Рішення

від 27.03.2009 по справі 10/209-08(38/186-08(23/249(н1-28)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/209-08(38/186-08(23/249(Н1-28)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.03.09р.

Справа № 10/209-08(38/186-08(23/249(Н1-28)

За позовом  Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці, м. Дніпропетровськ  

до  Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

За участю Прокурора  Дніпропетровської області

Третя  особа -1 на стороні відповідача , без самостійних вимог на предмет спору: Міністерство транспорту України ( м. Київ) ;

Третя  особа -2 на стороні відповідача , без самостійних вимог на предмет спору: Державна адміністрація залізничного транспорту  України. 

про визнання права власності

Суддя  Кощеєв І.М.

Представники:

   Від позивача: не з"явився

Від відповідача: не з"явився

відтретьої особи-1: не з"явився

  від третьої особи-2: не з"явився

За участю: Кріпак Н.В. – ст. прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області 

СУТЬ СПОРУ:

  У грудні 2000 року дорожній комітет профспілки Придніпровської залізниці звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до державного підприємства "Придніпровська залізниця" про визнання права власності трудового колективу на майно –об'єкти соціальної інфраструктури залізниці згідно переліку.

 По справі призначалася судова економіко-бухгалтерська експертиза, на розгляд якої було поставлене питання про наявність документального підтвердження використання у будівництві та розвитку зазначених у позові об'єктів коштів чистого прибутку згаданої залізниці, зокрема його частини, яка виділялася до фондів економічного стимулювання і використовувалася в інтересах трудового колективу.

 У зв'язку з тим, що заявлені експертом документи бухгалтерського обліку та звітності надані не були, судово-бухгалтерська експертиза не надала відповіді на поставлені судом питання.

 Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2003 р. у справі        № 23/249 ( Н 1-28 ) позовні вимоги Позивача було задоволено у повному обсязі, визнано право власності дорожнього комітету профспілки Придніпровської залізниці зазначених у позовній заяві об'єктів.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2004 р. по справі № 23/249, суд здійснив процесуальне правонаступництво Позивача, замінивши дорожній комітет профспілки Придніпровської залізниці на Дорожню профспілкову організацію  Придніпровської залізниці.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2008 року по справі № 23/249 ( Н 1-28 ) касаційне подання Заступника прокурора Дніпропетровської області було задовільнено частково. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2003 р. у справі № 23/249 ( Н 1-28 ) скасовано, а справу № 23/249 ( Н 1-28 ) направлено  на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Розпорядженням Голови суду від 21.05.2008 р. справу № 23/249 ( Н1-28 ) було передано на розгляд судді Бишевській Н. А.

Розпорядженням В. о. Голови суду від 01.09.2008 р., у зв'язку з закінченням строку повноважень судді Бишевської Н. А., справу № 38/186-08 ( 23/249 ( Н1-28 ) передано для розгляду судді Кощеєву І. М.

На новому розгляді,  враховуючи, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспорт" та ст. 5 Закону України "Про залізничний транспорт",  майно, закріплене  за залізницями, в тому числі і споруди, які є предметом судового спору, віднесено законодавцем до загальнодержавної власності, а державне управління в галузі транспорту здійснює Міністерство транспорту України та інші спеціально уповноважені на те органи  відповідно до їх компетенції, а саме управління  залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, відповідно до ст. 4  Закону України "Про залізничний транспорт" здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України ( Укрзалізниця ), підпорядкованим Міністерству транспорту України,  господарський суд за власної ініціативи залучив до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача, без самостійних вимог на предмет спору: Міністерство транспорту України та Державну адміністрацію  залізничного транспорту  України ( Укрзалізниця ).

Позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд визнати право власності на оздоровчі заклади, а саме : на пансіонат для батьків з дітьми ім. Ю. О. Гагаріна, пансіонат "Прибій", пансіонат "Феодосія", дитячий оздоровчо-санаторний комплекс "Айвазовський", пансіонат "Запоріжжя", дитячий табір відпочинку "Сокіл", базу відпочинку "Експрес", базу відпочинку "Січ" за  Дорожньою профспілковою організацією Придніпровської залізниці.

На вимогу суду, заявник уточнив реквізити зазначеного  у позові спірного майна             ( місце знаходження ), які складають: пансіонат "Прибій" ( Херсонська область, Генічеський р-н, с. Генічевська Гірка, буд. 42 ); пансіонат для батьків з дітьми ім. Ю. О. Гагаріна                 ( Автономна республіка Крим, м. Євпаторія, вул. Полупанова, буд. 10 та  Автономна республіка Крим, м. Сакський р-н, с. Прибережне, станція Прибережн, вул. Каламітська, буд.1 ); пансіонат "Запоріжжя"  ( Херсонська обл., Генічевський р-н, с. Генічевська Гірка, вул. Набережна, буд.  33); дитячий табір "Сокіл"  ( Херсонська обл., Генічевський р-н, с. Генічевська Гірка, вул. Набережна, буд.  47 ); база відпочинку "Експрес" ( Дніпропетровськ обл., Новомосковський р-н, с. Орловщина, вул. Мостова, буд. 3 ); база відпочинку "Січ"            ( Дніпропетровськ обл., Апостолівський  р-н, с. Ленінське, вул. Набережна, буд. 134 ); пансіонат "Феодосія" ( Автономна республіка Крим, м. Феодосія, пр. Айвазовського, буд. 49 та вул. Курортна, буд. 24 ); дитячий оздоровчо-санаторний комплекс "Айвазовський"                ( Автономна республіка Крим, м. Феодосія,  вул. Набережна Чорноморська, буд. 12 ).

Підстави з якими Позивач пов”язує свої позовні вимоги –на пропозицію Відповідачеві врегулювати питання визнання права власності трудового колективу на вказане майно в претензійному порядку, в задоволенні вимог Позивачу було відмовлено.

В обґрунтування своїх позовних вимог, Позивач посилається на те, що на підставі колективних договорів, укладених між адміністрацією та Дорожнім комітетом  профспілки Придніпровської залізниці на 1992 р. –2000 р., прибуток, набутий трудовим колективом залізниці, направлявся на будівництво та розвиток соціальної інфраструктури з метою відновлення працездатності залізничників і забезпечення їм та членам їх сімей належних умов оздоровлення та відпочинку. Тому, Позивач вважає, що зазначені об”єкти є власністю трудового колективу Придніпровської залізниці, яка в даний час не визнана в установленому порядку.

Відповідач у попередньому відзиві на позов просив суд визнати право власності трудового колективу на вказане нерухоме майно, тобто позовні вимоги Позивача визнавав у повному обсязі. Але, в подальшому, Позивач під час розгляду справи змінив своє ставлення до позовних вимог Позивача і з письмових пояснень, наданих суду вже вбачається, що Державне підприємство "Придніпровська залізниця" проти задоволення позовних вимог Позивача заперечує, зазначаючи на відсутності доказів того, що прибуток дійсно надходив у розпорядження трудового колективу. Також, Відповідач вказує на порушення Позивачем при поданні вказаної позовної заяви до господарського суду Дніпропетровської області, положень ст. 16 ГПК України щодо виключної підсудності спору, оскільки частина нерухомого мана зазначеного у позові знаходиться поза межами Дніпропетровської області.

 Прокурор у письмових поясненнях позовні вимоги Позивача не підтримав, зазначивши на тому, що Позивачем не доведені обставини пов”язані із направленням Придніпровською залізницєю прибутку, набутого трудовим колективом залізниці, на будівництво та розвиток соціальної інфраструктури, вказаної у позові. Також Прокурор вказує на те, що спірні об”єкти є загальнодержавною власністю і безоплатна передача такого майна забороняється Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 р. № 8-92.

          Позивач в додаткових обґрунтуваннях своїх позовних вимогах, зазначає на тому, що на  підставі колективних договорів та п. 7.3   Статуту   залізниці,  прибуток,  набутий трудовим   колективом залізниці, направлявся на будівництво і подальше утримання оздоровчих закладів. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про власність»трудові колективи

державних  підприємств   є суб'єктами права колективної  власності. Згідно ст. 28 Закону  України   «Про власність»об'єктами права власності громадських об'єднань,   у   тому числі   професійних спілок,   є   майно   культурно-освітнього та оздоровчого  призначення, споруди,    та    інше    майно,    необхідне    для    забезпечення діяльності, передбаченої   їх   Статутами. Будівництво, ремонт та реконструкція вищевказаних об'єктів здійснювалось за    рахунок    спеціалізованих    фондів,    зокрема    фонду    соціально-культурних закладів, які формувалися за рахунок прибутку залізниці, про що відповідач не заперечує.

            Таким чином, за твердженням Позивача - з початку створення спірних об'єктів та на протязі всього часу перебування їх на балансі залізниці, вони належали до колективної власності, виходячи з чого підтверджується право трудового колективу володіти майном, збудованим за рахунок коштів трудового колективу, що не суперечить діючому законодавству. Відновивши свої права, як законного власника нерухомого майна, Дорожна профспілкова організація Придніпровської залізниці передала його в той час в користування на умовах оренди Державному підприємству «Придніпровська залізниця».

  Позивач в черговий раз уточнив свої позовні вимоги, згідно з якими Дорожньо профспілкова організація  Придніпровської залізниці просить суд визнати право власності трудового колективу Придніпровської залізниці в особі Дорожньої профспілкової організації  на оздоровчі заклади.

  Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу (аудіо запис) представниками сторін  не заявлялося.

           Розгляд справи 10/209-08 ( 38/186-08 (23/249 (Н1-28) відкладався з 30.09.2008 р. по 16.10.2008 р., з  16.10.2008 р. по 13.11.2008 р., з  13.11.2008 р. по 27.11.2008 р., з 27.11.2008 р.  по 25.12.2008 р., з 25.12.2008 р. по 03.02.2009 р., з 03.02.2009 р. по 26.03.2009 р.

  Відкладаючи розгляд справи, господарський суд в усіх ухвалах, на виконання вказівок зазначених в постанові ВГСУ по цій справі, зобов'язував Позивача надати докази в підтвердження своїх позовних вимог, а саме : докази того, що прибуток, який залишався у державного підприємства після сплати податків та інших платежів відповідно до приписів ст. 7 Закону України „Про власність”, надходив у розпорядження трудового колективу та направлявся на будівництво і розвиток об”єктів соціальної сфери, зазначених у позові; докази передачі трудовим колективом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»  Дорожній профспілковій організації  Придніпровської залізниці у власність спірних об”єктів.

          Відкладення розгляду справи відбувалося за клопотанням представника Позивача для можливості надання витребуваних судом документів, які надані суду так і не були.

          Двічі суд задовольняв узгоджене клопотання сторін та прокурора про продовження строку вирішення спору по справі.

 У судове засідання, яке відбулося 26.03.2009 р., представники сторін та третіх осіб  на виклик суду –не з'явилися, витребувані судом документи знов не надали.

 Від Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці надійшло клопотання про чергове відкладення розгляду справи на більш пізній строк в зв'язку із знаходженням повноважного представника у відряджені ( без надання відповідних доказів ).

До господарського суду надійшла телеграма в якій зазначається, що представник ДАЗТ „Укрзалізниця” Астрюхін К. А. просить перенести розгляд справи у зв'язку з перебуванням у відряджені. Документів, які підтверджували б повноваження гр. Астрюхіна К. А. представляти інтереси Державної адміністрації залізничного транспорту України і заявляти відповідні клопотання та обґрунтування необхідності відкладення розгляду справи - до суду не надходило.

Враховуючи наведене, а також значний термін розгляду справи, який значно перевищує строки вирішення спору, встановлені ст. 69 ГПК України та приймаючи до уваги те, що наслідком чергового відкладення розгляду справи є невиправдане затягування розгляду справи, що не узгоджується, зокрема, з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, господарський суд не знаходить підстав для задоволення клопотання Позивача про чергове відкладення розгляду справи.

         Учасники судового процесу були належним чином повідомлені судом про час і місце проведення судового засідання.

         Господарський суд розглядає справу за наявними в ній документами.

         За згодою Прокурора у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

         Вислухавши пояснення представників сторін ( на попередніх судових засіданнях ), Прокурора, дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ :

         Трудовий колектив Придніпровської залізниці на конференції трудового колективу 27.06.2000 р. прийняв постанову «Про збереження соціальної інфраструктури»і уповноважив Дорожну профспілкову організацію Придніпровської залізниці вирішити питання визнання та закріплення права власності трудового колективу на об'єкти соціальної інфраструктури Придніпровської залізниці та представляти інтереси колективу у всіх державних і судових  органах.

         Згідно Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»та Статуту професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України Дорожна профспілкова організація є неприбутковою громадською організацією, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної, трудової діяльності та навчання, що підтверджується довідкою Державної податкової інспекції Кіровського району від    03.06.2004 р. № 152.

        Основна мета діяльності професійної спілки, відповідно до п. 2.1. Статуту – є здійснення представництва та захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, їх об”єднаннями, а також з іншими об”єднаннями громадян.

        П. 9.1. Статуту передбачає, що Профспілка, профспілкові організації всіх рівнів можуть мати у власності кошти та майно, необхідні для здійснення їх статутної діяльності.

        Кошти профспілки формуються із вступних та щомісячних членських внесків, відрахувань коштів роботодавців профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу, пожертвувань громадян, підприємств, установ, організацій, інших власних коштів ( п. 9.2. Статуту ).

        Згідно з п. 9.6. Статуту право власності профспілки, профспілкових організацій виникає на підставі : придбання майна за рахунок вказаних вище коштів або на інших підставах, не заборонених законодавством; передачі їм у власність коштів та іншого майна трудовими колективами, членами профспілки, органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

        Відповідно до колективного договору між адміністрацією Державного підприємства «Придніпровська залізниця»і Дорожною профспілковою організацією Придніпровської залізниці, Дорожна профспілкова організація є уповноваженим органом трудового колективу Придніпровської залізниці, що відповідає ст. 19 діючого Закону України «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями»та ст. 4 Закону України «Про колективні договори і угоди», ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Дорожньо профспілкова організація  Придніпровської залізниці просить суд визнати право власності трудового колективу Придніпровської залізниці в особі Дорожньої профспілкової організації  на оздоровчі заклади: пансіонат "Прибій" ( Херсонська область, Генічеський р-н, с. Генічевська Гірка, буд. 42 ); пансіонат для батьків з дітьми ім. Ю. О. Гагаріна ( Автономна республіка Крим, м. Євпаторія, вул. Полупанова, буд. 10 та  Автономна республіка Крим, м. Сакський р-н, с. Прибережне, станція Прибережн, вул. Каламітська, буд.1 ); пансіонат "Запоріжжя"  ( Херсонська обл., Генічевський р-н, с. Генічевська Гірка, вул. Набережна, буд.  33); дитячий табір "Сокіл" ( Херсонська обл., Генічевський р-н, с. Генічевська Гірка, вул. Набережна, буд.  47 ); база відпочинку "Експрес" ( Дніпропетровськ обл., Новомосковський р-н, с. Орловщина, вул. Мостова, буд. 3 ); база відпочинку "Січ"            ( Дніпропетровськ обл., Апостолівський  р-н, с. Ленінське, вул. Набережна, буд. 134 ); пансіонат "Феодосія" ( Автономна республіка Крим, м. Феодосія, пр. Айвазовського, буд. 49 та вул. Курортна, буд. 24 ); дитячий оздоровчо-санаторний комплекс "Айвазовський"                ( Автономна республіка Крим, м. Феодосія,  вул. Набережна Чорноморська, буд. 12 ).

         Доказів передачі трудовим колективом Придніпровської залізниці Дорожній профспілковій організації  вищезазначених оздоровчих закладів, як передбачено п. 9.6. Статуту –суду не надано.

          Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого  інтересу,  який  не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

          Ст. 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можє бути визнання права.

          Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст. 392 ЦК України ).

          Зазначений позов може бути заявлений власником індивідуально-визначеної речі, право якого оспорюється, заперечується чи не визнається іншою особою, що не знаходиться з власником у зобов”язальних чи інших відносних відносинах із приводу спірної речі. Як відповідач виступає інша особа, що як заявляє про свої права на річ, так і не пред”являє таких прав, але не визнає за позивачем речового права на майно.

         Дорожньо профспілкова організація  Придніпровської залізниці, не являючись  власником зазначеного у позові нерухомого майна, просить суд визнати право власності трудового колективу Придніпровської залізниці в особі Позивача.

          В якості Відповідача, тобто особи, що не визнає за Позивачем речового права на зазначене у позові нерухоме майно, Дорожньо профспілкова організація  Придніпровської залізниці зазначила Державне підприємство "Придніпровська залізниця", яке на час звернення Позивача з позовом та порушення справи - взагалі не оспорювала та не заперечувала щодо права власності Позивача на вказані у позові об”єкти нерухомого майна.

          Так, 27.06.2000 р. Дорожній комітет профспілки Придніпровської залізниці направив на адресу Придніпровської залізниці Претензію за № 7/45 в якій вимагав визнати право власності трудового колективу Придніпровської залізниці на об”єкти соціальної інфраструктури згідно доданого переліку.

          Придніпровська залізниця дала відповідь № Н/16-5115 від 03.07.2000 р. на вказану претензію, в якій повідомила, що визнає право власності трудового колективу Придніпровської залізниці на об”єкти соціальної інфраструктури згідно доданого переліку, але в задоволені претензії відмовило у зв”язку з тим, що захист права власності здійснюється судами. Тобто, Відповідач не оспорював право власності Позивача на зазначене нерухоме майно.

           Відповідно до ст. 1 ГПК України юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

           Виходячи зі змісту зазначеної норми, порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

            Позивачем не надано суду доказів  порушення або оспорювання Відповідачем саме його прав і охоронюваних законом інтересів на момент звернення до суду.

            Крім того, Позивач в порушення положень ст. 16 ГПК України ( виключної підсудності справ ), звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою в якій просить суд визнати право власності на  цілу низку об'єктів нерухомого майна, значна кількість яких знаходиться поза межами Дніпропетровської області і розгляд господарським судом Дніпропетровської області позовних вимог пов'язаних із визнанням права власності на нерухоме майно, що знаходиться поза межами Дніпропетровської області є порушенням виключної підсудності справ, передбаченої ст. 16 ГПК України.

           Відповідно до наданих Позивачем копій довідок про включення зазначених у позові об”єктів нерухомого майна, останні належать до загальнодержавної власності.

            Загальнодержавною власністю, відповідно до ст. 5 Закону України „Про залізничний транспорт” ( далі Закон ) є майно, закріплене за залізницями,  підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального  користування. Управління майном   підприємств залізничного транспорту загального користування здійснюється   Укрзалізницею  в  межах повноважень, визначених чинним законодавством України. Приватизація цілісних   майнових  комплексів,  підприємств  і структурних підрозділів,  не пов'язаних  з  діяльністю  залізниць, окремих    інвентарних    об'єктів   та   об'єктів   незавершенного будівництва,  що належать залізницям та підприємствам залізничного транспорту загального користування,  здійснюється за погодженням з центральним  органом  виконавчої  влади  в  галузі  транспорту  та Укрзалізницею відповідно до чинного законодавства України з питань приватизації.

           Управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що   належать до загальнодержавної  власності, здійснюється   органом   управління   залізничним   транспортом  - Державною адміністрацією залізничного транспорту України  ( далі  - Укрзалізниця ), підпорядкованим  центральному  органу  виконавчої влади в галузі транспорту ( ст. 4 Закону ).

           Позивачем не надано суду доказів погодження з центральним  органом  виконавчої  влади  в  галузі  транспорту  та Укрзалізницею, Державною адміністрацією залізничного транспорту України, щодо передачі у власність вказаного у позові нерухомого майна трудовому колективу Придніпровської залізниці або Дорожній профспілковій організації  Придніпровської залізниці.

          В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що трудовий колектив залізниці, має право на користування та володіння майном, набутим за рахунок переданого йому прибутку, а оскільки спірне майно створене за рахунок такого прибутку, право власності, користування та розпорядження цим майном належить Дорожній профспілковій організації  Придніпровської залізниці.

           На необхідність дослідження належних та допустимих доказів стосовно того, що такий прибуток дійсно надходив у розпорядження трудового колективу та направлявся ним на будівництво і розвиток об'єктів соціальної сфери вказувалося у постанові ВГСУ по цій справі.

  Позивачем в порушення положень ст. 33 ГПК України, на вимогу суду, здійснену на виконання постанови ВГСУ по цій справі - не доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та не надані безперечні докази надходження у розпорядження  трудового колективу прибутку, що залишався у державного підприємства після сплати податків та інших платежів відповідно до приписів ст. 7  Закону України "Про власність" та направлення  його на будівництво і розвиток зазначених у позові об'єктів соціальної сфери.

  Враховуючи наведене, господарський суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог Позивача пов”язаних із визнанням права власності трудового колективу Придніпровської залізниці в особі Дорожньої профспілкової організації  на оздоровчі заклади: пансіонат "Прибій" ( Херсонська область, Генічеський р-н, с. Генічевська Гірка, буд. 42 ); пансіонат для батьків з дітьми ім. Ю. О. Гагаріна ( Автономна республіка Крим, м. Євпаторія, вул. Полупанова, буд. 10 та  Автономна республіка Крим, м. Сакський р-н, с. Прибережне, станція Прибережн, вул. Каламітська, буд.1 ); пансіонат "Запоріжжя" ( Херсонська обл., Генічевський р-н, с. Генічевська Гірка, вул. Набережна, буд.  33); дитячий табір "Сокіл"            ( Херсонська обл., Генічевський р-н, с. Генічевська Гірка, вул. Набережна, буд.  47 ); база відпочинку "Експрес" ( Дніпропетровськ обл., Новомосковський р-н, с. Орловщина, вул. Мостова, буд. 3 ); база відпочинку "Січ" ( Дніпропетровськ обл., Апостолівський  р-н, с. Ленінське, вул. Набережна, буд. 134 ); пансіонат "Феодосія" ( Автономна республіка Крим, м. Феодосія, пр. Айвазовського, буд. 49 та вул. Курортна, буд. 24 ); дитячий оздоровчо-санаторний комплекс "Айвазовський" ( Автономна республіка Крим, м. Феодосія, вул. Набережна Чорноморська, буд. 12 ).

           Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати відносяться на Позивача.

           Згідно вищезазначеного, керуючись ст. ст. 1, 12, 16, 22, 27, 29, 33, 44, 49, 69, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

          У задоволенні позовних вимог Позивача –відмовити.

       Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

         Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення  шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського   суду.

Суддя

 І.М. Кощеєв

(Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України - 27.03.2008 р.)