Ухвала

від 08.12.2014 по справі 810/4471/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2014 року м. Київ К/800/66053/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Бромірський О.О., Сусліков Ю.А.,

від відповідача - Ступак Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013

у справі № 810/4471/13-а

за позовом Приватного підприємства "Ефф-Систем"

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовані податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 №0001312201 та податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 №0001282201 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 355357,50 грн. (основний платіж - 329912,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 25445,50 грн.). В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати передбачених Кодексом податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 12.06.2013 №289/2200-31969268, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.4 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на суму 340492,00 грн.;

- підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.1 статті 201, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 443022,00 грн.

Наведені висновки податкового органу обґрунтовані тим, що господарські операції, за результатами яких позивачем у періоді, що перевірявся, сформовано податковий кредит та віднесено витрати на придбання товарів і послуг до валових, здійснені позивачем на підставі договорів, що не мали реального характеру, укладених позивачем з ТОВ «Ніка Актів» та ТОВ «Трейдштад».

На підставі акта перевірки, за результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.07.2013: №0001312201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 523307,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 443022,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 80285,50 грн.; № 0001282201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 365937,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 340492,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25445,50 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень №0001312201 повністю та №0001282201 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 355357,50 грн., враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Ніка Актів» та ТОВ «Трейдштад» з поставки товарів та виконання робіт, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема це: податкові накладні, які включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних; видаткові накладні; рахунки-фактури; картка рахунку; відомість складського обліку поліграфічних матеріалів; довіреності; подорожні листи вантажного автомобіля; акт здачі-прийняття робіт.

Оплату за отримані відповідно до вказаних договорів товари та роботи позивач здійснив у розмірі 1219840,66 грн. (751340,00 грн. + 468500,66 грн.), що підтверджується наявними в матеріалах банківськими виписками.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Також, відповідачем не було надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача, на момент укладення чи виконання договорів, або відсутності у них статусу платників ПДВ.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем витрат за ІІ-IV квартали 2011 року на суму 354895,00 грн., у зв'язку з реалізацією основних засобів, колегією суддів слід зазначити наступне.

Так, з бухгалтерської довідки № 1, долученої до матеріалів справи, судами встановлено, що у позивача обліковувались основні засоби, залишкова вартість яких станом на 01.07.2011 складає 563399,40 грн.

З метою визначення вартості основних засобів станом на 20.07.2011, позивачем замовлено у Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати оцінку майна (обладнання), згідно якої, станом на 20.07.2011 визначено ринкову вартість обладнання, а саме:

- листова п'ятифарбувальна офсетна друкарська машина HEIDELBERG MOFP (№ 612404, 1991 рік виготовлення, 1 шт.)- 35544,00 грн.;

- пристрій прямого експонування пластин CTPAGFA GALILEO VXT (№ 67788-001, 2004 рік виготовлення, 1 шт.)- 29628,00 грн.;

- пристрій для перевороту стапеля BUSCHSE 125 (№ 110/1559, 2008 рік виготовлення, 1 шт.) - 14348,00 грн.

У період з липня по серпень 2011 року позивачем реалізовано основних фондів на загальну суму 250205,00 грн. (у тому числі ПДВ 41700,84 грн.), що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п. 146.13. ст. 146 ПК України, сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Як було вірно встановлено судами, кошти, отримані позивачем від реалізації основних засобів, були меншими, ніж залишкова балансова вартість таких основних засобів (станом на 01.07.2011), а тому позивач правомірно відніс кошти у розмірі 354895,00 грн. до валових витрат.

За наведених вище обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 523307,50 грн. та з податку на прибуток у розмірі 355357,50 грн.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль