Постанова

від 23.10.2013 по справі 922/2618/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2013 р. Справа № 922/2618/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Воробйов Д.А., довіреність б/н від 29.08.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "ДЕМИС", м. Харків (вх. №2784 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 20.08.13 у справі № 922/2618/13

за позовом ТОВ "Автопортал", м. Макіївка, Донецька область

до Приватного підприємства "Демис", м. Харків

про стягнення 24 000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.08.2013 року по справі № 922/2618/13 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Демис", м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопортал", м. Макіївка, Донецька область суму основного боргу у розмірі 24000,00 грн. та 1720,50 грн. витрат з оплати судового збору.

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, порушені норми матеріального та процесуального права, посилаючись при цьому на відсутність доказів відправки позивачем та отримання відповідачем документів, вказаних в п. 5.2 договору та заявці, зокрема оригіналу накладної СМR, в зв'язку з чим вважає, що право вимоги суми в розмірі 23500,00 грн., передбачене в п. 5.4 договору та в заявці, не настало, тому, на думку відповідача, позовні вимоги є передчасними.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Позивач вказує на те, що свої зобов'язання він виконав належним чином, однак в порушення п. 5.4 договору та строку оплати, вказаних в заявці, предоплата в сумі 23500,00 грн. в строк до 06.04.2012 не була сплачена відповідачем. Позивач також заперечує факт неотримання відповідачем оригіналу СМR, вважає вказані твердження необґрунтованими та такими, що спростовуються дійсними обставинами справи, зокрема частковою оплатою відповідачем послуг з перевезення вантажу за рахунком-фактурою № 04/50 від 12.04.2012 року в період з червня 2012 року по лютий 2013 року.

Позивач в призначене судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не попередив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням за № 013528/1 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі ТОВ "Автопортал".

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 23.03.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір за № 3 транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезення автомобільним транспортом. ( а.с.8-9), предметом якого є надання послуг з перевезення зовнішньоторгових та транзитних вантажів в міжнародному сполученні та по території України. ( п.1.1 договору).

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, у відповідності з умовами договору та узгодженої між сторонами заявки № 3 від 23.03.2012 року (а.с. 10) позивач здійснив перевезення вантажу за маршрутом Харків - Алма ата (Кахахстан). Вартість перевезення вантажу визначена в сумі 47000,00 грн., строк оплати не пізніше 10 днів з моменту отримання оригіналів документів, які підтверджують виконання робіт.

Позивач також зазначає, що оплата за виставленим відповідачу рахунком-фактурою № 04/50 від 12.04.2012 була здійснена відповідачем в період з 22 червня 2012 року по 12 лютого 2013 року в розмірі 23000,00 грн.

Враховуючи, що відповідач не надав доказів сплати боргу у визначеній сумі, аргументованих заперечень не представив, керуючись ст.ст. 526, 530 ЦК України суд першої інстанції визнав позовні вимоги в частині стягнення 24 000,00 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

З висновками, викладеними в рішенні, повністю погоджується колегія суддів.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажу за договором № 3 транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезення автомобільним транспортом від 23.03.2012 року.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Сторони домовились, що відповідач не пізніше, чим за 2 доби запланованого перевезення надає позивачу "Заявку на перевезення", яка є додатком до договору та становить його невід'ємну частину (п.2.1 договору).

Згідно наданої позивачем заявки від 23.03.2012 року, сторони погодили маршрут перевезення Харків - Алма ата (Казахстан); найменування вантажу - меблі; дату та час завантаження - 26.03.2012 року о 8 годині; строк доставки вантажу - Караганда 30.03.2012 року - 02.04.2012 року; вартість перевезення в розмірі 47 000 грн.; строки оплати - оплата 23 500 грн. до 06.04.2012 року, залишок 23500 грн. 10 днів після отримання оригіналу СМR та казахських ТТН з відміткою отримання вантажу та акту виконаних робіт ( а.с.10).

Розмір оплати послуг позивача фіксується в заявці. В розмір оплати не входять витрати по транспортуванню транспортного засобу до місця завантаження та після розвантаження ( п.5.1 договору). Разом з рахунком, сторони домовились надіслати позивачу оригінал накладної СМR яка засвідчена отримувачем вантажу та акт виконаних робіт ( п.5.2 договору). Відповідач зобов'язався оплатити рахунки позивача на протязі 7-ми банківських днів з моменту отримання документів ( п.5.4 договору).

В матеріалах справи міститься рахунок - фактура № 04/050 від 12.04.2012 року на суму 47 000,00 грн. ( а.с.11).

Так, позивачем на підтвердження надання ним послуг до суду надана належним чином засвідчена копія міжнародної товарно - транспортної накладної CMR № 0363702 з відміткою вантажоотримувача "Вантаж прийнятий 12.04.2012 року в кількості 15 місць" (а.с.12).

Таким чином, факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором з перевезення вантажу підтверджується належними у справі доказами.

Слід зазначити, що відповідач під час розгляду справи не заперечував ані факту отримання ним від позивача послуг з перевезення, ані факту отримання вантажу вантажоотримувачем. Згідно наданого позивачем листа б/н від 15.06.2012 року (а.с. 36) на адресу ПП «Демис» були направлені документи про виконання перевезення вантажу у відповідності з заявкою № 3 від 23.03.2012 року: рахунок-фактура № 04/50 від 12.04.2012 року на суму 47000,00 грн.; акт виконаних робіт № 04/50 від 12.04.2012 року; податкова накладна; договір № 3 від 23.03.2012 року; копія заявки № 3 від 23.03.2012 року; оригінал CMR.

Відповідач надані позивачем послуги сплатив частково, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 23000,00 грн. з призначенням платежу - згідно рахунку № 04/50 від 12.04.2012 року». При цьому, оплата послуг з перевезення вантажу була здійснена відповідачем в порушення умов договору та заявки, починаючи з 22 червня 2012 року по 12 лютого 2013 року, що підтверджується наявними у справі копіями відповідних платіжних доручень (а.с. 63 - 72).

Вказане свідчить про визнання відповідачем факту належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, прийняття послуг з перевезення вантажу, а також підтверджує факт отримання відповідачем всіх необхідних документів, які зазначені в п. 5.2 договору, що є підставою для проведення з позивачем розрахунків у відповідності до п. 5.4 договору.

При цьому жодних претензій щодо фактично спожитих за договором послуг, їх обсягу, кількості, якості відповідач не заявляв, як не висловлював на протязі року жодних зауважень з приводу відсутності у нього оригіналу CMR.

В зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати перевезення вантажу, позивач направив на адресу відповідача претензію № 27 від 02.04.2013 року з вимогою сплатити вартість наданих послуг в сумі 24 000 грн. (а.с.13-14).

Відповідач своїм листом від 25.06.2013 року повідомив позивача про відсутність у нього оригіналу CMR.

В свою чергу позивач у відповідь на вказаний лист зазначив, що у червні 2012 року на адресу відповідача були направлені всі необхідні документи у відповідності з заявкою № 3 від 23.03.2012 року, в тому числі оригінал CMR з печатками, який є єдиним екземпляром.

Отже, наведені відповідачем доводи про те, що оригінал CMR не був їм отриманий, не мають належного обґрунтування та спростовуються дійсними обставинами справи.

Також, при зверненні з апеляційною скаргою відповідачем не було спростовано, що документи, копії яких позивач надав до матеріалів справи на підтвердження позовних вимог, у тому числі належним чином засвідчені копії CMR, акту виконаних робіт до договору, рахунку-фактури № 04/50 від 12.04.2012 року, докази проведеної відповідачем часткової оплати, не відповідають дійсним відносинам між сторонами та суперечать висновкам місцевого господарського суду стосовно виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним договором.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем зобов'язань з перевезення вантажу відповідно до умов договору та заявки № 3 від 23.03.2012 року, відповідач не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати отриманих послуг або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суму боргу перед позивачем в розмірі 24000,00 грн. будь-якими доказами не спростовував, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 24000,00 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що твердження, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2013 у справі № 922/2618/13 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Демис", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.08.2013 у справі № 922/2618/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.10.2013 року

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.