Рішення

від 02.10.2013 по справі 116/2775/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 116/2775/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Тімофеєва Г.О. Головуючий суду апеляційної інстанції:Шестакова Н. В.

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіШестакової Н.В. СуддівПавловської І.Г., Адаменко О.Г. При секретаріТаранець О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джи.Ай.Ті», треті особи ОСОБА_7, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 на рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 08 липня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до ТОВ «Джи.Ай.Ті», треті особи ОСОБА_7, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 8 199грн. 05 коп., франшизи у сумі 500 гри., моральної шкоди у розмірі 5000 грн., інших збитків, судових витрат та витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.08.2012 року за виною ОСОБА_7, який знаходився на той час з ТОВ «Джи. Ай.Ті.» у трудових відносинах, сталася дорожньо-транспортна пригода, за результатами якої пошкоджено автомобіль, який належить позивачеві; СК «Провідна» відшкодувала позивачу суму, завдану внаслідок ДТП, з урахуванням зносу та франшизи у розмірі 2 5605грн. 93коп.; за даними звіту загальна вартість відновлюваного ремонту складає 33 104грн. 98коп.; моральну шкоду позивач пов'язує з душевними стражданнями та незручностями у зв'язку з неможливістю використовувати автомобіль.

Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 08 липня 2013 року позов задоволено частково. Постановлено: стягнути з ТОВ «Джи. Ай.Ті.» на користь ОСОБА_6 франшизу у сумі 500 гривень, моральну шкоду в розмірі 1 000грн. і судові витрати в розмірі 229грн. 40коп.; в іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги фактичні обставини по справі, надав неправильну правову оцінку обставинам по справі і ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права; за положеннями ст.1192 ЦК України відповідач повинен відшкодувати збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі; розмір моральної шкоди визначений без урахування фактичних обставин по справі; судом першої інстанції не враховано те, що позивач поніс збитки у вигляді поштових витрат та витрат по сплаті Банку комісійних у загальній сумі 27грн. 50коп.; є необґрунтованою також відмова в позові в частині стягнення витрат на правову допомогу.

Особи, які брали участь у справі, про час і місце засідання суду апеляційної інстанції повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до ст.303 ЦПК України, заслухавши представників сторін та третю особу ОСОБА_7, перевіривши

2

матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася саме з вини ОСОБА_7, що встановлено матеріалами адміністративної справи, - відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля,

належного позивачеві, в частині розміру франшизи, яка не виплачена страховою компанією, є зобов'язанням володільця джерела підвищеної небезпеки; в інший частині матеріальна шкода

виплачена страховиком відповідно до законодавства у повному обсязі; моральна шкода з урахуванням обставин по справі складає суму 1 000грн.; позивачем не надано розрахунку витрат на правову допомогу; стягнення інших витрат законодавством не передбачено.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині визначення розміру матеріальної та моральної шкоди зроблені з урахуванням норм матеріального і процесуального права.

За матеріалами справи вбачається, що 08.08.2012 року на автодорозі «Харків - Сімферополь» 525 км +220 м сталася дорожньо-транспортна пригода, за результатами якої пошкоджено автомобіль, який належить позивачеві; постановою Сімферопольського районного суду АР Крим від 25.08.2012 року ОСОБА_7, який на той час був працівником ТОВ «Джи.Ай.Ті», визнано винним у вчинення зазначеного правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.; відповідно до полісу № АА\4869473 обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів від 09.08.2011 року зі строком дії з 28.08.2011 року по 27.08.2012 рік, страхувальником ТОВ «Джи.Ай.Ті.». застрахована цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, яка на законних підставах керує забезпеченим транспортним засобом марки «БАР», реєстраційний номер НОМЕР_1; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) був встановлений у розмірі 50 000 грн., франшиза складає 500 грн.; СК «Провідна» відшкодувала позивачу матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, з урахуванням зносу та франшизи у розмірі 2 5605грн. 93коп.; за даними звіту загальна вартість відновлюваного ремонту без урахування зносу складає 33 104грн. 98коп.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі.

Як встановлено у ст.ст.1187,1188 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

За положеннями ст.ст.979,988 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.ст.5,6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, що діяла на момент події дорожньо-транспортної пригоди, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно з п.22.1 ст.22 зазначеного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

3

За положеннями ст.ст.29,36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. У разі, коли відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Суд першої інстанції обґрунтовано узяв як доказ звіт серії SL №18539 про оцінку колісного транспортного засобу марки «ВАЗ 11183-110-20», реєстраційний номер НОМЕР_2, що був пошкоджений у ДТП, приймаючи до уваги те, що сторони не оспорюють вартість відновлюваного ремонту за даними цього звіту; представник позивача в засіданні суду апеляційної інстанції підтвердив, що згоден з даними зазначеного звіту.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що розмір відшкодування по справі з урахуванням положень ст.1192 ЦК України складає тільки суму франшизи, оскільки відповідно до п.12.1 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування зменшується на суму франшизи.

У сенсі ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Реальна вартість втраченого майна повинна визначатися саме з урахуванням зносу речей на момент спричинення шкоди, що відповідає положенням ст.1166 ЦК України.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Зазначені положення передбачають ситуацію, коли комплектуючи частини зняті з виробництва.

Представник позивача не довів наявності зазначених обставин, які б надавали йому право на відшкодування матеріальної шкоди без урахування зносу.

Стосовно розміру моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано застосовані положення ст.23, ч. І ст.1167 ЦК України щодо відшкодування особою моральної шкоди, завданої фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, за наявності вини цієї особи з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також вимог розумності і справедливості. Розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції відповідно до вимог цивільного законодавства та фактичних обставин.

4

За ст.ст.10,11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предметі спору на власний розсуд; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим є необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення інших збитків та витрат на правову допомогу.

Як свідчать матеріали справи, позивачем понесені поштові витрати та витрати по сплаті Банку комісійних у загальній сумі 27грн. 50коп., що не оспорюється відповідачем; зазначені витрати дійсно не відносяться до судових відповідно до ст.79 ЦПК України, однак вони понесені позивачем за виною відповідача, тому на підставі загальних положень ст.1166 ЦК України підлягають стягненню з відповідача.

Згідно до ч.3 ст.79 ЦПК України, до судових витрат належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

За ч.ч.1,2 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката

або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюються законом. Позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу також є необгрунтовані.

Як свідчать матеріали справи, представник позивача - адвокат приймав участь в судових засіданнях 13.06. та 08.07.2013 року впродовж 60 хвилин (а.с.38,60).

Згідно ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні.

Стосовно інших витрат на правову допомогу позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції не надано ніяких розрахунків та доказів про витрачений період часу для надання правової допомоги відповідно до умов укладеного договору.

На підставі наведеного рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу та збитків у сумі 27грн. 50коп. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення на користь позивача збитків у сумі 27грн. 50коп. та витрат на правову допомогу із розрахунку 40% мінімальної заробітної плати (1 147грн.) за час роботи адвоката в сумі 458грн. 80коп.

Керуючись ст.ст.303,307,308,309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 задовольнити частково. Скасувати рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 08 липня 2013 року в частині відмови у стягнення витрат на правову допомогу та збитків у сумі 25грн. 50коп. Стягнути з ТОВ «Джи.Ай.Ті» на користь ОСОБА_6 витрати на правову допомогу в сумі 458грн. 80коп., поштові витрати та комісійний збір в загальній сумі 25грн. 50коп., всього 484грн. 30коп. В іншій частині рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 08 липня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Шестакова Н.В. Адаменко О.Г. Павловська І.Г.