Рішення

від 17.10.2013 по справі 919/980/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року справа № 919/980/13

за позовом Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

до приватного підприємства «Кримнефтесервіс»

(99045, м. Севастополь, вул. Шостака,7)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління з питань земельних, водних відносин та містобудування Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна,3)

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представників позивача та третьої особи - не з`явились ;

представника відповідача - Авдєєва О.І., довіреність №1Ю від 09.02.2012,

Суть спору:

20.08.2013 Севастопольська міська Рада звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до приватного підприємства «Кримнефтесервіс» в якій просить суд змінити умови укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 29.12.2004, зареєстрованого Севастопольським міським головним управлінням земельних ресурсів 17.02.2005 №68 (номенклатурний №4-М-01) в Книзі реєстрації договорів оренди землі, виклавши пукти договору у наступній редакції:

На підставі рішень Севастопольської міської Ради від 20.12.2011 №2163 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель в адміністративних межах міста Севастополя та введення її в дію», від 07.02.2012 №2318 «Про проведення заходів по введенню в дію нормативної грошової оцінки земель в адміністративних межах міста Севастополя", внести в договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0615 га, розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. Фадеєва,40, наданого для реконструкції існуючої автозаправочної станції євростандарту та її обслуговування, укладеного між Севастопольською міською Радою та приватним підприємством «Кримнефтесервіс», зареєстрованим Севастопольським міським головним управлінням земельних ресурсів у Книзі реєстрації договорів оренди землі від 17.02.2005 №68 (номенклатурний номер №4-М-01), внести наступні зміни:

Преамбулу вищевказаного договору викласти в наступній редакції:

«Севастопольська міська Рада, що іменується в подальшому «Орендодавець», розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна,3, в особі представника міської Ради Дойнікова Юрія Васильовича, діючого на підставі рішення Севастопольської міської Ради від 16.11.2010 №4, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Регламенту Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради від 23.11.2010 №11, Положення про оренду земельних ділянок, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради від 14.10.2003 №1343 (зі змінами та доповненнями), з одної сторони, та приватне підприємство «Кримнефтесервіс», (код ЄДР 22239606), що іменується в подальшому «Орендар», що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Шостака,7, в особі директора Фещука Григорія Олексійовича, з іншої сторони, уклали даний договір про нижчевикладене:».

Пункт 2.3. договору викласти у наступній редакції:

« 2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з 01.01.2012 року складає:

634323,00 грн (шістсот тридцять чотири тисячі триста двадцять три грн. 00 коп.), що підтверджується випискою з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки №2269-3.2/5, виданої Головним управлінням Держкомзему в м. Севастополі 24.02.2012».

Розділ 3 договору викласти у наступній редакції:

« 3. Строк дії договору

3.1. Договір укладений строком до 01.08.2018 року.

3.2. По закінченню строку, на який укладено договір оренди земельної ділянки, орендар, який належно виконує зобов'язання у відповідності з умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк (поновлення договору оренди землі).

3.3. Орендар, який має намір скористуватись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця у встановленому порядку не пізніше ніж за два місяці до спливу строку дії договору оренди землі.

3.4. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені. У разі недосягнення домовленості відносно орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.»

Розділ 4 договору викласти у наступній редакції:

« 4. Оренда плата та порядок розрахунків

4.1. Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у відповідності з Методикою визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди земельної ділянки, затвердженої рішенням міської Ради від 14.10.2003 №1348 (зі змінами та доповненнями) (далі - Методика), при цьому, до 07.02.2012 в розмірі 4,5% (чотирьох з половиною відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з 07.02.2012 - в розмірі 12% (дванадцяти відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

4.2. Розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням його цільового використання та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формах, які заповнюються під час укладення (поновлення) чи зміни умов договору оренди.

4.3. Величина річної орендної плати за користування земельною ділянкою визначається за формулою:

Нормативна грошова оцінка х Ставка орендної = Сума річної

земельної ділянки (грн.) плати (%) орендної плати (грн.)

Величина річної орендної плати за користування земельною ділянкою згідно з розрахунком складає:

на період з 01.01.2012 до 07.02.2012:

634323,00 х 0,045 * 2 / 366 * 37 = 5771,30 грн.

- на період з 07.02.2012:

634323,00 х 0,12 = 76118,76 грн.

4.4. Наведений розрахунок величини річної орендної плати щорічно корегується згідно з п. 4.6. даного договору.

4.5. Орендна плата за землю оплачується орендарем у строки та порядку, визначених Податковим кодексом України.

4.6. Нарахування розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Величина річної орендної плати підлягає щорічному перерахунку у строк до 1 лютого поточного року залежно від щорічно індексованої грошової оцінки земельної ділянки.

Щорічний розрахунок орендної плати здійснюється орендарем у відповідності з умовами даного договору та вимогами чинного законодавства та погоджується орендодавцем.

У разі внесення змін до Методики, щорічний розрахунок розміру орендної плати здійснюється відповідно до знову затвердженої Методики.

4.7. У строк до 20 лютого поточного року щорічний розрахунок орендної плати, узгоджений з орендодавцем, надається орендарем державній податковій інспекції за місцем розташування земельної ділянки.

4.8. У разі порушення строків освоєння (забудови) орендованої земельної ділянки, визначених проектною документацією, річна орендна плата до моменту введення до експлуатації об'єкту капітального будівництва, передбаченого даним договором, стягується у трикратному розмірі, але не більш ніж 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

4.9. Розмір орендної плати переглядається у випадках:

- зміни умов господарювання, передбачених договором, у тому числі зміни цільового використання земельної ділянки;

- зміни розміру земельного податку, збільшення цін та тарифів нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- зміни розмірів ставок орендної плати за землю, визначених Методикою;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено актом, складеним за участю орендодавця;

- в інших випадках, передбачених законом.

Періодичність перегляду: рішення про зміни, вказані у пункті 4.8., має бути прийнято до 15 липня року, який передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких змін (плановий період). В іншому випадку, норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, який настає за плановим періодом.

4.10. Розмір орендної плати не залежить від результатів господарської діяльності орендаря.

4.11. У разі припинення права користування земельною ділянкою орендна плата сплачується за фактичний період перебування земельної ділянки у користуванні у поточному році.

4.12. За несвоєчасне внесення орендної плати стягується пеня у розмірі ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку відповідно до законодавства України.

4.13. Контроль за нарахуванням, перерахуванням до бюджету, стягненням заборгованості по орендній платі здійснюється у порядку, передбаченому Податковим кодексом України."

Пункт 5.4. викласти в наступній редакції:

« 5.4. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у суборенду без зміни цільового призначення у відповідності з Законом України «Про оренду землі». У цьому випадку плата за суборенду земельної ділянки не може перевищувати розміру орендної плати».

Розділ 5 договору доповнити пунктом 5.5. наступного змісту:

« 5.5. Право на оренду земельної ділянки не може бути відчужено орендарем іншим особам, внесено в статутний фонд, передано в заставу».

Пункт 9.1.1. доповнити пунктом ж) наступного змісту:

"ж) дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються."

Пункт 9.2.2. розділу 9 договору доповнити підпунктами л), м) наступного змісту:

«л) у разі переходу права власності на розташований на земельній ділянці об'єкт нерухомого майна до іншої особи, у десятиденний строк надати орендодавцю копію документу, який підтверджує перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (договір купівлі-продажу, дарування і т. ін.) та у найкоротший строк вжити заходів до оформлення переходу права користування земельною ділянкою набувачу об'єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці;

м) повідомляти орендодавця про зміну своїх реквізитів, у тому числі організаційно-правової форми, найменування, юридичної адреси та інш., у десятиденний термін».

Пункт 12.4 розділу 12 викласти у наступній редакції:

« 12.4. Орендодавець може відмовитись в односторонньому порядку від договору зі звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Цивільним кодексом України без укладення додаткової угоди до даного договору з моменту прийняття рішення про відмову від договору у наступних випадках:

- використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням (використанням);

- використання земельної ділянки з порушенням екологічних вимог;

- систематичної несплати орендної плати (протягом 3-х місяців);

- не здійснення щорічного перерахунку розміру орендної плати за землю у строк, встановлений даним договором;

- передачі чи відчуження права оренди третім особам.»

Пункт 12.5 Договору викласти в наступній редакції:

« 12.5. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря, не є підставою для змін умов або розірвання договору».

Решту пунктів договору оренди землі, зареєстрованого Севастопольським міським управлінням земельних ресурсів у Книзі реєстрації договорів оренди від 17.02.2005 під №68 (номенклатурний №4-М-01) залишаються незмінними та сторони підтверджують свої зобов'язання за ними.

Позовні вимоги мотивовані невідповідністю умов договору вимогам законодавства в частині визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру і порядку її сплати.

Ухвалою суду від 23.08.2013 порушено провадження у справі, призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.09.2013, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління з питань земельних, водних відносин та містобудування Севастопольської міської Ради.

Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи 11.09.2013 відкладався на 02.10.2013 та 02.10.2013 оголошувалась перерва до 17.10.2013.

В судове засідання 17.10.2013 представник позивача та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Раніше, у попередніх судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позові, в якому зокрема вказував, що позивачем були внесені зміни до Методики визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі, а 20.11.2011 року прийняте рішення "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінці земель в адміністративних межах міста Севастополя та введення її в дію", ці рішення відповідно до статей 288, 289 Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про оцінку землі" та Закону України "Про місцеве самоврядування" є підставою для внесення змін до договору оренди земельної ділянки. Крім того зазначив, що до статей 120 та 140 Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та деяких інших законів були внесені зміни, тому, з метою приведення договорів оренди землі до відповідності із зазначеним договором та нормами закону запропоновано внести зміни і до інших пунктів договору.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю позивача та третьої особи, оскільки нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.10.2013 заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у письмовому відзиві (а.с. 81-84) та у наданих письмових поясненнях, в яких зокрема вказував, що умовами спірного договору не передбачена можливість внесення змін до нього у односторонньому порядку; сторонами у договорі була узгоджена сума орендної плати у лютому 2012 та на 2013 рік, яка своєчасно сплачувалась відповідачем, а тому вимога позивача щодо проведення перерахунку розміру орендної плати та внесення у договір відповідних змін суперечать положенням статей 632, 651-652 Цивільного кодексу України, статей 21-23, 30 Закону України «Про оренду землі», а також умовам спірного договору . Також вказував, що відсутні підстави для внесення у договір запропонованих позивачем змін у зв'язку із прийняттям Севастопольською міською Радою рішення від 07.02.2012 №2318 «Про проведення заходів по введенню у дію нормативної грошової оцінки земель у адміністративних межах міста Севастополя», оскільки жодних змін відносно порядку перегляду розміру плати за землю у закони про оподаткування не вносились . Крім того вказував на те, що, посилання позивача на частину 1 статті 632 ЦК України як на підставу для зміни умов договору стосовно розміру орендної плати також є безпідставним, оскільки ці норми застосовуються при укладенні договорів оренди, та повинна застосовуватись норма частини 2 названої статті Кодексу, а також на те, що запропоновані позивачем зміни у інші пункти спірного договору взагалі є безпідставними .

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 17.10.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.2004 між Севастопольською міською Радою (Орендодавець) та приватним підприємством «Кримнефтесервіс» (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Орендодавець відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №1903/11 від 07.04.2004 надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для реконструкції існуючої автозаправочної станції в автозаправочну станцію євростандарту та її обслуговування, яка розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Фадєєва,40 (далі - Договір) /24-33/.

Згідно з пунктом 2.1. Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0615 га.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що він укладений строком до 01.08.18 року.

Відповідно до пункту 2.3. Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає:

а) на період реконструкції 45084 грн., що підтверджується довідкою про грошову оцінку земельної ділянки №603/1, виданої Севастопольським міським управлінням земельних ресурсів від 19.10.04 року;

б) на наступний період 221029 грн., що підтверджується довідкою про грошову оцінку земельної ділянки №328/1, виданої Севастопольським міським управлінням земельних ресурсів від 09.08.04 року.

Пунктом 4.1. Договору, сторони обумовили, що річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється згідно із Методикою визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі, затвердженої рішенням міської Ради №1348 від 14.10.2003 (далі -Методика) в розмірі 4,5% (чотирьох з половиною відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пункт 4.2. Договору, встановлював, що розмір річної орендної плати за користування земельною згідно з розрахунком складає:

на період реконструкції - 45084 *0,045 = 2028,78 грн.

на наступний період: 221029 * 0,045 = 9946,31 грн.

При цьому, грошова оцінка земельної ділянки для періоду реконструкції приймається до уваги не довше, ніж на один рік та шість місяців від дати прийому-передачі земельної ділянки. Грошова оцінка для наступного періоду приймається до уваги з дати початку експлуатації об'єкту реконструкції, але не пізніше півтора року від дати прийому-передачі земельної ділянки. У разі внесення в даний договір змін в частині збільшення строку будівництва відповідні зміни вносяться також у п.4.2. Договору.

Актом прийому-передачі земельної ділянки від 30.12.2004 був засвідчений факт передання орендованої земельної ділянки відповідачу (а.с. 34).

Методикою визначення розмірів орендної плати при укладенні, продовженні та поновленні розмірів орендної плати договорів оренди землі з урахуванням внесених змін, зокрема рішенням Севастопольської міської Ради від 13.02.2008 за № 3701, встановлені розміри орендної плати (далі - Методика). (а.с. 117-122)

20.12.2011 Севастопольською міською Радою було прийняте рішення № 2163 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель в адміністративних межах міста Севастополя та введення її в дію" (далі - Рішення №2163) /а.с. 38/.

07.02.2012 Севастопольською міською Радою прийнято рішення №2318 "Про проведення заходів по введення в дію нормативної грошової оцінки земель в адміністративних межах міста Севастополя" (далі - Рішення № 2318). /а.с. 39/.

На виконання вищевказаного рішення №2318, Севастопольською міською Радою на адресу відповідача - приватного підприємства «Кримнефтесервіс» був надісланий проект додаткової угоди про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 17.02.2005 під №68 (а.с. 40). Однак, приватне підприємство «Кримнефтесервіс» з проектом додаткової угоди не погодилось та направило на адресу позивача відповідного листа (а.с. 48).

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до господарського суду із даним позовом.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін виникли із договору оренди землі, тобто є земельними правовідносинами, а тому підпадають під правове регулювання як загальних норм Цивільного кодексу України, так і спеціальних норм Земельного кодексу України, Податкового кодексу України та Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до частин 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, зміна правовідношення.

Статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, у тому числі, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За приписами статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Крім того, згідно пункту 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами та доповненнями) у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів ІІІ-V ЗК України, зокрема що виникають з укладення, зміни, розірвання, виконання договору оренди земельних ділянок.

З урахуванням зазначених норм суд вважає, що позивач мав право звернутись до суду із зазначеним позовом, а спосіб захисту обраний Севастопольською міською Радою відповідає діючому законодавству.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. (частина 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі")

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства орендна плата за землю залежить від нормативної грошової оцінки землі.

У своїй позовній заяві позивач просить суд внести зміни до пункту 2.3. Договору виклавши його у наступній редакції:

« 2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з 01.01.2012 року складає:

634323,00 грн. (шістсот тридцять чотири тисячі триста двадцять три грн. 00 коп.), що підтверджується випискою з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки №2269-3.2/5, виданої Головним управлінням Держкомзему в м. Севастополі 24.02.2012».

Суд вважає, що вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Частиною 1 статті 15 цього закону передбачено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

20.11.2011 року Севастопольською міською Радою було прийняте рішення № 2163 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель в адміністративних межах міста Севастополя та введення її в дію". Згідно із зазначеним рішенням було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель в адміністративних межах міста Севастополя, нормативну грошову оцінку земель в адміністративних межах міста Севастополя введено в дію з 01.01.2012 року, Головне управління Держкомзему України в м. Севастополі зобов'язано забезпечити надання виписок з технічної документації з нормативної грошової оцінки.

Згідно з пунктом 1 рішення Севастопольської міської Ради № 2318 "Про проведення заходів по введення в дію нормативної грошової оцінки земель в адміністративних межах міста Севастополя" від 07.02.2012 третю особу зобов'язано після надання орендарями виписок з технічної документації про нормативну грошову оцінку внести відповідні зміни в діючи договори.

Як було встановлено під час розгляду справи відповідачем були надані погоджені між сторонами розрахунки розміру орендної плати зокрема на 2012-2013 роки, згідно з якими нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 01.01.2012 була встановлена у розмірі 634323,00 грн. (а.с. 96-97)

Підпунктом 9.1.10 пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю відноситься до загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 271.1. статті 271 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент прийняття рішень Севастопольською міською Радою № 2163 та № 2318, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Пунктом 288.7. статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Згідно з пунктом 285.1. статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до пункту 286.2. статті 286 платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Враховуючи вищезазначені норми права та те, що нова нормативна грошова оцінка землі в адміністративних межах міста Севастополя введена у дію з 01.01.2012 року, вона повинна діяти для усіх землекористувачів саме з цієї дати.

Більш того, відповідно до наданих представником відповідача розрахунків розміру орендної плати за 2012-2013 роки, письмових пояснень відповідача, викладених у відзиві на позов, орендна плата у ці періоди визначалась та сплачувалась саме виходячи із нормативної грошової оцінки, встановленої рішенням Севастопольської міської Ради № 2163 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель в адміністративних межах міста Севастополя та введення її в дію " від 20.11.2011 року, а саме з 01.01.2012 року.

Таким чином, з 01.01.2012 повинна була діяти нормативна грошова оцінка яка введена в дію рішенням Севастопольської міської Ради № 2163 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель в адміністративних межах міста Севастополя та введення її в дію" від 20.11.2011.

Зміст пунктів 3.1., 3.2. та 3.3. розділу 3 запропонованої редакції Договору відповідає змісту пунктів 3.1. та 3.2. розділу 3 діючої редакції Договору. Необхідність викладення цих умов саме у такому вигляді позивачем не доведено. Тому суд вважає, що в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Що стосується доповнення Договору пунктом 3.4, то суд зазначає, що він повністю відтворює зміст частини 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з частиною 1 статті 2 цього Закону відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Тобто, ця норма буде діяти для сторін не залежно від того, чи внесена вона до договору оренди землі, а тому підстави для її обов'язкового включення до договору відсутні.

Позивачем була також заявлена вимога про викладення пункту 4.1. розділу 4 у новій редакції, а саме: «Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у відповідності з Методикою визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди земельної ділянки, затвердженої рішенням міської Ради від 14.10.2003 №1348 (зі змінами та доповненнями) (далі - Методика), при цьому, до 07.02.2012 в розмірі 4,5% (чотирьох з половиною відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з 07.02.2012 - в розмірі 12% (дванадцяти відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки».

Суд вважає, що ця вимога підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. (Частина 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі")

Підпунктом 9.1.10 пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю відноситься до загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно зі статтею 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Підпунктами 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, тобто трьох відсотків від нормативної грошової оцінки землі. Не може перевищувати - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Пунктом 4.8 Договору визначено, що розмір орендної плати переглядається у випадках: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення нормативної грошової оцінки, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено актом, складеним з участю Орендодавця; в інших випадках, передбачених законом.

Позовні вимоги про внесення змін до п. 4.1 Договору обґрунтовані невідповідністю умов договору Методиці.

Судом встановлено, що рішенням Севастопольської міської Ради від 14.10.2003 року за №1348 була затверджена Методика визначення розмірів орендної плати при укладенні, продовженні та поновленні договорів оренди землі. Відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №3701 від 13.02.2008 (тобто після укладення договору) був викладений у новий редакції розділ 3 додатку до рішення Ради №1348. Зокрема розмір орендної плати за земельні ділянки, на яких розташовані серед іншого автозаправочні станції встановлений у розмірі 12,0 %. (а.с. 119)

Пунктом 1.3 рішення Ради №2318 від 07.02.2012 було передбачено, що за результатом інвентаризації договорів оренди земельних ділянок необхідно привести ставки орендної плати до відповідності з діючим законодавством та Методикою шляхом внесення відповідних змін у договори оренди.

Статтею 632 ЦК України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Сторони у договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (стаття 6 ЦК України).

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом частин 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до частини 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради віднесені питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Частиною 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Як вже зазначалось, рішенням Севастопольської міської Ради від 14.10.2003 року за №1348 була затверджена Методика визначення розмірів орендної плати при укладенні, продовженні та поновленні договорів оренди землі. Відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №3701 від 13.02.2008 (тобто після укладення договору) був викладений у новий редакції розділ 3 додатку до рішення Ради №1348. Зокрема розмір орендної плати за земельні ділянки, на яких розташовані серед іншого автозаправочні станції встановлений у розмірі 12,0 %.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №8 від 29.05.2013 «Про внесення змін і доповнень до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»», абзаци третій-п'ятий замінити двома абзацами в такій редакції:

Судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати, є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, як і невідповідність її розміру діючим нормативним актам. А тому наявні підстави для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність розміру, встановленому законодавством, як на момент виникнення спору між сторонами, так і на момент його вирішення судом, а відтак і наявність у позивача права вимагати від відповідача приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача і відповідача.

В силу положень частини першої статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

На виконання зазначених приписів при прийнятті рішення у даній справі судом враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у прецендентній постанові від 20.08.2013 року у справі №5009/3430/12.

Тому, позовні вимоги у частині встановлення у Договорі розміру орендної плати у розмірі 12,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач зазначив, що такій розмір орендної плати повинен застосовуватись з 07.02.2012 року, але не надав суду законодавчого обґрунтування застосування нового розміру саме з цієї дати.

Відповідно до частини 3 статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи цю норму права новий розмір орендної плати повинен застосовуватись саме з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Такі ж самі положення зазначені і у пункті 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (зі змінами та доповненнями).

Необхідність визначення у новій редакції Договору розміру орендної плати за попередні періоди позивачем так само жодним чином не обґрунтовано.

А тому, у цій частині позовних вимог має бути відмовлено.

Позивач просив суд внести зміни у Договір та викласти пункт 4.3 в наступній редакції:

« 4.3. Величина річної орендної плати за користування земельною ділянкою визначається за формулою:

Нормативна грошова оцінка х Ставка орендної = Сума річної

земельної ділянки (грн.) плати (%) орендної плати (грн.)

Величина річної орендної плати за користування земельною ділянкою згідно з розрахунком складає:

на період з 01.01.2012 до 07.02.2012:

634323,00 х 0,045 * 2 / 366 * 37 = 5771,30 грн.

- на період з 07.02.2012:

634323,00 х 0,012 = 76118,76 грн.»

Суд вважає що ця вимога підлягає частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Згідно з пунктом 2.3 Методики розмір річної орендної плати визначається в залежності від цільового призначення земельної ділянки та інших факторів у відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Такий принцип визначення річної орендної плати за землю відповідає статтям 274, 285-288 Податкового кодексу України. Таким чином, формула визначення річної орендної плати, що передбачена у першому реченні та величина річної орендної плати з урахуванням нових нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати запропонованої редакції пункту 4.3 відповідає вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено обґрунтованість перерахунку орендної плати за попередні періоди, а тому суд вважає вимоги позивача про внесення цих змін до договору необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо змін до пунктів 4.6.-4.8, 5.4, доповнення п. 4.10., п. 5.5., підпункту б) пункту 9.2.2, доповнення пункту 9.1.1. підпунктом ж), та пункту 9.2.2 підпунктами л), м), зміни пунктів 12.4, 12.5. слід зазначити таке.

Відповідно до статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.3. та 1.5 рішення Ради №2318 управління було зобов'язано:

- після надання орендарями виписок з технічної документації про нормативну грошову оцінку, затвердженою рішенням Севастопольської міської Ради №2163 від 20.12.2011, внести відповідні зміни до діючого договору оренди земельних ділянок (п. 1.1);

- за результатом інвентаризації договорів оренди земельних ділянок необхідно привести ставки орендної плати до відповідності з діючим законодавством та Методикою шляхом внесення відповідних змін у договори оренди (п.1.3);

- направити на адресу орендарів пропозиції про намір внести зміни до договорів земельних ділянок (п.1.5.).

Згідно з рішенням Ради № 4308 було вирішено внести в Договір зміни, а саме пункт 4.1 Договору викласти в новій редакції.

Таким чином, Севастопольською міською Радою були прийняті рішення щодо внесення змін лише до пунктів 2.3. та 4.1 Договору. Рішення щодо внесення змін до інших пунктів договору не приймалось.

До того ж, передбачені законом підстави, в силу яких внесення вказаних змін до умов договору було б обов'язковим, відсутні.

13.09.2011 року Севастопольською міською Радою прийняте рішення «Про внесення змін до рішення Севастопольської міської Ради №1343 від 14.10.2003 року «Про затвердження Положення про порядок передачі в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення», яким був затверджений примірний договір оренди земельної ділянки. Але, цим рішенням не вирішувалось питання щодо приведення діючих договорів до відповідності із затвердженим примірним договором.

Посилання представника позивача на внесення змін до статей 120 та 140 Земельного кодексу України як на підставу для безумовного доповнення Договору підпунктами л), м), пункту 9.2.2 суд не може прийняти до уваги з огляду на наступне.

Так, позивач просить доповнити Договір цими пунктами у наступній редакції:

«л) у разі переходу права власності на розташований на земельній ділянці об'єкт нерухомого майна до іншої особи, у десятиденний строк надати орендодавцю копію документу, який підтверджує перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (договір купівлі-продажу, дарування і т. ін.) та у найкоротший строк вжити заходів до оформлення переходу права користування земельною ділянкою набувачу об'єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці;

м) повідомляти орендодавця про зміну своїх реквізитів, у тому числі організаційно-правової форми, найменування, юридичної адреси та інш., у десятиденний термін».

Відповідно до статей 120 та 140 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу). У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

Підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Вищезазначені норми права не регламентують питання зміни реквізитів сторін у договорі та внесення відомостей про державну реєстрацію договору оренди до реєстру, а тому не можуть бути підставою для внесення цих змін до Договору.

Позивач також просив суд викласти пункт 12.4 розділу 12 у наступній редакції:

« 12.4. Орендодавець може відмовитись в односторонньому порядку від договору зі звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Цивільним кодексом України без укладення додаткової угоди до даного договору з моменту прийняття рішення про відмову від договору у наступних випадках:

- використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням (використанням);

- використання земельної ділянки з порушенням екологічних вимог;

- систематичної несплати орендної плати (протягом 3-х місяців);

- не здійснення щорічного перерахунку розміру орендної плати за землю у строк, встановлений даним договором;

- передачі чи відчуження права оренди третім особам.».

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Вищезазначений пункт договору не відповідає статті 31 Закону України «Про оренду землі», а тому, позовна вимога щодо включення його до Договору задоволенню не підлягає.

З урахуванням зазначених вище обставин у суду відсутні підстави для задоволення вищевказаних позовних вимог.

Що стосується позовних вимог щодо внесення змін до преамбули договору, то суд вважає, що в преамбулі Договору встановлюються установчі дані та реквізити сторін, зміст преамбули Договору не змінює обсяг прав та обов'язків сторін за існуючим договором, а тому внесення змін до преамбули не вплине на зміну зобов'язань сторін за цим договором та сторони не позбавлені права додатково повідомити один одного у разі зміни документів або реквізитів, на підставі яких діє та чи інша сторона. Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу Українисудовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

У пункті 4.1. постанови пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що судовий збір у справах зі спорів, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття обґрунтованих пропозицій другої сторони. Якщо розбіжності між сторонами вирішено частково на користь однієї із сторін і частково на користь другої сторони, то витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, розподіляються між обома сторонами з урахуванням кількості та змісту прийнятих господарським судом пропозицій кожної із сторін (зокрема, у залежності від кількості пунктів спірного договору, прийнятих судом у редакції позивача і відповідача).

Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2 . Змінити умови укладеного між Севастопольською міською Радою (99011, м. Севастополь, вул. Леніна,3, ідентифікаційний код 24872845) та приватним підприємством «Кримнефтесервіс» (99045, м. Севастополь, вул. Шостака,7, ЄДРПОУ 35483402) договору оренди земельної ділянки від 29.12.2004 року, зареєстрованого 17.02.2005 під №68, виклавши пункти договору у новій редакції, запропонованій позивачем:

2.1. Пункт 2.3. договору викласти у наступній редакції:

« 2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з 01.01.2012 року складає:

634323,00 грн. (шістсот тридцять чотири тисячі триста двадцять три грн. 00 коп.), що підтверджується випискою з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки №2269-3.1/5, виданої Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі 24.02.2012 року.»

2.2. Пункт 4.1 договору викласти у наступній редакції:

« 4.2. Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється згідно з Методикою визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі, затвердженою рішенням міської Ради від 14.10.2003 №1348 (зі змінами та доповненнями) (надалі - Методика), у розмірі 12% (дванадцять відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки».

2.3. Пункт 4.2. договору викласти у наступній редакції:

« 4.2. Величина річної орендної плати за користування земельною ділянкою визначається за формулою:

Нормативна грошова оцінка х Ставка орендної = Сума річної

земельної ділянки (грн.) плати (%) орендної плати (грн.)

Величина річної орендної плати за користування земельною ділянкою згідно з розрахунком складає:

634323,00 х 0,12 = 76118,76 грн.»

3. Стягнути з приватного підприємства «Кримнефтесервіс» (99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя,2, кв.49, ідентифікаційний код 32987749) на користь Севастопольської міської Ради (вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 24872845) судовий збір у розмірі 132,35 грн. (сто тридцять дві грн. 35 коп) .

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 22.10.2013.

Суддя С.О. Щербаков