Постанова

від 14.10.2013 по справі 810/4471/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2013 року 810/4471/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатка Ю.В.,

представника позивача- Чалого В.В.,

представника відповідача -Тараненко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «ЕФФ-Систем» до проВасильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство «ЕФФ-Систем» з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 09.07.2013 № 0001312201, № 0001282201.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що господарські операції з товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдштад» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка Актів» мали реальний характер - товари поставлені, роботи виконані контрагентами та оплачені позивачем, що підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Крім того, позивач зауважує, що правомірно включив перевищення балансової вартості основних засобів над доходами від їх реалізації у розмірі 354895,00 грн. до витрат за ІІ-IV квартали 2011 року, а правомірність формування витрат в І кварталі 2011 року у розмірі 7843,00 грн. підтверджена ним документально. Вказує, що не мав відносити до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 239716,00 грн., що міститься в ціні реалізованих основних фондів, оскільки вказана сума вже була віднесена до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень, серпень 2011 року. Також, на думку позивача, його кредиторська заборгованість перед приватним підприємством «Діоніс» не підлягає включенню до інших доходів за ІІ-ІV квартали 2011 року у зв'язку з тим, що кредитор припинений, а отже не має особи, на користь якої можна погасити заборгованість. Просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що у зв'язку відсутністю у контрагентів позивача виробничих потужностей та трудових ресурсів, дійшов висновку про безтоварність операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдштад» і товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка Актів», а відтак і про безпідставне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по даним взаємовідносинам. Крім того, податковий орган вважає, що перевищення балансової вартості основних засобів над доходами, отриманими позивачем внаслідок реалізації основних засобів, в розмірі 354895,00 грн. мало бути включено ним до складу доходів за ІІ-IV квартали 2011 року, сформовані позивачем валові витрати за І квартал 2011 року у сумі 7843,00 грн. не підтверджені первинними документами, а кредиторська заборгованість перед приватним підприємством «Діоніс» на загальну суму 46000,00 грн. не стягнута після закінчення строку позовної давності, у зв'язку з чим сума такої заборгованості підлягає включенню до інших доходів за ІІ-ІV квартали 2011 року. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Приватне підприємство «ЕФФ-Систем» (код ЄДРПОУ 31969268) зареєстроване виконавчим комітетом Фастівськоїміської ради Київської області 03.08.2010, запис № 13611200000000033. Податкова адреса позивача: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Горького, буд. 1. Взято на податковий облік до органів податкової служби 10.04.2002 за № 516 та перебуває на обліку в Фастівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

До видів діяльності приватного підприємства «ЕФФ-Систем» за КВЕД, згідно з довідкою від 26.03.2002 № 1261/2002 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, відносяться: 22.13.0 Видання журналів та інших періодичних публікацій, 22.22.0 Поліграфічна діяльність, не віднесена до інших угрупувань, 60.24.1 Діяльність автомобільного вантажного транспорту, 51.70.0 Інші види оптової торгівлі, 52.12.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, 63.12.0 Складування.

У червні 2013 року Фастівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби згідно зі статтею 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України відповідно до наказу від 30.05.2013 № 238 проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати передбачених Кодесом податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, що стали предметом оскарження (лист ДПС у Київській області від 21.05.2013 № 1791/10/10-206/329).

Вказаною перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «ЕФФ-Систем»:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.4 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на суму 340492,00 грн., в тому числі: за ІV квартал 2010 року - на суму 101779,00 грн., за І квартал 2011 року - на суму 56711,00 грн., за ІІ квартал 2011 року - на суму 89796,00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - на суму 89796,00 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року - на суму 182002,00 грн.;

- підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.1 статті 201, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 443022,00 грн., в тому числі: за грудень 2010 року - на суму 81423,00 грн., за січень 2011 року - на суму 37080,00 грн., за березень 2011 року - на суму 6720,00 грн., за квітень 2011 року - на суму 73040,00 грн., за травень 2011 року - на суму 5043,00 грн., за грудень 2012 року - на суму 239716,00 грн.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 12.06.2013 № 289/2200-31969268.

На підставі акта перевірки від 12.06.2013 № 289/2200-31969268 Фастівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення від 12.06.2013 № 0000612201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 603592,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 443022,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 160570,50 грн., та № 0000642201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 549243,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 463406,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 85837,00 грн.

У подальшому позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у Київській області зі скаргою на податкові повідомлення-рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 12.06.2013 № 0000612201 та № 0000642201.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 21.06.2013 № 128/10/10-36-10-01-206/329 скаргу позивача задоволено частково, податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 12.06.2013 № 0000642201 скасовано в частині основного платежу на суму 122914,00 грн., штрафних санкцій - на суму 60391,50 грн., податкове повідомлення-рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 12.06.2013 № 0000612201 скасовано в частині штрафної санкції на суму 80285,00 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 Фастівську об'єднану державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби реорганізовано шляхом приєднання до новоствореної Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області, з врахуванням рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 21.06.2013 № 128/10/10-36-10-01-206/329, винесені податкові повідомлення-рішення від 09.07.2013 № 0001312201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 523307,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 443022,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 80285,50 грн., та № 0001282201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 365937,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 340492,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25445,50 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР:

- податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункт 6.1 статті 6 та стаття 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як передбачено абзацем 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу положень пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

На підставі підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Аналогічні положення містяться у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті Податкового кодексу України.

У відповідності із пунктом 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV, пунктом 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт тощо) для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вищезазначеного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечить законодавчим та нормативним актам. Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Як свідчить аналіз вищезазначених норм податкового законодавства, право на формування податкового кредиту та включення до складу валових витрат певних сум виникає у платника податків у зв'язку із здійсненням ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Як убачається з матеріалів справи, між приватним підприємством «ЕФФ-Систем» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдштад» (постачальник) був укладений договір поставки від 17.01.2011 № 170111, згідно з умовами якого покупець доручає, а постачальник приймає на себе зобов'язання щодо постачання товару - поліграфічних матеріалів (папір, офсетні пластини, фарбу та ін.), а покупець - прийняти та сплатити вартість товару на умовах та в порядку, визначеними цим договором.

У березні 2011 року між приватним підприємством «ЕФФ-Систем» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка Актів» (виконавець) був укладений договір виконання робіт від 28.03.2011 № 280311, згідно з умовами якого постачальник брав на себе зобов'язання поставити поліграфічні матеріали в асортименті, а покупець - прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених цим договором.

Також, між приватним підприємством «ЕФФ-Систем» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка Актів» (постачальник) укладений поставки від 25.03.2011 № 250311, згідно з умовами якого виконавець взяв на себе зобов'язання здійснити введення в експлуатацію, ремонт та технічне обслуговування поліграфічного обладнання, а замовник - прийняти та здійснити оплату виконаних робіт.

На підтвердження факту поставки товарів та виконання робіт позивач надав податкові накладні від 15.12.2010 № 151202, від 17.01.2011 № 170101, від 04.03.2011 № 28, від 29.04.2011 № 97, від 11.04.2011 № 28, від 19.04.2011 № 54, які включені приватним підприємством «ЕФФ-Систем» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних; видаткові накладні від 15.12.2010 № 151202, від 17.01.2011 № 170101, від 04.03.2011 № 39, 11.04.2011 № НК-0000028, від 19.04.2011 № НК-0000054; рахунки-фактури від 15.12.2010 № 151202, від 17.01.2011 № 170101, від 04.03.2011 № 39, від 28.03.2011 № 280311, від 25.03.2011 № 250311; картку рахунку 631 з 15.10.2010 по 15.10.2011; відомість складського обліку поліграфічних матеріалів з 15.10.2010 по 15.10.2011; довіреності від 11.04.2011 № Дов-000013, від 04.03.2011 № Дов-000008, від 17.01.2011 № Дов-000001, від 15.12.2010 № Дов-000033; подорожні листи вантажного автомобіля від 01.12.2010 серії 01 БЗС № 131468, від 15.12.2010 серії 01 БЗС № 131469, від 01.01.2011 серії 01 БЗС № 131470, від 15.01.2011 серії 01 БЗС № 131471, від 01.02.2011 серії 01 БЗС № 131474, від 15.02.2011 серії 01 БЗС № 131475,від 01.03.2011 серії 01 БЗС № 131476, від 15.03.2011 серії 01 БЗС № 131477, від 01.04.2011 серії 01 БЗС № 131478, від 15.04.2011 серії 01 БЗС № 131479; акт здачі-прийняття робіт від 29.04.2011 № НК-000041.

Оплату за отримані відповідно до вказаних договорів товари та роботи позивач здійснив у розмірі 1219840,66 грн. (751340,00 грн. + 468500,66 грн.), що підтверджується наявними в матеріалах банківськими виписками.

На підставі отриманих від ТОВ «Трейдштад» та ТОВ «Ніка Актів» податкових накладних, позивачем сформовано податковий кредит у загальному розмірі 203306,00 грн., в тому числі: за грудень 2010 року - у розмірі 81423,00 грн., за січень 2011 року - у розмірі 37080,00 грн., за березень 2011 року - у розмірі 6720,00 грн., за квітень 2011 року - у розмірі 73040,00 грн., за травень 2011 року - у розмірі 5043,00 грн.

У подальшому вартість придбаних поліграфічних матеріалів, робіт по доставці та введенню в експлуатацію, ремонту та технічному обслуговуванню поліграфічного обладнання в загальному розмірі 1016533,89 грн. (626116,67 грн. + 390417,22 грн.) (без урахування ПДВ в розмірі 203306,00 грн.) позивачем включено до валових витрат, а саме: в IV кварталі 2010 року - в розмірі 407117,00 грн., в І кварталі 2011 року - в розмірі 219000,00 грн., в ІІ кварталі 2011 року - в розмірі 390415,00 грн.

Cуд не приймає до уваги посилання податкового органу на наявність висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України на Південно-Західній залізниці від 27.07.2011 № 242 щодо почеркознавчої експертизи, якою встановлено, що підписи на деклараціях товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Актів» та додатках № 5 до декларацій за січень, лютий, квітень, травень 2011 року виконані не директором - громадянином Бєком В.М., а іншою особою з огляду на наступне.

Експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Суть експертизи полягає у проведенні знаючою особою (експертом) спеціального дослідження. Дослідження припускає одержання таких нових фактичних даних, які до цього суду не були відомі і які іншим способом установити не можна.

Предметом експертизи документів є факти та обставини, пов'язані з виготовленням документів або внесенням до них змін, ототожнення матеріалів документів і засобів їх виготовлення, що мають значення при розслідуванні та розгляді кримінальних і цивільних справ.

Експертиза документів проводиться на підставі письмової заяви замовника, по закінченню експертизи надається висновок експерта, якій є офіційним документом і може бути використаний в суді.

Замовником експертизи документів може бути зацікавлена фізична або юридична особа, крім того експертиза може проводитися за ухвалою суду, постановою органів слідства.

Експертиза документів проводиться з метою дослідження документів для встановлення способу його виготовлення, встановлення факту зміни первісного змісту (фальсифікації, підробки), встановлення відсутніх реквізитів.

Відповідачем суду не надано доказів, які б свідчили, з якою метою провадилась експертиза, хто є її замовником та в рамках встановлення яких обставин вона проводилась, які наслідки настали для ТОВ «Ніка Актів».

У випадках, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі оподаткування, здійснюваному конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Однак, відповідачем доказів в підтвердження вжитих заходів не надано.

З огляду на вищевикладене вбачається, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Трейдштад», ТОВ «Ніка Актів», є документально підтвердженою, а тому включення позивачем сум сплаченого в ціні товарів, робіт податку на додану вартість до податкового кредиту, а також формування валових витрат за спірними операціями здійснено з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 09.07.2013 № 0001312201 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 203306,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 20356,75 грн. та № 0001282201в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 211677,79 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 25445,50 грн., з урахуванням їх протиправності, підлягають скасуванню.

Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем витрат за ІІ-IV квартали 2011 року на суму 354895,00 грн., судом встановлено наступне.

Порядок визначення вартості об'єктів амортизації передбачений статтею 146 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 146.1 якої облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту, поліпшення таких засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду), як окремий об'єкт амортизації.

Відповідно до пункту 146.4 статті 146 Податкового кодексу України придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення (пункт 146.11статті 146 Податкового кодексу України).

Амортизація об'єкта основних засобів, згідно з пунктом 146.2 статті 146 Податкового кодексу України, нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Також, Податковим кодексом України передбачено порядок продажу підприємством основних засобів та порядок відображення отриманих від реалізації таких засобів коштів у податковому обліку.

Так, пунктом 146.14 статті 146 Податкового кодексу України визначено, що дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

Відповідно до пункту 146.13 статті 146 Податкового кодексу України сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Як убачається з бухгалтерської довідки № 1, долученої до матеріалів справи, у позивача обліковувались основні засоби, залишкова вартість яких станом на 01.07.2011 складає 563399,40 грн.

З метою визначення вартості основних засобів станом на 20.07.2011, позивачем замовлено у Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати оцінку майна (обладнання).

У подальшому, позивачем отримано звіт про оцінку майна (обладнання), що належить приватному підприємству «ЕФФ-Систем» (вул. Горького, 1, кв. 20, м. Фастів, Київська область, 08500), відповідно до якого станом на 20.07.2011 визначено ринкову вартість обладнання, а саме:

- листова п'ятифарбувальна офсетна друкарська машина HEIDELBERG MOFP (№ 612404, 1991 рік виготовлення, 1 шт.)- 35544,00 грн.;

- пристрій прямого експонування пластин CTPAGFA GALILEO VXT (№ 67788-001, 2004 рік виготовлення, 1 шт.)- 29628,00 грн.;

- пристрій для перевороту стапеля BUSCHSE 125 (№ 110/1559, 2008 рік виготовлення, 1 шт.) -14348,00 грн.

У період з липня по серпень 2011 року позивачем реалізовано основних фондів на загальну суму 250205,00 грн. (у тому числі ПДВ 41700,84 грн.), що підтверджується видатковими накладними від 15.07.2011 № ЛНА-000001 на суму 20240,00 грн. (у тому числі ПДВ 3373,00 грн.), від 15.07.2011 № ЛНА-000002 на суму 206200,00 грн. (у тому числі ПДВ 3436,67 грн.), від 21.08.2011 № ЛНА-000006 на суму 18553,00 грн. (у тому числі ПДВ 3092,17 грн.), від 29.07.2011 № ЛНА-000005 на суму 107220,00 грн. (у тому числі ПДВ 17870,00 грн.), від 29.07.2011 № ЛНА-000003 на суму 39192,00 грн. (у тому числі ПДВ 6532,00 грн.), від 29.07.2011 № ЛНА-000004 на суму 44380,00 грн. (у тому числі ПДВ 7396,67 грн.), податковими накладними від 15.07.2011 № 226 на суму 20240,00 грн. (у тому числі ПДВ 3373,00 грн.), від 15.07.2011 № 227 на суму 206200,00 грн. (у тому числі ПДВ 3436,67 грн.), від 21.08.2011 № 236 на суму 18553,00 грн. (у тому числі ПДВ 3092,17 грн.), від 29.07.2011 № 234 на суму 107220,00 грн. (у тому числі ПДВ 17870,00 грн.), від 29.07.2011 № 228 на суму 39192,00 грн. (у тому числі ПДВ 6532,00 грн.), від 29.07.2011 № 229 на суму 44380,00 грн. (у тому числі ПДВ 7396,67 грн.), копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що кошти, отримані від реалізації основних засобів, були меншими, ніж залишкова балансова вартість таких основних засобів (станом на 01.07.2011), а тому позивач відніс кошти у розмірі 354895,00 грн. до валових витрат.

Як убачається з акта перевірки, податковий орган вважає, що отримані позивачем кошти від реалізації основних засобів мали бути віднесені до доходів, оскільки підприємством свідомо була занижена вартість реалізації основних засобів, що призвело до заниження підприємством податку на прибуток.

Суд не приймає до уваги зазначене твердження, оскільки будь-яких доказів (експертних висновків, роздруківок з Інтернету, тощо), які б підтверджували висновки податкового органу про заниження позивачем вартості реалізації основних засобів, а саме: листової п'ятифарбувальної офсетної друкарської машини HEIDELBERG MOFP (№ 612404, 1991 рік виготовлення, 1 шт.), пристрою прямого експонування пластин CTPAGFA GALILEO VXT (№ 67788-001, 2004 рік виготовлення, 1 шт.) та пристрою для перевороту стапеля BUSCHSE 125 (№ 110/1559, 2008 рік виготовлення, 1 шт.), відповідачем суду не надано.

Натомість, позивачем надано до суду звіти про оцінку такого майна, які містять відомості про його ринкову вартість станом на 20.07.2011.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат за ІІ-IV квартали 2011 року суму перевищення балансової вартості основних засобів над доходами, отриманими внаслідок реалізації таких основних засобів, у розмірі 354895,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.07.2013 № 0001282201 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 171421,85 грн. (354895,00 грн. х 23%) є необгрунтованим та підлягає скасуванню.

Відносно висновку відповідача щодо заниження приватним підприємством «ЕФФ-Систем» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 239716,00 грн., в тому числі за грудень 2012 року на суму 239716,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стверджуючи, що позивачем було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 239716,00 грн., відповідач посилається на ту обставину, що в зазначеному періоді на підприємстві мало місце вибуття основних засобів.

Проте, як вже було встановлено судом, і не заперечувалось сторонами, реалізація основних фондів позивача на загальну суму 250205,00 грн. відбулась у період з липня по серпень 2011 року.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість за операціями по реалізації основних фондів було сформоване позивачем у відповідних періодах, а саме: липень, серпень 2011 року, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за липень, серпень 2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Водночас, жодних порушень у формуванні позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень, серпень 2011 року перевіркою встановлено не було.

Відтак, за відсутності порушення з боку позивача положень Податкового кодексу України щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість нарахування останньому суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 239716,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 59929,00 грн. є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 № 0001312201 в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, актом перевірки від 12.06.2013 № 289/2200-31969268 встановлено завищення задекларованих платником валових витрат за І квартал 2011 року у сумі 7843,00 грн., у зв'язку з чим позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 1960,75 грн. (7843,00 грн. х 25%).

Висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат за І квартал 2011 року у сумі 7843,00 грн. пов'язаний з непідтвердженням зазначених валових витрат необхідними первинними документами.

Проте, зазначений висновок спростовується доказами, наявними в матеріалах справи.

На підтвердження правомірності формування відображених у рядку 04.13 Декларації «інші витрати» за І квартал 2011 року у сумі 206501,00 грн. позивачем були надані, зокрема: акти надання послуг ТОВ «Юнівест препрес» від 01.02.2011 на суму 40763,71 грн. (у тому числі ПДВ 6793,95 грн.), від 02.03.2011 на суму 41915,05 грн. (у тому числі ПДВ 6985,84 грн.), акт здачі-приймання від ОСОБА_3 наданих юридичних послуг від 15.02.2011 на суму 20000,00 грн. (без ПДВ), акти здачі-прийняття робіт ВАТ «Завод Квант» від 31.03.2011 № З-00000190 на суму 30241,54 грн. (у тому числі ПДВ 5040,26 грн.), від 28.02.2011 № З-00000115 на суму 32452,69 грн. (у тому числі ПДВ 5408,78 грн.), від 31.01.2011 № З-00000055 на суму 32345,28 грн. (у тому числі ПДВ 5390,88 грн.), видаткова накладна ТОВ «Прінтінг Індастрі» від 02.02.2011 № ПР-0000049 на суму 3600,00 грн. (у тому числі ПДВ 600,00 грн.), видаткові накладні ПП «Талант Трейдінг» від 18.02.2011 № 61925 на суму 21643,20 грн. (у тому числі ПДВ 3607,20 грн.), від 23.02.2011 № 62114 на суму 13490,40 грн. (у тому числі ПДВ 2248,40 грн.), від 15.02.2011 № 61660 на суму 4816,80 грн. (у тому числі ПДВ 802,80 грн.), від 28.02.2011 № 62309 на суму 2580,00 грн. (у тому числі ПДВ 430,00 грн.), копії яких містяться в матеріалах справи.

Податковий орган стверджує, що наданими позивачем до перевірки первинними документами підтверджуються задекларовані валові витрати лише на суму 198658,00 грн.

Шляхом математичного підрахунку судом встановлено, що згідно із податковими і видатковими накладними загальна сума, яка була сплачена позивачем за отримані послуги контрагентам, та у подальшому віднесена ним до валових витрат, становить 206540,56 грн.

На думку суду, сума валових витрат у розмірі 7843,00 грн. не врахована податковим органом помилково, оскільки всі первинні бухгалтерські документи були надані позивачем до перевірки, що не заперечується сторонами та знайшло своє відображення у акті перевірки.

Таким чином, зважаючи на ту обставину, що платником було надано до перевірки необхідні документи на підтвердження правомірності формування валових витрат за І квартал 2011 року на суму 206540,56 грн. (7843,00 грн. включно), у податкового органу були відсутні підстави для нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 1960,75 грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 09.07.2013№ 0001282201 в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 09.07.2013 № 0001282201 в частині нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за у розмірі 10580,00 грн., суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Акт перевірки містить висновок податкового органу про невключення позивачем до складу інших доходів кредиторської заборгованості перед приватним підприємством «Діоніс» на загальну суму 46000,00 грн., в тому числі за ІІ-ІV квартали 2011 року в розмірі 46000,00 грн., у зв'язку з чим відповідачем нараховано приватному підприємству «ЕФФ-Систем» податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 10580,00 грн. (46000,00 грн. х 23%).

Як убачається з письмових пояснень позивача від 14.10.2013, між позивачем та приватним підприємством «Діоніс» був заключений договір на поставку рекламної поліграфічної продукції від 01.10.2008 № 01/10-08 на загальну суму 530940,93 грн.

На виконання поставки продукції ПП «Діоніс» виписано позивачу видаткові накладні від 31.10.2008 № РН-0279-11 на суму 176940,93 грн. (з ПДВ), від 28.11.2008 № РН-0279-12 на суму 354000,00 грн. (з ПДВ).

За поставлену продукцію позивачем було перераховано на користь ПП «Діоніс» 484940,93 грн.

У зв'язку з частковою оплатою поставленого товару, у позивача виникла кредиторська заборгованість перед приватним підприємством «Діоніс» у розмірі 46000,00 грн.

У судовому засіданні представники позивача стверджували, що у випадку звернення до них ПП «Діоніс» чи їх правонаступників з вимогою про сплату кредиторської заборгованості позивач здійснить оплату такої заборгованості.

А тому, на думку позивача, податковий орган помилково вважає, що ця сума кредиторської заборгованості є безповоротною фінансовою допомогою.

Так, визначення заборгованості за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, згідно з підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є безнадійною заборгованістю.

Сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, відповідно до пункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, являє собою безповоротну фінансову допомогу.

Суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України належать до інших доходів.

Суд погоджується з висновком податкового органу, що сума кредиторської заборгованості у розмірі 46000,00 грн. є саме безповоротною фінансовою допомогою, так як приватне підприємство «Діоніс» ліквідоване, а тому пред'явлення вимоги щодо оплати є неможливим у зв'язку з відсутністю кредитора.

Таким чином, оскільки заборгованість позивача перед приватним підприємством «Діоніс» в розмірі 46000,00 грн. є безповоротною фінансовою допомогою, вона підлягає включенню до інших доходів відповідного звітного періоду, а саме: за ІІ-ІV квартали 2011 року.

А тому, збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 10580,00 грн. є правомірним, а податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.07.2013 № 0001282201 в цій частині не підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги приватного підприємства «ЕФФ-Систем» підлягають частковому задоволенню.

Керуючись вимогами статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 09.07.2013 № 0001312201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 523307,50 грн. (основний платіж - 443022,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 80285,50 грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 09.07.2013 № 0001282201 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 355357,50 грн. (основний платіж - 329912,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 25445,50 грн.)

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «ЕФФ-Систем» сплачений судовий збір у розмірі 2266 (дві тисячі двісті шістдесят шість) гривень 50 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 жовтня 2013 р.