Постанова

від 16.10.2013 по справі 802/3451/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 жовтня 2013 р. Справа № 802/3451/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук Ірини Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кошевого Богдана Анатолійовича

позивача: не з`явився

представника відповідача: Саковського Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_2

до: управління Пенсійного фонду України у Бершадському районі

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) про визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України у Бершадському районі (далі - УПФ України у Бершадському районі, відповідач) № 227 від 28.02.2013р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що рішенням управління Пенсійного фонду України у Бершадському районі № 227 від 28.02.2013р. до нього застосовано штраф в розмірі 216,75 грн. та нараховано пеню в розмірі 777,45 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 20.01.2012р. до 01.02.2013р. Вказане рішення позивач вважає протиправним та просить скасувати з тих підстав, що з 01.08.2011 року вступили в силу зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", згідно яких, ОСОБА_2, як пенсіонер за віком, звільняється від сплати єдиного внеску. А оскільки в звіті, який самостійно був поданий позивачем 02.04.2012р. до УПФ України у Бершадському район, ним відображено суму єдиного внеску за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. в розмірі 2312,07 грн., тобто з врахуванням періоду з якого позивач звільнений від сплати єдиного внеску (з серпня 2011 року), сума штрафу та пені, застосована оскаржуваним рішенням, підлягала б коригуванню, шляхом її зменшення.

07.10.2013р. до суду надійшло клопотання позивача від 03.10.2013р. в якому він зазначив, що протиправність оскаржуваного рішення також полягає у діях та бездіяльності посадових осіб УПФ України у Бершадському районі, що відобразились у неврахуванні раніше сплаченої ним суми у розмірі 99,97 грн. до основної суми пені та штрафу, тобто пеня та штраф застосована з протиправним збільшення розміру та таке нарахування не відповідає вимогам закону.

З зв`язку з викладеним, позивач у даному клопотанні просив суд окремо винести ухвалу щодо усунення причин та умов, які сприяли вказаному правопорушенню та зобов`язання керівника УПФ України у Бершадському районі роз`яснити працівникам їх обов`язок щодо врахування суми раніше сплачених штрафу та пені.

Позивач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив. В прохальній частині позовної заяви та у клопотанні від 03.10.2013р. позивач просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував щодо заявлених позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях від 15.10.2013р. № 2987/06-39/09 (а.с. 56-57), в яких зазначено, що при прийняті оскаржуваного рішення управління Пенсійного фонду України у Бершадському районі діяло відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача та оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

02 квітня 2012 року ОСОБА_2 подав до управління Пенсійного фонду України у Бершадському районі звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік (а.с. 54).

В таблиці 2 від 26.03.2012р. (а.с. 55), яка є додатком до зазначеного звіту, позивач самостійно визначив суму єдиного внеску яка підлягає сплаті за період з січня 2011 року по липень 2011 року в загальному розмірі 2312,07 грн.

09 квітня 2012 року управління ПФ України у Бершадському районі, відповідно до ст.. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі картки особового рахунку, позивачу виставлено вимогу по сплату боргу № Ф 373 на суму 2312,07 грн.

В подальшому, згідно квитанції № ПН223 від 08.01.2013р. (а.с. 46), позивачем перераховано на рахунок ВДВС Бершадського РУЮ 2093,68 грн. Як зазначено в графі призначення платежу у даній квитанції, дані кошти перераховано в рахунок сплати боргу перед ПФУ за 2011 рік.

28 лютого 2013 року управлінням Пенсійного фонду України у Бершадському районі прийнято рішення № 227 (а.с. 8) про застосування до ОСОБА_2 штрафу в розмірі 216,75 грн. та нарахування пені в розмірі 777,45 грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 20.01.2012р. до 01.02.2013р.

Позивач вважає дане рішення протиправним, а тому звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 4. ч. 1. ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, позивач як пенсіонер може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Положення ч. 4 ст. 4 Закону №2464 в указаній редакції діють з 06.08.2011р. згідно Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011р. №3609-VІ.

Однак, до 06.08.2011 року положення п.4 ч.1 ст.4 діяли в редакції Закону від 08.07.2010р. відповідно до якого, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. №1/99-рн, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, до правовідносин у період з 01.01.2011 року по 06.08.2011 року застосовуються чинні норми, які діяли у цей період, а саме положення п.4 ч.1 ст.4 в редакції Закону від 08.07.2010р.

Частиною 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в редакції Закону від 07.07.2011р. №3609-VІ, визначені необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Відтак, позивач як фізична особа-підприємець, що є пенсіонером за віком, який зареєстрований платником єдиного податку, з серпня 2011 року не повинен сплачувати єдиний внесок.

Однак, за сім місяців 2011 року позивач був платником єдиного внеску, та згідно з частиною 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено частиною 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Тобто, розмір єдиного внеску в загальній сумі 2312,07 грн. за період з січня 2011 року по липень 2011 року, самостійно визначений позивачем в таблиці 2 від 26.03.2012р. (а.с. 55), підлягав сплаті останнім на користь управління Пенсійного фонду.

Відповідно ч. 2, 3 ст. 25 Закону № 2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 цього Закону передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску територіальний орган Пенсійного фонду накладає на платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Крім того, згідно із ч. 13 ст. 25 Закону, платнику єдиного внеску починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно нараховується пеня.

Як видно з квитанції № ПН223, позивач сплатив суму недоїмки зі сплати єдиного внеску за період з січня 2011 року по липень 2011 року лише 08.01.2013р.

Рішенням УПФ України у Бершадському районі № 227 від 28.02.2013 року за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у період з 20.01.2012 року по 01.02.2013 року до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 216,75 грн. та нараховано пеню у розмірі 777,45 грн. (а.с. 8).

Відповідно до п.п. 7.2.2 п. 7.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010 року, при застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, за який сплачується єдиний внесок незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

З урахуванням того, що як встановлено судом, у позивача виник обов`язок зі сплати єдиного внеску за період з січня 2011 року по липень 2011 року, після закінчення звітного періоду, який у даному випадку становить календарний рік, а саме 20.01.2012р., то, на думку суду, відповідачем правомірно застосовано до позивача штраф та нараховано пеню за період з 20.01.2012 року до 01.02.2013 року, тобто після сплати (погашення) недоїмки.

Таким чином, суд не вбачає достатніх правових підстав для визнання рішення УПФ України у Бершадському районі № 227 від 28.02.2013 року протиправним, оскільки відповідачем доведено правомірність його винесення, а визначені ним суми нарахувань повністю підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Крім того, як встановлено судом, позивачем не заперечується факт несвоєчасної сплати ним єдиного внеску.

З огляду на викладене та беручи до уваги наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що твердження позивача про істотне порушення УПФ України у Бершадському районі приписів чинних нормативно-правових актів, які б давали підстави для скасування оскаржуваного рішення, є надуманими і такими, що спрямовані на уникнення від встановленої законом відповідальності за допущені порушення вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Щодо клопотання позивача про окреме винесення судом ухвали щодо усунення причин та умов, які сприяли правопорушенню, яке полягає у діях та бездіяльності посадових осіб УПФ України у Бершадському районі, що відобразились у неврахуванні раніше сплаченої ним суми у розмірі 99,97 грн. до основної суми пені та штрафу, та зобов`язання керівника УПФ України у Бершадському районі роз`яснити працівникам їх обов`язок щодо врахування суми раніше сплачених штрафу та пені, то в даному випадку варто зазначити наступне.

Так, дійсно як видно з картки особового рахунку ФОП ОСОБА_2, управлінням Пенсійного фонду зараховано 11.01.2013р. лише 1993,71 грн. суми сплаченого позивачем єдиного внеску, в той час, як останнім, згідно квитанції № ПН223 від 08.01.2013р. (а.с. 46), перераховано на рахунок ВДВС Бершадського РУЮ 2093,68 грн. боргу перед ПФУ, тобто на 99,97 грн. більше.

Однак, як слідує з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, дана сума була стягнута ВДВС Бершадського РУЮ як виконавчий збір за несвоєчасне виконання позивачем виконавчого документа, яким, у даному випадку, являється вимога управління Пенсійного фонду у Бершадському районі від 09.04.2012р. № Ф 373.

Крім того, у даному випадку необхідно зазначити, що ст. 116 КАС України передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Тобто, з аналізу норм даної статті слідує, що винесення окремої ухвали і направлення її відповідачу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону можливе лише у разі виявлення судом під час судового розгляду такого порушення. Крім того, винесення окремої ухвали є безпосереднім правом суду, а не його обов`язком.

Враховуючи те, що під час судового розгляду справи судом не встановлено в діях відповідача порушення закону, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні підстави для винесення окремої ухвали.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), за згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування рішення управління Пенсійного фонду України у Бершадському районі № 227 від 28.02.2013 року, а тому заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна