Постанова

від 03.12.2013 по справі 922/2618/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 922/2618/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В., суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Поляк О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Демис" на постановувід 17.10.2013 року Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 922/2618/13 господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Автопортал" доПриватного підприємства "Демис" простягнення 24 000,00 грн. в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: не з'явились від відповідача:не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Лаврова Л.С.) від 20.08.2013 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Істоміна О.А., судді - Белецька А.М., Гребенюк Н.В.) від 17.10.2013 року, у справі № 922/2618/13 позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного підприємства "Демис" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопортал" суму основного боргу 24 000,00 грн., судовий збір у сумі 1 720,50 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.11, 526, 530, 629 ЦК України, ст.ст.32, 193 ГК України, ст.43 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопортал" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Демис" про стягнення заборгованості в сумі 24 000,00 грн. за договором транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезення автомобільним транспортом, мотивуючи свою позицію посиланням на обставини, які засвідчують, що позивач виконав перевезення вантажу за узгодженим з відповідачем маршрутом, проте останній не в повному обсязі сплатив виставлений йому рахунок.

Встановлено, що 23.03.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір за №3 транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезення автомобільним транспортом (а.с.8-9) предметом якого є надання послуг з перевезення зовнішньоторгових та транзитних вантажів в міжнародному сполученні та по території України (п.1.1 договору).

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, у відповідності з умовами договору та узгодженої між сторонами заявки №3 від 23.03.2012 року (а.с.10) позивач здійснив перевезення вантажу за маршрутом Харків - Алмати (Казахстан). Вартість перевезення вантажу визначена в сумі 47 000,00 грн., строк оплати не пізніше 10 днів з моменту отримання оригіналів документів, які підтверджують виконання робіт.

Позивач також зазначає, що оплата за виставленим відповідачу рахунком-фактурою №04/50 від 12.04.2012 року була здійснена відповідачем в період з 22 червня 2012 року по 12 лютого 2013 року в розмірі 23 000,00 грн.

Враховуючи, що відповідач не надав доказів сплати боргу у визначеній сумі, аргументованих заперечень не представив, керуючись ст.ст.526, 530 ЦК України суди виходили із того, що позовні вимоги в частині стягнення 24 000,00 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Касаційна інстанція погоджується з висновками, викладеними в судових актах, з огляду на таке.

Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажу за договором №3 транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезення автомобільним транспортом від 23.03.2012 року.

Відповідно до ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст.909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Сторони домовились, що відповідач, не пізніше ніж за 2 доби запланованого перевезення, надає позивачу "Заявку на перевезення", яка є додатком до договору та становить його невід'ємну частину (п.2.1 договору).

Згідно наданої позивачем заявки від 23.03.2012 року, сторони погодили маршрут перевезення Харків - Алма ата (Казахстан); найменування вантажу - меблі; дату та час завантаження - 26.03.2012 року о 8 годині; строк доставки вантажу - Караганда 30.03.2012 року - 02.04.2012 року; вартість перевезення в розмірі 47 000 грн.; строки оплати - оплата 23 500 грн. до 06.04.2012 року, залишок 23 500 грн. 10 днів після отримання оригіналу СМR та казахських ТТН з відміткою отримання вантажу та акта виконаних робіт (а.с.10).

Розмір оплати послуг позивача фіксується в заявці. В розмір оплати не входять витрати по транспортуванню транспортного засобу до місця завантаження та після розвантаження (п.5.1 договору). Разом з рахунком сторони домовились надіслати позивачу оригінал накладної СМR яка засвідчена отримувачем вантажу та акт виконаних робіт (п.5.2 договору). Відповідач зобов'язався оплатити рахунки позивача на протязі 7-ми банківських днів з моменту отримання документів (п.5.4 договору).

В матеріалах справи міститься рахунок-фактура №04/050 від 12.04.2012 року на суму 47 000,00 грн. (а.с.11).

Позивачем на підтвердження надання ним послуг до суду надана належним чином засвідчена копія міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №0363702 з відміткою вантажоотримувача "Вантаж прийнятий 12.04.2012 року в кількості 15 місць" (а.с.12).

За оцінкою судів факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором з перевезення вантажу підтверджується належними у справі доказами.

Відповідач під час розгляду справи не заперечував ані факту отримання ним від позивача послуг з перевезення, ані факту отримання вантажу вантажоотримувачем. Згідно наданого позивачем листа б/н від 15.06.2012 року (а.с.36) на адресу ПП "Демис" були направлені документи про виконання перевезення вантажу у відповідності з заявкою №3 від 23.03.2012 року: рахунок-фактура №04/50 від 12.04.2012 року на суму 47 000,00 грн.; акт виконаних робіт № 04/50 від 12.04.2012 року; податкова накладна; договір №3 від 23.03.2012 року; копія заявки №3 від 23.03.2012 року; оригінал CMR.

Відповідач надані позивачем послуги сплатив частково, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 23 000,00 грн. з призначенням платежу - згідно рахунку №04/50 від 12.04.2012 року". При цьому, оплата послуг з перевезення вантажу була здійснена відповідачем в порушення умов договору та заявки, починаючи з 22 червня 2012 року по 12 лютого 2013 року, що встановлено судом з посиланням на наявні у справі копії відповідних платіжних доручень (а.с.63 - 72).

Жодних претензій щодо фактично спожитих за договором послуг, їх обсягу, кількості, якості відповідач не заявляв, як не висловлював на протязі року жодних зауважень з приводу відсутності у нього оригіналу CMR.

В зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати перевезення вантажу позивач направив на адресу відповідача претензію №27 від 02.04.2013 року з вимогою сплатити вартість наданих послуг в сумі 24 000 грн. (а.с.13-14).

Відповідач своїм листом від 25.06.2013 року повідомив позивача про відсутність у нього оригіналу CMR.

В свою чергу позивач у відповідь на вказаний лист зазначив, що у червні 2012 року на адресу відповідача були направлені всі необхідні документи у відповідності з заявкою № 3 від 23.03.2012 року, в тому числі оригінал CMR з печатками, який є єдиним екземпляром.

Наведені відповідачем доводи про те, що оригінал CMR не був їм отриманий, за оцінкою судів не мають належного обґрунтування та спростовуються дійсними обставинами справи.

Таким чином, матеріали справи свідчать про визнання відповідачем факту належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, прийняття послуг з перевезення вантажу, а також підтверджують факт отримання відповідачем всіх необхідних документів, які зазначені в п.5.2 договору, що є підставою для проведення з позивачем розрахунків у відповідності до п.5.4 договору.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем зобов'язань з перевезення вантажу відповідно до умов договору та заявки №3 від 23.03.2012 року, відповідач не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати отриманих послуг або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суму боргу перед позивачем в розмірі 24 000,00 грн. будь-якими доказами не спростовував, висновок судів про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 24 000,00 грн. є вірним.

Доводи касаційної скарги зводяться до посилань на недоведеність встановлених судом обставин справи, що не допускається в силу приписів ч.2 ст.111 ГПК України.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 8 , п.1 ч.1 ст.111 9 , ст.111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Демис" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 року у справі № 922/2618/13 залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Поляк