Постанова

від 31.07.2013 по справі 820/1865/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 р. Справа № 820/1865/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

за участю представника позивача: Веремейчик Ю.В.

за участю представника відповідача: Лисенка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2013р. по справі № 820/1865/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Момот-бетон"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Момот-Бетон" (надалі за текстом - ТОВ "Момот-Бетон", позивач) звернувся до суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, відповідач), в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 07.02.2013 року № 0000082212, № 0000112212, № 0000102212 та № 0000092212.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2013 року адміністративний позов ТОВ "Момот-Бетон" задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 07.02.2013 року за № 0000082212, № 0000112212, № 0000102212, № 0000092212, винесені Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби. В задоволенні позовних вимог про стягнення з Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби судових витрат по сплаті судового збору позивачу відмовлено.

Відповідач не погодившись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на підстави, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке просила суд апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю доповідача, представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що працівниками Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Момот-Бетон" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт №3365/22-104/33608856 від 29.12.2012 р.

В зазначеному акті перевірки встановлено порушення ТОВ "Момот-Бетон":

п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України підприємством зайво віднесено до складу валових витрат нараховані (не сплачені) відсотки по отриманому кредиту від "Равита Инвестменс Лимитед" ("Ravita Investments Limited"), що призвело до зменшення від'ємного значення з податку на прибуток на загальну суму 5223550,00 грн.;

п.п. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 488128,00 грн.;

п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України за рахунок завищеного податкового кредиту у березні 2011 р. сформованого від ТОВ "Фенікс Ресурс", що призвело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на уму 39530,00 грн.;

п. 160.2 ст. 160 та п. 152.8 ст. 152 Податкового кодексу України в частині неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи іноземних юридичних осіб у сумі 153401,41 грн. при перерахуванні доходів у вигляді відсотків нерезиденту у ІІ півріччі 2011 року, у т.ч. за ІІІ квартал 2011 року у сумі 42454,63 грн., за IV квартал 2011 р. - 110946,78 грн.;

п. 103.9 ст. 103 Податкового кодексу України в частині неподання додатку ПН до "Декларації про прибуток підприємств" за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, ІІ-IV квартал 2011 року;

п.п. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності складання податкових розрахунків за формою 1ДФ за 4 квартал 2011 року. 22 січня 2013 року позивачем до податкового органу подано заперечення на акт перевірки №3365/22-104/33608856 від 29.12.2012 р. 04.02.2013 року на адресу позивача надійшла відповідь на заперечення до акту перевірки, відповідно до якої висновки, викладені в акті перевірки №3365/22-104/33608856 від 29.12.2012 р. відповідають вимогам чинного законодавства.

07 лютого 2013 року Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС на підставі акту перевірки № 3365/22-104/33608856 від 29.12.2012 р. прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000082212, № 0000112212, № 0000102212 та № 0000092212. Податковим повідомленням - рішенням № 0000082212 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 610160,00 грн., в т.ч. за основним платежем 488128,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 122032,00 грн.. Податковим повідомленням - рішенням № 0000112212 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 153401,41 грн.. Податковим повідомленням - рішенням № 0000102212 позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 39530,00 грн.. Податковим повідомленням - рішенням № 0000092212 позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 5223550,00 грн..

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суму відсотків по отриманому кредиту від "Ravita Investments Limited" та спростовуються висновки податкового органу стосовно порушень позивачем п.п. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання податкового органу на реєстраційні документи компанії "Ravita Investments Limited", які не відповідають вимогам чинного законодавства та дійшов висновку що позивач звільняється від обов'язку утримувати податок на доходи іноземних юридичних осіб, тому спростував висновки податкового органу стосовно порушень позивачем п. 160.2 ст.160 та п.152.8 ст.152 Податкового кодексу України. Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині скасування податкового повідомлення рішення №0000101212 від 07.02.2013 р. щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність первинних бухгалтерських документів є достатньою підставою для відображення операцій в бухгалтерському обліку та зумовлює помилковість відповідача для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Момот-Бетон" згідно з договором № 1 від 30.01.2009 року, укладеним з "RAV1TA INVESTMENTS LIMITED", Кіпр, Лімасол, у 1 кварталі 2009 року було отримано кредит у сумі 2600000 євро на поповнення обігових коштів та на поточні потреби терміном до 31.12.2015 року на умовах, передбачених договором. Відповідно до п. 5.7.8 Договору плата за кредит встановлюється у розмірі 10 % річних. Проценти нараховуються за кожний календарний день, виходячи з розрахунку 360 днів на рік. Виплата процентів здійснюється Позикодавцем щокварталу в останній день кварталу шляхом перерахування суми плати за кредит на рахунок Кредитора.

На підтвердження реєстрації договору позивачем, згідно з п. 1.7 Розділом І Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого Постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р. № 270, до матеріалів справи надано реєстраційне свідоцтво № 4, видане управлінням національного банку України в Харківській області, яке свідчить про реєстрацію Кредитної угоди № 1 від 30.01.2009 р.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. На підставі пп. 5.2.1 Закону до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) у термін звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажу продукції і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених п.5.3-5.7 Закону.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. П.п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 141.2 ст. 141 Податкового кодексу України для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Отже, договір є домовленістю між контрагентами про здійснення господарських операцій в майбутньому, але аж ніяк не підтверджує господарські взаємовідносини. Договір підтверджує виникнення юридичних прав і зобов'язань між контрагентами, але при цьому він не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку та податкового обліку.

Судом першої інстанції не враховано, що у ході проведення перевірки та під час реєстрації акту крім договору №1 від 30.01.09р. до перевірки не надано первині документи підтверджуючі нарахування (не сплачених) відсотків, за договором. Судом першої інстанції не надано належної уваги щодо тієї вимоги закону, що виконання умов договору мають підтверджувати видаткові накладні, акти виконаних робіт або наданих послуг та розрахункові (платіжні) документи, тощо які і є первинними обліковими документами. Таких документів перевіряючим позивачем надано не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, викладеними в апеляційній скарзі в цій частині, та вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суму відсотків по отриманому кредиту від "Ravita Investments Limited".

Щодо висновків суду першої інстанції в частині спростування висновків податкового органу стосовно порушень позивачем п.п. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України колегія суддів вважає необхідним зазначити.

Перевіркою встановлено заниження доходів ТОВ «Момот-Бетон» у 2 кварталі 2012р..у сумі 1 928 945,42 грн за рахунок невідображеної у доходах суми врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості (+, -) ряд. 03.11 СБ додатку 03 ІД так на порушення п.п. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України не віднесено до складу доходів списану кредиторську заборгованість (передплату за не реалізований товар тобто у ТОВ «Момот» станом на 01.01.2011р рахувалася по рах. 361 " Розрахунки з вітчизняними покупцями " кредиторська заборгованість на загальну суму 1928945,42 грн. перед підприємством ТОВ «Іскрасофт підрядбуд» код за ЄДРПОУ 34757178 (станом на цей час згідно бази даних „ТОВ «КОМПАНІЯ СОЮЗ-ІНВЕСТ" .

У бухгалтерському обліку ТОВ «Момот-Бетон» 30.06.2012р. зроблено бухгалтерський запис за дебітом рахунку 361" Розрахунки з вітчизна покупцями" та кредитом 71 „Інший операційний доход" на загальну суму 945,42 грн., тобто у бухгалтерському обліку ТОВ «Момот-Бетон» збільшено доходи на суму 1928946,3 грн., але на порушення п. . 135.5.4 Податкового кодексу України не задекларовано у податковій декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2012р. цей дохід, а саме від списання кредиторскої заборгованості стр. 03.25 Приложения ІД., що призвело до заниження податку на прибуток у 1 півріччі 2012р., оскільки згідно п.п.14.1.11. ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість заборгованість,: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

Судом першої інстанції порушено вимоги п.п. 5 п. 14.1.257 ст.14 Податкового кодексу України, який вказує на те, що сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, це безповоротна фінансова допомога.

Відповідно п.п. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Отже, у відповідності з пп. 135.5.4 п.135.4 ст. 135 Податкового кодексу України сума списаної безнадійної кредиторскої заборгованості платника податку на прибуток включають до складу інших доходів.

Датою відображення доходів у Податковому кодексі України - звітний податковий період, на котрий припадає закінчення строку позовної давности кредиторської заборгованості;

Сума відображеного доходу в Податковому кодексі України - є сума кредиторської заборгованості враховуючі ПДВ .

Враховуючи викладене, матеріалами справи підтверджуються висновки податкового органу стосовно порушень позивачем п.п. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем п. 160.2 ст. 160, п. 152.8 ст. 152 Податкового кодексу України колегія суддів зазначає.

З акту перевірки встановлено, що позивач з валютного рахунку № 260033011399/978 в Перший Харківський філії АКБ "Базис", МФО 351599 сплачено нерезидену - позикодавцю "Ravita Investments Limited" відсотки за користування позикою на загальну суму 1022676,00 грн., а саме платіжним дорученням № 41 від 09.09.2011 р. сплачено сумі відсотків в розмірі 283030,86 грн., платіжним дорученням № 42 від 25.10.2011 р. - 239441,18 грн., платіжним дорученням № 45 від 09.12.2011 р. - 263661,33 грн., платіжним дорученням № 46 - 236542,63 грн..

Згідно п. 160.2. ст. 160 Податкового кодексу України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до п. 152.8. ст. 152 Податкового кодексу України, відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податків, зазначених у пункті 153.3 статті 153, статті 156, статті 160 цього Кодексу, несуть платники податку, які здійснюють відповідні виплати.

Статтею 103 Податкового кодексу України передбачено порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України. Відповідно до п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Згідно п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до п. 103.10 ст. 103 Податкового кодексу України у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до п. 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Позивачем до перевірки надано ксерокопію довідки від 21.07.2011 року, на якій проставлено штамп Податкового управління Лімассола, щодо резидентності "Ravita Investments Limited".

Оригінал довідки (або її нотаріально завірену копію) на виконання 103.4 Податкового кодексу України на перевірку не надано, але надано у ході розгляду заперечень. Однак апостиль, який є обов'язковою умовою легалізації іноземного документа, у довідці відсутній.

Крім того, на вказаній ксерокопії довідки про підтвердження статусу податкового резидента Кіпру зазначено: «... Цим підтверджується, що пред'явник цієї довідки дійсно є резидентом у розумінні договору уникнення подвійного оподаткування між Україною (Урядом України) та Кіпру», тоді як Угода між Урядом України та Урядом Республіки Кіпр у 2011 році не існувала.

Довідка, яка міститься в матеріалах справи і містить апостиль, по- перше: була складена вже після проведення перевірки, а саме 23.01.2013 року (акт перевірки від 19.12.2012 року) та не визначає з якого саме моменту підприємство "Ravita Investments Limited" набуло статусу резидента Кіпру.

Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в цій частині,не врахував норми, встановлені Наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України Міністерства юстиції України від 05.12.2003 N 37/803/151/5 «Про затвердження Правил проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав», а саме вимоги ст..2, яка вказує що апостиль проставляється: на документах, оформлених державними і приватними нотаріусами; на адміністративних документах; на офіційних свідоцтвах, виконаних на документах, підписаних особами у їх приватній якості, таких як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або акту, який існував на певну дату, та офіційних і нотаріальних засвідченнях підписів.

22.12.2003 року для України набула чинності Гаазька Конвенція від 5 жовтня 1961 року, на яку посилався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, яка скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.

При застосуванні Гаазької Конвенції виконується процедура проставлення апостиля на офіційних документах компетентними органами України для представлення їх на території держав - учасниць Конвенції. Апостиль - це спеціальний штамп у формі квадрата, довжина сторін якого дорівнює щонайменше 9 сантиметрам, який засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписувала документ, і автентичність відбитку печатки або штампа, яким скріплено документ. В Україні розмір спеціального штампу апостилю встановлено 10x10. Відповідно до вимог ст. 4 Конвенції, апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріплюється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Таким чином, позивач при виплаті компанії Кіпру - "Ravita Investments Limited" доходів у вигляді відсотків за користування позикою повинен був утримати та перерахувати до бюджету податок на доходи іноземних юридичних осіб у розмірі 15% від суми здійснених виплат.

Таким чином, зазначені обставини підтверджують висновки податкового органу стосовно порушень позивачем п. 160.2 ст.160 та п.152.8 ст.152 Податкового кодексу України.

Стосовно порушень позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України колегія суддів зазначає.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ "Фенікс Ресурс" та ТОВ "Момот-Бетон" укладено договір поставки від 15.03.2011 р. № 1503-01Ц згідно якого постачальник - ТОВ "Фенікс Ресурс" зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець - ТОВ "Момот-Бетон" прийняти та оплатити Продукцію, найменування, марка і кількість якої вказується в специфікації.

Відповідно до п. 6.1 Договору № 1503-01Ц оплата за кожну партію поставленої Продукції по даному Договору проводиться покупцем по факту відвантаження партії продукції, у відповідності з рахунком-фактурою на дну партію, обумовлену згідно п. 5.2.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Враховуючи, що згідно бази даних АІС «Система спів поставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, встановлено розбіжності між задекларованим податковим кредитом ТОВ «Момот-Бетон» та податковими зобов'язаннями ТОВ «Фенікс Ресурс» у березні 2011р на суму 39529,80 грн. та у ТОВ «Момот-Бетон» відсутні податкові накладні на суму 39529,80 грн. ПДВ на момент проведення перевірки по взаємовідносинам з ТОВ «Фенікс Ресурс».

Таким чином, суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо законності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, що зумовлює підстави для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "Фенікс Ресурс" та порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України за рахунок завищення податкового кредиту у березні 2011 року на суму 39530грн. сформованого від ТОВ «Фенікс Ресурс».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає, що дії податкового органу, пов'язані з прийняття податкових повідомлень рішень від від 07.02.2013 року № 0000082212, № 0000112212, № 0000102212 та № 0000092212 кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст.. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 03.06.2013 року у справі № 820/1865/13-а не відповідає вимогам ст.. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню.

Згідно ч.2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини справи, а його висновки не відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2013 року по справі в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.3 ст. 198, п.1, п.3, п.4ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2013р. по справі № 820/1865/13-а скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Прийняти нову постанову в цій частині, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Момот-Бетон" відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2013 р. по справі № 820/1865/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.

Повний текст постанови виготовлений 05.08.2013 р.