідно до ст. 2 Закону № 265/95-ВР розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

За змістом цієї норми, для наявності розрахункової операції місце отримання засобу платежу повинно співпадати з місцем реалізації товару, за умови використання засобу платежу.

Місце проведення розрахунків визначене як місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Таким чином, поняття "місце проведення розрахунків" та поняття "торгова площа" не є тотожними.

Крім того, відповідно до п. 4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614, внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.

Отже, у разі вилучення готівки з каси РРО та оприбуткування її в касі підприємства така операція оформлюється як "службова видача", проте у матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем цієї операції на суму невідповідності.

З огляду на викладене та на обставини, встановлені попередніми судовими інстанціями, застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст. 22 Закону № 265/95-ВР є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка-Л" відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010 у справі № 2а-25005/09/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко